Постанова

від 15.01.2025 по справі 320/25145/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/25145/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьмишиної О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Київській області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача податкового боргу на користь держави у розмірі 587396,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 515783,62 грн., військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 38662,68 грн, податку на додану вартість в сумі 28870,04 грн та адміністративним та іншим санкціям в сумі 4080,00 грн на загальну суму 587396,34 грн, який добровільно не було сплачено, у зв`язку з чим, контролюючий орган просив стягнути заборгованість у примусовому порядку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у сумі 587396,34 грн (п`ятсот вісімдесят сім тисяч триста дев`яносто шість грн 34 коп).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 15.01.2025.

25.11.2024, під № 46240 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 20.02.1997, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має податковий борг у загальному розмірі 587396,34 грн.

Податковий борг з податку на доходи фізичних осіб виник на підставі:

- податкового повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 0013931309, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 465796,10 грн., в тому числі збільшено суму податкового зобов`язання на 310530,73 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 155265,37 грн;

- податкового повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 0013961309, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 510,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 04.08.2017 № 0013951309, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 1020,00 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 подав до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи:

- за 2018 рік, в якій самостійно визначено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті, у розмірі 3409,94 грн.;

- за 2019 рік, в якій самостійно визначено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті, у розмірі 9013,68 грн.

Крім того, відповідно до вимог п. 129.1.2 статті 129 ПК України, відповідачу нарахована пеня в розмірі 36033,90 грн.

Загальна сума податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, складає 515783,62 грн.

Податковий борг з військового збору виник на підставі:

- податкового повідомлення-рішення від 04.08.2017 №0014131309, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на загальну суму 32635,05 грн., в тому числі збільшено суму податкового зобов`язання на 26108,03 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6527,02 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 04.08.2017 №0014141309, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на загальну суму 1703,76 грн., в тому числі збільшено суму податкового зобов`язання на 829,38 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 594,63 грн. та нараховано пеню в розмірі 279,75 грн.

Крім того, відповідно до вимог п. 129.1.3 статті 129 ПК України, відповідачу нарахована пеня в розмірі 3093,85 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 подав до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи:

- за 2017 рік, в якій самостійно визначено суму військового збору, що підлягає сплаті, у розмірі 194,72 грн.;

- за 2018 рік, в якій самостійно визначено суму військового збору, що підлягає сплаті, у розмірі 284,16 грн;

- за 2019 рік, в якій самостійно визначено суму військового збору, що підлягає сплаті, у розмірі 751,14 грн.

Загальна сума податкового боргу з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування складає 38662,68 грн.

Податковий борг з податку на додану вартість виник на підставі наступного:

- несплати податкового зобов`язання, визначеного платником самостійно у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року від 19.08.2019 в сумі 15502,00 грн (з урахуванням часткової сплати в розмірі 1091,07 залишок боргу складає 14410,93 грн.);

- несплати податкового зобов`язання, визначеного платником самостійно у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року від 24.09.2019 в сумі 2000,00 грн;

- податкового повідомлення-рішення від 07.11.2019 №0119855105, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в сумі 170,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 11.11.2019 №0122325105, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в сумі 2389,34 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 18.06.2020 №0111795105, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в сумі 1020,00 грн.;

- податкового повідомлення -рішення від 15.07.2020 №0122195105, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в сумі 1020,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 22.07.2020 №0124745105, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в сумі 33,33 грн.;

- податкового повідомлення -рішення від 25.09.2020 №0012895105, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в сумі 1020,00 грн.;

- податкового повідомлення - рішення від 11.11.2020 №0028370412, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в сумі 1020,00 грн.;

- податкового повідомлення - рішення від 22.03.2021 №0050312406, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в сумі 1020,00 грн.;

- податкового повідомлення - рішення від 02.07.2021 №00137162407, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» в сумі 1020,00 грн.

Крім того, відповідно до вимог п. 129.1.2 статті 129 ПК України, відповідачу нарахована пеня в розмірі 3746,44 грн.

Загальна сума податкового боргу з податку на додану вартість складає 28870,04 грн.

Податковий борг з адміністративних та інших санкцій виник на підставі:

- податкового повідомлення-рішення від 16.03.2020 №0033915105, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції» в сумі 1020,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 17.03.2020 №0034835105, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції» в сумі 1020,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 08.04.2020 №0053615105, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції» в сумі 2040,00 грн.

Загальна сума податкового боргу з адміністративних та інших санкцій складає 4080,00 грн.

Загальна сума податкового боргу складає 515783,62 грн.

Податкові повідомлення-рішення надіслані відповідачу в порядку, передбаченому ст. 42 ПК України.

Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку, у зв`язку з чим, нараховані на підставі нього грошові зобов`язання є узгодженими.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків вбачається, що загальна сума боргу відповідачем не сплачена.

Несплата відповідачем вказаної суми податкового боргу зумовила звернення позивача з даним позовом до суду про його стягнення у примусовому порядку,

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів сплати у добровільному порядку податкового боргу на загальну суму 587396,34 грн, враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання контролюючим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом першої інстанції не враховано те, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України, контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу. Для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками І державою аналогічне право на стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено І для платників податків.

Позовна заява до Київського окружного адміністративного суду була подана в серпні 2023 року, тоді ж була винесена ухвала про відкриття провадження у справі. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, всі зазначені податкові повідомлення-рішення, які, як вказано позивачем, підтверджують наявність боргу винесені в період часу з 2017 року по 02.07.2021, що поза строками терміном в 1095 днів, як зазначено в ст. 102 Податкового кодексу України. Тому, на переконання апелянта, слід застосувати терміни позовної давності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Приписами статті 54 ПК України, передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За нормами пункту 129.1 статті 129 ПК України, нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

- при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

- при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

- у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Положенням пункту 58.3 статті 58 ПК України, визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Положеннями статті 42 ПК України, передбачено, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивачем було складено податкову вимогу форми "Ф" № 11-11 від 25.01.2014 на суму 374598,86 грн., яка була направлена на адресу відповідача та вручена відповідачу належним чином.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням того, що під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів сплати у добровільному порядку податкового боргу на загальну суму 587396,34 грн чи оскарження/скасування рішень, на підставі яких виник податковий борг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача податкового боргу.

Щодо доводів апелянта про звернення до суду з позовом поза межами 1095 денного строку, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 102.4. статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533-IX, підрозділ 10 розділу XX ПК України доповнено пунктом 52-2, за яким (зі змінами) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Отже, строк давності 1095 днів не сплив, та на час звернення позивача з позовом про стягнення був зупинений в силу Закону, що спростовує доводи скаржника щодо пропуску контролюючим органом строку звернення до суду та незастосування судами попередніх інстанцій статті 102 ПК України.

При визначенні строку звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу застосуванню підлягають саме норми Податкового кодексу України.

Згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Поряд із цим, Законом України № 540- IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до ПКУ та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до Податкового кодексу України.

Згідно п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершувалася дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено зупинення перебігу строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

У подальшому, Законом України № 2120-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України внесено зміни до Податкового кодексу України та зупинено на період воєнного, надзвичайного стану дію пункту п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення".

Статтю 102 ПКУ доповнено пунктом 102.9, відповідно до якого, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Пунктом 69.9 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, визначено, що тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39 2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення- рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки; строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 цього Кодексу; строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.

Отже, з 18.03.2020 має місце зупинення перебігу строків для стягнення грошових зобов`язань податковими органами у зв`язку поширенням на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а подальше зупинення мало місце у зв`язку із запровадженням воєнного стану, відтак, на момент звернення податкового органу з позовом щодо стягнення податкового боргу строк 1095 днів не сплинув.

Колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги окрім як посилання на пропуск 1095 денного строку звернення з вимогами про стягнення податкового боргу, не містять обґрунтувань по суті спору, зокрема, щодо оскарження розрахунку податкового боргу, оскарження/скасування рішень, на підставі яких виник податковий борг, самостійне погашення податкового боргу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовує позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів.

Зі змісту ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді О.М. Кузьмишина

В.В. Кузьменко