Постанова

від 16.01.2025 по справі 140/1041/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1041/24 пров. № А/857/16759/24 № А/857/16760/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіШинкар Т.І.,

суддівІщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційні скарги Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та на додаткове рішення від 13 червня 2024 року (головуючий суддя Денисюк Р.С.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Луцьк у справі № 140/1041/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

27.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління), Державної податкової служби України, в якому просило: скасувати рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.10.2023 № 9765739/42727258 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування №25992 від 31.12.2022 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №25992 від 31.12.2022.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме лише зазначення про відсутність певних документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Суд першої інстанції вказав, що подані позивачем документи для реєстрації спірної податкової накладної підтверджують факт здійснення господарської операції та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 25992 від 31.12.2022 в ЄРПН, оскільки підставою для реєстрації такої ПН було надання послуг платником податку, що підтверджено актом здачі-прийняття робі (надання послуг) від 31.12.2022 № 13551. Суд першої інстанції зазначив, що контролюючий орган вказує на формальні підставі для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, позаяк усі наявні у платника податків документи стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, були надані ще на перше повідомлення. Суд першої інстанції наголосив, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операції позивача на предмет її реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що Управління не довело правомірності оскаржуваного рішення Комісії Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, яким відмовлено у реєстрації спірної податкової накладної, а тому таке підлягає скасуванню.

10.06.2024 представник Товариства звернувся в суд з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи №140/1041/24.

Додатковим судовим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року заяву позивача задоволено частково: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з того, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд першої інстанції зазначив, що заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заявлене представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що платник податку має визначити які первинні документи необхідно надати податковому органу на підтвердження реальності господарської операції та прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Скаржник вказує, що відповідач чітко визначив підставу зупинення реєстрації розрахунку коригування, а не вжив загальне посилання на пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Скаржник зазначає, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відбувається в автоматичному режимі за наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування. Скаржник стверджує, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відбувається в автоматичному режимі у відповідності до Порядку № 1165 та виключає будь яке втручання податкового органу в процедуру зупинення податкової накладної/розрахунку коригування її генерування та відправлення самої квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Скаржник також вказує, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не перелічуються документи, які платник зобов`язаний надати, а зазначається лише пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, оскільки перелік необхідних документів визначений у п.5 Порядку № 520. Скаржник наголошує, що на момент винесення оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН, позивач не виконав вимоги Податкового кодексу України та Порядку № 520 щодо підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, первинні документи позивача суперечать суті господарської операції, яка зазначена в номенклатурі податкової накладної і саме з цих підстав контролюючий орган відмовив в реєстрації податкової накладної. В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу вказано, що вартість такої допомоги завищена, неспівмірна зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та додаткового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Геліос Дістрібюшин» зареєстроване 28.12.2018 як юридична особа, основним видом діяльності якого є 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями, тютюновими виробами.

01.08.2021 між ТзОВ «Геліос Дістрібюшин» (Сторона-2) та ТОВ «Еталон Оіл Трейд» (Сторона -1) укладено договір № 01/08/21_Л, відповідно до умов якого ТзОВ «Еталон Оіл Трейд» бере на себе зобов`язання компенсувати в порядку та строки, передбачені даним договором, понесені ТзОВ «Геліос Дістрібюшин» витрати на логістичні послуги, в тому числі, але не виключно, які включають навантаження товарів, розвантаження, перепалетування, перепакування, формування партій товару, інші додаткові супутні (складські) послуги, транспортно-експедиторські та додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів автомобільним транспортом по території України, та інші послуги визначенні Основним договором (надалі «витрати», «компенсаційні витрати»).

Відповідно до умов п. 2.1. та 2.2. вищевказаного договору про компенсацію витрат розрахунки за даним договором здійснюються відповідно до виставлених рахунків, а розмір компенсаційних витрат визначається на підставі рахунків та актів отриманих ТзОВ «Геліос Дістрібюшин» від виконавця послуг згідно основного договору. Оплата компенсаційних витрат здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за відповідний період (п. 2.3 договору).

На виконання вищевказаного договору про компенсацію витрат було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 13551 від 31.12.2022, відповідно до якого виконавцем були виконані логістичні послуги за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 на суму 446 143,86 грн, в тому числі ПДВ 74 357,31 грн.

Крім того, на виконання умов вищевказаного договору виконавцем ТзОВ «Геліос Дістрібюшин» був поданий замовнику звіт від 31.12.2022 до акта приймання наданих послуг № 13551 від 31.12.2022 з якого вбачається, що ТзОВ «Геліос Дістрібюшин» виконало логістичні послуги щодо доставки палет з Розподільчих центрів (РЦ сухої продукції за адресою Київська обл. смт. Білогородка, вул. Компресорна, 3 та РЦ замороженої продукції за адресою Київська обл. Києво-Святошинський р-н, с. Софіївка Борщагівка, вул. Чорновола, 46 А) до відповідних АЗС. Кількість доставлених палет та назва АЗС до яких вони були доставлені вказана у звіті. Вартість компенсації за надані послуги становить 446 143,86 грн, що також підтверджується звітом.

Надання послуг та їх оплата за вказаним договором підтверджується випискою з банку за 24.01.2023 на суму 841 313,84 грн.

За вказаною операцією ТзОВ «Геліос Дістрібюшин» сформовано податкову накладну від 31.12.2022 № 25992 на суму 446143,86 грн, в тому числі ПДВ 74357,31 грн та засобами електронного зв`язку подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, відповідно до квитанції від 13.01.2023 реєстрація зазначеної податкової накладної зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 ПK України, у зв`язку із тим, що коди УКТ ЗЕД /ДКПП товару/послуг 52.29 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу йoгo пocтaчaння, що вiдпoвiдaє пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вимог зазначених в квитанції, позивачем на адресу контролюючого органу надсилалося повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено від 09.10.2023 №09/10 з кількістю додатків 25, а саме: договір та додатки до договору на комплексне логістичне обслуговування із ТзОВ «Балтук» згідно договору №62/01-09-21 від 01.09.2021; акти виконаних робіт на комплексне логістичне обслуговування із ТзОВ «Балтук» за грудень 2022 року; аналіз субконто та картку рахунку 631 за період грудень 2022 року січень 2023 року; акти виконаних робіт ТзОВ «Балтук» за грудень 2022 року; реєстр та платіжні доручення вихідні на ТзОВ «Балтук» за січень 2023 року; договір та додатки до договору на комплексне логістичне обслуговування із ТзОВ «Євро Азіатаська Логістична компанія» згідно договору № 22/04-19 від 22.04.2019; акти виконаних робіт на комплексне логістичне обслуговування із ТзОВ «Євро Азіатаська Логістична компанія» за грудень 2022 року; аналіз субконто та картку рахунку 631 із ТзОВ «Євро Азіатаська Логістична компанія» за період грудень 2022 року лютий 2023 року; акти виконаних робіт ТзОВ «Євро Азіатаська Логістична компанія» за грудень 2022 року; реєстр та платіжні доручення вихідні на ТзОВ «Євро Азіатаська Логістична компанія» за грудень-лютий 2023; договір №01/08/21 _ЛП від 01.08.2021 із ТзОВ «Еталон Оіл Трейд»; аналіз та картку рахунку 36 із ТзОВ «Еталон Оіл Трейд» за грудень 2022 року березень 2023 року; акт виконання робіт та звіт до акту від 31.12.2022; реєстр та банківська виписка за грудень-січень 2023 року; договір поставки товарів між ТзОВ «Геліос Дістрібюшин» та ТзОВ «Еталон Оіл Трейд»; аналіз та картка рахунку 36 за грудень 2022 року; реєстр видаткових накладних за грудень 2022 року; реєстр ПД вхідних від ТзОВ «Еталон Оіл Трейд» та банківські виписки за грудень 2022 року.

За результатом аналізу поданого платником податку пакету документів, комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних направлено на адресу суб`єкта господарювання повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9705918/42727258 від 12.10.2023 відповідно до якого, у зв`язку з необхідністю надання додаткових пояснень та/або документів для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних суб`єкту господарювання було запропоновано надати додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, а саме: копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування; договорів, зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання, придбання, товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів. Позначені документи, які не надано як первинні документи щодо постачання товарів, транспортування продукції. У графі «додаткова інформація» зазначено, що не надано копій підтверджуючих документів, саме: видаткових накладних по взаємовідносинах ТзОВ «Геліос Дістрібюшин» з ТзОВ «Еталон Оіл Трейд»; актів приймання-передачі товарів, товаро-транспортних накладних, накладних про зняття з відповідального зберігання по взаємовідносинах ТзОВ «Геліос Дістрібюшин» з ТзОВ «Євро Азіатаська Логістична компанія» та з ТзОВ «Балтук» по операціях постачання товарів для ТзОВ «Еталон Оіл Трейд», що передбачено наданими договорами (№22/04-19 від 22.04.2019 та №62/01-09-21 від 01.09.2021); пояснення щодо невідповідності змісту господарської операції, відображеної в податковій накладній умовам договору (п. 4.1 договору № ГД-1033 від 30.07.2021).

Разом з тим, даним повідомленням проінформовано платника, що у разі неподання додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим пункту 9 цього Порядку.

Водночас, на вимогу контролюючого органу, 17.10.2023 за № 17102023 позивач подав до контролюючого органу додаткові пояснення та документи, необхідні для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної з кількістю додатків 23. Вказана обставина представником відповідачів не заперечується у відзиві на позовну заяву.

Однак за результатами розгляду вищевказаних пояснень та документів, комісією Західного МУ ДПС по роботі з ВПП з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 23.10.2023 № 9765739/42727258, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 25992 від 31.12.2022. Так, підставою відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄДРПН є: ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Вказане рішення комісії Західного МУ ДПС по роботі з ВПП з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДПС України та до скарги додав копії первинних документів з кількістю додатків 57.

Проте рішенням ДПС України від 09.11.2023 № 78640/42727258/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН без змін, з таких підстав: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись з рішенням про відмову в реєстрації податкової накладеної, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично діє від імені головного підприємства - платника податку, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю.

За змістом пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Реєстрація спірних податкових накладних була зупинена контролюючим органом з посиланням на те, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями пункту 10 Порядку «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» №1165 (далі - Порядок №1165) встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Додатком №3 до Порядку №1165 визначено критерії ризиковості здійснення операцій, відповідно до пункту 1 якого з-поміж критеріїв визначено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 № 1245/34216 (далі - Порядок №520).

У пунктах 4 та 5 Порядку №520 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Як визначено у пунктах 9 та 11 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку №520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежуються права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації в ЄРПН, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу.

Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.

Так, пунктом 5 Порядку №520 встановлено вичерпний перелік документів, які необхідні для прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної, однак, органом ДПС в направлених позивачу квитанціях не зазначено які саме пояснення та документи повинен подати позивач. При цьому, в матеріалах справи наявні достатні докази, які також надавались позивачем і контролюючому органу та вказують на наявність достатніх підстав для реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обставини, які обумовлюють обов`язок платника податків скласти податкові накладні та зареєструвати їх в ЄРПН, передбачені у ст.187 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Слід зазначити, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Платником податків надано до податкового органу первинні документи які на його переконання є належними та достатніми для підтвердження здійснення ним господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що у випадку загальної вказівки щодо необхідності подати документи у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний саме в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 у справі №360/2460/20 за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18 та від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а. При цьому, Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості, це не скасовує обов`язок доказування податкового органу, що передбачений частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так податкова накладна № 25992 від 21.12.2022 сформована за господарськими операціями у взаємовідносинах з ТзОВ «Еталон Оіл Трейд».

