Рішення

від 15.01.2025 по справі 420/30878/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/30878/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона 15 «ДУНАЙВОДБУД» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона 15 «ДУНАЙВОДБУД» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, в якому позивач просить:

- Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу серії ПШ № 062329 від 02.09.2024 року, винесену в.о. начальника Відділу державного нагляду(контролю) в Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті, місце знаходження: 65008, Україна, м. Одеса, плаща Бориса Дерев`янка, буд. 1, Володимиром Романенко, про стягннення з ПрАТ "ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА -15" "ДУНАЙВОДБУД", Код ЄДРПОУ: 01035845, адміністративно - господарського штрафу у сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Подія та склад правопорушення відсутні, обставини події не підтверджені належними доказами, при акті зважування встановлена незгода з висновками, пояснення водія не долучено до матеріалів та не враховано можливість переміщення вантажу в межах кузову. Так, при зупинці сідлового тягача виникла нестандартна, деякою мірою аварійна ситуація, яка змусила різко та повністю зупинити вантажівку. Отже, різка зупинка, яку змусили зробити інспектори поліції та відділу державного нагляду, спричинила зсув вантажу, а саме пшениця перемістилась на передню вісь. Вказана подія не залежала від водія, завантаження відбувалось у відповідності до норм законодавства та не мало перевищення навантаження на вісь. Про зазначене було повідомлено державному інспектору, однак, пояснення водія того моменту не складалось. За текстом акту зважування, водій зазначив: «вантаж неконтрольовано посунувся вперед в межах руху». Такі твердження матеріалами провадження не спростовані, отже, подія правопорушення не підтверджена належними та допустимими доказами.

Грубою мірою було порушено процесуальне законодавство України та приписи Конституції України в частині проведення розгляду справи без належного повідомлення та без участі особи, яка притягається до відповідальності з порушеним правом на правову допомогу. Таким чином, акцентуємо увагу на тому, що ПрАТ «ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА -15» «ДУНАЙВОДБУД» не було повідомлено належним чином про розгляд справи, що виключило можливість надати відповідні пояснення та скористатись всіма наданими правами. Таке ставлення до сторони по справі повною мірою позбавило права мати належний захист по справі, мати адвоката, як захисника та повною мірою виключило всі права забезпечені законодавством України.

Позивач вважає дії посадової особи Відповідача щодо винесення Постанови протиправними, накладення адміністративного-господарського штрафу необґрунтованим та безпідставним, а саму Постанову незаконною та такою що підлягає скасуванню.

Процесуальні дії

Ухвалою судді від 03.10.2024 року залишено позовну заяву без руху.

11.10.2024 року до суду за вхід. №52210/24 від представника позивача надійшла заява з доказами сплати судового збору.

16.10.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).

18.12.2024 року до суду за вхід. №ЕС/75495/24 від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 31.07.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 25.07.2024 № 000031 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки DAF/ASKER DORSE, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 при перевезенні подільного вантажу.

Твердження позивача про те, що ним здійснювалось перевезення сипучого вантажу, відтак під час руху по дорозі можливе переміщення вантажу по всім осям транспортного засобу, вважаємо помилковим, з огляду на те, що перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісі транспортного засобу.

Зауважуємо, що завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16, постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду № 803/1540/16 від 24.07.2019 та постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду № 240/15126/20 від 22.06.2021, П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі 420/25840/21.

Також, запрошенням від 12.08.2024 № 69074/633/24-22 Позивача повідомлено про розгляд справи 02.09.2024 (трековий номер листа 0600948518446, зазначено телефон отримувача 0484125262, адреса Болградське шосе, 14, м. Ізмаїл, Одеська обл. що повністю збігається з відомостями, зазначеними в позовній заяві). Згідно відомостей онлайн трекінгу Укрпошти, запрошення на розгляд справи 21.08.2024 вручено особисто. Таким чином, доводи позивача про неотримання запрошення на розгляд не відповідають дійсності.

23.12.2024 року до суду за вхід. №77014/24 від приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона 15 «ДУНАЙВОДБУД» надійшла відповідь на відзив, в якій Позивач не погоджується із постановою та вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню оскільки вона винесена без належного дослідження обставин події та матеріалів справи. Так за твердженням підприємства ні в акті, ні в зазначеній постанові відповідач не наводить вимірювальних засобів з відповідними інвентарними номерами, а також державної сертифікації, якій такі прилади піддавались.

ОБСТВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

31.07.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 25.07.2024 № 000031 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест), км 12+125, було зупинено транспортний засіб марки DAF/ASKER DORSE, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

Під час перевірки складені наступні документи:

- талон №212 від 31.07.2024 р. о 22:41 год., ваги №3468, швидкість 4км/год., з результатами зважування по осям (№1-7530 кг, №2-14060 кг, №3-6650 кг, №4-6540 кг, №5-6730 кг);

- довідку №003486 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 31.07.2024 р., в якій встановлено:

(1) Найменування, пункту габаритно-вагового контролю: ППГВК: а/д М-15 (км 12 + 125)

(2) Водій транспортного засобу: ОСОБА_1

(3) Автомобіль: марка: DAF модель: XF 105.460, реєстраційний номер: НОМЕР_3 ,

(4) напівпричіп марки ASKER DORSE, модел: SKD, реєстраційний номер: НОМЕР_4 ,

(5) Тип транспортного засобу: 12

(6) Результати вагового контролю:

1) 7,53 ; 2) 14,06; 3) 6,65; 4) 6,54; 5) 6,73; 6) -; 7) -; 8) -; повна маса транспортного засобу 41,510

(7) не заповнено;

- акт №АВ 002914 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 31.07.2024 р., в якому зазначено, що під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 при перевезенні подільного вантажу.

Зокрема, навантаження на одиночну вісь транспортного засобу становить 14,06 т при дозволеній 11,5 т. Перевищення становить 22,26 %, про що складено акт АР № 058170 від 31.07.2024 року.

Вказаний Акт наданий водієві ОСОБА_1 під особистий підпис.

Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті 12.08.2024 року складено та направлено рекомендованим листом (трек-номер 0600948518446) на адресу Перевізника запрошення №69074/633/24-24, яка вручена 21.08.2024 року. Розгляд справи призначався на 02.09.024 року з 10:00 до 11:00 години.

За результатами розгляду вищевказаних документів Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті 02.09.2024 року прийнято постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № ПШ 062329 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 гривень, у зв`язку з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті 05.09.2024 року направлено рекомендованим листом (трек-номер 0600958999663) на адресу Перевізника Постанову № ПШ 062329, яка відповідно до роздруківки з сайту ПАТ «Укрпошта» вручена 20.09.2024 року.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III).

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16, 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно частин 1 та 4 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно із статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У розумінні Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку №879).

За змістом пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 року №30, передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, (далі - ПДР) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно з пунктом 22.5 ПДР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів та їх составів на автомобільній дорозі державного значення допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження на вісь:

на одинарну вісь 11,5 тонн

на здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11,5 тонн; від 1 до 1,3 метра 16 тонн; від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 тонн; від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19 тонн; від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни 23 тонни; від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 тонн.

на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше 21 тонн; понад 1,3 до 1,4 метра 24 тонни.

З аналізу п.22.5 ПДР слідує, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, визначених у п.22.5 ПДР, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Підставою для прийняття спірної постанови №ПШ 062329 від 02.09.2024 року про застосування до позивача штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF (державний номер НОМЕР_3 ) та напівпричепу-спеціалізованого марки ASKER DORSE (державний номер НОМЕР_4 ), що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству «Пересувна механізована колона 15 «ДУНАЙВОДБУД», запіксовані в акті №АВ 002914 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 31.07.2024 р.

Як слідує з наявних в матеріалах справи Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в ході проходження габаритно-вагового контролю співробітниками Укртрансбезпеки було встановлено, що навантаження на осі становлять: 1) 7,53 ; 2) 14,06; 3) 6,65; 4) 6,54; 5) 6,73; повна маса транспортного засобу 41,510 т.

Відтак, за результатами проведення габаритно - вагового контролю транспортного засобу позивача зафіксовано факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь транспортного засобу, фактичне навантаження становило - 14,06 тон, при нормативно допустимому - 11,5 тон (відсоток перевищення склав 22,26%).

Абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене, з урахуванням положень наведених нормативних актів та приписів ст. 60 Закону суд доходить висновку, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувану постанову №ПШ 062329 від 02.09.2024 року.

Щодо посилання позивача на перевезення сипучого вантажу, суд зазначає наступне.

Також законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 відсотків, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Отже, суд вважає необґрунтованими покликання позивача на специфіку вантажу, що перевозився, а саме сипучого вантажу, маса якого під час руху є несталою в різних точках автомобіля, оскільки наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.2014 №363, саме на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Так пунктами 8.14-8.15 глави 8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

У свою чергу пунктом 12.5 глави 12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу є необґрунтованими.

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, суд наголошує, що в такому разі суб`єкт владних повноважень має своїм обов`язком слідувати вимогам закону, як це говориться в статті 19 Конституції України. Так, за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги», визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до виключної компетенції Уряду.

Аналізуючи підзаконні акти (Порядок № 1007/1207, Порядок № 879, Порядку № 1567), вбачається визначення правового механізму здійснення габаритно-вагового контролю.

При цьому, відповідач діяв з відповідністю із названими підзаконними актами Уряду. Дії, відповідача знаходили свою відповідність, як за підставами вчинення, так і порядком та алгоритмом прийняття рішень. Зміст прийнятих рішень і вчинених дій відповідав, визначеній законом формі їх вираження. Натомість, названі підзаконні акти не вимагають від відповідача використання методики при зважуванні тих, чи інших видів вантажів (у тому числі сипучих, рідин).

Окрім того, стосовно методики проведення габаритно-вагового контролю, слід зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» було скасовано пункт 19 Порядку № 879, без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Суд зазначає, що відсутність методики не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів габаритні параметри яких перевищують нормативні та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування.

Дана правова позиція визначена постановою Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 819/1381/16.

За змістом статті 4 та 28 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від № 879.

Наведене узгоджується з правовим регулюванням, а саме: скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якому було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Також, з огляду на виключення пункту 19 Порядку № 879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 року у справі №820/1420/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16.

Крім того, законодавчими змінами термін вимірювання (зважування) змінено, з нього виключено фразу «проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології», що також підтверджує відсутність необхідності застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Щодо доводів позивача відносно того, що матеріали перевірки не містять інформації про засіб вимірювальної техніки, яким проводилось зважування, то суд зазначає, що реквізити акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом - затверджені додатком №3 до Порядку № 1567; форма і реквізити Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю - затверджені додатком №1 до Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 року №1007/1207.

Зазначені документи, складені відповідачем за встановленими цими нормативно-правовими актами формами, затвердженими реквізитами яких не передбачено внесення (відображення) будь-якої інформації щодо засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого здійснювався ваговий контроль.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до п. 8 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255 вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

В свою чергу, факт зважування транспортного засобу підтверджується квитанцією зважування та складеним актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та складеною довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Квитанція зважування, додана до матеріалів відзиву, містить дату та час зважування транспортного засобу. Також зазначена квитанція зважування містить інформацію про державний реєстраційний номер транспортного засобу позивача.

Тобто, саме вагові параметри транспортного засобу позивача відображені в доданій до відзиву квитанції зважування, та на підставі зафіксованих вагових параметрів складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідачем до суду на підтвердження відповідності вимірювальної техніки встановленим вимогам було надано акт обстеження майданчика для здійснення габаритно-вагового контролю від 07.03.2024 року, розташованого на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест), км 12+125, сертифікат відповідності UA.TR.113-0076/150/2F-24 від 13.06.2024 року, декларацію про відповідність №3468 від 14.06.2024 року. Вказане свідчить про повірку вказаного обладнання.

Також, суд зауважує, що нормами чинного законодавства про автомобільний транспорт не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів щодо відповідності зважувальних приладів встановленим стандартам. При цьому водій під час проведення зважування транспортного засобу не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.

Щодо посилань позивача, на те що Перевізник не був належно повідомлений про розгляд справи Відповідачем, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті 12.08.2024 року складено та направлено рекомендованим листом (трек-номер 0600948518446) на адресу Перевізника запрошення №69074/633/24-24, яке вручено 21.08.2024 року. У запрошенні вказано, що розгляд справи призначаєся на 02.09.024 року з 10:00 до 11:00 години, повідомлені права учасника справи та попереджено, що у разі неявки сторони, розгляд справи буде проведено без її участі.

Вказані дії Відповідача відповідають вимогам як Порядку проведення рейдових перевірок так і нормам Закону України «Про адміністративну процедуру», на який посилається позивач.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Окремо суд вважає доцільним розглянути порушене Позивачем у відповіді на відзив питання, щодо несвоєчасного подання відзиву.

Електронний примірник ухвали про відкриття провадження та позов з додатками по справі 420/30878/24 надіслано на електрону пошту відповідача, вказану у позові (odessa@dsbt.gov.ua) представнику Державна служба України з безпеки на транспорті (Код ЄДРПОУ: 39816845) 22.10.2024 року.

У зв`язку із встановленими помилками в зазначенні відомостей про відповідача доступ до справи та відправка судової кореспонденції відповідачу Державній службі України з безпеки на транспорті (Код ЄДРПОУ: 39816845) не здійснювалася.

26.11.2024 року до суду за вхід. №ЕС/67811/24 від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та направлення кореспонденції на електронні адреси : contact@dsbt.gov.ua, odesa@dsbt.gov.ua.

За результатами опрацювання клопотання були внесені виправлення в електронну картку учасника справи та 13.12.2024 року електронний примірник ухвали про відкриття провадження та позову з додатками по справі 420/30878/24 надіслано на електрону пошту відповідача, вказану у заяві (contact@dsbt.gov.ua).

18.12.2024 року до суду за вхід. №ЕС/75495/24 від Державної служби України з безпеки на транспорті (Код ЄДРПОУ: 39816845) надійшов відзив з матеріалами перевірки.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідачем пропущено строк для надання відзиву з поважних причин, а клопотання Позивача, викладене у відповіді на відзив, задоволенню не підлягає.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона 15 «ДУНАЙВОДБУД» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штраф відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приватне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона 15 «ДУНАЙВОДБУД» (адреса: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, Болградське шосе, буд. 14, РНОКПП 01035845)

Державна служба України з безпеки на транспорті (адреса: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9, Код ЄДРПОУ: 39816845)

Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області (адреса: 65008, м. Одеса, вул. Бориса Дерев`янка, буд. 1)

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА

.