Постанова

від 16.01.2025 по справі 420/36380/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36380/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року (суддя Самойлюк Г.П.., м. Одеса, повний текст рішення складений 29.02.2024) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

05.08.2024 ТОВ "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС" звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500490/2023/000042/2 від 19.10.2023 року та картку відмови Одеської митниці у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2023/000259 від 19.10.2023.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень, 20 копійок) та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень, 00 копійок).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства відмовити повністю.

На думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-УІ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, то апелянт зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. становить 1,65 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2024 року, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 117,37 годин роботи, а тому є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності та співрозмірності.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

06.06.2024 позивач подав заяву про розподіл судових витрат, у якій просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС" судові витрати, пов`язані з розглядом справи №420/36380/23, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

10.06.2024 від відповідача до суду надійшла заява, у якій посилаючись на те, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/36380/24 за позовом ТОВ "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС" до Одеської митниці.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 20.02.2023 року між Компанією Seaco SRL (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС (Покупець) укладено генеральний договір купівлі-продажу №405473, згідно якого ТОВ СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС продано товар - контейнер з чорного металу для перевезення товарів загального призначення одним або кількома видами транспорту, бувший у використанні: GESU5731091.

З метою митного оформлення товару, який поставляється за вищевказаним контрактом, а саме: Контейнер з чорного металу для перевезення товарів загального призначення одним або кількома видами транспорту, бувший у використанні: Контейнер 40-футовий, тип - 40HС, 1 шт.: №GESU5731091 - 2007 року виробництва. У комплекті, має сліди інтенсивної експлуатації, численні вм`ятини по корпусу, та деформації, розрив нижньої поперечної балки, іржа, невідповідність дверних прорізів, як наслідок - недостатність. Втрата якості - 80-85%., позивач здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією, в якій митну вартість товару визначено за першим методом - за ціною договору (контракту).

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з Митним кодексом України, а саме: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 6012959 27.02.2023 - Автотранспортна накладна (Road consignment note) 7220 25.07.2023 Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 6012959 27.02.2023 - Банківський платіжний документ, що стосується товару 266 06.03.2023 - Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 144/434 13.10.2023 - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 405473 20.02.2023 - Договір про надання послуг митного брокера 06/03-1 06.03.2019 - Акт технічного стану 121023 12.10.2023 - Карта контейнера 25.09.2023 - Фото контейнера GESU 5731091 25.09.2023 року.

Проте, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, які підтверджують митну вартість товару.

19.10.2023 року Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2023/000259 та рішення про коригування митної вартості №UA500490/2023/000042/2.

В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500490/2023/000042/2 від 19.10.2023 року зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності. Надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:

- наданий до митного оформлення інвойс від 27.02.2023 №6012959 не містить строк за який повинна бути проведена оплата, як того вимагає пункт 3 генерального договору купівлі-продажу від 20.02.2023 №405473;

- поданий до митного оформлення акт технічного стану від 12.10.2023 №12102 складений лише покупцем - ТОВ "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС", при цьому якість товару (технічний стан, комплектність, відсоток зношення) в документах купівлі-продажу (контракті, додаткових угодах, інвойсі) договірними сторонами не обумовлена; даний факт викликає сумніви щодо автентичності поданих документів та може свідчити про наявні ознаки підробки;

- цінова довідка ФОП ОСОБА_1 від 13.10.2023 №144/434 містить посилання тільки на основну веб-сторінку сайту https://www.alibaba.com та не містить відомостей щодо посилань на вебсторінки, відомості яких були використані у якості джерела дослідження, при цьому інших джерел, крім складених та наданих покупцем, під час дослідження використано не було;

- відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів.

- відповідно до наданого інвойсу від 27.02.2023 №6012959 поставка товарів здійснюється на умовах DAP Odessa, тобто вартість страхування не включена у вартість товарів.

- у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення або нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товарів; карта сухого контейнера (док. за кодом 9000 в гр.44 МД) видана 25.09.2023, в ній зазначено, що несправності та зауваження вказані в акті дефектування та ціновій довідці. Однак, акт технічного стану №121023 виданий 12.10.2023, цінова довідка №144/434 видана 13.10.2023, тобто після карти сухого контейнера.

Враховуючи спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контрою щодо вжиття заходів, з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: -виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

Одеська митниця, приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі баз даних АСМО Інспектор-2006 та ЄАІС Держмитслужби ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшою ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням, останній має право на його оскарження, а також право на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Вважаючи протиправними вказані рішення ТОВ "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС" звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог товариства суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем для митного оформлення документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн., суд виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі №21-498а15).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для витребування від декларанта додаткових документів слугували висновки митниці про те, що подані для підтвердження митної вартості товарів містяться розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- наданий до митного оформлення інвойс від 27.02.2023 №6012959, не містить строк за який повинна бути проведена оплата, як того вимагає пункт 3 генерального договору купівлі-продажу від 20.02.2023 №405473;

- поданий до митного оформлення акт технічного стану від 12.10.2023 №12102 складений лише покупцем - ТОВ "СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС", при цьому якість товару (технічний стан, комплектність, відсоток зношення) в документах купівлі-продажу (контракті, додаткових угодах, інвойсі) договірними сторонами не обумовлена; даний факт викликає сумніви щодо автентичності поданих документів та може свідчити про наявні ознаки підробки;

- цінова довідка ФОП ОСОБА_1 від 13.10.2023 №144/434 містить посилання тільки на основну веб-сторінку сайту https://www.alibaba.com та не містить відомостей щодо посилань на вебсторінки, відомості яких були використані у якості джерела дослідження , при цьому інших джерел, крім складених та наданих покупцем, під час дослідження використано не було;

- відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів.

- відповідно до наданого інвойсу від 27.02.2023 №6012959 поставка товарів здійснюється на умовах DAP Odessa, тобто вартість страхування не включена у вартість товарів.

- у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення або нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товарів; карта сухого контейнера (док. за кодом 9000 в гр.44 МД) видана 25.09.2023, в ній зазначено, що несправності та зауваження вказані в акті дефектування та ціновій довідці. Однак, акт технічного стану №121023 виданий 12.10.2023, цінова довідка №144/434 видана 13.10.2023, тобто після карти сухого контейнера.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції крізь призму доводів апеляційної скарги щодо виявлених неточностей, які, на думку митного органу, свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, що ввозив позивач, колегія суддів вважає наступне.

Щодо посилання митного органу на відсутність в наданому до митного оформлення інвойсі від 27.02.2023 №6012959 строку здійснення оплати, то апелянтом не спростовується того, що подані позивачем митному органу документи у сукупності свідчать, що надані банківські платіжні доручення підтверджують оплачений відповідно до договору товар. Подані інвойси та декларації країни відправлення відповідають даті укладення договору, товару вказаному у інвойсах та специфікаціях, особі покупця та вартості товару, що не може свідчити про розбіжність числового значення митної вартості товару.

Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв`язку з чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо посилання митного органу на ненадання позивачем страхових документів для підтвердження митної вартості, то у постанові у справі №803/1112/17 Верховний Суд зробив висновок, що якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Як установлено судом першої інстанції та не заперечується митним органом, поставка товару за комерційним інвойсом №6012959 від 27.02.2023 року здійснювалась на умовах DAP, згідно з якими усі ризики, пов`язані з доставкою товару, несе продавець.

При цьому, обставин додаткового понесення витрат на страхування товару позивачем митним органом не доведено, а відтак, відсутні правові підстави для додаткового включення такого виду витрат до митної вартості.

Є незрозумілими і посилання митного органу на те, що цінова довідка ФОП ОСОБА_1 від 13.10.2023 №144/434 містить посилання тільки на основну веб-сторінку сайту https://www.alibaba.com та не містить відомостей щодо посилань на вебсторінки, відомості яких були використані у якості джерела дослідження, адже зазначене не впливає на митну вартість товару позивача.

Крім того слід додати, що експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК. Таким чином, експертний висновок має виключно інформаційний характер і зазначена в ньому інформація не може слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Також є безпідставне посилання митного органу на те, що акт технічного стану №1121023 від 12.10.2023 року та цінова довідка №144/434 від 13.10.2023 видані після карти сухого контейнера б/н (док. за кодом 9000 в гр.44 МД) від 25.09.2023 року, оскільки даний факт жодним чином не впливає на можливість відповідача перевірити вартість товару, а відтак не може слугувати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару. Позивачем, як декларантом було подано до митного органу повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Аналіз фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Апеляційна скарга відповідача зазначених висновків не спростовує, за своїм змістом ідентична відзиву на адміністративний позов, доводи якого були ретельно перевірені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи, а тому не заслуговують до уваги.

Варто зауважити, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Отже, рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильним та підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги про те, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 1,65 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2024 року є завищеним, необґрунтованим та непропорційним також не знайшли свого підтвердження, а тому не заслуговують на увагу.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат позивача під час розгляду справи апеляційним судом.

За приписами підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 322 КАС України, у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частинами першої та третьої статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з положеннями статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження понесених витрат було надано: договір про надання правничої допомоги №12/12 від 12.12.2022; додаткову угоду №1/2 від 12.12.2022 до договору №12/12 від 12.12.2022; акт; рахунок-фактуру.

З наданих документів вбачається, що 12.12.2022 між ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» (Замовник) та АО «МІТРАС» (Виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги №12/12, відповідно до п.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати йому відповідно до умов договору необхідну правничу допомогу, консультації, представництво інтересів в суді всіх інстанцій на території України, інших державних органах, підприємствах, установах організаціях, з усіх питань, що стосуються прав і законних інтересів Замовника, а Замовник зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх.

12.12.2022 між ТОВ «СВІТОВИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ СЕРВІС» та АО «МІТРАС» укладено додаткову угоду №1/2, відповідно до п. 1 якої, Виконавець за завданням Замовника надає йому правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього у справах про визнання протиправними та скасування рішень Одеської митниці про коригування митної вартості товарів та карток відмови.

Згідно п. 3 Додаткової угоди №1/2 від 12.12.2022 Виконавець та Замовник погодили, що вартість правничої допомоги (гонорар), передбаченої п. 1 даної Угоди, у суді апеляційної інстанції становить: - 15000 гривень 00 коп. - у разі, якщо ціна позову не перевищує 130000,00 грн.; - 34000 гривень 00 коп. - у разі, якщо ціна позову перевищує 130000,00 грн.

З наданих копій акту та рахунку-фактури вбачається, що адвокатом АО «МІТРАС» Гудковим С.О. під час розгляду справи судом апеляційної інстанції виконано наступні послуги:

аналіз апеляційної скарги, дослідження законодавчої бази - 24.05.2024 - 4 години роботи адвоката;

підготовка відзиву на апеляційну скаргу та подання до суду - з 24.05.2024 по 29.05.2024 - 5 годин роботи адвоката.

Розглянувши наявні докази, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний підхід зазначений і у постановах Верховного Суду від 9 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

У постановах від 10 лютого 2022 року у справі №440/7120/20, від 1 грудня 2021 року у справа №640/26041/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те послуга складання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до положень статті 134 КАС України, здійснюється на власний розсуд особи, яка надає правничу допомогу та не є обов`язковою.

Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Ураховуючи, що складання відзиву на апеляційну скаргу не є обов`язковою, та позивачем не доведено суду, що витрати по його складанню були необхідними і неминучими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Судом також враховано, що апеляційна скарга за своїм змістом повністю ідентична відзиву на позовною заяву, а тому доводи позивача про те, що адвокату Гудкову С.О., якій має юридичний стаж 20 років витратив 9 годин на підготовку відзиву на апеляційну скаргу (аналіз апеляційної скарги, дослідження законодавчої бази - 4 години роботи адвоката; підготовка відзиву на апеляційну скаргу та подання до суду - з 24.05.2024 по 29.05.2024 - 5 годин роботи адвоката) є сумнівні, а розмір витрат значно завищений.

На слушність таких висновків додатково свідчить те, що згідно детального опису робіт адвокатом АО "МІТРАС" Гудков С.О на надання відповіді на відзив на позовну заяву у суді першої інстанції витратив лише 4 години (правовий аналіз відзиву на позовну заяву 08.01.2024 - 2 години роботи адвоката; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, формування додатків до відповіді та подання - 15.01.2024 - 2 години роботи адвоката).

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов