Постанова

від 08.01.2025 по справі 676/3856/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 676/3856/21

Провадження № 22-ц/820/47/25

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Демчук В. М.,

з участю: прокурора Веселовської О. П.

представника ОСОБА_1 Рудика В. М.,

представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2024 року (суддя Бондар О. О., повне судове рішення складено 20.09.2024) у справі за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про зобов`язання повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав не нерухоме майно.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У червні 2021 року керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, звертаючись до суду із вказаним позовом зазначав, що рішенням Устянської сільської ради № 6 від 19.03.2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0600 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Устя Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку. За договором купівлі-продажу від 24.05.2017 останній відчужив земельну ділянку ОСОБА_1 . Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.03.2020 у справі № 676/5346/17, яке набрало законної сили 02.04.2021, визнано незаконним та скасовано рішення Устянської сільської ради № 6 від 19.03.2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 », оскільки земельна ділянка належить до земель водного фонду і не могла передаватися у власність громадян. Земельна ділянка кадастровий номер 6822489100:01:001:0108) вибула із земель комунальної власності поза волею власника - держави в особі Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради.

Тому керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури просив зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку водного фонду кадастровий номер 6822489100:01:001:0108 загальною площею 0,06 га, яка розташована в межах села Устя Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, Слобідсько-Кульчієвецькій сільській раді та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6822489100:01:001:0108 з одночасним припиненням (скасуванням) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та усіх інших зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1560949268224.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2024 року в позові відмовлено.

Перший заступниккерівника Хмельницькоїобласної прокуратури,не погоджуючисьз рішеннямсуду першоїінстанції,в апеляційнійскарзі проситьйого скасуватита ухвалитинове судоверішення прозадоволення позову.Посилається наневідповідність висновківсуду обставинамсправи,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,порушення нормпроцесуального права,неврахування висновківВерховного Судущодо застосуваннянорм правау подібнихправовідносинах іпрактики ЄСПЛ.Суд неврахував,що земліприбережних захиснихсмуг єземлями водногофонду України,на якірозповсюджується особливийпорядок їхвикористання танадання укористування.Правовідносини,пов`язані звибуттям земельводного фондуіз державноїта комунальноївласності,становлять суспільний,публічний інтерес.Первісний набувач ОСОБА_2 незаконно отримаву приватнувласність земельнуділянку кадастровийномер 6822489100:01:001:0108,яка знаходитьсяу прибережнійзахисній смузіДністровського водосховища,що підтверджуєтьсянаданими доказамита судовимрішенням усправі №676/5346/17.Дністровське водосховищезабезпечує виробітокелектроенергії наДністровській гідроелектростанціїта Дністровськійгідроакумулюючій електростанції,забезпечує водоюнаселені пунктита підприємства,забезпечує водопостачаннядля потребзрошення ісудноплавства відНижньодністровської ГЕСдо гирлаДністра,виконує природоохоронніфункції шляхомзбільшення водностіДністра нижчеДністровського комплексногогідровузла таформує аварійнийдержавний енергорезерв.Спірна земельнаділянка вибулаз комунальноївласності зпорушенням вимогзакону.Повернення земельноїділянки становитьдержавний інтерес.В силувидимих природнихознак первиннийнабувач івідповідач немогли незнати профактичне місцезнаходженняземельної ділянкиу прибережнійзахисній смузі.Дії ОСОБА_1 після набуттяземельної ділянкиу власністьсвідчать проумисне створенняним перешкодщодо їїповернення Слобідсько-Кульчієвецькій сільській раді і ставлять під сумнів добросовісність його дій. Відповідач не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків. Повернення земельної ділянки водного фонду на користь територіальної громади відповідає критерію законності, узгоджується з позицією Верховного Суду у справа зазначеної категорії і висновками ЄСПЛ.

У засіданні апеляційного суду прокурор підтримала апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 і представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 визнали її необґрунтованою в повному обсязі.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмову в позові суд мотивував тим, що повернення земельної ділянки у власність держави призведе до позбавлення права власності відповідача на нерухоме майно без виплати компенсації вартості здійсненого будівництва і призведе до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становитиме надмірний тягар для відповідача.

Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги прокурора частково заслуговують на увагу з таких підстав.

Установлено, що рішенням Устянської сільської ради № 14 від 12.09.2014 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га для ведення садівництва в с. Устя Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Рішенням Устянської сільської ради № 6 від 19.03.2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0600 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Устя Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

На підставі вказаного розпорядження 10.04.2015 ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер 6822489100:01:001:0108, що розташована в с. Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.05.2017, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу, Родіков В. Г. відчужив ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 6822489100:01:001:0108 площею 0,0600 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, село Устя.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 264165806 від 02.07.2021 вбачається, що на земельній ділянці кадастровий номер 6822489100:01:001:0108 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на незавершене будівництво, відсоток готовності будівництва складає 10%.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.03.2020 у справі № 676/5346/17, яке набрало законної сили 02.04.2021, визнано незаконним та скасовано рішення Устянської сільської ради № 6 від 19.03.2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ». Визнано недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 10.04.2015, видане Реєстраційною службою Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області на земельну ділянку кадастровий номер 6822489100:01:001:0108 площею 0,0600 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Устя Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 14 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 58 ЗК України, статті 4 ВК України в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, до земель водного фонду належать землі, зайняті водосховищами, прибережними захисними смугами вздовж річок.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття земель водного фонду у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

В силу частини 4 статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Випадки передачі земель водного фонду у приватну власність громадян передбачені положеннями частини 2 статті 59 ЗК України.

На підставі частини 4 статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд

Згідно зі статтею 60 ЗК України, статтею 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтею 60 ЗК України та статтею 89 ВК України.

Відповідно до статті 61 ЗК України та статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.

На підставі статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Отже, існування прибережних захисних смуг є законодавчо визначеним, а тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги водоохоронної зони, зокрема, станом на час вирішення питання про передачу земельної ділянки у власність не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

За відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до зазначеного Порядку.

За змістом наведених норм права землі у межах прибережних захисних смуг вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України. На неможливість перебування такого виду об`єктів майна у приватній власності, крім випадків, передбачених у статті 59 ЗК України, вказує також і розташування земель водного фонду.

Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постановах від 22.05.2018 в справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 в справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 в справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 в справі № 487/10132/14-ц, які апеляційний суд на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи її повернення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірне втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном, що гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель водного фонду з огляду на доведену незаконність її надання у власність фізичній особі та відчуження у подальшому передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для її повернення у власність держави є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення такої земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлена, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункти «а» і «б» частини першої статті 91, пункти «а» і «б» частини першої статті 96 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 127), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 148), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 53), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117)).

З огляду на вказане у втручанні держави у право мирного володіння спірною земельною ділянкою водного фонду є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами, недопущення забороненої законом діяльності на землях водного фонду.

Контроль за використанням земельних ділянок водного фонду є важливим для суспільства загалом і для територіальної громади зокрема. Загальний інтерес у контролі за використанням спірної земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації, безумовно, переважає приватний інтерес однієї особи у збереженні права власності на цю ділянку та об`єкт незавершеного будівництва.

Колегія суддів вважає, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, мав можливість співвіднести близькість земельної ділянки до об`єкта водного фонду із чіткими законодавчими заборонами на можливість бути її власником. Відповідач міг ознайомитись зі змістом земельного, та водного законодавства, норми якого є доступними, чіткими та передбачуваними, а також за необхідності міг отримати відповідну правову допомогу перед набуттям в власність спірної земельної ділянки. Відтак, ОСОБА_1 міг і повинен був розуміти, що ця ділянка належить до земель водного фонду і її набуття у власність та будівництво на ній об`єкта нерухомого майна є неможливим в силу імперативних вимог законодавства України.

Наявність незавершеного будівництвом об`єкта житлової нерухомості на земельній ділянці, яка набута у незаконний спосіб, не може слугувати підставою для відмови в позові про її повернення, оскільки ОСОБА_1 не позбавлений права просити про відшкодування завданої шкоди у разі заподіяння такої.

Незаконність отримання ОСОБА_2 у власністьспірної земельноїділянки,яка знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища, встановлена рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.03.2020 у справі № 676/5346/17.

Згідно з Робочим проектом водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС на території колгоспу «Україна» Кам`янець-Подільського району Хмельницької області з картографічними матеріалами, виготовленим у 1986 році Проектно-вишукувальним та науково-дослідним інститутом «Укрдіпроводгосп» гирлова ділянка річки Смотрич на проміжку понад 8 км вверх по течії річки є частиною Дністровського водосховища (а .с 27-29, т. 1).

Відповідно до листа Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України від 01.03.2017 за результатами співвідношення наявної в управлінні проектної документації водоохоронної зони Дністровського водосховища на території Устянської сільської ради з даними Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка кадастровий номер 6822489100:01:001:0108 знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища (а. с. 32-33, т. 1).

Як вбачаєтьсяз наявногоу матеріалахсправи плану-схемирозташування земельноїділянки кадастровийномер 6822489100:01:001:0108,виготовленого сертифікованимінженером-землевпорядником ОСОБА_6 27.05.2024,спірна земельнаділянка знаходитьсяв межах100-метровоїприбережної захисноїсмуги річкиСмотрич,що є частиною Дністровського водосховища (а. с. 104, т. 2).

Відповідачі на спростування зазначених відомостей належних і допустимих доказів не надали.

З урахуваннямнаведеного підлягаютьзадоволенню вимогикерівника Кам`янець-Подільськоїокружної прокуратуридо ОСОБА_1 про поверненняземельної ділянки кадастровий номер6822489100:01:001:0108 на користь Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Разом з тим, вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням (скасуванням) державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та усіх інших зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги є неефективним способом захисту в цьому спорі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55)).

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунення існуючих перешкод чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації, тому вимога про скасування такого рішення не є належним способом захисту права або інтересу позивача. Подібні за змістом висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі №915/127/18 (пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1).

За встановленими у справі обставинами, ОСОБА_1 є кінцевим набувачем спірної земельної ділянки і в такому випадку оспорювання державної реєстрації права на спірне майно, земельної ділянки як об`єкта цивільних прав не є ефективним способом захисту права власника, тому доводи апеляційної скарги прокурора про наявність правових підстав для задоволення цих вимог підлягають відхиленню.

До спірних правовідносин підлягають застосування положення статті 391 ЦК України, а ефективним способом захисту порушених прав позивача є вимога про повернення земельної ділянки (негаторний позов), що узгоджується із усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду.

За клопотанням прокурора Ткачук М. Ю. була залучена до участі у справі в якості відповідача.

Встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом з тим, статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї передбачає, що вчинки будь-якого з подружжя здійснюються у спільних, а не у власних інтересах.

ОСОБА_1 , як титульний власник земельної ділянки, залучений відповідачем за цим позовом.

Тому апеляційний суд вважає ОСОБА_4 неналежним відповідачем у справі і в позові до неї має бути відмовлено саме з цих підстав.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову про повернення земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 та відмову в позові в решті вимог до ОСОБА_1 та в позові до ОСОБА_4 .

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати прокуратури по оплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури у сумі 5675 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Повернути знезаконного володіння ОСОБА_1 місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави в особі Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельну ділянку площею 0,06 га кадастровий номер 6822489100:01:001:0108, яка розташована в межах села Устя Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

В решті вимог до ОСОБА_1 та в позові до ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури (пров. Військоматський, 3, м. Хмельницький, ІК ЄДРПОУ 029111020) судовий збір у сумі 5675 грн (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять грн).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 січня 2025 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта