Постанова

від 15.01.2025 по справі 520/20854/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 520/20854/24

адміністративне провадження № К/990/40357/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,

представника позивача Іщенко Г.М.

представника відповідача Ясніцької Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року (головуючий суддя Ніколаєва О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року (головуючий суддя Спаскін О.А., судді Присяжнюк О.В., Любчич Л.В.) у справі №520/20854/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еко-Енергія» про забезпечення позову до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еко-Енергія» до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еко-Енергія» (далі - ТОВ «Компанія «Еко Енергія», заявник), яке має намір звернутися до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області), Державної податкової служби України (далі - ДПС України) подало до суду заяву про забезпечення адміністративного позову до подання позову, в якій просить: зупинити дію розпорядження ДПС України «Про виключення з реєстру» від 23 липня 2024 року №10-р до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі по суті спору; заборонити ДПС України виключати з Електронного реєстру суб`єктів господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» на підставі розпорядження ДПС України «Про виключення з реєстру» від 23 липня 2024 року №10-р до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі по суті спору.

Заява мотивована тим, що оскаржуване рішення відповідача має ознаки протиправності, а невжиття судом заходів щодо зупинення дії оскаржуваного розпорядження зумовить негативні наслідки для позивача у вигляді неможливості здійснювати виробництво продукції хімічного та технічного призначення, а відтак неможливість виконання господарських угод щодо поставки зазначеної продукції, сплати кредиту, виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та зборів.

На думку заявника, у разі встановлення судом протиправності оскаржуваного розпорядження та задоволення вимог про його скасування доведеться докласти значних зусиль для відновлення свого становища, або ж таке виявиться неможливим через його неплатоспроможність та репутаційні втрати. При цьому ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» зазначає, що основним продуктом в умовах воєнного часу, яку воно виготовляє та реалізує, є розчинник технічний універсальний органічний «Сольвент», який є продукцією хімічного і технічного призначення та широко використовується на ринку України. Вказує, що з отриманням оскаржуваного розпорядження ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» повністю зупинено виробництво, оскільки заявника позбавлено права виготовляти наведену вище продукцію. Це критично впливає на платоспроможність, а невідновлення виробництва найближчим часом призведе до банкрутства та ліквідації підприємства. Також заявник звертає увагу на те, що у зв`язку з прийняттям контролюючим органом оскаржуваного розпорядження у ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» залишаються невиконаними зобов`язання щодо поставки розчинника універсального органічного «Сольвент», термін виконання яких вже настав, тому подальше невиконання цього зобов`язання спричинить застосування до нього штрафних санкцій. Підсумовуючи зауважує, що ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» є бюджетоутворюючим підприємством і навіть у період воєнного стану продовжує сплачувати податки та збори. Крім того, зупинка виробництва зумовить й вивільнення працівників, які враховуючи постійне скорочення кількості робочих місць через закриття підприємств в умовах воєнного стану, будуть позбавлені засобів існування.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року, заяву про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію розпорядження ДПС України від 23 липня 2024 року №10-р «Про виключення з реєстру» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. У задоволені решти вимог заяви відмовлено.

Задовольняючи частково заяву ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову дійсно може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача. В обґрунтування ухвали суд зокрема зазначив, що приписами частини першої статті 7-1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначено, що відпуск спирту етилового його виробниками та отримання спирту етилового суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які використовують його для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, здійснюється за умови внесення таких суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини (далі - Електронний реєстр). Таким чином, розпорядженням ДПС України від 23 липня 2024 року №10-р позивача фактично позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність з виробництва розчинника універсального органічного «Сольвент», що є основним видом діяльності позивача. Зважаючи на істотні обсяги виробництва та реалізації розчинника універсального органічного «Сольвент», зупинення виробництва буде мати істотне значення для функціонування самого підприємства заявника. Невжиття заходів забезпечення, про які просить позивач, потягне за собою негативні наслідки для матеріально-правових інтересів позивача, зокрема, у формі невиконання ним договірних зобов`язань перед добросовісними контрагентами. Також судом вказано, що негативні наслідки для заявника внаслідок зупинення виробництва вплинуть на результати господарської діяльності підприємства та відобразяться на роботі підприємства у цілому, в тому числі, у формі втрати очікуваного прибутку від господарської діяльності, на зобов`язаннях ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» в частині збереження робочих місць та виплати заробітної плати найманим працівникам, а також на податкових зобов`язаннях, оскільки обсяг сплачуваних підприємством податків напряму корелюється з фінансовими результатами господарської діяльності підприємства. При вирішенні заяви суд також врахував правові висновки Верховного Суду з цього питання, викладені у постанові від 27 червня 2024 року (справа №520/32871/23).

Зазначена позиція підтримана Другим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ДПС України звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 6 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПС України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року. Витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу.

Зокрема обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган стверджує, що суди попередніх інстанцій керувалися тим, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб істотно ускладнить ефективний захист прав та інтересів ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», а саме право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, провадження якої неможливе за відсутності відповідної ліцензії.

Поряд із цим контролюючий орган зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права, а саме статті 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 640/7523/22, від 06 грудня 2022 року у справі № 140/8745/21, від 18 лютого 2021 року у справі № 420/7063/20, від 11 серпня 2021 року у справі № 380/11600/20, від 4 серпня 2022 року у справі №420/21952/21, від 19 жовтня 2923 року у справі № 440/9568/22, від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, від 17 червня 2020 року у справі № 380/930/20.

На переконання скаржника, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача до набрання законної сили судовим рішенням за результатом розгляду предявленого позову, не відповідає меті інституту забезпечення позову, оскільки фактично легалізує продовження діяльності заявника, щодо ліцензії якого виник спір у даній справі та вирішує спір по суті правовідносин. Вжиття превентивних заходів контролю у відповідності до вимог чинного законодавства не ставиться у залежність від можливості здійснення відповідним суб`єктом, у даному випадку заявником, його господарської діяльності. Відповідно до статті 150 КАС України, можливість негативного впливу рішення про анулювання ліцензії на суб`єкта господарювання, навіть у разі їх доведення, не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав заявника, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову прийняті з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Зокрема заявник, з огляду особливості та специфіку господарської діяльності, стверджує, що звернувся до суду не лише через незгоду з рішенням, а й через те, що це рішення може спричинити непоправну шкоду, яку неможливо буде виправити після прийняття остаточного судового рішення; забезпечення позову спрямоване на запобігання такій шкоді та надання ефективного правового захисту на ранній стадії судового процесу.

Заявник зауважує й на тому, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити такі наслідки, як неможливість здійснення господарської діяльності, адже припиниться виробництво розчинника «Сольвент», що призведе до: невиконання господарських договорів, накладення штрафних санкцій контрагентами, неможливості виплати кредитів, заробітної плати працівникам, податків і зборів.

Також, як стверджує заявник, виключення його з Електронного реєстру може призвести до припинення виробництва, що матиме тривалі та невідворотні й критичні наслідки, зокрема, утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності, вивільнення працівників, втрата очікуваного доходу.

ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій врахували надані ним докази й з дотриманням вимог процесуального законодавства їх оцінили з посиланням на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних наслідків для матеріально-правових інтересів заявника.

Доводить, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії розпорядження ДПС України спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи.

Також «Компанія «Еко-Енергія» вважає, що під час вирішення питання про забезпечення позову суди першої та апеляційної інстанцій у повній мірі забезпечили баланс між захистом прав заявника та потенційними негативними наслідками для інших осіб. Так вважає, що суд обрав такий захід забезпечення позову, який мінімізує потенційні негативні наслідки для інших осіб, в тому числі контрагентів, працівників ТОВ «Компанія «Еко-Енергія», та врахував можливі наслідки для Державного бюджету України, оскільки положення воєнного стану та руйнування економіки України в нинішніх складних для країни умовах вимагають здійснення безперервного виробництва матеріальних активів та насичення коштами фінансової системи країни, тому особливого значення набуває збереження функціонування виробничих потужностей та збереження суб`єктів економічної системи, - будь-який простій виробництва, окрім іншого, підриває економічну безпеку держави у силу зменшення податкових надходжень до бюджетів різних рівнів.

ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом. Реалізація оскаржуваного Розпорядження ДПС України «Про виключення з реєстру» не можлива до надання судом комплексної оцінки на предмет правомірності результатів перевірки та спірного Розпорядження. При цьому ДПС України не потрібно вчиняти жодних активних дій на виконання ухвали про забезпечення позову шляхом зупинення дії Розпорядження.

Посилаючись на нерелевантність наведення відповідачем відповідної судової практики заявник стверджує, що відповідні правові висновки Верховним Судом формувались за інших обставин у справі.

Крім того, наголошує, що Верховний Суд вже формував правову позицію з означеного питання у справах № 140/8127/22, №600/2089/24-а, № 520/32871/23.

Справа № 520/20854/24 надійшла до Верховного Суду 21 листопада 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною шостою статті 154 КАС України передбачено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Необхідно зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до оскаржуваного розпорядження контролюючим органом виключено ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» з Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини.

Частиною першою статті 7-1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначено, що відпуск спирту етилового його виробниками та отримання спирту етилового суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які використовують його для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, здійснюється за умови внесення таких суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) до Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини.

Тобто положеннями вказаної норми Закону встановлено, що відпуск спирту етилового його виробниками та отримання спирту етилового суб`єктами господарювання, які використовують його для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, здійснюється за умови внесення таких суб`єктів господарювання до Електронного реєстру.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій встановили, що оскаржуваним у справі розпорядженням від 23 липня 2024 року №10-р позивача фактично позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність з виробництва розчинника універсального органічного «Сольвент», що є основним видом діяльності заявника.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені у пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №140/8127/22 та від 4 грудня 2024 року у справі №500/3027/24.

За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки виключення ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» з Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини позбавляє його права на подальше здійснення господарської діяльності з виробництва розчинника універсального органічного «Сольвент», та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені ТОВ «Компанія «Еко-Енергія» обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для виключення заявника з Електронного реєстру суб`єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини.

Викладені у касаційній скарзі доводи про ненадання судами оцінки будь-яким доказам, які б підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду чи унеможливить ефективний захист порушеного права, є безпідставним та спростовується вищенаведеним. Натомість доводів про порушення судами попередніх інстанцій правил оцінки доказів, що визначені статтею 90 КАС України, касаційна скарга не містить, а судом касаційної інстанції такі обставини не встановлені.

Надаючи оцінку доводами касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, щодо неправильного застосування судами попередніх інстанції положень статей 150, 151 КАС України в контексті висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2022 року у справі № 140/8745/21, від 18 лютого 2021 року у справі №420/7063/20, від 11 серпня 2021 року у справі № 380/11600/20, від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 та від 17 червня 2020 року у справі №380/930/20, від 16 листопада 2022 року у справі №640/7523/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 колегія суддів касаційної інстанції вважає, що вони не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки фактично ґрунтуються на оцінці доказів та обставин, наведених у конкретних заявах про забезпечення позову; у вказаних постановах специфіка правовідносин, щодо яких виник спір, та їх законодавче регулювання не є аналогічними зі справою, що розглядається.

Так, необхідно зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом у цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.

Висновки у наведених скаржником справах зроблені Верховним Судом, виходячи з конкретного способу забезпечення позову у межах окремого спору та предмету його розгляду та не свідчать, що висновки судів попередніх інстанцій при вирішенні питання забезпечення позову у цій справі не відповідають усталеному правозастосуванню норм статей 150, 151 КАС України.

Суд касаційної інстанції наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

Крім того, необхідно звернути увагу й на те, що суд першої інстанції ухвалою від 29 липня 2024 зупинив дію Розпорядження Державної податкової служби України №10-р від 23 липня 2024 року «Про виключення з реєстру» до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/20854/24.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року у справі №520/22284/24 зокрема визнано протиправним та скасовано Розпорядження Державної податкової служби України від 23 липня 2024 року №10-р про виключення з Електронного реєстру суб`єктів господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини ТОВ "Компанія "Еко-Енергія"; зобов`язано Державну податкову службу України включити до Електронного реєстру суб`єктів господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини ТОВ "Компанія "Еко-Енергія".

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності та взаємозв`язку, аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України, а доводи про порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження під час касаційного розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі у межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року - без змін.

Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2025 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх