Ухвала

від 16.01.2025 по справі 460/15556/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

16 січня 2025 року м. Рівне№460/15556/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника відповідача - керуючого санацією Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", арбітражного керуючого Брикси Андрія Олеговича, про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - позивач) до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з червня 2022 року по квітень 2023 року в розмірі 14877,93 грн.

Ухвалою суду від 25.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі № 460/15556/24, розгляд якої ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.01.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від представника відповідача - керуючого санацією ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", арбітражного керуючого Брикси Андрія Олеговича, надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вказане клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа № 918/1007/21 про банкрутство ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", в межах якої введено процедуру санації та призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Бриксу А.О. Представник зазначає, що заявлені до ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в межах цієї адміністративної справи позовні вимоги за своїм характером є майновими, а тому в силу вимог статті 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства вирішення цього спору належить до юрисдикції Господарського суду Рівненської області та повинно здійснюватися у межах судової справи про банкрутство № 918/1007/21. З огляду на вказане, представник відповідача просить закрити провадження у справі

Того ж дня, 13.01.2024 аналогічна за змістом заява про закриття провадження у справі надійшла до суду від представника відповідача засобами електронної пошти.

Вирішуючи процесуальне питання про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.

Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх "змішування" в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто, якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом

Водночас, юрисдикцію та повноваження господарських судів, а також порядок здійснення судочинства у господарських судах визначає Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України).

Відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Згідно з преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 1 КУзПБ, банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21.10.2019. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин, щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

За змістом частини першої статті 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Аналіз змісту наведених вище приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Водночас, регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні.

Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

Так, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з "майновими вимогами до боржника", а у статті 7 КУзПБ - про "всі майнові спори, стороною в яких є боржник".

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що господарському суду в межах справи про банкрутство підсудні не всі майнові спори, стороною в яких є боржник, а лише ті, у яких заявлено майнові вимоги до боржника.

Тотожний правовий висновок щодо визначення юрисдикції майнового спору за участі особи, відносно якої відкрито провадження у справі про банкрутство, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 (провадження № 11-54апп22).

Предметом спору в цій адміністративній справі є стягнення з ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з червня 2022 року по квітень 2023 року в розмірі 14877,93 грн.

Також, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.01.2022 у справі № 817/1007/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102733221) відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (вул. Пластова, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 31994540), введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.09.2023 у справі № 817/1007/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113893180) припинено процедуру розпорядження майном ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", введено процедуру санації боржника та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Чепелюка О.О.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.10.2024 у справі № 817/1007/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122637683) відсторонено арбітражного керуючого Чепелюка О.О. від виконання повноважень керуючого санацією та призначено керуючим санацією ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" арбітражного керуючого Бриксу А.О.

Крім того, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості про Бриксу А.О. як керуючого санацією ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", що стверджується наявним у справі витягом з названого Реєстру від 14.11.2024 № 34055838.

За наведеного, суд констатує, що в межах цієї адміністративної справи заявлено вимоги майнового характеру до юридичної особи - ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", відносно якої ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.01.2022 у справі № 817/1007/21 відкрито провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Рівненської області, у провадженні якого знаходиться справа № 918/1007/21.

Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, суд, врахувавши суть спірних правовідносин, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій адміністративній справі, у зв`язку з чим відповідна заява представника відповідача підлягає задоволенню.

За правилами частини другої статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Приписами частини шостої статті 143 КАС України встановлено, що у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

В свою чергу, згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, судовий збір може бути повернутий позивачу у разі подання відповідної заяви, що узгоджується з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" та частиною шостою статті 143 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 238 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

При цьому, згідно із частиною другою статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 238, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача - керуючого санацією Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", арбітражного керуючого Брикси Андрія Олеговича, про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі № 460/15556/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій.

Роз`яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області, що розгляд цієї справи має здійснюватися за правилами господарського судочинства Господарським судом Рівненської області у межах справи № 918/1007/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Роз`яснити учасникам справи, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повну ухвалу суду складено 16 січня 2025 року.

Суддя О.В. Поліщук