Постанова

від 16.01.2025 по справі 240/19242/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/19242/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

16 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Папір Україна" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирськогоокружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїми правами, передбаченими ст.ст. 300, 304 КАС України, не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

01 листопада 2024 року до суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

18 листопада 2024 року від відповідача надійшло клопотання, в яком останній просив суд відмовити в задоволенні клопотання позивача.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 жовтня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Папір Україна" було складено податкову накладну від 13.03.2023 №49 та направлено для реєстрації в ЄРПН. Реєстрацію вказаної податкової накладної було зупинено, оскільки обсяг постачання товару/послуги дорівнює або перевищує величину залишку придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПКУ, позивачем направлено в електронному вигляді витребувані пояснення та копії документів на підтвердження реальності господарської операції.

За результатами розгляду вказаних документів комісією Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 17.04.2023 №8643646/44728583 про відмову в реєстрації вищевказаної податкової накладної, оскільки у контролюючих органів наявна податкова інформація, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: придбання та/або постачання (надання товарів (робіт, послуг) від/на ризикових контрагентів протягом 2022-2023 років, що може свідчити про дефектність операції, а саме оформлення первинних документів без фактичного наміру проведення господарської операції.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст.2 КАС України, суд виходить із такого.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з пп. а, б п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.п.14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 на виконання вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1165 критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/ розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункту 7 Порядку № 1165).

У відповідності до пунктів 10 та 11 Порядку № 1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку №1165).

При цьому, відповідно до пунктів 4-7, 9, 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 №520, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 № 1245/34216 (далі - Порядок №520) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)). Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відмовлено у реєстрації спірних ПН, оскільки у контролюючих органів наявна податкова інформація, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: придбання та/або постачання (надання товарів (робіт, послуг) від/на ризикових контрагентів протягом 2022-2023 років, що може свідчити про дефектність операції, а саме оформлення первинних документів без фактичного наміру проведення господарської операції.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Еко- Папір Україна» (постачальник) укладено з ТОВ «Марія-Пак» (покупець) договір поставки від 10.10.2022 №62 на поставку паперу. Виконання вказаного договору підтверджено наступними документами:

- податкова накладна від 13.03.2023 №49;

- рахунок на оплату від 01.03.2023 №188;

- рахунок на оплату від 21.02.2023 №159;

- видаткова накладна від 13.03.2023 №219;

- сертифікат якості на папір;

- платіжна інструкція від 22.03.2023 №2234;

- платіжна інструкція від 17.03.2023 №2223;

- платіжна інструкція від 24.03.2023 №2242;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 36.

Макулатура придбавались у наступних контрагентів:

1. У ФОП ОСОБА_1 за договором поставки від 03.10.2022 №031022-М-2, що підтверджується специфікацією від 03.10.2022 №1, рахунками від 12.10.2022 №12/10, від 14.10.2022 №14/10, накладними від 12.10.2022 №12/10, від 14.10.2022 №14/10, товарно-транспортними накладними від 12.10.2022 №12/10, від 14.10.2022 №14/10, платіжними дорученнями від 14.10.2022 №67, від 21.1 0.2022 №105. Транспортування товару здійснювалося за рахунок постачальника.

2. У ТОВ «Паперова фабрика» за договором поставки від 03.10.2022 №031022-М, що підтверджується рахунками на оплату від 03.10.2022 №654, №655, видатковими накладними від 03.10.2022 №661, №662, платіжним дорученням від 21.10.2022 №99. Транспортування товару здійснювалося за допомогою автонавантажувача зі складу постачальника до складу покупця, що розташовані за однією адресою: м. Коростишів, вул. Паперова 31.

3. У ФОП ОСОБА_2 за договором поставки від 29.09.2022 №290922-М-2, що підтверджується специфікаціями від 29.09.2022 №1, від 04.10.2022 №2, видатковими накладними від 29.09.2022 №008м, від 06.10.2022 №009м, №010м, платіжними дорученнями від 04.10.2022 №12, від 11.10.2022 №46, №48. Транспортування товару здійснювалося за рахунок постачальника.

Проклеючу дисперсію, крохмаль, оптичний відбілювач придбавались у TOB «Паперова фабрика» за договором поставки від 03.10.2022 №031022-М-4, що підтверджується рахунком на оплату від 03.10.2022 №656, видатковою накладною від 03.10.2022 №664, платіжним дорученням від 21.10.2022 №98. Транспортування товару здійснювалося за допомогою автонавантажувача зі складу постачальника до складу покупця, що розташовані за однією адресою: м. Коростишів, вул. Паперова 31.

Наявність та рух вищенаведеної сировини та основних матеріалів, які увійшли до складу продукції (товару), відображені у бухгалтерському обліку ТОВ «Еко - Папір Україна» субрахунку 201 «Сировина й матеріали». Інформація про наявність та рух готової продукції (товару) узагальнено на рахунку 26 «Готова продукція» .

Твердження комісії про надання платником податку копій документів, складених із порушенням Податкового кодексу України, оскільки у контролюючих органах наявна податкова інформація, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: придбання та/або постачання (надання) товарів (робіт, послуг) від/на ризикових контрагентів протягом 2022-2023 років, що може свідчити про дефектність операції, а саме: виписання первинних документів без фактичного наміру проведення господарської операції» повністю спростовується наданими документами до Повідомлень про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/ розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. Копії наданих з боку ТОВ «Еко-Папір Україна» первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про документальне забезпечення записів У бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Правочини, укладені між ТОВ «Еко - Папір Україна» та контрагентами виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами.

Крім того, у оспорюваному рішенні не вказано конкретних та чітких підстав для відмови у реєстрації податкової накладної, а зазначено лише про ймовірну дефектність господарської операції з огляду на наявність податкової інформації, тобто рішення ґрунтується на припущеннях, а не на встановлених фактичних обставинах та доказах на їх підтвердження, що суперечить вимогам ч.2 ст.2 КАС України, які встановлено для рішень суб`єкта владних повноважень.

Також слід врахувати, що Верховним Судом у даній категорії справ сформовано наступну правову позицію: контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Предметом розгляду у таких справах є виключно правильність та правомірність зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом (для прикладу, постанова Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 816/2159/18).

Комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, має обґрунтувати на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації (постанова Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №340/1098/20).

Будь-яка податкова інформація, зокрема, надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні закону (постанови Верховного Суду від 02.04.2020 року у справі №160/93/19, від 04.06.2020 року у справі №340/422/19 та від 16.04.2021 у справі №813/1301/15).

Водночас, в оскаржуваному рішенні та у відзивах на позов не вказано, на підставі якої саме інформації комісія дійшла висновку про ризиковість господарських операцій проведених позивачем, не надано відповідачем й належних, допустимих доказів в підтвердження цієї інформації, не обґрунтовано, чому не було враховано пояснення та документи, подані позивачем для спростування сумнівів та доводів контролюючого органу в реальності здійснених ним господарських операцій, які неузгодженості містять дані документи. Подання документів неналежної якості не може бути підставою для відмови у реєстрації ПН й дана обставина не була вказана у оспорюваному рішенні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії ГУ ДПС у Житомирській області про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 17.04.2023 №8643646/44728583 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, то варто звернути увагу наступне.

Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в ЄРПН віднесено до обов`язків платника податків. У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим.

Згідно з приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженнями Державної податкової служби України. Проте, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію в ЄРПН податкової накладної від 13.03.2023 №49 датою її фактичного надходження - судом не встановлено.

В даному випадку, зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН подані позивачем податкову накладну не є порушенням дискреційних повноважень ГУ ДПС в частині подання висновку щодо реєстрації податкових накладних, оскільки суд надав оцінку тим самим документам та поясненням, які були предметом розгляду комісії.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним, ефективним та гарантує, що спір між сторонами буде остаточно вирішений та не зумовить повторне звернення позивача до суду. Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 03.03.2023 №49, враховуючи відсутність ознак порушення позивачем вимог законодавства щодо складення даної податкової накладної, відтак є достатні підстави для прийняття рішення про реєстрацію такої.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 13.03.2023 №49 датою її фактичного надходження підлягає задоволенню.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Визначаючи суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Досліджуючи матеріали справи, судом було встановлено, що на підтвердження понесених витрат представником позивача надано договір про надання правової допомоги №44728583 від 24 квітня 2023 року, договір про залучення співвиконавця до виконання укладеного бюро договору про надання правової допомоги від 24 квітня 2024 року, акт №2/10 здачі- приймання наданих послуг від 30 жовтня 2024 року, рахунок оплату від 30 жовтня 2024 року.

При цьому, частиною 5 ст.134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Перевіряючи обґрунтованість визначеного адвокатом у акті виконаних робіт вартості наданих послуг (2000 грн.), колегія суддів виходить з наступного.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Дослідивши обставини справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, колегія суддів вважає розмір вартості наданих послуг визначених в актах співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 2000 грн. як витрат на правничу допомогу - обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Папір Україна" витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 2000 грн. (дві тисячі ) гривень 00 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.