Рішення

від 15.01.2025 по справі 340/2270/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2270/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: комунальний заклад "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 34/19, код ЄДРПОУ 03317424)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , через представника Іващенка І.Ю., звернувся до суду з позовом до комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" (надалі - КЗ "КОБМСЕ КОР") про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 у грудні 2023 року був оглянутий спеціалізованою офтальмо-неврологічною МСЕК та визнаний особою з інвалідністю І Б групи через наявність загального захворювання по зору, про що йому видано довідку до акта огляду МСЕК за формою №157-І/о, серії 12ААГ №395215 від 21.12.2023 року. У пункті 12 цієї довідки вказано, що позивач потребує часткової сторонньої допомоги. Представник позивача вказує, що цей запис про умови і характер праці неправильний, оскільки позивач через сліпоту на обидва ока не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду. Посилаючись на порушення процедури заповнення довідки МСЕК, представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати запис спеціалізованої офтальмо-неврологічної МСЕК КЗ "КОБМСЕ КОР" у довідці МСЕК Серія 12 ААГ №395215, виданій ОСОБА_1 про умови і характер праці від 21.12.2023 року;

- зобов`язати спеціалізовану офтальмо-неврологічну МСЕК КЗ "КОБМСЕ КОР" видати позивачу довідку МСЕК із зазначенням в пункті 12: "потребує здійснення постійного стороннього догляду".

Ухвалою судді від 15.04.2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що ОСОБА_1 має високий ступень втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування, що відповідає критеріям встановлення підгрупи Б І групи інвалідності. Тож рішенням спеціалізованої офтальмо-неврологічної МСЕК ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю І Б групи через загальне захворювання по зору безтерміново, про що йому видана довідка до акта огляду МСЕК. Підгрупа Б І групи інвалідності, яка встановлена ОСОБА_1 , не передбачає постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги інших осіб, натомість передбачає потребу у частковій сторонній допомозі.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має такі захворювання та діагнози: термінальна глаукома обох очей, артифакія ока, субатрофія очного яблука, ускладнена катаракта зліва, V OU (гострота зору на обидва ока) = 0.

У квітні 2017 року спеціалізована офтальмо-неврологічна МСЕК, створена в КЗ "КОБМСЕ", встановила ОСОБА_1 з 19.04.2017 року ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання по зору, інвалідність встановлена безтерміново.

У грудні 2023 року спеціалізована офтальмо-неврологічна МСЕК з метою переогляду провела повторне експертне обстеження ОСОБА_1 та склала акт огляду МСЕК №1251/5 від 21.12.2023 року, яким ОСОБА_1 з 17.11.2023 року встановлено І групу інвалідності, підгрупа Б, причина інвалідності - загальне захворювання по зору, інвалідність встановлена безтерміново.

В пункту 30.1 акту огляду МСЕК №1251/5 від 21.12.2023 року зазначено, що ОСОБА_1 потребує часткової сторонньої допомоги.

На підставу цього акту МСЕК видала позивачу довідку до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №395215 від 21.12.2023 року та Індивідуальну програму реабілітації інваліда №1171 від 21.12.2023 року.

В пункті 12 довідки до акта огляду МСЕК №395215 від 21.12.2023 року зазначено, що ОСОБА_1 потребує часткової сторонньої допомоги.

В пункті 7 ІПР №1171 від 21.12.2023 року зазначено, що ОСОБА_1 потребує часткової сторонньої допомоги, термін проведення постійно.

Не погодившись з таким формулюванням щодо потреби в допомозі (догляді), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Статтями 3, 4, 5, 6 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями.

Громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.

Статтею 39 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що особа з інвалідністю має право вибору конкретного виду соціальної допомоги. Особа з інвалідністю може відмовитися від того чи іншого виду соціальної допомоги, якщо вона не повною мірою відповідає її потребам. У такому разі особа з інвалідністю вправі самостійно вирішувати питання про забезпечення себе конкретним видом допомоги за рахунок власних коштів з урахуванням компенсації вартості аналогічного виду соціальної допомоги, що подається державним органом.

У статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що:

- особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;

- інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

- медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності;

- соціальна реабілітація - система заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації, задоволення потреби у забезпеченні допоміжними засобами реабілітації.

- індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії;

- догляд за особою з інвалідністю (дитиною з інвалідністю) - сукупність соціальних послуг, спрямованих на соціально-побутову допомогу та підтримку, захист і забезпечення життєдіяльності особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.

До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров`я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.

До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров`я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Медико-соціальні експертні комісії визначають:

- групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

- види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

- причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

- ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

- ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи, військової агресії Російської Федерації проти України;

- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Медико-соціальні експертні комісії:

- встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації;

- складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

- вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів;

- забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю. У разі якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (переогляд) проводиться за місцем її проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні;

- вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано особами з інвалідністю.

Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково).

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю розробляється на основі індивідуального реабілітаційного плану відповідно до Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю медико-соціальною експертною комісією, для дітей з інвалідністю - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів з обов`язковим залученням особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю або її законного представника та має бути погоджена особою з інвалідністю, дитиною з інвалідністю або її законним представником. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені стосовно особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів - стосовно дітей з інвалідністю), місцеві державні адміністрації, служба зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.

Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації осіб з інвалідністю.

Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов`язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними закладами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 року "Питання медико-соціальної експертизи" затверджено:

- Положення про медико-соціальну експертизу;

- Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Положення про медико-соціальну експертизу на час виникнення спірних правовідносин містило такі норми:

1. Це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

3. Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

4. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

5. Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

6. Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

10. Залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

11. Міські, міжрайонні, районні комісії:

1) визначають:

- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

2) складають та корегують індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, і контролюють ефективність її виконання.

15. Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

17. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

19. Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

20. Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

24. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.

Форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності на час виникнення спірних правовідносин містило такі норми:

1. Це Положення визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії).

3. Медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

21. У разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров`я комісія розробляє на підставі плану медичної та професійної реабілітації, що обов`язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів з конкретизацією трудових рекомендацій, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням.

25. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

26. Особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

27. Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені:

- нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;

- нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;

- нездатність до орієнтації (дезорієнтація);

- нездатність до спілкування;

- нездатність контролювати свою поведінку;

- значні обмеження здатності до навчання;

- нездатність до окремих видів трудової діяльності.

До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.

Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №561 від 05.09.2011 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 року за №1295/20033, затверджено Інструкцію про встановлення груп інвалідності, яка на час виникнення спірних правовідносин містила зокрема такі норми:

I. Загальні положення.

1.4. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

1.10. При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

II. Класифікація основних видів порушення функцій, основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості.

2.2. Критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Здатність до пересування - можливість ефективно пересуватися у своєму оточенні (ходити, бігати, долати перепони, користуватися особистим та громадським транспортом). Параметри оцінки - характер ходьби, темп пересування, відстань, яку долає хворий, здатність самостійно користуватись транспортом, потреба у допомозі інших осіб при пересуванні.

Здатність до самообслуговування - можливість ефективно виконувати соціально-побутові функції і задовольняти потреби без допомоги інших осіб. Параметри оцінки - інтервал часу, через який виникає потреба в допомозі: епізодична допомога (рідше одного разу на місяць), регулярна (декілька разів на місяць), постійна допомога (декілька разів на тиждень - регульована або декілька разів на день - нерегульована допомога).

Здатність до орієнтації - можливість самостійно орієнтуватися у просторі та часі, мати уяву про навколишні предмети. Основними системами орієнтації є зір та слух (за умови нормального стану психічної діяльності та мови). Параметри оцінки - можливість розрізняти зорові образи людей та предметів на відстані, що збільшується, і в різних умовах (наявність або відсутність перешкод, знайомство з обстановкою), розрізняти звуки та усну мову (слухова орієнтація) за відсутності або наявності перешкод і ступеня компенсації порушення слухового сприйняття усної мови іншими способами (письмо, невербальні форми); необхідність використання технічних засобів для орієнтації та допомоги інших осіб у різних видах повсякденної діяльності (у побуті, навчанні, на виробництві).

Здатність до спілкування (комунікативна здатність) - можливість установлювати контакти з іншими людьми та підтримувати суспільні взаємозв`язки (порушення спілкування, пов`язані з розладом психічної діяльності, тут не розглядаються). Основним засобом комунікації є усна мова, допоміжним - читання, письмо, невербальна мова (жестова, знакова). Параметри оцінки - характеристика кола осіб, з якими можлива підтримка контактів, а також потреба у допомозі інших осіб у процесі навчання та трудової діяльності.

Здатність контролювати свою поведінку - можливість поводитись відповідно до морально-етичних і правових норм суспільного середовища. Параметри оцінки - здатність усвідомлювати себе і дотримуватися установлених суспільних норм, ідентифікувати людей та об`єкти і розуміти стосунки між ними, правильно сприймати, інтерпретувати і адекватно реагувати на традиційну і незвичну ситуації, дотримуватися особистої безпеки, особистої охайності.

Здатність до навчання - можливість сприймати, засвоювати та накопичувати знання, формувати навики і уміння (побутові, культурні, професійні та інші) у цілеспрямованому процесі навчання. Можливість професійного навчання - здатність до оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками та умінням конкретної професії. Параметри оцінки - можливість навчатися у звичайних або спеціально створених умовах (спеціальний навчальний заклад або група, навчання в домашніх умовах тощо); обсяг програми, строки і режим навчання; можливість освоєння професій різного кваліфікаційного рівня або тільки окремих видів робіт; необхідність використання спеціальних засобів із залученням допомоги інших (крім викладача) осіб.

Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров`я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю. Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища. Параметри оцінки - збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.

Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.

Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі).

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

2.3. Критерії встановлення інвалідності визначені пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №577 від 30.07.2012 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 року за №1509/21821, затверджено зокрема такі форми облікової документації:

1.5. Форму первинної облікової документації № 157/о "Акт огляду медико-соціальною експертною комісією" та інструкцію щодо її заповнення, що додаються.

1.6. Форму первинної облікової документації № 157-1/о "Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією" та інструкцію щодо її заповнення, що додаються.

Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о "Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією" містить такі норми:

2. Форма № 157/о призначена для запису основних медичних даних і соціальних факторів, необхідних для винесення експертного рішення та його обґрунтування. У формі № 157/о вказуються умови і характер праці, які рекомендуються інвалідам, та інші заходи, які сприятимуть відновленню їх працездатності.

3. Форма № 157/о заповнюється у Кримській республіканській, обласних, центральних міських у містах Києві та Севастополі, міських, міжрайонних та районних медико-соціальних експертних комісіях (далі - МСЕК).

4. Форма № 157/о заповнюється на кожного хворого, який оглядається у МСЕК.

31. У підпункті 30.1 пункту 30 зазначаються показання та протипоказання до умов праці, а також орієнтовні види праці, робіт чи професії, які доступні інваліду за станом здоров`я.

32. У підпункті 30.2 пункту 30 зазначається потреба інваліда в навчанні, перекваліфікації, перенавчанні, забезпеченні засобами пересування, інших видах, спрямованих на відновлення працездатності інваліда.

37. У пункті 32 зазначається потреба інваліда у медичній та соціальній допомозі.

39. У пункті 34 зазначається обґрунтування прийнятого рішення про групу, причину, час настання інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності, потреба в додаткових видах допомоги в необхідних випадках з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта.

Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №157-1/о "Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією" містить такі норми:

1. Ця Інструкція визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації "Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією" (далі - форма № 157-1/о) і складається з двох частин: зазначеної виписки та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.

2. Форма № 157-1/о застосовується при винесенні рішення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) про встановлення групи, причини і строку інвалідності.

3. Форма № 157-1/о заповнюється у Кримській республіканській, обласних, центральних міських у містах Києві та Севастополі, міських, міжрайонних та районних МСЕК.

4. Усі реквізити даної форми заповнюються відповідно до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (форма № 157/о).

5. Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією надсилається за місцем призначення пенсії чи місцезнаходженням пенсійної справи.

6. Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією видається інваліду.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що особі, яка визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

І група інвалідності встановлюється, якщо особа має значний ступінь (ІІІ ступінь) обмеження одного або кількох із 7 критеріїв життєдіяльності людини, які наведені в пункті 2.2 Інструкції про встановлення груп інвалідності.

I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

До підгрупи А І групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров`я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб (повністю не здатні до самообслуговування)

До підгрупи Б І групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров`я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій (частково здатні до самообслуговування).

Обсяг потреби особи з інвалідністю в сторонньому догляді, допомозі або нагляді визначається в залежності від ступеня обмеження життєдіяльності особи, зокрема здатності до самообслуговування. У свою чергу, згідно з пунктом 2.2 Інструкції про встановлення груп інвалідності параметром оцінки здатності людини до самообслуговування є інтервал часу, через який виникає потреба в допомозі: епізодична допомога (рідше одного разу на місяць), регулярна (декілька разів на місяць), постійна допомога (декілька разів на тиждень - регульована або декілька разів на день - нерегульована допомога).

Визначення ступеня обмеження життєдіяльності особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі належить до повноважень МСЕК.

Експертне рішення МСЕК про потребу особи з інвалідністю у догляді (допомозі) викладається в акті огляду МСЕК (форма № 157/о).

Рішення (висновок) МСЕК про визначення потреби особи з інвалідністю у постійному нагляді, догляді або допомозі є підставою для призначення/надання їй відповідних соціальних та реабілітаційних послуг.

Так, згідно з Класифікатором соціальних послуг, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 23.06.2020 року № 429, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.2020 року за № 643/34926, особи з інвалідністю є отримувачами зокрема таких видів соціальних послуг з догляду, які надаються постійно або тимчасово: догляд вдома (015.1), догляд стаціонарний (015.2), денний догляд (015.3) та інші.

Зміст та обсяг конкретної соціальної послуги з догляду для відповідної категорії осіб визначається органами соціального захисту населення індивідуально залежно від ступеня індивідуальної потреби отримувача соціальної послуги.

За змістом статей 33, 37 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" особи з інвалідністю, які згідно з медичним висновком потребують постійного стороннього догляду, забезпечуються медичним, соціальним, педагогічним і психологічним патронажем (повсякденною допомогою) за місцем проживання (вдома); у разі необхідності такі послуги надають виїзні реабілітаційні бригади.

Відповідно до Положення про фінансування витрат на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 25.02.2021 року № 8, постійний сторонній догляд це вид догляду, яким забезпечуються особи з інвалідністю із значно вираженою важкістю, функціональними порушеннями в організмі, зумовленими професійним захворюванням, травмою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду інших осіб, неспроможні до самообслуговування (не можуть самостійно приймати їжу, забезпечувати туалет, потребують допомоги при прогулянках тощо).

Суд установив, що спеціалізована офтальмо-неврологічна МСЕК за результатами медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 , оформленої актом огляду МСЕК №1251/5 від 21.12.2023 року, встановила йому І групу інвалідності (підгрупа Б) у зв`язку із наявністю захворювань зору (сліпота на обидва ока внаслідок стійких незворотних змін), які призвели до значного обмеження життєдіяльності (ІІІ ступеня). Зокрема, встановлено значний ступінь обмеження (ІІІ ступінь) таких критеріїв життєдіяльності: здатність до орієнтації, здатність до трудової діяльності, а також виражений ступінь обмеження (ІІ ступінь) таких критеріїв життєдіяльності: здатність до самообслуговування, здатність до пересування. Не встановлено обмежень таких критеріїв життєдіяльності: здатність до спілкування, здатність до контролю за своєю поведінкою, здатність до навчання.

МСЕК, визначаючи потребу ОСОБА_1 у допомозі/догляді, вирішила, що він потребує часткової сторонньої допомоги, про що вказала в пункті 30.1 експертного рішення, а також перенесла це рішення до довідки до акта огляду МСЕК та до індивідуальної програми реабілітації, які видала позивачу.

Позивач не погоджується з таким висновком відповідача та стверджує, що він потребує постійного стороннього догляду.

Суд зазначає, що за змістом статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, усі особи з інвалідністю І групи (підгрупи А і Б) через значне обмеження життєдіяльності та залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду.

Встановлення позивачу значного (ІІІ) ступеня обмеження здатності до орієнтації свідчить про те, що він не здатний до орієнтації і має вкрай серйозні порушення зору, які унеможливлюють нормальну життєдіяльність без сторонньої допомоги, постійно потребує допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів, але такі засоби не забезпечують повної функціональності, а також потребує постійної допомоги для всіх видів діяльності.

Встановлення позивачу вираженого (ІІ) ступеня обмеження здатності до самообслуговування свідчить про те, що він потребує постійної нерегульованої допомоги в самообслуговуванні (декілька разів на день) та використання допоміжних засобів. Допомога зосереджена на виконанні базових щоденних завдань, таких як харчування, прийом ліків та пересування.

Встановлення позивачу вираженого (ІІ) ступеня обмеження здатності до пересування свідчить про те, що він здатний до самостійного пересування лише з використанням допоміжних засобів і за допомогою інших осіб.

Тож за сукупністю цих критеріїв ОСОБА_1 встановлено значний (ІІІ) ступінь обмеження життєдіяльності та інвалідність І групи (підгрупа Б), а тому він потребує постійного стороннього догляду (допомоги).

Те, що позивач частково здатний до виконання окремих видів самообслуговування, не виключає його потребу в постійному сторонньому догляді.

Нормативно-правові акти з питань медико-соціальної експертизи не містять такого формулювання як "часткова стороння допомога", яке використав відповідач у рішенні щодо визначення потреби позивача у наданні допомоги (догляду).

Суд прийшов до висновку, що експертне рішення МСЕК, викладене в пункті 30 акту огляду МСЕК №1251/5 від 21.12.2023 року, в частині визначення потреби ОСОБА_1 у наданні допомоги (догляду) прийнято необґрунтовано та нерозсудливо, з порушенням статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Таке рішення порушує права позивача на отримання соціальних та реабілітаційних послуг.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами пункту 9 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.

Щодо оскаржуваного позивачем запису в пункті 12 довідки до акту огляду МСЕК №395215 від 21.12.2023 року, який він просить визнати протиправним і скасувати, суд зазначає, що довідка до акта огляду МСЕК форми №157-1/о є обліковим документом, що використовуються в діяльності медико-соціальних експертних комісій та призначений для внесення експертного рішення МСЕК про встановлення групи, причини, строку інвалідності, висновку про умови та характер праці, рекомендованих заходів щодо відновлення працездатності. Вказаний документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) у розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, а отже не може бути предметом спору в порядку адміністративного судочинства.

Скасування запису у довідці МСЕК не є ефективним способом захисту прав позивача, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині вимог.

Суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде скасування протиправного експертного рішення МСЕК в частині визначення потреби позивача в сторонній допомозі, яке викладене в акті огляду МСЕК, та спонукання відповідача переглянути це експертне рішення, визначивши потребу позивача в постійному сторонньому догляді (допомозі), про що видати йому виправлену довідку до акту огляду МСЕК.

Судові витрати сторони у справі не понесли.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати експертне рішення спеціалізованої офтальмо-неврологічної медико-соціальної експертної комісії комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради", викладене в пункті 30 акту огляду МСЕК №1251/5 від 21.12.2023 року, в частині визначення потреби ОСОБА_1 у сторонній допомозі.

Зобов`язати спеціалізовану офтальмо-неврологічну медико-соціальну експертну комісію комунального закладу "Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради" переглянути експертне рішення, викладене в пункті 30 акту огляду МСЕК №1251/5 від 21.12.2023 року, та прийняти рішення щодо визначення потреби ОСОБА_1 у постійному сторонньому догляді (допомозі), про що видати йому виправлену довідку до акту огляду МСЕК.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