Постанова

від 15.01.2025 по справі 380/25688/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/25688/23 пров. № А/857/18094/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Слободян І.М.

за участю представників сторін:

від відповідача Дорош А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео-С» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №380/25688/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео-С» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02.11.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.08.2023 № 18137/13-01-07-03 (форма «Р»), від 10.08.2023 № 18136/13-01-07-03(форма «Р»), від 10.08.2023 № 18139/13-01-24-10 (форма «Д»), від 10.08.2023 № 18140/13-01-24-10 (форма «Д»).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 18137/13-01-07-03, № 18136/13-01-07-03, № 18139/13-01-24-10 та № 18140/13-01-24-10 від 10.08.2023.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі №380/25688/23 залишено без змін.

09.12.2024 до апеляційного суду, через систему «Електронний суд», надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео-С» про ухвалення додаткового судового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу (далі - заява).

Заяву з додатками позивачем направлено на офіційну електронну адресу Головного управління ДПС у Львівській області, на підтвердження чого до матеріалів справи надано роздруківку відповідного повідомлення. У відповідь Головне управління ДПС у Львівській області подало заперечення, в якій проти вимог викладених у заяві заперечує, вважає заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу завищеною та неспівмірною зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом роботи.

Відповідно до ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Представник відповідача проти ухвалення додаткового рішення заперечує.

Перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що подана заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.11.2020 у справі №520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2020 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний підхід щодо застосування положення ч.7 ст. 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу застосовано Верховним Судом у постановах від 26.06.2019 у справі № 813/481/18, від 02.10.2019 у справі №815/1479/18, від 29.10.2020 року у справі № 686/5064/20, від 14.06.2023 у справі №1340/5680/18.

Як підтверджується матеріалами справи на підтвердження витрат з оплати професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, позивачем надано:

-договір про надання правничої допомоги №14/12/23 від 12.12.2023, укладений між ТзОВ «Лео-С» та Адвокатським об`єднанням «Мейн Бізнес Партнерс»;

- додаткова угода №1 від 27.08.2024 до договору про надання правничої допомоги №14/12/23 від 14.12.2023;

- акт приймання наданих послуг від 09.12.2024.

За детальним описом робіт (наданих послуг) адвокатами Адвокатського об`єднання «Мейн Бізнес Партнерс» у справі №380/25688/23 надано наступні послуги (вказано з урахуванням затрачених годин):

-опрацювання матеріалів справи №380/25688/23, в тому числі, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 та апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на це рішення 3 год.;

-вибір тактики ведення справи у Восьмому апеляційному адміністративному суді 1 год.;

-участь в судових засіданнях 6 год.;

-підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі №380/25688/23 4 год.;

-підготовка та подання додаткових пояснень у справі №380/25688/23 1 год.;

-підготовка та подання заяви про прийняття додаткової постанови з додатками у справі №380/25688/23 1 год.

Усього до відшкодування ТзОВ «Лео-С» заявляє витрати в сумі 100000 грн.

Проаналізувавши наведений в акті від 09.12.2024 детальний опис наданих позивачу послуг, подані ним документи колегія суддів вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаних робіт (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатами на виконання відповідних робіт з наступних мотивів.

Так, на думку апеляційного суду виокремлення, як самостійних видів адвокатських послуг «опрацювання матеріалів справи №380/25688/23, в тому числі, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 та апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на це рішення», а також «вибір тактики ведення справи у Восьмому апеляційному адміністративному суді» є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

В контексті виокремлення такої послуги як «підготовка та подання додаткових пояснень у справі №380/25688/23» то суд вважає, що вказаний в акті затрачений час на цю послугу не відповідає критерію розумності та часу, адже такі «пояснення» по суті є заявою про долучення до матеріалів справи письмових документів. Цьому ж критерію не відповідає підготовка та подання заяви про прийняття додаткової постанови з додатками у справі №380/25688/23, адже така є передруком нормативних актів та судової практики Верховного Суду.

В контексті заявлених затрачених годин на участь у судовому засіданні апеляційний суд зазначає, що вказані у справі години не відповідають реально затраченому часу на розгляд справи у судових засідання.

Водночас, апеляційний суд вважає, що вартість виконання робіт з підготовки відзиву не відповідає критерію пропорційності з огляду на те, що такі за змістом, своїм текстуальним наповненням перекликаються з позовною заявою, рішенням суду першої інстанції, яке було оскаржено до апеляційного суду в цій справі, містить здебільшого виклад обставин справи та цитування документів, які стали підставою звернення позивача до суду та є предметом позову, а поряд і цитування законодавства та судової практики.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню слід зменшити до 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео-С» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №380/25688/23 задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео-С» (ЄДРПОУ 38208806) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний