Рішення

від 08.01.2025 по справі 620/11764/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/11764/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участі секретаря Коропець І.І.,

представника позивача Потапової С.М.,

представника відповідача Коляди І.В.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Чернігівський військовий лісгосп" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Чернігівський військовий лісгосп" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, в якому просить:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені ГУ ДПС в Чернігівській області 15.05.2024, а саме: № 8178/Ж10/25-01-04-08 щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату рентної плати спецвикористання лісоресурсів ( крім рентної плати за спецвикористання лісових ресурсів в частині деревини - в розмірі 10% від суми несвоєчасної сплати - 5835,89 грн; № 8179/Ж10/25-01-04-08 щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату рентної плати спецвикористання лісоресурсів ( крім рентної плати за спецвикористання лісових ресурсів в частині деревини - в розмірі 5% та 10% від суми несвоєчасної сплати - 420422,12 грн; № 8180/Ж10/25-01-04-08 щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату рентної плати спецвикористання лісоресурсів в частині деревини - в розмірі 5% та 10% від суми несвоєчасної сплати - 217702,94 грн.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що підприємство вчасно подало податкові декларації, проте у зв`язку з введенням воєнного стану в державі підприємство перебувало в простої з 24.02.2022 по 04.04.2022, господарська діяльність не проводилась, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на рахунках підприємства, а тому останнє не мало об`єктивної можливості своєчасно сплатити рентну плату за спецвикористання лісових ресурсів. Вважають, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем протиправно не застосовано підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України щодо звільнення від відповідальності за порушення термінів сплати податків, зборів у разі відсутності можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 13.09.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем поданий відзив на позов, в якому не визнає позов, та вказує, що перевіркою встановлено несвоєчасна сплата позивачем узгоджених сум рентної плати за спецвикористання лісових ресурсів, чим порушено вимоги підпункту 57.1 статті 57, пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, відповідальність передбачена підпунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 26.11.2024 вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11:00 год. 16.12.2024.

Ухвалою суду від 16.12.2024 без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 08.01.2025.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити позивачу в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.9) Державне підприємство "Чернігівський військовий лісгосп" зареєстроване юридичною особою 11.01.2018, основним видом економічної діяльності якого є 02.20 Лісозаготівлі.

Судом встановлено, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.4 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 76.2 статті 76 Податкового кодексу України посадовими особами ГУ ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку Державного підприємства "Чернігівський військовий лісгосп" щодо порушення термінів сплати рентної плати за спецвикористання лісових ресурсів.

За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки №5186/Ж5/25-01-04-08 від 10.04.2024 та якою встановлено несвоєчасна сплата узгоджених сум рентної плати за спецвикористання лісових ресурсів за третій та четвертий квартал 2022 року, чим порушено вимоги підпункту 57.1 статті 57, пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, відповідальність передбачена підпунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки від 10.04.2024 №5186/Ж5/25-01-04-08 ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято 15.05.2024 податкові повідомлення-рішення: № 8178/Ж10/25-01-04-08, яким застосовано штрафну санкцію до позивача у сумі 5835,89 грн; № 8179/Ж10/25-01-04-08, яким застосовано штрафну санкцію до позивача у сумі 420422,12 грн; № 8180/Ж10/25-01-04-08, яким застосовано штрафну санкцію до позивача у сумі 217702,94 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 15.05.2024 позивач звернувся зі скаргою до ДПС України, проте рішенням про результати розгляду скарги від 02.08.2024 №23548/6/99-00-06-03-02-06 остання відмовила у задоволенні скарги позивача, а оскаржувані податкові повідомлення рішення залишила без змін.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Отже правомірність та законність спірних рішень є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпунктів 257.1.1. - 257.1.3. пункту 257.1 статті 257 ПК України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати.

Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки: з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів - за місцезнаходженням лісової ділянки (підпункт 257.3.5. пункту 257.3 статті 257 ПК України).

Пунктом 257.5. статті 257 ПК України встановлено, що сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми рентної плати, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році, крім сум рентної плати, сплачених відповідно до підпунктів "а" і "б" підпункту 256.11.6 пункту 256.11 статті 256 цього Кодексу.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (стаття 111 ПК України).

Отже у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Дана норма ПК України є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Судом встановлено, що згідно з актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов`язання з рентної плати за спецвикористання лісових ресурсів за третій та четвертий квартал 2022 року.

При цьому відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, з яких вбачається, що на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі від 5% до 10% від погашеної суми податкового боргу.

Суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом № 2102-IX від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Законами України від 15.03.2022 №2119-ІХ, від 21.04.2022 №2212-ІХ, від 22.05.2022 №2263-ІХ, від 15.08.2022 №2500-IX та від 16.11.2022 №2738-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні Укази Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023 та від 05.02.2024 №49/2024, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб, з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб, з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб, з 05 год. 30 хв. 19.02.2023 строком на 90 діб, з 05 год. 30 хв. 20.05.2023 строком на 90 діб, з 05 год. 30 хв. 18.08.2023 строком на 90 діб, з 05 год. 30 хв. 16.11.2023 року строком на 90 діб, а потім з 05 год. 30 хв. 14.02.2024 строком на 90 діб та який триває і по даний час.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України від 03.03.2022 №2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності 07.03.2022 (далі - Закон № 2118-IX).

Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Зокрема підпунктами 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом № 2142-IX від 24.03.2022 внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України від 12.05.2022 № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27.05.2022 Закону №2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Відтак з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Отже починаючи з 27.05.2022 до платників податків, які мали можливість виконувати свої податкові обов`язки, зокрема щодо сплати податків та зборів, але не виконували їх у строки визначені підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

При цьому згідно з абз. 8 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

29.07.2022 наказом Міністерства фінансів України №225, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за №967/38303 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента (далі Порядок №225, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Наказ Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 набрав чинності 06.09.2022.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №225 до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості (крім виконання обов`язку щодо реєстрації акцизних накладних та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо) разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №225 встановлено, що контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (далі - Рішення) за формою, що додається.

Отже нормами Порядку №225 визначена процедура набуття особою правового статусу платника податків, у якого відсутня можливість виконання податкового обов`язку, у якості обов`язкової передумови визначено подання платником податків до контролюючого органу відповідної заяви та документів у підтвердження, викладених у цій заяві фактів, а у разі не вчинення платником означеного діяння такий платник у силу застереження пункту 7 Порядку №225 вважається таким, що має можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені ПК України або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Отже у разі подання заяви, в якій конкретно визначено підстави неможливості виконання платником податків податкових обов`язків, саме контролюючий орган зобов`язаний встановити наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, які унеможливлюють виконання платником податкових обов`язків, що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації та можливістю виконувати свої податкові обов`язки.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що платник податків звільняється від обов`язку щодо строків, тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

Рішення про відсутність можливості виконання податкових обов`язків прийнятого відповідно до Порядку №225 та переліків документів на підтвердження, затвердженого Порядком №225 матеріали справи не містять.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що позивач не звертався до ГУ ДПС у Чернігівській області із заявою про неможливість виконання податкових обов`язків.

Суд зазначає, що оскільки такого рішення відносно позивача податковим органом прийнято не було, позивач зобов`язаний був дотриматись норм чинного податкового законодавства щодо виконання свого податкового обов`язку зі своєчасної сплати узгоджених сум з рентної плати за спецвикористання лісових ресурсів за ІІІ та IV квартали 2022 року.

Таким чином, твердження позивача, викладені в адміністративному позові, не підтверджують порушення норм діючого законодавства з боку контролюючого органу при прийнятті оскаржуваних податкових-повідомлень рішень.

Суд наголошує, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування висновків акту перевірки.

Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки акту перевірки ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених контролюючим органом.

З огляду на те, що позивач не спростовує зафіксованих актом перевірки порушень, а судовим розглядом не встановлено наявності обставин, які звільняють позивача від відповідальності у вигляді штрафних санкцій за допущені порушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття ГУ ДПС у Чернігівській області оскаржуваних рішень, та як наслідок відсутність підстав для їх скасування.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Правові підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбаченістаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 16 січня 2025 року.

Позивач: Державне підприємство "Чернігівський військовий лісгосп" (вул. Лісова, буд. 1, с-ще Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ - 24967505).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ - 44094124).

Суддя В.В. Падій