Рішення

від 16.01.2025 по справі 320/37104/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року Київ Справа № 320/37104/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної Військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центральної Військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:

- зобов`язати відповідача, Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України, скасувати Постанову госпітальної ВЛК № 524 від 17.04.2023 року військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині причинного зв`язку захворювання: гіпертонічна хвороба ІІІ ст. (гіпертензивне серце, нестенозуючий атеросклероз судин шиї), 2 ступеню, дуже високо ризику СН 0. Залишкові явища перенесеного ГПМК по типу малого ішемічного інсульту у ВББ (клінічно 22.02.2023 р.) у вигляді розсіяної мікровогнищевої симптоматики, цефалгічного, вестибулярного синдромів", зазначивши причинний зв`язок "Захворювання, ТАК, пов`язане з захистом Батьківщини".

В обґрунтування позову зазначено, що позивач, проходив військову службу за призовом під час мобілізації в Державній прикордонній службі України з 31.03.2022 року по 29.05.2023 рік, брав безпосередню участь в бойових діях. 29,05.2023 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №267-ос від 29.05.2023 року пп, "б" п.2 ч,4 ст,26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнений у відставку (за станом здоров`я).

17.04.2023 року було проведено медичний огляд Госпітальною військово - лікарською комісією Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України зі встановлення діагнозу та причинного зв'язку захворювання: "Гіпертонічна хвороба IІІ ст. (гіпертензивне серце, нестенозуючий атеросклероз судин шиї). 2 ступеню, дуже високо ризику. СН 0. ст. Залишкові явища перенесеного ГПМК по типу малого ішемічного інсульту у ВББ (клінічно 22.02.2023 р.) у вигляді розсіяної мікровогнищевої симптоматики, цефалгічного, вестибулярного синдромів. Стеатоз печінки". Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Вважає, що Довідка військово-лікарської комісії від 17.04.2023 року в частині встановлення, причинного зв'язку захворювання не відповідає дійсності оскільки керуючись п 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року за №402 (редакція, що діяла до 27.04.2024 року), що захворювання "гіпертонічна хвороба III ст. (гіпертензгіене серце, нестенпзуючий атеросклероз судин гам), 2 ступеню, дуже високо ризику. С.Н 0. Залишкові явища перенесеного ГПМК по типу малого ішемічного інсульту у ВББ (клінічно 22.02.2023 р.) у вигляді розсіяної мікровогнищевої симптоматики, цефалгічного, вестибулярного синдромів" виникло у позивача під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, та досягло такого розвитку у зазначений період, який призвів до його непридатності до військової служби.

А тому, необхідно здійснити перегляд рішення ВЛК (Постанови госпітальної ВЛК №524 від 17.04.2023 року) в частині причинного зв`язку отриманого захворювання військовослужбовця ОСОБА_1 , з метою чого здійснити перегляд висновку (постанови) військово-лікарської комісії на предмет визначення причинного зв'язку отриманих захворювань та визначити причинний зв'язок захворювання як такі, що набуті саме під час (внаслідок) захисту Батьківщини.

Позивач керуючись виключно вимогами чинного законодавства України, за наявних правових підстав, не погодившись з висновком Госпітальної лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України №524/230 від 20 03.2024 року подав заяву до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (в подальшому - Відповідач), в якій просив в межах повноважень розглянути мотивовану скаргу та переглянути зазначений висновок,

27.06 2024 року вих.№13.1/582 позивач отримав відповідь від відповідача, згідно якої Постанова госпітальної ВЛК ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ від 17.04.2023 №524/230 щодо ОСОБА_1 оформлена у відповідності до Положення та вимог Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо статей, що визначають ступінь придатності до військової служби. Підстав для її скасування немає Причинний зв`язок захворювань встановлено вірно.

Оскільки на думку позивача Постанова госпітальної ВЛК № 524 від 17.04.2023 року військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині причинного зв`язку захворювання підлягає скасуванню, він звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надав суду відзив на позов у якому просив у задоволенні позову відмовити, зазначив, що за результатами проведеного у квітні 2023 року медичного огляду госпітальна військово-лікарська комісія ГВМКЦ (ЦКГ) Держприкордонслужби винесла постанову, оформлену свідоцтвом про хворобу № 524 від 17.04.2023 року, яке ЦВЛК затвердила постановою № 230 від 25.04.2023 року.

Під час вивчення даного свідоцтва про хворобу, ЦВЛК не виявила порушень норм Положення з боку посадових осіб госпітальної ВЛК ГВМК (ЦКГ) Держприкордонслужби, діагнози були винесені на підставі даних інструментальних та фізіологічних досліджень/обстежень позивача, із врахуванням даних з медичної документації позивача та в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до копії витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 21.02.2023 року № 65-вв позивач з 21.02.2023 року був відряджений до ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з метою отримання майна, тобто не перебував в зоні бойових дій.

Позиція ЦВЛК щодо відсутності підстав для винесення постанови про причинний зв`язок захворювань позивача із захистом Батьківщини ґрунтується на синтезі експертних, фахових медичних знань та аналізу медичної документації, наданої позивачем.

Враховуючи вище викладене, посадові особи госпітальної ВЛК ГВМКЦ (ЦКГ) Держприкордонслужби та ЦВЛК діяли в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Третя особа правом надання пояснень на позов не скористалась.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації в Державній прикордонній службі України з 31.03.2022 року по 29.05.2023.

За результатами проведеного у квітні 2023 року медичного огляду госпітальна військово-лікарська комісія ГВМКЦ (ЦКГ) Держприкордонслужби винесла постанову, оформлену свідоцтвом про хворобу № 524/230 від 17.04.2023 року, згідно п. 12 якого встановлено: Діагноз та Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: гіпертонічна хвороба ІІІ ст. (гіпертензивне серце, нестенозуючий атеросклероз судин шиї), 2 ступеню, дуже високого ризику СН 0.ст Залишкові явища перенесеного ГПМК по типу малого ішемічного інсульту у ВББ (клінічно 22.02.2023 р.) у вигляді розсіяної мікровогнищевої симптоматики, цефалгічного, вестибулярного синдромів", Стеноз печінки, Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби".

Постанова госпітальної військово-лікарська комісія ГВМКЦ (ЦКГ) Держприкордонслужби від 17.04.2023 №524/230 була затверджена постановою відповідача № 230 від 25.04.2023 року.

Позивач не погодившись з висновком Госпітальної лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України №524/230 від 17.04.2023 року подав заяву до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, в якій просив в межах повноважень розглянути мотивовану скаргу та переглянути зазначений висновок.

Під час вивчення даного свідоцтва про хворобу, ЦВЛК не виявила порушень норм Положення з боку посадових осіб госпітальної ВЛК ГВМК (ЦКГ) Держприкордонслужби, діагнози були винесені на підставі даних інструментальних та фізіологічних досліджень/обстежень позивача, із врахуванням даних з медичної документації позивача та в/ч НОМЕР_1 .

27.06.2024 року вих.№13.1/582 позивач отримав відповідь від відповідача, згідно якої Постанова госпітальної ВЛК ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ від 17.04.2023 №524/230 щодо ОСОБА_1 оформлена у відповідності до Положення та вимог Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо статей, що визначають ступінь придатності до військової служби. Підстав для її скасування немає Причинний зв`язок захворювань встановлено вірно.

Оскільки на думку позивача Постанова госпітальної ВЛК № 524 від 17.04.2023 року військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині причинного зв`язку захворювання підлягає скасуванню, він звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 70 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я - військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент проведення медичного огляду Позивача у 2023 році та розгляді письмового звернення діяло Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2009 року № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за № 570/16586 (далі Положення).

ВЛК відповідно до п.1 глави 3 розділу ІІ Положення з метою проведення медичного огляду у Держприкордонслужбі утворюються:

постійно діючі ВЛК (ЛЛК);

тимчасово діючі ВЛК (ВЛК ВВНЗ (далі - ТдВЛК ВВНЗ) для медичного огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ Держприкордонслужби, кандидатів на військову службу за контрактом).

Відповідно до п.1 глави 4 розділу ІІ - до постійно діючих військово-лікарських комісій відносяться госпітальні (гарнізонні) ВЛК, які утворюються:

госпітальна ВЛК - в закладах охорони здоров`я Держприкордонслужби, за клінічними профілями в закладах охорони здоров`я Держприкордонслужби може бути створено декілька госпітальних ВЛК;

гарнізонна ВЛК - при клініках амбулаторно-поліклінічної допомоги, поліклініках закладів охорони здоров`я Держприкордонслужби.

Організація проведення медичного огляду госпітальної (гарнізонної) ВЛК в закладі охорони здоров`я Держприкордонслужби покладається на начальника закладу.

Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України відповідно до Положення про ЦВЛК, затверджене наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 12.10.2009 року № 755 є органом забезпечення Державної прикордонної служби України. Діяльність ЦВЛК регламентується Конституцією України, Законами України, актами президента України, постановами Верховної ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та розпорядженнями Адміністрації Держприкордонслужби України.

Повноваження ЦВЛК визначені п. 8 ст. 2 Розділу ІІ Положення, до них входить:

- організація проведення у Держприкордонслужбі ВЛК (ЛЛК) медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення;

- розроблення спільно з медичними спеціалістами Адміністрації Держприкордонслужби проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань проведення медичного огляду ВЛК;

- розроблення спільно з МОЗ медичних показань для військово-професійного призначення кандидатів для проходження військової служби за контрактом за військовими спеціальностями;

- розроблення науково обґрунтованих вимог до стану здоров`я військовослужбовців Держприкордонслужби;

- контроль за правильністю надання ВЛК (ЛЛК) до ЦВЛК медичної документації з питань проведення медичного огляду;

- розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань, що стосуються покладених на ЦВЛК завдань;

- аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи ВЛК (ЛЛК);

- проведення аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення, розробка пропозицій для поліпшення проведення медичного огляду ВЛК (ЛЛК);

- організація та проведення нарад і зборів з питань проведення медичного огляду ВЛК (ЛЛК);

- контроль, розгляд, затвердження, незатвердження постанов постійно діючих, тимчасово діючих ВЛК (ЛЛК);

- здійснення контролю за роботою ЛЛК в авіаційних частинах Держприкордонслужби;

- прийняття та перегляд постанов про причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у колишніх військовослужбовців з числа осіб льотного складу, якщо вони звільнені у запас або відставку з військової служби безпосередньо з льотної роботи;

- організація та проведення медичного огляду ВЛК плавскладу Держприкордонслужби.

Направлення на медичний огляд проводиться начальниками відповідних органів Держприкордонслужби, де проходить службу військовослужбовець, військовою прокуратурою, судами, головою ЦВЛК, начальниками закладів охорони здоров`я Держприкордонслужби за місцем лікування.

Відповідно до п. 6 глави 4 Розділу III Положення військовослужбовці оглядаються ВЛК закладів охорони здоров`я Держприкордонслужби за зоною відповідальності цих закладів, а також за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні. На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться картка обстеження та медичного огляду (додаток 14 до Положення), при стаціонарному огляді медична карта стаціонарного хворого (п. 7 глави 4 Розділу III Положення).

Відповідно до п.4 глави 4 розділу ІІІ Положення військовослужбовці, захворювання, наслідки поранення, травми, контузії, каліцтва яких згідно з Розкладом хвороб, ТДВ або Переліком хвороб зумовлюють обмежену придатність до військової служби, направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника органу Держприкордонслужби, у якому проходить службу такий військовослужбовець.

Військовослужбовці оглядаються ВЛК закладів охорони здоров`я Держприкордонслужби за зоною відповідальності цих закладів, а також за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні.

Медичний огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, отоларингологом, а за медичних показань лікарями інших спеціальностей (п. 8 глави 4 Розділу III Положення).

Обов`язково здаються загальні аналізи крові та сечі, проводяться ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітки; потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями (п. 9 глави 4 Розділу III Положення).

Відповідно до вимог п. 1 глави 11 Розділу III Положення постанови військово- лікарських комісій приймаються колегіально та більшістю голосів. ВЛК при винесені постанови оцінює документи особи, які характеризують стан її здоров`я, висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладі охорони здоров`я ДПСУ, документи особи, які характеризують стан її здоров`я, з інших закладів охорони здоров`я за наявності, які є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу. У прийняті постанови голова та члени комісії незалежні.

Згідно вимог п.12 глави 13 розділу ІІІ Положення, свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби, з виключенням з військового обліку; на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з повторним оглядом через 6 - 12 місяців; у всіх інших випадках у воєнний час постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК.

Відповідно до п.3 глави 13 розділу ІІІ Положення, свідоцтво про хворобу із постановою ВЛК, які підлягають затвердженню (контролю) ЦВЛК та з доданими до них медичною картою стаціонарного хворого, результатами досліджень, паспортом здоров`я військовослужбовця, іншими документами, на підставі яких винесено рішення, надсилаються на затвердження (контроль) ЦВЛК не пізніше 5-денного строку після медичного огляду.

Постанова про причинний зв`язок захворювань із захистом Батьківщини виноситься у відповідності до п. 4 глави 12 Розділу III Положення, якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Другої світової воєн, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції Об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції Об`єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби"; постанова ВЛК у такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті 1 цього пункту, а також тих, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і визнані учасниками бойових дій, за наявності медичних документів, виданих (складених) у зазначений період, які підтверджують факт виникнення (розвитку) захворювання в період перебування в діючій армії або у складі сил і засобів, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення; зазначена постанова ВЛК приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії, складу сил та засобів, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період перебування в діючій армії або безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Відповідно до п.8 розділу ІІ Положення ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати та скасовувати, затверджувати (не затверджувати), а також контролювати постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК), строк розгляду свідоцтв про хворобу становить не більше 5 робочих днів з дня їх отримання ЦВЛК.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Положення Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством встановлений порядок вирішення спірних питань при проходженні медичного огляду та оформленні його результатів, зокрема шляхом оскарження постанов ВЛК до ВЛК вищого рівня або в судовому порядку.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить суд зобов`язати відповідача, Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України, скасувати Постанову госпітальної ВЛК № 524 від 17.04.2023 року військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині причинного зв`язку захворювання: гіпертонічна хвороба ІІІ ст. (гіпертензивне серце, нестенозуючий атеросклероз судин шиї), 2 ступеню, дуже високо ризику СН 0. Залишкові явища перенесеного ГПМК по типу малого ішемічного інсульту у ВББ (клінічно 22.02.2023 р.) у вигляді розсіяної мікровогнищевої симптоматики, цефалгічного, вестибулярного синдромів", зазначивши причинний зв`язок "Захворювання, ТАК, пов`язане з захистом Батьківщини", з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування постанови госпітальної військово-лікарської комісії ГВМКЦ (ЦКГ) Держприкордонслужби оформленої свідоцтвом про хворобу №524 від 17.04.2023 та Постанови ЦВЛК №230 від 25.04.2023 позивач до суду не звертався.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю

Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд підкреслює, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

Отже, оскільки позивачем не оскаржуються постанови госпітальної військово-лікарської комісії ГВМКЦ (ЦКГ) Держприкордонслужби оформленої свідоцтвом про хворобу №524 від 17.04.2023 та Постанови ЦВЛК №230 від 25.04.2023 в частині причинного зв`язку захворювання, а заявлені лише вимоги зобов`язального характеру, позивачем вибрано неправильний спосіб захисті, у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови (свідоцтва), оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.

В той же час, у позовній заяві позивач не зазначає про порушення відповідачем саме процедури прийняття постанови госпітальної військово-лікарської комісії ГВМКЦ (ЦКГ) Держприкордонслужби оформленої свідоцтвом про хворобу №524 від 17.04.2023 та Постанови ЦВЛК №230 від 25.04.2023 в частині причинного зв`язку захворювання.

Отже, розглядаючи спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд має право перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури його прийняття. Однак він не може надавати власну оцінку підставності ухвалення певного висновку ВЛК оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, тож оцінка висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Наприклад, можна оскаржити довідку ВЛК, якщо в карті обстеження та медичного огляду особи відсутні дані аналізів або висновок одного з спеціалістів відповідно до п. 6.8. глави 6 розділу II Положення № 402 огляд військовослужбовців обов`язково здійснюється хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом (військовослужбовців жінок гінекологом), а за медичними показаннями лікарями інших спеціальностей. Обов`язково повинні бути загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітки.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК і суд не має права делегувати їх собі.

Тобто у суді оскаржують тільки порушення порядку проведення ВЛК медогляду, а встановлений діагноз у ВЛК вищого рівня (регіональної або Центральної).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 13.06.2018 р. у справі № 806/526/16 та від 12.06.2020 р. у справі № 810/5009/18, в яких суд зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не має права надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів - членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обирати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності.

Таким чином, суд вважає, що зобов`язуючи Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України скасувати Постанову госпітальної ВЛК № 524 від 17.04.2023 року військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині причинного зв`язку захворювання: гіпертонічна хвороба ІІІ ст. (гіпертензивне серце, нестенозуючий атеросклероз судин шиї), 2 ступеню, дуже високо ризику СН 0. Залишкові явища перенесеного ГПМК по типу малого ішемічного інсульту у ВББ (клінічно 22.02.2023 р.) у вигляді розсіяної мікровогнищевої симптоматики, цефалгічного, вестибулярного синдромів", зазначивши причинний зв`язок "Захворювання, ТАК, пов`язане з захистом Батьківщини", суд не вправі перебирати на себе повноваження Центральної військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України, що є також підставою для відмови у задоволенні позову..

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи встановлені обставини спірних правовідносин у розрізі нормативно-правових актів, якими їх врегульовано, висновки Верховного Суду щодо порядку їх застосування, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а також ураховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної Військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.