Такі відносини визначені договором надання послуг від 01.08.2021 №01/08/21_ЛП, додатковою угодою до договору №ГД-1033 від 20.07.2021, якими визначено предмет договору, умови приймання-передачі наданих послуг, вартість послуг, умови оплати та відповідно до якого останній бере на себе зобов`язання компенсувати в порядку та строки, передбачені даним договором, понесені ТзОВ «Геліос Дістрібюшин» витрати на логістичні послуги, в тому числі, але не виключно, які включають навантаження товарів, розвантаження, перепалетування, перепакування, формування партій товару, інші додаткові супутні (складські) послуги, транспортно-експедиторські та додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів автомобільним транспортом по території України, та інші послуги визначенні Основним договором (надалі «витрати», «компенсаційні витрати»).

Вказану вище податкову накладну складено за датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На виконання вищевказаного договору про компенсацію витрат було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 13551 від 31.12.2022 відповідно до якого виконавцем були виконані логістичні послуги за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 на суму 446 143,86 грн, в тому числі ПДВ 74 357,31 грн.

Крім того, на виконання умов вищевказаного договору виконавцем ТзОВ «Геліос Дістрібюшин» був поданий замовнику звіт від 31.12.2022 до акту приймання наданих послуг № 13551 від 31.12.2022, з якого вбачається, що ТзОВ «Геліос Дістрібюшин» виконало логістичні послуги щодо доставки палет з Розподільчих центрів (РЦ сухої продукції за адресою Київська обл. смт. Білогородка, вул. Компресорна, 3 та РЦ замороженої продукції за адресою Київська обл. Києво-Святошинський р-н, с. Софіївка Борщагівка, вул. Чорновола, 46 А) до відповідних АЗС. Кількість доставлених палет та назва АЗС до яких вони були доставлені вказана у звіті. Вартість компенсації за надані послуги становить 446 143,86 грн, що також підтверджується звітом та підтверджують надання послуг виконавцем замовнику.

Відповідно до викладеного та враховуючи встановлені обставини цієї справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подані позивачем документи для реєстрації спірних податкових накладних підтверджують зазначені у них дані та є достатніми для прийняття рішення про їх реєстрацію в ЄРПН. Аргументи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують та судом апеляційної інстанції відхиляються.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання скаржника, що зобов`язання зареєструвати в ЄРПН згадану вище податкову накладну є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів, оскільки в даному випадку обрана судом першої інстанції форма захисту порушених прав платника є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2023 року у справі № 640/24227/19, 17 травня 2023 року у справі № 140/14282/20, 18 квітня 2024 року у справі № 160/18840/22 та інші.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині додаткового рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року, слід зазначити таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії: договору про надання правничої допомоги № 24/09 від 24.01.2022, додаткової угоди від 02.01.2024 до договору про надання правової допомоги № 24/09 від 24.01.2022, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.04.2024, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) по справі № 140/1041/24 від 16.04.2024 та платіжну інструкцію від 23.04.2024 № 9449626449.

Згідно пункту 4.1. розділу 4 договору № 24/09 від 24.01.2022 про надання правничої допомоги, за здійснену правову допомогу та послуги, що надаються виконавцем, клієнт сплачує виконавцю гонорар (винагороду), розмір якого узгоджується сторонами та визначається в додатковій угоді до даного договору.

Розмір гонорару адвоката встановлений додатковою угодою від 02.01.2024 до договору № 24/09 від 24.01.2022 у фіксованому розмірі 5000 грн, отже є визначеним, та не потребує детального опису робіт, визначеного частиною четвертою статті 134 КАС України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються понесені позивачем витрати на правову допомогу у цій справі у розмірі 5 000 грн.

Судом першої інстанції стягнуто з податкового органу на користь позивача 2500 грн. Підстави для подальшого зменшення суми витрат позивача на правничу допомогу відсутні.

З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, з врахуванням наданих позивачем документів, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 2500 грн є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки сторони не оскаржують додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що рішення Комісії Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП щодо відмови позивачу у реєстрації податкової накладної не відповідає принципам, викладених у ст.2 КАС України, а рішення суду першої інстанції як і додаткове рішення першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні та додатковому рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог та відповідно підстави стягнення витрат на правничу допомогу, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року та додаткове рішення від 13 червня 2024 у справі №140/1041/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко