Рішення від 16.01.2025 по справі 460/13582/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2025 року м. Рівне№460/13582/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 05.01.1999 по 22.08.2024 року проходив службу цивільного захисту на посадах в структурних підрозділах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області. Із змісту доповідної записки, яка була підготовлена за наслідком розгляду рапорту позивача про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік встановлено, що підставою відмови відповідача у виплаті допомоги стала відсутність коштів по загальному фонду кошторису на 2024 рік для виплати матеріальної допомоги та відсутність підтверджуючих документів з належно оформленим рапортом, що по суті заперечує посилання на відсутність коштів для виплати матеріальної допомоги. Крім того, вказує, що таке трактування відповідача є протиправним, так як не відповідає чинним наказам МВС та ДСНС України, котрі регламентують спірні правовідносини. Протиправна бездіяльність відповідача виразилася у не виконанні, зокрема діючих приписів наказу ДСНС № НС-4 від 02.01.2024 «Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2024 році».

Ухвалою суду від 11.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що виплату не було проведено у зв`язку із необґрунтованістю рапорту позивача. Крім того, вказав, що на момент звільнення ОСОБА_1 із військової служби у відповідача було недостатньо бюджетних асигнувань для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. Враховуючи наведене, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 вказує на безпідставність заперечень відповідача та просить позов задовольнити повністю.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

Судом встановлено, що полковник служби цивільного захисту ОСОБА_1 , у період з 05.01.1999 по 22.08.2024 року проходив службу цивільного захисту на посадах в структурних підрозділах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області.

Відповідно до Витягу з наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (по особовому складу) № 314 від 20.08.2024 полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника юридичного сектору Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області з 22.08.2024 звільнено зі служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я) з правом носіння встановленої форми одягу.

Разом з тим, відповідно до вказаного витягу з наказу, позивач, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримав.

Відповідно до витягів з наказів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області № 73-вл від 29.07.2024 та № 78-вл від 07.08.2024 позивача було звільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку із хворобою.

Факт необхідності проведення позивачу операційного втручання, підтверджено Свідоцтвом про хворобу № 195 від 08.08.2024, що стало однією з підстав для його звільнення зі служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я) та виключення з кадрів ДСНС України.

У зв`язку із погіршенням стану здоров`я та для проведення вимушеної платної офтальмологічної операції в Центрі мікрохірургії ока та екстреної офтальмологічної допомоги начальником юридичного сектору Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області полковником служби цивільного захисту ОСОБА_1 було подано рапорт на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Доповідною запискою від 18.07.2024 № 942-ДЗ/62 на ім`я тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного управління, начальник відділу (головний бухгалтер) відділу економіки і фінансів Головного управління повідомляє, що «на виконання резолюції від 15.07.2024 до док. № Р-211/62 від 15.07.2024 щодо надання пропозиції стосовно виплати ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань інформую, що виплатити дану допомогу немає можливості, так як по загальному фонду кошторису на 2024 рік кошти на ії виплату не передбачені. Пропозиції: Начальнику юридичного сектору полковнику служби цивільного захисту Олександру Мітчуку надати підтверджуючі документи з належно оформленим рапортом щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2024 рік з метою погодження виплати з ДСНС».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суду слід зазначити наступне.

Згідно із ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях , а також членів їхніх сімей.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України, які проходять службу цивільного захисту, а також визначає загальні засади та порядок проходження цієї, права та обов`язки осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України).

Згідно статті 101 КЦЗ України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та особливий період.

Відповідно до статті 115 КЦЗ України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно статті 125 КЦЗ України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Розміри, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова N° 704) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі державні органи).

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надане право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, зокрема надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 7 Постанови № 704 видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.

За положенням пункту 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 з метою визначення умов та розмірів виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту наказом МВС України від 20.07.2018 № 623 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі по тексту - Інструкція № 623).

Пунктом 9 Розділу І Інструкції № 623 встановлено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби.

Згіднопунктів1,2 Розділу XXIX Інструкції № 623, особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Підставами для виплати особам рядового і начальницького складу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є їх рапорт про надання зазначеної матеріальної допомоги та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати зазначеної матеріальної допомоги.

Отже, з системного аналізу наведених норм права вбачається, що допомога для вирішення соціально-побутових питань вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення і входить до його складу.

Надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначено на законодавчому рівні як обов`язкові щорічні виплати, а тому обов`язок щодо їх виплати не ставиться в залежність від наявності фінансування.

Дана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 824/166/15-а, сформованою за наслідками розгляду і вирішення спору щодо надання матеріальної допомоги, тобто, за подібними правовідносинами, як застосовується відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при вирішенні цієї справи.

Так, судом встановлено, що 15.07. 2024 року полковник служби цивільного захисту ОСОБА_3 надав тимчасово виконуючому обов`язки начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області рапорт про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Разом з тим, позивачу, відповідно до доповідної запискою від 18.07.2024 № 942-ДЗ/62 начальника (головного бухгалтера) відділу економіки і фінансів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області, було відмовлено у виплаті матеріальної допомоги.

Як зазначалося вище судом, за положеннями Постанови № 704 та розділу XXIX Інструкції № 623, особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Зі змісту вищезазначених положень розділу XXIX Інструкції № 623 судом встановлено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається один раз на рік, за наявності рапорту особи з проханням надати їй зазначену матеріальну допомогу.

Умовою для надання особі матеріальної допомоги є відповідне рішення (наказ) керівника (начальника) на здійснення виплати зазначеної допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. №1052 затверджене Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій (далі - Положення ДСНС).

Пунктом 9 Положення ДСНС визначено, що ДСНС в межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів МВС видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 р. за № 936/32388, та з метою впорядкування окремих питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту Державною службою України з надзвичайних ситуацій були прийняті відповідні накази на 2023 та на 2024 роки.

Зокрема, наказами ДСНС України від 13.01.2023 № НС-35 «Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2023 році» та від 02.01.2024 № НС-4 «Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2024 році» зобов`язано керівників органів та підрозділів цивільного захисту:

«1.4. Забезпечити виплату особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення».

Положення пункту 1.4. Наказу ДСНС № НС-35 та пункту 1.4 Наказу ДСНС № НС-4 за змістом тотожні.

Текстуальний виклад пункту 1.4 Наказу ДСНС № НС-35 та пункту 1.4 Наказу ДСНС № НС-4 дає підстави вважати, що виплата матеріальної допомоги є обов`язкова, як-то, приміром, посадовий оклад чи щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, Наказом ДСНС № НС-35, та Наказом ДСНС № НС-4 визначено імперативний обов`язок для керівників органів та підрозділів цивільного захисту «забезпечити виплату» допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення.

Також, пунктом 2 Наказу ДСНС № НС-35, та Наказу ДСНС № НС-4 визначено, що накази застосовується з 01 січня 2023 року та з 01 січня 2024 року відповідно, і поширюється на осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які проходять службу в органах і підрозділах, утримання яких здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету.

Згідно Положення про Головне управління ДСНС України у Рівненській області, затверджене наказом ДСНС України від 13.04.2016 № Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства внутрішніх справ України, дорученнями Міністра внутрішніх справ України, наказами та дорученнями ДСНС України, актами Рівненської обласної державної адміністрації та Рівненської обласної ради, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

Враховуючи зазначене, відповідач у своїй діяльності керується, зокрема постановами КМУ, наказами МВС та ДСНС України.

Що стосується обґрунтованості рапорту позивача на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань в 2024 році, то суду слід зазначити наступне.

Так, 15.07.2024 на ім`я начальника Головного управління позивачем було подано мотивований рапорт про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Разом з тим, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік позивачу не була виплачена як в період проходження служби, так і на день звільнення.

Зазначене підтверджується відповіддю на адвокатський запит за підписом начальника Головного управління від 16.09.2024 № 6201-4458/6209.

Разом з тим, суду слід зазначити, що нормативно-правовими актами, а саме Постановою №704, Інструкцією № 623 та внутрішнім наказом ДСНС № НС-4 не передбачено зазначати в рапортах осіб рядового і начальницького складу підстави та/або причини, за якими буде надана та використана матеріальна допомога для вирішення соціально- побутових питань.

Тобто, єдиними підставами для виплати особам рядового і начальницького складу матеріальної допомоги, зокрема для вирішення соціально-побутових питань є їх рапорт про надання зазначеної матеріальної допомоги та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) цивільного захисту на здійснення виплати такої допомоги.

Не зважаючи на це, за відсутності, зокрема в наказі ДСНС № НС-4 вимоги зазначати підстави для виплати матеріальної допомоги, позивач подав мотивований рапорті від 15.07.2024 в якому навів причини, через настання яких просив виплатити матеріальну допомогу, а саме у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та проведенням платного операційного втручання з наступним лікуванням.

Факт перебування позивача на лікуванні в медичному закладі, в період липень- серпень 2024 року відповідачу було відомо, що підтверджується витягами з наказів Головного управління.

Так, наказом Головного управління від 29.07.2024 №73-вл позивач був звільнений від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою.

Наказ Головного управління від 07.08.2024 № 78-вл зазначає, що Позивач приступив до виконання службових обов`язків після завершення лікування.

Факт проведення позивачу операційного втручання, відповідачу теж був відомий, зокрема зі Свідоцтва про хворобу, що стало однією з підстав для його звільнення зі служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я) та виключення з кадрів ДСНС України, про що свідчить Наказ №314.

Разом з тим, за змістом Доповідної записки начальника відділу (головний бухгалтер) відділу економіки і фінансів Головного управління, позивачу пропонують «надати підтверджуючі документи з належно оформленим рапортом щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік з метою погодження виплати з ДСНС», що фактично підтверджує можливість виплати зазначеної допомоги.

Як встановлено судом з наведеного змісту «Пропозицій» доповідної записки, позивачу пропонується надати підтверджуючі документи та належно оформлений рапорт з метою погодження виплати з ДСНС, що суперечить вимогам Постанови № 704, Інструкції № 623 та Наказу ДСНС № НС-4, оскільки єдиними підставами для надання матеріальної допомоги є рапорт особи рядового і начальницького складу, без вимоги на подання яких інших «підтверджуючих документів», а виплата матеріальних допомог для соціально-побутових питань не потребує «погодження з ДСНС».

Таким чином, подання позивачем рапорту від 15.07.2024 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік є необхідною та достатньою для цього умовою, в контексті Постанови № 704, Інструкції № 623 та Наказу ДСНС № НС-4.

Щодо твердження відповідача про відсутність коштів по загальному фонді на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, то суду слід зазначити наступне.

Так, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Разом з тим, Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Будченко проти України» від 24.04.2014, вказано, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним.

Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-1) (пункт 40).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Такі висновки є правовим позиціям Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 12.12.2018 у справі № 825/874/17, від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17, від 21.11.2018 у справі № 824/166/15-а.

Разом з тим, як встановлено судом, пунктом 2 Наказу ДСНС № НС-4 визначено, що «цей наказ застосовується з 01 січня 2024 поширюється на осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які проходять службу в органах і підрозділах, утримання яких здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету»

Тобто, ДСНС визначає, що джерелами виконання, зокрема пункту 1.4. Наказу забезпечується за рахунок не тільки загального, а й спеціального фондів державного бюджету, що заперечує посилання відповідача на «відсутність коштів по загальному фонді для виплати матеріальної допомоги».

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При вирішення даних спірних правовідносин суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постановах від 10.09 2020 року у справі N9200/9297/19-а та від 14.08 2018 року у справі №815/1048/16 про те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

3 урахуванням викладеного вище та відповідно до обставин справи судом встановлено, що суб`єкт владних повноважень вчинив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2024 рік.

Не виконання наказу ДСНС № НС-4 в частині невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік свідчить про протиправний характер поведінки відповідача у спірних правовідносинах.

Тим самим, відповідач діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, що свідчить про невідповідність поведінки суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відтак, з метою належного та ефективного захисту порушених прав, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та зобов`язання відповідача здійснити виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, зазначаємо наступне.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавствамають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Таким чином, позовна вимога щодо компенсації при виплаті матеріальної допомоги сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку є правомірною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити частково.

За правилами частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору.

Поряд з цим, щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 та ч.4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивач заявив клопотання про стягнення на його користь судових витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

На обґрунтування вказаних витрат позивач додав до матеріалів позову копію договору про надання правової допомоги від 28.08.2024, акт виконаних робіт за вказаним договором із описом виконаних робіт від 08.11.2024 на загальну суму 3000 грн. та квитанцію про оплату за надання правової допомоги від 08.11.2024.

Так, згідно з Актом виконаних робіт адвокатом в ході надання правничої допомоги в межах даної справи надано позивачу послуги на загальну вартість 3000 грн. за підготовку, складання та подання позовної заяви.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що долученими до матеріалів цієї справи доказами доведено факт надання адвокатом Чехомським Олегом Васильовичем правничої допомоги позивачу у межах розгляду даної адміністративної справи.

Разом з тим, стосовно розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи встановлені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складання та подання позову явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Зважаючи на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався в порядку письмового провадження, а також беручи до уваги значну кількість сталої судової практики у спірних правовідносинах та фактичний обсяг виконаної роботи, на переконання суду, розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 1000 грн., а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.

Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 1000 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області судові витрати зі сплати витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 січня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (вул. Гетьмана Полуботка, буд. 37, м. Рівне, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 38610634)

Суддя Д.П. Зозуля