Ухвала

від 16.01.2025 по справі 560/10631/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/10631/24

УХВАЛА

16 січня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМТ" 24.07.2024 звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:

" - ухвалити рішення яким визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 03.04.2024 №10841287/37993275 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 19.01.2024 та рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 03.04.2024 №10841285/37993275 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 10.02.2024;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати виписану товариством з обмеженою відповідальністю "ТМТ" податкову накладну № 1 від 19.12.2024 та №1 від 10.02.2024 року датою їх фактичного подання".

Рішенням суду від 27.12.2024 адміністративний позов задовольнити повністю; визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.04.2024 № 10841287/37993275 та від 03.04.2024 №10841285/37993275; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ" від № 1 від 19.01.2024 та №1 від 10.02.2024 датою їх подання на реєстрацію; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ" судовий збір у розмірі 6 056, 00 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ" 06.01.2025 до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення з відповідача вартості понесених судових витрат на правничу допомогу в сумі 8 000, 00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки рішення суду у справі ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тому питання про ухвалення додаткового рішення у цій справі розглянуте у такому ж самому порядку.

До суду 08.01.2025 від Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшло заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Головного управління ДПС у Хмельницькій області по справі № 560/10631/24, відповідно до якого, відповідач вказує на те, що заявлена вимога представника позивача є необґрунтовано неспівмірною, оскільки вирішення даної категорії справ не потребує дороговартісних витрат на правничу допомогу.

Дослідивши подану заяву, матеріали справи, суд виходить із таких міркувань.

За правилом ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на приписи ст. 8 Конституції України, п. 9 ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 134, ч. 5 ст. 134, ч. 6 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України, зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; 5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об"єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом вирішення справи.

При цьому, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, суд вважає за необхідне взяти до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.06.2021 року у справі № 820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19), згідно із якою, за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказані правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі 810/3806/18, усправі № 1740/2428/18 від 24.03.2020 року, у справі № 320/3271/19 від 07.05.2020 року.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 380/3142/20.

Суд вказує на те, що, у силу п. 9 ч. 3 ст. 2 та ч. 5 ст. 242 КАС України, досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу фіксованого розміру гонорару адвоката за представництво інтересів у суді не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, суд вважає за необхідне врахувати правові висновки Верховного Суду з приводу розподілу судових витрат у вигляді видатків на професійну правничу допомогу, які сформульовані, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 380/3142/20.

Суд також зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Так, на підтвердження понесених витрат позивачем, адвокатом Романовою Наталією Іванівно надано до суду: договір про надання професійної правничої допомоги від 29.05.2024 року, ордер від 18.07.2024 №1073951, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.04.03 №127, акт про обсяг наданої адвокатом Романовою Н.І, ТОВ "ТМТ" професійної правничої допомоги на витрачений час на її надання - Договір від 29.05.2024 року від 20.08.2024 року.

Суд зауважує, що відповідно до п. 3 Акту про обсяг наданої адвокатом Романовою Н.І, ТОВ "ТМТ" професійної правничої допомоги на витрачений час на її надання - Договір від 29.05.2024 року від 20.08.2024 року - зазначено, що оплату наданої адвокатом Романовою Н.І, професійної правничої допомоги за договором від 29.05.2024 року в обсязі зазначеному в даному Акті ТОВ "ТМТ" зобов`язується здійснити в сумі 8000 грн протягом 30 календарних днів після підписання даного Акту шляхом перерахування коштів на рахунок, який буде повідомлений адвокатом Романовою Н.І, ТОВ "ТМТ" додатково.

Разом з тим, позивачем не надано документів (квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), що свідчать про оплату гонорару, оформлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати позивача на правничу допомогу у цій адміністративній справі не підтверджені, тому у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ" про відшкодування витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 560/10631/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя Є.В. Печений