Ухвала

від 15.01.2025 по справі 380/26753/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 380/26753/23

адміністративне провадження № К/990/216/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О. О.,

суддів: Дашутіна І. В., Желтобрюх І. Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №380/26753/23 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОНОМ ЦЕНТР», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліаріс» про визнання недійсними договорів,

установив:

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОНОМ ЦЕНТР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАРІС», в якому просило:

- визнати недійсним договір поставки від 02 квітня 2021 року №02/04/2021 укладений між ТОВ «АГРОНОМ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 38738473) та ТОВ «ЛІАРІС» (код ЄДРПОУ 43639312);

- визнати недійсним договір поставки від 06 серпня 2021 року №06/08/2021 укладений між ТОВ «АГРОНОМ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 38738473) та ТОВ «ЛІАРІС» (код ЄДРПОУ 43639312);

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОНОМ ЦЕНТР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІАРІС» про визнання протиправним та скасування рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.

10 липня 2024 року на адресу суду надійшла заява Головного управління ДПС у Львівській області, у якій податковий орган просив продовжити процесуальний строк для сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у даній справі.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року продовжено строк для усунення Головним управлінням ДПС у Львівській області недоліку апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року про закриття провадження у справі № 380/26753/23, на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 05 серпня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд» lv.official@tax.gov.ua, що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

15 серпня 2024 року скаржник повторно подав клопотання, у якому просив продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги або ж відстрочити сплату судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги відмовлено; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

30 вересня 2024 року Головне управління ДПС у Львівській області вдруге подало апеляційну скаргу.

Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні Головного управління ДПС у Львівській області; апеляційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статей 295, 296 КАС України.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник подав до суду заяву про поновлення строку апеляційного оскарження.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку заявник зазначив, що первинна апеляційна скарга була подана у межах строку на апеляційне оскарження; Головним управлінням ДПС у Львівській області усунувши недоліки вперше поданої апеляційної скарги повторна апеляційна скарга була подана без суттєвих затримок та зайвих зволікань, одразу після сплати судового збору; на момент первинного подання апеляційної скарги у податкового органу було відсутнє належне фінансування на сплату судового збору; Головне управління ДПС у Львівській області про можливість повторної зміни юрисдикційної приналежності даного спору адміністративному суду стало відомо 27 вересня 2024 року після ознайомлення з відповідним клопотанням у справі №914/1438/24.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 грудня 2024 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Львівській області; відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Львівській області; відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року з питань закриття провадження у справі № 380/26753/23.

Відмовляючи Головному управління ДПС у Львівській області у поновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Також суд зазначив, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження неповажними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №380/26753/23 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОНОМ ЦЕНТР», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліаріс» про визнання недійсними договорів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Сддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

І. Л. Желтобрюх