Постанова

від 15.01.2025 по справі 524/3613/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 р.Справа № 524/3613/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Андрієць Д.Д., вул. Першотравнева, 29/5, м. Кременчук, Полтавська, 39600, повний текст складено 04.11.24 року по справі № 524/3613/24

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті третя особа Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 03.04.2024 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову АА №00016173 щодо здійснення автоматичної фіксації правопорушення автомобілем DAF XF 95.480, д.н.з НОМЕР_1 , відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Від представника відповідача 24.05.2024 до Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строків звернення до суду.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.11.2024 клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті задоволено. Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строків звернення.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.11.2024 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що підставою для пропуску строку є обставини, що свідчать про відсутність у позивача обєктивної можливості своєчасно дізнатись про винесення постанови, а саме позивач не отримував жодного повідомлення про вчинення ним правопорушення, спірна постанова поштовим відправленням не була вручена та про її існування стало відомо лише після блокування його банківських рахунків у межах виконавчого провадження. Після цього, 25.03.2024 звернувся до виконавчої служби із заявою про надання матеріалів провадження, де ознайомився з постановою відповідача. Зазначає, що позивач, отримавши інформацію про існування постанови, діяв оперативно та без зволікань, подавши позовну заяву в межах 10-ти денного строку з моменту, коли дізнався про порушення мвоїх прав. Також зазначає, що повернення поштового відправлення з постановою про адміністративне правопорушення з відміткою "за закінченням терміну зберігання" не може вважатись належним врученням, оскільки це порушує права особи на захист та можливість оскарження постанови, оскільки вона не була фактично проінформована про винесене рішення.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідачем зазначено, що строк звернення до суду з позовними вимогами про скасування постанови про адміністративне порушення АА №00016173 від 20.12.2023 позивачем пропущено, оскільки оскаржувана постанова в належному порядку була скерована на його поштову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернута за закінченням терміну зберігання, а отже вказане свідчить про набрання постановою законної сили у відповідності до ч. 3 ст. 291 КУпАП та початок 10-ти денного строку на її оскарження

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 20.12.2023 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби з безпеки на транспорті Соколюком Л.М. винесено постанову АА №00016173 щодо здійснення автоматичної фіксації правопорушення автомобілем DAF XF 95.480, д.н.з НОМЕР_1 , відповідальність за яке передбачено за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, яке відбулось 19.12.2023 за адресою Н-01; км 206+200. Черкаська область та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що на обґрунтування поважності причин пропуску строків позивач вказав, що про прийняття оскаржуваної постанови він дізнався лише 25.03.2024 після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, що не є достатньою самостійною підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення. При цьому, позивач протягом 1 місяця не вчинив жодних дій для отримання поштового відправлення у відділенні поштового зв`язку.

Колегія суддів не погоджується з вказаною ухвалою, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просив поновити строк звернення до суду, водночас суд першої інстанції при відкритті провадження у справі питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду не вирішував, а в ухвалі про залишення позову без розгляду визнав неповажними причини пропуску позивачем строку для звернення до суду з цим позовом.

Водночас системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені ним у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Верховний Суд в постанові від 23.09.2020 у справі № 640/5645/19 щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного суду від 13 червня 2024 року у справі №520/8938/23 та від 12 квітня 2023 року у справі № 640/2228/20.

Разом із тим, суд першої інстанції, виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження у цій справі, розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду і дійшовши висновку про не доведення поважних причин пропуску строку звернення до суду, не надав позивачу процесуальної можливості скористатися правом на подання заяви про поновлення строку з відповідним обґрунтуванням, що є порушенням вимог процесуального закону, а саме ст. 123 КАС України.

Тобто, суд першої інстанції після відкриття провадження у цій справі, виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, мав залишити позов без руху та надати право позивачу звернутись до суду з заявою про поновлення строку з відповідним обґрунтуванням, а не відразу застосовувати приписи частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та залишати позов без розгляду.

Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Отже, суд першої інстанції позбавив позивача можливості скористатися своїм правом на подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом та письмових доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Наведений висновок узгоджуються з висновком Верховного Суду, зробленими в постанові від 30 січня 2023 року в справі №640/10031/20 та від 28 березня 2024 року в справі № 460/6314/20.

Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів додатково зазначає, що не оцінює вказані позивачем причини пропущення строку звернення до суду, проте доходить висновку, що суд першої інстанції передчасно застосував наслідки відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, у зв`язку із чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 08 червня 2023 року у справі № 320/11911/21.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позову, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.11.2024 по справі № 524/3613/24 скасувати.

Адміністративну справу № 524/3613/24 направити до Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді В.Б. Русанова Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 16.01.2024 року