Рішення

від 15.01.2025 по справі 260/6393/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/6393/24 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову ОСОБА_1 в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з наявністю одного із своїх батьків з числа осіб з інвалідністю II групи;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з наявністю одного із своїх батьків з числа осіб з інвалідністю II групи.

Позовна заява мотивована тим, що позивач являється сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Згідно виписки з протоколу засідання ЛКК від 21.02.2024 року №8/18 ОСОБА_2 1961 р.н. потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви №1818, від 12.04.2024 року, ОСОБА_2 , 1961 р.н. повідомив про те, що його син ОСОБА_1 1994р.н., являється єдиною особою яка тривалий час фактично здійснює за ним догляд у зв`язку з хворобою згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №709222 виданою Хустською районною МСЕК, безстроково, оскільки відсутні інші особи які можуть здійснювати такий догляд, а також немає інших родичів, які мають змогу здійснювати фактичний догляд.

З огляду на те, що позивач являється сином ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ групи та відсутні інші особи які можуть здійснювати такий догляд, наявні підстав для надання відстрочки позивачу, який здійснює постійний догляд за батьком який є особою з інвалідністю II групи.

Позивач вважає, що ним до заяви про надання відстрочки подано перелік документів, який чітко визначений п.13 Додатку 5 Порядку, відтак рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправним та незаконним, прийнятим з порушенням вимог діючого законодавства, що регулює дані правовідносини та грубо порушує законні права та інтереси позивача, є протиправними та підлягає скасуванню.

11 жовтня 2024 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

05 листопада 2024 року представником відповідача до суду було подано клопотання про продовження процесуальних строків, необхідних для підготовки та подання відзиву по даній справі.

Продовження строків аргументовано тим, що у зв`язку з великим навантаженням, нестачею працівників, виконанням першочергових мобілізаційних заходів на підтримку обороноздатності держави та відсутністю доступу до системи електронний суд через тимчасове відрядження керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 до іншого місця несення служби з кваліфікованим електронним ключем, що надає доступ до електронного суду.

18 листопада 2024 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було задоволено клопотання відповідача та продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 29 листопада 2024 року.

27 листопада 2024 року представником відповідача було подано додаткові пояснення відповідно до яких зазначив, що комісією з розгляду відстрочок при ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу на підставі наявності інших осіб які можуть здійснювати догляд.

Громадянином ОСОБА_1 не доведено необхідність здійснення постійного догляду за батьком, який має інвалідність ІІ групи, вважають, що дане захворювання не позбавляє особу можливості в самообслуговуванні та не перебуває в лежачому чи край важкому стані, відтак, з метою недопущення ухиленню військовозобов`язаних осіб від загальної мобілізації, просимо суд, прийняти дані твердження до уваги та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, правом на подачу відзиву не скористався, про наслідки не подання відзиву був попереджений.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з вищенаведеним, враховуючи положення ч.6 ст.162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зі ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у липні 2024 року ОСОБА_1 1994р.н. подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з підстав того, що його батько 1961 р.н. є особою з інвалідністю ІІ групи.

За результатами розгляду, відповідач надіслав позивачу Повідомлення від 02.08.2024 року відповідно до якого вказав, що протоколом від 01.08.2024 №16 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. У Повідомлені відповідач зазначив, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.

Причини відмови: не надані документи, визначені Додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, що підтверджують наявність підстав для відстрочки згідно п.13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Позивач вважає рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки протиправним, та таким, що суперечить нормі закону, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до норм абз. 5 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В свою чергу нормами статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до ч.3, 5 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, згідно абзацу 13 ч.1 ст.23, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Тобто, саме під час мобілізації військовозобов`язані, які, мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, не підлягають призову на військову службу, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними, відповідно до закону зобов`язані їх утримувати і такий догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Кабінет Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024 року (набрала чинності 18.05.2024 року) затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у п.9 і 14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Згідно п.60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Формою, визначеною додатком 4, є саме Повідомлення.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Предметом позову у даній справі є відмова у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв`язку із наявністю іншої особи, яка не є військовозобов`язаною та відповідно до закону зобов`язана утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи та відсутні документи, що підтверджують неможливість такої особи, яка не є військовозобов`язаною та відповідно до закону зобов`язана утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю 1 чи 2 групи, здійснювати догляд за ними, а саме: документи про інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебуванні під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Так, судом встановлено, що позивач являється сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №709222 виданою 12 лютого 2024 року Хустською районною МСЕК, безстроково ОСОБА_2 є особою із інвалідністю ІІ групи. (а.с.15)

Згідно виписки з протоколу засідання ЛКК від 21.02.2024 року №8/18 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. (а.с.16)

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви №1818 від 12.04.2024 року, ОСОБА_2 повідомив, що його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , являється єдиною особою яка тривалий час фактично здійснювала за ним догляд у зв`язку з хворобою, оскільки відсутні інші особи які можуть здійснювати такий догляд, а також немає інших родичів, які мають змогу здійснювати фактичний догляд. (а.с.17)

Рішенням Виконавчого комітету Хустської міської ради від 29.03.2024 року (а.с. 18) призначено ОСОБА_1 помічником дієздатного ОСОБА_2 , який за станом здоров`я, потребує постійного стороннього догляду та не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки, з метою надання йому допомоги на безоплатній основі, у зв`язку з чим, видано посвідчення помічника фізичної дієздатної особи №1952 від 29.03.2024 року (а.с.19).

Мати позивача - ОСОБА_3 , являється інвалідом ІІІ групи загальне захворювання, що підтверджується довідкою до акту МСЕК серія 12 ААГ №701036 та сама потребує постійного стороннього догляду. (а.с.20)

Отже, з огляду на те, що позивач являється сином ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ групи - наявні підстави для надання відстрочки позивачу, який здійснює постійний догляд за батьком який є особою з інвалідністю II групи

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.

Відповідно до ст. 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Згідно зі ст. 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.

Окрім цього, слід вказати, що обов`язок "здійснювати утримання батьків" та "здійснювати догляд за батьками", не є тотожнім у спірних правовідносинах.

Постійний догляд це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки

Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Позивач звернувся до відповідача зі заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з тим, що його батько є особою з інвалідністю ІІ групи.

Факт, що не заперечується сторонами - згідно п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Так, Постановою Кабміну від 16.08.2024 року №930, Порядок №560 доповнили новим пунктом 581 такого змісту:

- військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Отже, заявник не зобов`язаний доказувати відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд, оскільки положення статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачають право вибору особи з інвалідністю хто буде здійснювати такий догляду.

Зокрема, п.13 ст.23 Закону закріплює право військовозобов`язаного на відстрочку від призову у разі наявності одного з батьків або одного з батьків подружжя з інвалідністю I чи II групи, якщо немає інших осіб, які не є військовозобов`язаними та згідно із законом зобов`язані їх утримувати.

Відповідно до заяви №1818 від 12.04.2024 року, ОСОБА_2 заявив усім заінтересованим у тому особам про те, що його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , являється єдиною особою яка тривалий час фактично здійснювала за ним догляд у зв`язку з хворобою, оскільки відсутні інші особи які можуть здійснювати такий догляд, а також немає інших родичів, які мають змогу здійснювати фактичний догляд. (а.с.17)

Отже, матеріалами справи підтверджено, що батько позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи (безтерміново). Як зазначає позивач, інші особи, які відповідно до закону зобов`язані утримувати батька позивача, відступі.

Відтак, додаткових документів для підтвердження цих обставин внаслідок зміни законодавства надавати відповідачу не потрібно.

Варто звернути увагу, що комісія, відповідно до вимог абзацу 1 пункту 60 Порядку №560, здійснює вивчення отриманих заяви та підтвердних документів, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує дані з публічних електронних реєстрів.

Суд наголошує, що у разі виникнення сумнівів у достовірності наданих заявником документів, які підтверджують право на відстрочку від призову, відповідач має право самостійно звертатися із запитами до відповідних органів державної влади. Мета таких запитів - перевірка або спростування права позивача на відстрочку.

Водночас, відповідачем до суду не було подано відзиву на позовну заяву, матеріали справи не містять інформації про те, що відповідач здійснив будь-які запити з цього приводу, не здійснював перевірку відомостей щодо родинних зав`язків позивача у т.ч. за допомогою відповідних державних реєстрів.

Твердження відповідача у поданих до суду поясненнях, щодо наявності у позивача брата, жодним чином не може впливати на отримання позивачем відстрочки, оскільки при наданні такої повинні враховуватися волевиявлення інваліду ІІ групи та норми законодавства. Загальновідомим є той факт, що тільки один член родини може отримати відстрочку в зв`язку з здійсненням догляду за інвалідом ІІ групи.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не повідомляв позивача про необхідність подати додаткові підтверджуючі документи для перевірки підстав для відстрочки, та не використовував наявні у нього можливості отримати інформацію з інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну, як того вимагає пункт 61 Порядку № 560.

Отже, із зазначеного слідує, що відповідачем, не надано до суду доказів подання позивачем недостовірної інформації та існування інших осіб, зобов`язаних утримувати за законом батька позивача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд, на підставі наведеного, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення оформлене протоколом комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №16 від 01.08.2024 року, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Щодо вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача необхідно керуватись принципом верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постанови по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 року (скарга № 10465/83) за наявністю правової можливості, якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (у т. ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оскільки відповідачем передчасно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, які є необґрунтованими, а інших підстав для відмови не вбачається, тому, виходячи з обставин цієї справи, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачеві відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до положень ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч.1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення оформлене протоколом комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №16 від 01.08.2024 року про відмову ОСОБА_1 в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк