Рішення

від 16.01.2025 по справі п/320/1042/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року м. Київ № П/320/1042/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панової Г.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у Київській області

провизнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому позивач просить суд:

- скасувати вимогу ГУ ДПС у Київській області від 14.01.2020 № Ф-6055-17/2 про сплату боргу ЄСВ у розмірі 2152,97 грн;

- зобов`язати ГУ ДФС у Київській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) х єдиного соціального внеску шляхом виключення суми недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 2159,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 22.06.2010 отримує пенсію за віком. У позові стверджується, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач звільнена від сплати за себе єдиного внеску, оскільки отримає пенсію за віком. Інші обґрунтування протиправності оскаржуваної податкової вимоги у позовній заяві відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Київській області, в якому вказано, що позивач з 19.02.2002 перебуває на обліку як платник єдиного внеску. 3 2013 року набрав чинності Закон України від 04.07.2013 № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», яким урегульовано питання щодо передачі функцій з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Міністерству доходів і зборів України. Так з 01.01.2013 ДФС України центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи. Згідно переданих сальдових залишків від Пенсійного фонду України станом на 01.10.2013 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску у розмірі 2388,06 грн. ГУ ДПС у Київській області повідомляє, що за період адміністрування єдиного внеску податковими органами, в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 нарахування єдиного внеску з 01.10.2013 по теперішній час не здійснювались. Позивачем 23.12.2019 року було сплачено кошти у розмірі 235,09 грн, а відтак заборгованість з єдиного внеску складає 2152,97 грн. У зв`язку з наявністю в ІКПП Позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 № Ф-6055-17/2.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З наданих відповідачем відомостей вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована як фізична особа-підприємець з 30.06.1998 (номер запису про проведення державної реєстрації 2 353 017 0000 012148) та перебуває на обліку в Білоцерківському управлінні ГУ ДПС у Київській області як платник за основним місцем обліку.

При цьому, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за віком з 11.02.2010.

Відповідач зазначає, що станом на 01.10.2013 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску у розмірі 2388,06 грн.

У зв`язку з наявністю в ІКПП ОСОБА_1 за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 № Ф-6055-17/2.

Не погоджуючись з діями податкового органу щодо нарахування заборгованості та складення податкової вимоги, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон № 2464-VI).

Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Судом встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець в період з 24.09.2009.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, (у редакції, що діяла до 01.01.2018) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.01.2018 частину четвертої статті 4 Закону № 2464-VI викладено у новій редакції: «Особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування».

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що від сплати єдиного внеску звільняються фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, за умови отримання такими особами пенсії за віком або наявності у таких осіб інвалідності, або досягнення ними віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.

Зазначений висновок підтверджується практикою Верховного Суду України у аналогічних правовідносинах (справи № 21-90а15, № 21-59а14, № 21-56а15, № 822/4655/14), а також правовими висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у справах № 1640/2837/18, № 805/2195/17-а,

Як встановлено судом, з 11.02.2010 позивач є пенсіонером, якій призначено довічно пенсію за віком.

Відтак, за висновком суду, з 11.02.2010 позивач, як фізична особа-підприємець, яка отримує пенсію за віком, мала пільги щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

Заперечуючи проти позову, у відзиві на позов відповідачем зазначено, що заборгованість по єдиному соціальному внеску в сумі 2152,97 грн обліковується за позивачем згідно переданих сальдових залишків на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України станом на 31.12.2019, в зв`язку з чим відповідачем сформовано спірну вимогу.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази виникнення зазначеної заборгованості по єдиному внеску до моменту призначення позивачу пенсії за віком, тобто до 11.02.2010.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає про те, що наявні матеріали справи не дають можливості встановити підстави та період виникнення у позивача боргу з єдиного соціального внеску та, відповідно, виникнення у контролюючого органу права на формування та направлення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивачу.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування законних підстав для нарахування боргу та його існування ще до передачі частини боргу органами Пенсійного фонду України, а тому, на думку суду, відповідачем не доведено належним чином факт наявності у позивача боргу з єдиного соціального внеску та правомірність винесення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Оскільки, всупереч наведеним положенням Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано суду належних та переконливих доказів на підтвердження виникнення у позивача недоїмки по єдиному внеску, щодо якої винесено спірну вимогу, до призначення їй пенсії за віком, суд дійшов висновку, що зазначену недоїмку по єдиному внеску могло бути нараховано контролюючим органом, зокрема, за період, коли позивач була вже звільнена від сплати за себе єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

Відтак, з огляду на вказану обставину, вимога Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату позивачем боргу (недоїмки) від 14.01.2020 № Ф-6055-17/2 в сумі 2152,97 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача з єдиного соціального внеску шляхом виключення суми недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 2159,97 грн суд зазначає таке.

Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа № 825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа № 805/4374/15-а).

Отже в спірних правовідносинах достатнім для захисту прав позивача є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 № Ф-6055-17/2 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 2152,97 грн, оскільки саме таке рішення суду в разі набрання ним законної сили є підставою для вчинення податковим органом дій по виключенню з обліку сум єдиного соціального внеску, які визначали наявність недоїмки в інтегрованій картці платника.

Суд вважає, що позивачем передчасно заявлена вимога про зобов`язання відповідача внести коригування до інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску, оскільки ще не настали обставини, які зумовлюють виключення з обліку спірних сум, а відтак, платник передчасно звернулась з такими вимогами до суду.

З цих підстав, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) з єдиного соціального внеску шляхом виключення суми недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 2159,97 грн.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 № Ф-6055-17/2 на суму 2152,97.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч.3 ст.6 ЗУ № 3674-VI).

Суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн (квитанції від 30.01.2020 № 0.0.1600274996.1 та від 06.02.2020 № 0.0.1606778698.1).

Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, з вини якого виник спір у цій справі Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 14.01.2020 №Ф-6055-17/2 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 2152,97 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377; місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5а) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.