Рішення

від 16.01.2025 по справі 420/36696/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/36696/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЛАЙН ХІМІЯ" (вул. В.Арнаутська,26, офіс 146, м.Одеса, 65048) до Одеської митниці (вул.Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» до Одеської митниці за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» № UA500050/2024/000038/2 від 03.06.2024 р.;

визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000040/2 від 06.06.2024 р.;

визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000039/1 від 06.06.2024 р.;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000276 від 03.06.2024 р.;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000285 від 06.06.2024 р.;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000282 від 06.06.2024 р.;

стягнути з Відповідача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ».

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій позивач наполягав на задоволенні позову зазначивши, що позивач надав усі належні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 04.03.2024 року між ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (надалі Позивач), як покупцем, та GREENLINE CHEMICALS Ltd, як продавцем, укладено контракт № 04032024, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити і прийняти у власність Товар: - БІКАРБОНАТ НАТРІЮ; - КАРБОНАТ НАТРІЮ (КАЛЬЦІНОВАНА СОДА, ЩІЛЬНА У ВИГЛЯДІ ГРАНУЛИ АБО ПОРОШКУ); - МОНОКАЛЬЦІЙФОСФАТ; - КАУСТИЧНА СОДА (ПЛАСТІВЦІ АБО ГРАНУЛА); - МАГНЕЗІЯ ВИПАЛЕНА (СПЕЧЕНА); - ЛИМОННА КИСЛОТА МОНОГІДРАТ; НАТРІЮ ПЕРКАРБОНАТ З ПОКРИТТЯМ; -МАГНІЮ СУЛЬФАТ ГЕПТАГІДРАТ.

03.06.2024 р. до ПП "Одеський морський торговельний порт" ВМО № 4 МП "Одесапорт" Одеської митниці на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №04032024 від 04.03.2024 року Позивачем, із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, було подано до митного оформлення наступні митні декларації: митну декларацію № 24UA500050007104U6 від 03.06.2024 р., для визначення митної вартості товару за якою були надані наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) WD02024000001224 від 09.05.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD02024000001224 від 09.05.2024; Коносамент (Bill of lading) № 6 від 20.05.2024; Вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest) № б/н від 20.05.2024; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № A 1558952 від 09.05.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 04032024 від 04.03.2024; Договір про надання послуг митного брокера № 009/ТБО від 15.04.2022 р.; Інші некласифіковані документи генеральний акт №1 від 26.05.2024 р.; Інші некласифіковані документи лист декларанта № 03/06-24-03 від 03.06.2024; Інші некласифіковані документи сертифікат аналізу № 81532 від 21.05.2024; Копія митної декларації країни відправлення № 24410700EX00003697 від 09.05.2024.

На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи Позивачем було надано відповідь № 1/03 від « 03» червня 2024 р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.

Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із Позивачем, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000276 від 03.06.2024 р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000038/2 від 03.06.2024 р. в обґрунтування якого зазначено, наступне:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.2 ціна товару включає в себе: вартість товару, віртість пакування товару, маркування, оформлення товаросупровідних документів, навантаження на транспортній засіб, вартість митних процедур в країні продавця, вартість доставки та страхування, що повинні бути зазначені в інвойсі, на кожну окрему партію товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у митній декларації країни відправлення від 09.05.2024 № 24410700EX00003697 в графі одержувач заявлена інша особа;

3) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару. Згідно п.2 контракту витрати на завантаження включені до ціни товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

4) окрім того, серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу та його оплата;

5) в сертифікаті про походження товару від 09.05.2024 № A 1558952 є посилання на документ 24-122428/10026751, який до митного оформлення не надавався;

6) заявлена декларантом митна вартість товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено одержувачем товару ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (код ЄДРПОУ 41404234) Україна, 65048, Одеська обл., м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, б. 26, оф.146.

05.06.2024 р. до ПП "Одеський морський торговельний порт" ВМО № 4 МП "Одесапорт" Одеської митниці на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №04032024 від 04.03.2024 року Позивачем, із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, було подано до митного оформлення наступні митні декларації: митну декларацію № 24UA500050007177U5 від 05.06.2024 р., для визначення митної вартості товару за якою були надані наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) WD02024000001225 від 09.05.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD02024000001225 від 09.05.2024; Коносамент (Bill of lading) № 7 від 20.05.2024; Вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest) № б/н від 20.05.2024; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № A 1558953 від 09.05.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 04032024 від 04.03.2024; Договір про надання послуг митного брокера № 009/ТБО від 15.04.2022 р.; Інші некласифіковані документи генеральний акт №1 від 26.05.2024 р.; Інші некласифіковані документи лист декларанта № 05/06-24-01 від 05.06.2024; Інші некласифіковані документи сертифікат аналізу № 81533 від 21.05.2024; Копія митної декларації країни відправлення № 24410700EX00003700 від 09.05.2024.

На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи Позивачем було надано відповідь № 1/06 від « 06» червня 2024 р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.

Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із Позивачем, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000285 від 06.06.2024 р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000040/2 від 06.06.2024 р. в обґрунтування якого зазначено, наступне:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.2 ціна товару включає в себе: вартість товару, віртість пакування товару, маркування, оформлення товаросупровідних документів, навантаження на транспортній засіб, вартість митних процедур в країні продавця, вартість доставки та страхування, що повинні бути зазначені в інвойсі, на кожну окрему партію товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у митній декларації країни відправлення від 09.05.2024 № 24410700EX00003700 в графі одержувач заявлена інша особа;

3) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару. Згідно п.2 контракту витрати на завантаження включені до ціни товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

4) окрім того, серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу та його оплата;

5) в сертифікаті про походження товару від 09.05.2024 № A 1558953 є посилання на документ 24-122428/10026752, який до митного оформлення не надавався;

6) заявлена декларантом митна вартість товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено одержувачем товару ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (код ЄДРПОУ 41404234) Україна, 65048, Одеська обл., м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, б. 26, оф.146.

04.06.2024 р. до ПП "Одеський морський торговельний порт" ВМО № 4 МП "Одесапорт" Одеської митниці на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №04032024 від 04.03.2024 року Позивачем, із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, було подано до митного оформлення наступні митні декларації: митну декларацію № 24UA500050007154U9 від 04.06.2024 р., для визначення митної вартості товару за якою були надані наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) WD02024000001228 від 09.05.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD02024000001228 від 09.05.2024; Коносамент (Bill of lading) № 10 від 20.05.2024; Навантажувальний документ (Bordereau) Генеральний акт №1 від 26.05.2024; Сертифiкат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) A 1558956 від 09.05.2024; Некласифікований комерційний документ ЦЕНОВОЕ ПРЕДЛОЖЕНИЕ №5 від 20.05.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 04032024 від 04.03.2024; Договір про надання послуг митного брокера № 60 від 20.02.2024; Інші некласифіковані документи Certificate of Analysis №2728- від 21.05.2024; Інші некласифіковані документи Health Certificate № 24-41-0026 від 14.05.2024; Копія митної декларації країни відправлення № 24410700EX00003699 від 09.05.2024.

На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи Позивачем було надано відповідь № 1/05 від « 05» червня 2024 р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень.

Відповідач, здійснивши процедуру консультацій із Позивачем, склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000282 від 06.06.2024 р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000039/1 від 06.06.2024 р. в обґрунтування якого зазначено, що декларантом не подано жодного з витребуваних митним органом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-3 ст.53 МКУ. Також декларантом не спростовано наявні розбіжності у документах. Згідно ч.6 ст.54 МКУ митні ограни України можуть відмовити у митному оформленні.

Вважаючи дані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49,50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4, 5 ст.58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу частин 1, 2 ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною п`ятою статті 53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, аналіз положень ч.3 ст.53, ч. 1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Відповідно до ч.3,4 ст.53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Так, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч.3 ст.53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто, витребування всіх документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21 -591 аі5 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.

Суд зазначає, що відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені Покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Відповідно до п.5 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені Покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Відповідно до п.2.2 контракту, за яким здійснено придбання декларантом товару, та який наданий у складі документів для митного оформлення партії товару, до ціни товару, що визначена сторонами у супровідних документах входить: вартість Товару, вартість упаковки (в тому числі палет), маркування, збереження Товару, оформлення всіх необхідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур в країні Продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов доставки, зазначених в кожному додатку. Умови поставки заявлених партій товару CPT UA Одеса.

Таким чином, Покупець товару у спірних правовідносинах (Декларант ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ») не несе витрат на зазначені вище складові вартості товару.

Відповідачем процитовано в оскаржуваних рішеннях вищенаведені положення п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 04032024 від 04.03.2024 р., однак протиправно не застосовано до спірних правовідносин.

Митному органу був наданий контракт, в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, наданий інвойс, який містить дані щодо найменування, кількості, ціни товару, умов поставки, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, дані пакувального листа не суперечать відповідають даним інвойсу щодо ціни, кількості, умов поставки товару.

Верховний Суд викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 зазначив, що відповідно до пп "в" п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

З митних декларацій №24UA500050007104U6 від 03.06.2024 р., №24UA500050007177U5 від 05.06.2024 р., №24UA500050007154U9 від 04.06.2024 р., вбачається, що в них в графі 37 вказано процедуру постачання "ZZ00".

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій поданих Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

При цьому, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару, є також безпідставною та належним чином не обґрунтованою.

Зокрема, поставка товару здійснюється на умовах CPT, про що зазначено у товаросупровідних документах, тобто, витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з порту вивезення країни виробника товару до названого покупцем пункту призначення, вже включена до вартості.

У зв`язку з наведеним, суд вважає протиправними твердження митного органу в оскаржуваних рішеннях про те, що відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату серед поданих товаросупровідних документів.

Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування та транспортування, у зв`язку з чим згідно з положеннями п.п."в" п.1 ч.10 ст.58 та п.5 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Відповідно до наведеного вище, згідно п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 04032024 від 04.03.2024 р., за яким позивачем імпортується товар, витрати на пакування, маркування та транспортування включені у вартість товару. Що визнає і відповідач у рішеннях про коригування митної вартості товарів, а саме: «Згідно п.2.2 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару», «Згідно п.2 контракту вартість пакування товару, маркування включено до ціни товару» та «Згідно п.2.2 контракту витрати на завантаження включені до ціни товару», «Згідно п.2.2 ціна товару включає в себе: вартість товару, вартість пакування товару, маркування, оформлення товаросупровідних документів, навантаження на транспортній засіб, вартість митних процедур в країні продавця, вартість доставки та страхування, що повинні бути зазначені в інвойсі, на кожну окрему партію товару».

Суд зазначає, що вартість на пакування, маркування та завантаження включена до ціни, у зв`язку з чим Декларант ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» при митному оформленні товару не зобов`язаний був подавати ніякі інші документи щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням чи навантаженням.

Вартість товару, що була взята позивачем для визначення митної вартості та внесена у митну декларацію, зазначена у рахунках-фактурах (інвойсах), що є невід`ємними частинами зовнішньоекономічного договору (контракту) № 04032024 від 04.03.2024 р. На підставі чого, така вартість товару була визначена декларантом (Позивачем) як митна вартість товару за ціною договору.

На підставі вищенаведеного, доводи митного органу у спірних правовідносинах щодо необхідності надання додаткових документів та відомостей щодо вартості упаковки, вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а також документів та відомостей щодо вартості завантаження, перевезення, включених до собівартості продукції, які є складовими митної вартості, є протиправними.

Також суд вважає безпідставними доводи митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості стосовно того, що «митній декларації країни відправлення в графі одержувач заявлена інша особа».

Так, у наданій копії митної декларації країни відправлення вказані інші умови поставки, інший одержувач, вартість вантажу, тому що вантаж поставляється не за прямим контрактом, що зокрема було зазначено у митній декларації «код 4100 - не прямий контракт».

Між виробником (експортером товару) та ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» є компанія посередник «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria), що в свою чергу виступає постачальником поданого до митного оформлення товару.

Саме в зв`язку з тим, що партія товару продана Виробником товару посереднику, який в свою чергу, перепродав таку в подальшому декларанту, в копії декларації країни експорту наявні відомості про контракт, вартість товару, умови поставки та рахунок-фактуру (інвойс) між Виробником товару WE IC VE DIS TICARET ANONIM SIRKETI SULTANTEPE MAH. PASALIMANI CAD. 41 USKUDAR/34 34/USKUDAR 052 (Виробничі потужності - ETI SODA URETIM PAZANAK.VE ELEKT.URESAN.VE TICARET ANONIM SIRKETI, Турція) та компанією-посередником «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria).

У поданій при митному оформленні декларантом EМД у відповідності до вимог Митного кодексу України, вже вказані відомості про наявні господарські контракти (взаємовідносини) між декларантом ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» та Постачальником товару «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria).

Таким чином, митним органом у спірних правовідносинах безпідставно залишено поза увагою надані декларантом та документально відображені відомості зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу товарів № 04032024 від 04.03.2024 р.

Щодо твердження митного органу стосовно того, що «в сертифікаті про походження товару від 09.05.2024 № A 1558952 є посилання на документ 24-122428/10026751, який до митного оформлення не надавався», суд зазначає наступне.

сертифікат про походження від 09.05.2024 № A1558952 містить зіставні відомості щодо заявленої до митного оформлення партії товарів, які зазначені у інших товаросупровідних документах.

А саме, у графі 6 наданого сертифікату про походження від 09.05.2024 № A 1558952 наявні відомості про назву судна, яким здійснюється поставка оцінюваного товару LUCKY, а також номер документу, підтверджуючого укладення відповідного договору морського перевезення коносамент № 6 (наданий до митного оформлення).

Зазначені відомості є достатніми для того, щоб ідентифікувати оцінюваний товар відповідно до поданих декларантом документів для митного оформлення, а тому підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару у даному випадку відсутні.

Зокрема, коносамент № 6 від 20.05.2024 р. містить повну інформацію, яка відповідає іншим документам, складеним щодо поставки на користь ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» товару на підставі зовнішньоекономічного контракту, та не містить жодних розбіжностей, а саме у наданому до митного оформлення коносаменті відображені зіставні відомості про вантажовідправника, порти відправлення та прибуття, судно, яким здійснюється морське перевезення, товар, що перевозиться, з визначенням його кількості та пакування, а також печатка капітана судна.

Зі змісту пакувального листа, сертифікату аналізу на товар та інвойсу, поданих разом з митною декларацією у спірних правовідносинах, вбачається, що товар, його вага та кількість, співпадають із зазначеними у коносаменті № 6 від 20.05.2024 р., тобто оцінюваний товар можливо ідентифікувати з відповідною поставкою, а підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару відсутні.

Щодо твердження митного органу про «посилання на документ 24-122428/10026751, який митного оформлення не надавався» просимо суд прийняти до уваги, що відповідні вказані у сертифікаті про походження від 09.05.2024 № A 1558952 відомості не є документом.

То вказаний у сертифікаті про походження від 09.05.2024 № A 1558952 номер 24-122428/10026751 є внутрішнім номером проекту продажу партії виробника товару.

Зіставні відомості про номер проекту продажів виробника наявні у наданій до оформлення копії митної декларації країни відправлення від 09.05.2024 № 24410700EX00003697, а саме у графі 7 - «Referans numarasi».

При цьому просимо, наведені посилання митного органу щодо змісту сертифікату про походження взагалі є неспроможними, оскільки згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України сертифікат про походження не є документом, який обов`язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Також суд вважає, невиправданими доводи митного органу в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості про те, що «Заявлена декларантом митна вартість товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено одержувачем товару ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (код ЄДРПОУ 41404234) Україна, 65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, б. 26, оф.146».

Суд звертає суду, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих декларантом товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товарів і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товарів за першим методом визначення їх митної вартості. Спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 N 959-XII суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. При цьому, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві таких суб`єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України (ст.2 Закону).

Частиною 1 ст.14 цього Закону суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності дозволено самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Наведене дає підстави для висновку про свободу сторін під час укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) стосовно визначення умов договору, ціни, форми розрахунків та інших умов його виконання.

Суд враховує що Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі N 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі N 810/3879/17, від 21.12.2018 у справі N 815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі N 810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Відповідно до положень Митного кодексу України застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 58-63 цього Кодексу.

Крім того, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000039/1 від 06.06.2024 р., Відповідачем використано для коригування митної вартості товару МД 24UA401020011386U0 від 27.02.2024 р. Однак дане рішення Відповідача не відповідає вимогам зазначеним ч.2 ст.55 МК України та п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, та більше того, митний орган не надає будь-яких обґрунтувань чому саме зазначена митна декларації була взята для коригування митної вартості товарів ввезених Позивачем.

Відповідач не вказав про наявну в митного органу інформацію щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, а також не навів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом згідно оскаржуваного рішення №UA500050/2024/000039/1 від 06.06.2024 р., що свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

З огляду на викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах при митному оформлені у контролюючого органу були відсутні підстави вважати, що декларант сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товарів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч.2 ст.53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч.3 ст.53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст.57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішень щодо визначення (коригування) митної вартості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» у загальній сумі 29592,35 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

З приводу клопотання відповідача про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін суд зазначає, що відповідно до ч.1-3 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, суд наділений повноваженнями, врахувати всі складники, наведені ч.3 ст.257 КАС України, та самостійно визнати справу такою, що має незначну складність.

При відкритті провадження, суд дійшов висновку, що справу за позовом можливо розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності, малозначним, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Одеської митниці (вул.Івана та Юрія Лип, 21-А, м.Одеса, 65078) про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін - відмовити.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЛАЙН ХІМІЯ" (вул. В.Арнаутська,26, офіс 146, м.Одеса, 65048) до Одеської митниці (вул.Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000038/2 від 03.06.2024 р., № UA500050/2024/000040/2 від 06.06.2024 р., № UA500050/2024/000039/1 від 06.06.2024 р.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000276 від 03.06.2024 р., № UA500050/2024/000282 від 06.06.2024 р., № UA500050/2024/000285 від 06.06.2024 р..

Стягнути з Одеської митниці (адреса: вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21, м.Одеса, 65078; код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЛАЙН ХІМІЯ" (вул. Велика Арнаутська, буд. 26, офіс 146, м. Одеса, 65048, код ЄДРПОУ 41404234) судовий збір у розмірі 29592,35 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко