Постанова

від 15.01.2025 по справі 340/2162/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа №340/2162/24

адміністративне провадження № К/990/40404/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіс» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Шлай А.В., суддів: Божко Л.А., Кругового О.О.)

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіс» (далі- позивач, товариство) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі- ГУ ДПС, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі-ДПС, відповідач-2), за результатом розгляду якого позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10587760/30514069 від 20.02.2024 p., яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №17 від 27.12.2023 p., складеної товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕВІС».

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 17 від 27.12.2023 p., складену товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕВІС», в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем її подання.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 р. в адміністративній справі №340/2162/24 позов ТОВ "Девіс" задоволено.

Не погоджуючись із цим рішенням відповідач-1 13.06.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою (а.с. 1, том 2).

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.06.2024 апеляційну скаргу залишив без руху та надав відповідачу час для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: протягом 10 днів сплатити судовий збір (а.с. 7, том 2 ). Указана ухвала отримана ГУ ДПС 14.06.2024 (а.с.8, том 2).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 року апеляційну скаргу повернуто апелянтові, у зв`язку з невиконанням вимог вищевказаної ухвали від 13.06.2024 року, а саме у зв`язку з несплатою судового збору (а.с. 9). Указана ухвала отримана ГУ ДПС 02.07.2024 (а.с.10, том 2).

14.08.2024 року ГУ ДПС вдруге подало апеляційну скаргу, до якої було додано платіжні інструкції №1028 від 09.07.2024 року на суму 4542,00грн. та клопотання про клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначив, що первинно скаргу було подано у встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2024 р. скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору. У подальшому ухвалою від 02 липня 2024 р. скаргу повернуто. Сплатити судовий збір вчасно не було можливості у зв`язку з відсутністю фінансування.

Тертій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.08.2024 апеляційну скаргу залишив без руху. Встановлено Головному управлінню ДПС десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення строку (а.с. 11, том 3).

30.08.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.05.2024.

Обґрунтовуючи клопотання заявник зазначає, що строк на апеляційне оскарження було пропущено через відповідні обставини спричинені військовим вторгненням та агресією Російської Федерації на територію України. Відповідні обставини впливають на значний дефіцит у Державному бюджеті. Указує, що первинно скаргу було подано у встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк, однак її було повернуто в зв`язку з несплатою судового збору. Судовий збір не було можливості сплатити вчасно у зв`язку з відсутністю фінансування та дією в Україні воєнного стану. Повернення скарги не позбавляє права на повторне звернення з нею до суду.

Ухвалою Третього апеляційний адміністративний суд від 23.09.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 в адміністративній справі №340/2162/24.

ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції

Ухвала суду вмотивована тим, що у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії; при цьому, особливості організації роботи в установі, що таку апеляційну скаргу подала, жодним чином не впливає на неухильність виконання нею своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, в тому числі пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).

Також суд вказував, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погоджуючись з указаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Скаржник вказує, що первинна апеляційна скарга була подана із дотриманням строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України. Повторне подання апеляційної скарги відбулось у найкоротший строк. При цьому відповідачем вживались заходи щодо отримання коштів на сплату судового збору, а саме: складено доповідну записку та направлено на адресу Державної податкової служби України листи щодо збільшення бюджетних призначень для сплати судового збору. Разом з тим, реалізація означених заходів потребувала певного проміжку часу. Судовий збір не було можливості сплатити вчасно у зв`язку з відсутністю фінансування та дією в Україні воєнного стану. Повернення скарги не позбавляє права на повторне звернення з нею до суду.

Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо особа, яка її подала, не подасть заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження на пропозицію суду, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів Верховного Суду відзначає, що питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.

Основною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення позивач зазначає те, що вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся 25.07.2024, тобто в межах строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Проте, на думку податкового органу, судом необґрунтовано вказано, що «контролюючий орган допустив невиправдане зволікання у реалізації свого права на повторне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції».

Крім того, податковий орган наголошує на тому, що після отримання бюджетних асигнувань Головне управління ДПС звернулось до Третього апеляційного адміністративного суду вдруге з апеляційною скаргою, тобто, в найскоріший термін з моменту сплати судового збору, що не є суттєвим зволіканням при повторній подачі апеляційної скарги скаржником.

Верховний Суд звертає увагу на те, що дотримання процесуальних строків звернення із апеляційною скаргою є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Суд не приймає доводи контролюючого органу стосовно того, що вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся в межах строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки з апеляційною скаргою податковий орган звернувся поза межами тридцятиденного строку звернення до суду з апеляційною скаргою. (ухвала про повернення була отримана 02.07.2024 вдруге звернувся 14.08.2024)

Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює додатковий тридцятиденний строк для повторного звернення з апеляційною скаргою, після первинного повернення такої скарги, а лише вказує на те, що після повернення апеляційної скарги скаржник має право повторно звернутися до суду зі скаргою, усунувши недоліки, які стали підставою для повернення такої скарги.

У той же час таке повернення не дає можливість скаржнику звертатися до суду з повторною скаргою у будь-який невизначений час.

Суд звертає увагу на те, що повертаючи апеляційну скаргу вперше, суд апеляційної інстанції керувався лише відсутністю повної сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Судовий збір у справі було у повному обсязі сплачено 09.07.2024 (дата виконання 10.07.2024), проте повторно з апеляційною скаргою звернувся лише 14.08.2024 року, тобто через місяць після отримання платіжного доручення.

Тобто, між сплатою судового збору та звернення до суду з повторною апеляційною скаргою минуло більше місяця (44 дні), однак скаржник не спростував, що заважало йому звернутися до суду з повторною апеляційною скаргою раніше, в день сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі, що таку апеляційну скаргу подала, жодним чином не впливає на неухильність виконання нею своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).

Указане не свідчить про те, що податковий орган невідкладно після усунення недоліків первинної касаційної скарги звернувся до суду апеляційної інстанції з повторною касаційною скаргою.

Із усталеною практикою Верховного Суду щодо тлумачення норм статті 44 КАС України та кореспондується із правовою позицією, що приписами вказаної статті чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Відповідно податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен забезпечувати неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги, дотримання встановленого строку її подання, й вчинити для цього залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України», заява №23436/03).

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність поважних підстав для поновлення строку на апеляційне провадження, та зауважує, що введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Однак, між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв`язок. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк та яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою. За висновком суду, з клопотання апелянта не вбачається, що неможливість подання скарги у визначений процесуальним законом строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з введенням воєнного стану, й будь-яких доказів на підтвердження наявності таких конкретних обставин, апелянтом не надано.

Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22.

Поряд з цим, усталеною є судова практика, в тому числі і Верховного Суду (справи № 806/2321/16, № 826/24448/15, № 806/2950/15, № 200/11691/19-а, № 405/7262/17, № 1440/1822/18, № 0840/3465/18 та низці інших), щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Скаржник не довів поважності причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, отже у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №340/2162/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко