Постанова

від 16.01.2025 по справі 420/23480/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/23480/24Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2024р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТУ ССО у Одеській області, у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати відмову ТУ ССО у Одеській області у зарахуванні до вислуги років для обчислення стажу служби в Службі судової охорони час попередньої роботи у державних органах, а саме період роботи у Арцизькому районному суді Одеської області з 5.11.2012р. по 14.06.2021р.;

- зобов`язати ТУ ССО у Одеській області перерахувати ОСОБА_1 вислугу років в Службі судової охорони відповідно до абз.12 п.1 постанови КМУ від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», пункту 5 розділу І Положення про проходження Служби співробітниками Служби судової охорони з урахуванням змін, внесених рішенням Вищої ради правосуддя №2236/0/15-21 від 18.11.2021р. та зарахувати до стажу служби у Службі судової охорони, з дати набуття такого права, період роботи у Арцизькому районному суді Одеської області з 5.11.2012р. по 14.06.2021р., що дає право на встановлення надбавки за стаж служби в Службі судової охорони та надання додаткової оплачуваної відпустки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно із наказом ТУ ССО у Одеській області від 16.06.2021р. №330 о/с з 16.06.2021р. він проходить службу в ТУ ССО у Одеській області.

17.06.2024р. позивач звернувся до відповідача із зверненням та рапортом стосовно надання інформації щодо періодів, які були враховані для обчислення стажу служби та врахування/не врахування до вислуги років для обчислення служби у Службі судової охорони стаж роботи в державних установах.

1.07.2024р. ТУ ССО у Одеській області листом від 28.02.2024р. №46.05-749 повідомило позивача про те, що стаж роботи у держаних установах не зарахований до його вислуги років.

Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною відмову ТУ ССО у Одеській області у зарахуванні до вислуги років для обчислення стажу служби в Службі судової охорони час попередньої роботи у державних органах ОСОБА_1 , а саме період роботи у Арцизькому районному суді Одеської області з 5.11.2012р. по 14.06.2021р..

Зобов`язано ТУ ССО у Одеській області перерахувати ОСОБА_1 вислугу років в Службі судової охорони відповідно до абз.12 п.1 постанови КМУ від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», п.5 розділу І Положення про проходження Служби співробітниками Служби судової охорони з урахуванням змін, внесених рішенням Вищої ради правосуддя №2236/0/15-21 від 18.11.2021р. та зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони, період роботи з 5.11.2012р. до 14.06.2021р., у якій позивач працював в Арцизькому районному суді Одеської області.

Стягнуто з ТУ ССО у Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань ТУ ССО у Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 211,2грн.

В апеляційній скарзі ТУ ССО у Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз положень пункту «и» ч.1 ст.17 Закону №2262-XII, абз.12 п.1 Постанови №393, п.5 Положення, пунктів 8, 9 розділу І та пунктів 17-19 розділу ІІ Порядку №384 дає підстави суду дійти висновку, що вказаними нормами права визначено за особою, у разі її переходу на службу до Служби судової охорони, право на зарахування до стажу в Службі судової охорони, періоду (часу) роботи в державних органах.

При цьому, суд констатував, що таке право закріплене в Законі №2262-XII та Положенні, порядок його підтвердження та обчислення - у Постанові №393, а порядок його реалізації - у Порядку №384.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що згідно із наказом ТУ ССО у Одеській області від 16.06.2021р. №330о/с з 16.06.2021р. ОСОБА_1 проходить службу в ТУ ССО у Одеській області та займає посаду заступника командира 3 підрозділу охорони (м. Ізмаїл) ТУ ССО у Одеській області з 4.12.2023р. по теперішній час (а.с.22).

Згідно із біографічною довідкою позивача, у період з 11.2012р. до 14.06.2021р. він працював в Арцизькому районному суді Одеської області на державній службі (а.с.24).

17.06.2024р. позивач звернувся із заявою до ТУ ССО у Одеській області, в якій просив надати обґрунтовану інформацію щодо: 1) періодів роботи (служби), що були враховані для обчислення стажу служби у Службі судової охорони; 2) урахування/не врахування станом на 1.01.2024р. до вислуги років для обчислення стажу служби у Службі судової охорони стаж роботи в державних органах (у разі не врахування зазначити причини).

Однак, листом ТУ ССО у Одеській області від 28.06.2024р. №46-05-749 позивачу повідомлено, що відповідно до Закону №2262-ХІІ та Постанови №393, стаж роботи в державних органах (установах), не зарахований до вислуги років позивача. Вислуга років станом на 1.01.2024р., згідно із наказом ТУ ССО у Одеській області від 29.12.2023р. №684 о/с становить - 02 роки 06 місяців 15 днів, до якої зараховується стаж проходження служби у Службі судової охорони за період з 26.11.2019р. по 1.01.2024р..

На погодившись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій ТУ ССО у Одеській області у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст.160 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) визначено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Згідно із ст.161 Закону №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи.

Частиною 6 ст.163 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони визначається у відповідному положенні, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 4.04.2019р. №1052/0/15-19 «Про затвердження Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони» затверджено Положення, яким визначено порядок проходження служби громадянами України у Службі судової охорони (далі - Положення).

Відповідно до пункту 5 розділу І Положення (зі змінами) час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.

Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою КМУ від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей».

Пункт 5 Положення містить бланкетну норму, яка слугує підставою для звернення до положень ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9.04.1999р. №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) та постанови КМУ від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей» (далі - Постанова №393).

Так, згідно з пунктом «б» ч.1 ст.1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Пунктом «и» ч.1 ст.17 Закону №2262-ХІІ визначено, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Абзацом 12 п.1 Постанови №393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.

Враховуючи вищевикладені норми права, колегія суддів звертає увагу на те, що особа, у разі її переходу на службу до Служби судової охорони, має право на зарахування до стажу в Службі судової охорони періоду (часу) роботи в державних органах.

Разом з цим, таке право закріплене в Законі №2262-XII та Положенні, порядок його підтвердження та обчислення у Постанові №393, а порядок його реалізації у Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом ДСА України від 26.08.2020р. №384 (далі - Порядок №384).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення працівників Служби судової охорони належить надбавка за стаж служби (пп.3 п.5 розділу І Порядку №384).

Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в територіальних органах Служби судової охорони. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат (пункти 8, 9 розділу І Порядку №384).

Згідно з пунктами 17-19 розділу ІІ Порядку №384 надбавка за стаж служби співробітникам виплачується у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах згідно з додатком 5 до постанови КМУ від 3.04.2019р. №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони».

Обчислення вислуги років для виплати надбавки за стаж служби співробітникам проводиться підрозділами кадрового забезпечення за матеріалами особової справи співробітника та оголошується відповідним наказом Служби або територіального управління Служби в разі призначення (переміщення) на посаду та щороку станом на 1 січня.

Наказом Служби судової охорони від 24.10.2022р. №454 затверджено Перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах.

Наказом Служби судової охорони від 5.12.2022р. №519 до вказаного вище Переліку внесено зміни, у зв`язку з чим останній викладено у новій редакції, а саме:

« 1. Перший заступник Голови Служби судової охорони, заступники Голови Служби судової охорони;

2. Начальники управлінь, відділів, служб, секторів та їх заступники центрального органу управління Служби судової охорони.»

Відтак, перелік, затверджений наказом Служби судової охорони від 24.10.2022р. №454 (зі змінами), включає лише керівні посади центрального органу управління Служби судової охорони.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що Перелік посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, станом на час виникнення спірних правовідносин, головою Служби судової охорони не затверджено.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформував сталу судову практику під час вирішення питання щодо незатвердження державним органом списку посад, які зараховуються до стажу для обчислення вислуги років (постанови: від 18.11.2019р. у справі №813/5876/15, від 20.09.2019р. у справі №813/904/15, від 4.10.2018р. у справі №819/1695/16 тощо).

Зокрема, суд касаційної інстанції вказав, що Закон №2262-XII для окремих категорій осіб передбачає гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для окремих категорій осіб як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Крім того, принцип юридичної визначеності, закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності - в даному випадку відсутність визначеного переліку посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони для обрахунку стажу.

Отже, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, у даному випадку це надання для співробітників Служби судової охорони певних гарантій, а саме права на зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони за правилами, встановленими пунктом «и» ч.1 ст.17 Закону №2262-ХІІ, держава, у даному випадку в особі ТУ ССО у Одеській області, безпідставно, відступаючи від гарантованих Позивачу прав та правомірних сподівань, не зарахувала до його стажу службу в державних органах, як особі, на яку поширюється дія Закону №2262-ХІІ.

Колегія суддів наголошує на тому, що Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя, а отже, реалізація зазначеної вище гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення і затвердження списку (переліку) посад.

При цьому, за приписами ст.62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991р. №1788-XII (зі змінами), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.05.2012р. підтверджується період роботи ОСОБА_1 на державній службі в Арцизькому районному суді Одеської області з 5.11.2012р. по 14.06.2021р. (а.с.15).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не зарахування відповідачем зазначеного періоду до стажу служби позивача у Службі судової охорони суперечить приписам Положення, а доводи відповідача про відсутність у затвердженому переліку посад середнього складу територіальних управлінь Служби судової охорони, як на підставу для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів до стажу служби у Службі судової охорони, є протиправним.

Вищевикладене також свідчить про безпідставність і доводів апелянта про те, що Перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, затверджений наказом Служби судової охорони від 24.10.2022р. №454 (зі змінами), як первинній редакції та і після змін, включає лише керівні посади центрального органу управління Служби судової охорони, в той же час посада позивача відсутня в затвердженому Переліку.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді:І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко