Постанова

від 16.01.2025 по справі 120/2817/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2817/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

16 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Назарій-Л" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішенням Вінницькогоокружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

05 листопада 2024 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 жовтня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 28.08.2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області на а/д М15 Одеса-Рені-Бухарест 12 км+125 м проведено рейдову перевірку транспортних засобів, серед яких транспортний засіб MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачеві. Зазначений транспортний засіб рухався за маршрутом "Київ-Анталія".

За результатами проведеної перевірки, уповноваженими особами складено акт №АР016934 від 28.08.2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Так, під час перевірки встановлено, що позивачем здійснюється перевезення нерегулярні міжнародні згідно журналу (Інтербус) №000412, шляховий лист №000025 без дозволу України та дозволів інших країн, по яким буде здійснюватися перевезення пасажирів, чим порушено вимоги ст. 60 та 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

20.09.2023 року відповідачем направлено позивачеві повідомлення про те, що розгляд справи відбудеться 03.10.2023 року.

03.10.2023 року позивачем подано відповідачу заяву про перенесення розгляду справи на 10.10.2023 року.

10.10.2023 року позивачем подано до відповідача заперечення щодо акту перевірки від 28.08.2024 року.

10.10.2023 року відповідачем направлено позивачеві повідомлення про те, що розгляд справи призначено на 17.10.2023 року

17.10.2023 року відповідачем проведено розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно акту №АР016934 від 28.08.2023 року.

За наслідками проведеного розгляду справи, відповідачем винесено постанову від 17.10.2023 року №ПШ 000703 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000 грн за порушення ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами,колегія суддів зазначає наступне.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону №2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 року № 1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".

Ст. 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) (назва Постанови в редакції Постанови КМУ № 79 від 02.02.2022).

П. 12 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з п. 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Приписами п. 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з п. 17-22 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку. Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком. У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

За приписами ч. 1 ст. 53 Закону №2344-III організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.

Ч. 4 ст. 53 вказаного Закону визначає перелік документів, на підставі яких виконуються міжнародні перевезення пасажирів резидентами України.

Зокрема, при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту.

Згідно зі ст. 1 Закону №2344-ІІІ міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 28.08.2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області на а/д М15 Одеса-Рені-Бухарест 12 км+125 м проведено рейдову перевірку транспортних засобів, серед яких транспортний засіб MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачеві. Зазначений транспортний засіб рухався за маршрутом "Київ-Анталія".

За результатами проведеної перевірки уповноваженими особами складено акт №АР016934 від 28.08.2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Так, під час перевірки встановлено, що позивачем здійснюється перевезення нерегулярні міжнародні згідно журналу (Інтербус) №000412, шляховий лист №000025 без дозволу України та дозволів інших країн, по яким буде здійснюватися перевезення пасажирів, чим порушено вимоги ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

17.10.2023 року відповідачем винесено постанову від 17.10.2023 року №ПШ 000703 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000 грн за порушення ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону.

Даючи оцінку доводам апелянта щодо правовірності дій відповідача під час винесення спірної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

Основні засади організації міжнародних регулярних, спеціальних регулярних, маятникових, нерегулярних, транзитних перевезень пасажирів визначає Порядок організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, затверджений наказом Міністерства транспорту України

09.02.2004 року № 75 (далі Порядок №75).

Пунктом 6.1 Порядку №75 визначено, що нерегулярні та маятникові перевезення, які здійснюються з використанням українськими перевізниками та іноземними перевізниками шляхових листів груп пасажирів (зразок у додатку 9), звільняються від дозволів, якщо інше не передбачене міжнародними угодами.

Відповідно до п. 6.2 Порядку №75 з використанням пасажирськими перевізниками шляхових листів груп пасажирів здійснюються нерегулярні та маятникові перевезення у разі:

1) поїздки "з зачиненими дверима", коли той самий автобус здійснює перевезення тієї ж самої групи пасажирів протягом поїздки та для їх доставки назад на місце відправлення (місце відправлення є на території реєстрації транспортного засобу);

2) перевезення, що передбачає пряму поїздку з пасажирами та зворотну поїздку без пасажирів (місце відправлення є на території реєстрації транспортного засобу);

3) перевезення, що передбачає пряму поїздку без пасажирів і посадку всіх пасажирів зворотного рейсу в одному й тому ж місці за наявності однієї з таких умов:

- пасажири складають групу, що була сформована згідно з договором перевезень;

- пасажири попередньо були доставлені тим самим перевізником за умов, визначених у пункті 2) цього Порядку, на територію іноземної держави, де вони знову здійснили посадку і прямують на територію України;

- пасажири були запрошені здійснити поїздку на територію іншої держави, і вартість транспортування сплачується особами, що зробили запрошення (такі пасажири повинні складати групу, яка не була сформована виключно з метою здійснення саме цієї поїздки і яку буде доставлено на територію України);

4) поїздки автобусів без пасажирів, що використовуються виключно для повернення пошкодженого автобуса, що здійснював міжнародні нерегулярні чи маятникові перевезення або групи пасажирів, яка перевозилась цим автобусом.

Законом №5444-VІ 16.10.2012 року Україна приєдналась до Угоди про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода INTERBUS).

Положеннями ст. 6 розділу IV Угоди передбачено, що для зазначених нижче нерегулярних перевезень не потрібно отримувати дозвіл на території будь-якої Договірної Сторони, іншої, ніж та, в якій засновано транспортний оператор:

1. поїздок із зачиненими дверима, тобто таких перевезень, коли той самий автобус використовується для перевезення тієї самої групи пасажирів протягом усієї поїздки та для доставки її назад до місця відправлення. Місце відправлення знаходиться на території Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;

2. перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка з пасажирами та зворотна поїздка без пасажирів. Місце відправлення знаходиться на території Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;

3. перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка без пасажирів і всі пасажири здійснюють посадку в одному й тому самому місці, якщо виконується одна з наведених нижче умов:

a) пасажири складають групи на території недоговірної сторони чи Договірної Сторони, іншої, ніж та, в якій заснований транспортний оператор, або та, де пасажири здійснюють посадку, яку було сформовано згідно з договорами перевезень, укладеними до їхнього прибуття на територію останньої Договірної Сторони. Пасажири перевозяться на територію Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор;

b) пасажирів попередньо було доставлено тим самим транспортним оператором за обставин, визначених у пункті 2, на територію Договірної Сторони, де вони знову здійснюють посадку та перевозяться на територію Договірної Сторони, в якій засновано транспортний оператор;

c) пасажирів було запрошено здійснити подорож на територію іншої Договірної Сторони, і вартість транспортування сплачується особою, що зробила запрошення. Такі пасажири повинні складати однорідну групу, яку не було сформовано виключно для здійснення саме цієї поїздки, та яку буде доставлено на територію Договірної Сторони, в якій засновано транспортний оператор.

Суд зауважує, що вказана Угода підписана Молдовою, Румунією, Болгарією та Туреччиною.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при здійсненні нерегулярного міжнародного перевезення з використанням шляхового листа №000025, позивачеві не потрібно було отримувати дозволи країн, по яким буде здійснюватися перевезення пасажирів, тобто Молдови, Румунії, Болгарії та Туреччини.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивачем порушено вимоги п. 53 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ №176 від 18.02.1997 року (далі Правила №176), а тому перевезення, що здійснювалось позивачем не може вважатися нерегулярним та, як наслідок, воно повинно було здійснюватися з урахуванням вимог, які встановленні для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.

П. 53 Правил №176 визначено, що у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється:

здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами більш як два рази на тиждень;

організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду;

встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів;

самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення;

здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням.

У разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.

Так, відповідач вказує, що під час проведення рейдової перевірки пасажирами автобуса було повідомлено, що вони відправлялись з автостанції та надали пасажирські квитки.

В контексті наведеного суд вказує, що відповідно до п. 2.4 Порядку №75 посадка/висадка пасажирів з автобуса при міжнародних регулярних, спеціальних регулярних, маятникових, нерегулярних, перевезеннях пасажирів здійснюється на автостанціях, а в разі їх відсутності - на зупинках, передбачених розкладом руху чи договором перевезень.

Таким чином, при здійсненні нерегулярних міжнародних перевезень допускається посадка/висадка пасажирів на автостанціях.

Крім того, відповідач долучив до відзиву квитки пасажирів, в яких зазначено дані пасажира, маршрут, контакти супроводжуючого, зупинки з часом відправлення та умови проїзду в автобусі.

Проаналізувавши зміст наданих квитків судом встановлено, що в них не визначено вартість проїзду, а тому відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем п. 53 Правил №176.

Будь-яких інших належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження порушення позивачем п. 53 Правил №176 відповідачем не надано.

Також апелянта зазначає, що у позивача був відсутній дозвіл України при виконанні міжнародного перевезення пасажирів, однак суд не приймає до уваги наведене, оскільки ч. 4 ст. 53 Закону №2344-ІІІ (за порушення вимог якої до позивача і застосовано адміністративно-господарський штраф) визначено перелік документів, на підставі яких виконуються міжнародні перевезення пасажирів резидентами України, та серед такого переліку відсутня вимога щодо наявності дозволу України.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не допущено порушення вимог ст. 53 Закону №2344-ІІІ, а тому постанова від 17.10.2023 року №ПШ 000703 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.