Постанова

від 15.01.2025 по справі 440/7214/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 440/7214/23

касаційне провадження № К/990/17677/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 (головуючий суддя - Катунов В.В., судді - Чалий І.С., Ральченко І.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік 2020" до Державної казначейської служби України, Закарпатської митниці про визнання дій протиправними та стягнення збитків,

УСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантік 2020" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач 1, Казначейська служба), Закарпатської митниці (далі - відповідач 2, Митниця), в якому просило суд визнати протиправними дії відповідача 2 щодо проведення форми митного контролю у вигляді зважування та взяття проб (зразків) товару розчинника ефірно-спиртового Solvent complеx LEKI-30, ввезеного ТОВ "Атлантік 2020" за електронними митними деклараціями від 18.04.2023 №23UA806070001738U4, від 20.04.2023 №23UA806070001798U1, а також стягнути з Митниці на користь ТОВ "Атлантік 2020" збитки у розмірі 422351,40 грн, спричинені простоєм вагонів до отримання митницею результатів експертиз.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 22.12.2023 позов задовольнив: визнав протиправними дії Митниці щодо проведення форми митного контролю у вигляді зважування та взяття проб (зразків) товару розчинника ефірно-спиртового Solvent complеx LEKI-30, ввезеного Товариством за електронними митними деклараціями від 18.04.2023 №23UA806070001738U4, від 20.04.2023 №23UA806070001798U1; зобов`язав Державну казначейську службу України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства суму матеріальних збитків у розмірі 422351,40 грн, заподіяних протиправними діями Митниці.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Казначейська служба звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яка ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 була повернута особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга не підписана особою, яка має право звертатись до суду від імені Державної казначейської служби України. Підписант апеляційної скарги Кобеляцька М.А. діяла в інтересах Державної казначейської служби України не в порядку самопредставництва, оскільки в наданій копії Витягу та копії довіреності її повноваження обмежені в частині права відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладання мирової угоди, тому право підписанта апеляційної скарги діяти в межах повноважень, передбачених інститутом представництва, не підтверджено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Казначейська служба подала до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2020 у справі №9901/39/20, просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку повноваженням представника Кобеляцької М.А. в порядку самопредставництва, які засвідчені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з офіційного сайту Міністерства юстиції України, відповідно до якого Кобеляцька М.А. має повноваження та є особою, що може вчиняти дії від імені юридичної особи - казначейської служби, діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво казначейської служби) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг.

Скаржник вважає, що зазначені відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підтвердження повноважень підписанта є достатнім та належним доказом підтвердження повноважень Кобеляцької М.А. на подання апеляційної скарги. Також, в підтвердження наявності повноважень на підписання апеляційної скарги у підписанта цієї скарги скаржник покликається на пункт 3.5 Положення про юридичний відділ і розділи 2, 3 Посадової інструкції головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу, які містять чіткі посилання на повноваження представництва (самопредставництва) у встановленому законодавством порядку інтересів органів Казначейства в судах без окремого доручення керівника головним спеціалістом-юрисконсультом юридичного відділу Кобеляцькою Маргаритою Анатоліївною.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.07.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою казначейської служби та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.01.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 15.01.2025.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

При цьому, за змістом частин першої, третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

За змістом підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Положенням частини п`ятої статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Отже, стаття 55 КАС України передбачає дві форми участі сторін в адміністративній справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво).

Так, з урахуванням положень Конституції України, з 01.01.2020 представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Питання самопредствництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів.

Зокрема, частиною третьою статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Таким чином, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України до суб`єктів владних повноважень процесуальний закон відносить, зокрема, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2020 у справі №9901/39/20 звернула увагу на те, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Положення про територіальні органи Державної казначейської служби України затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.2011 за №1236/19974.

Наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 №129 (у редакції наказу Державної казначейської служби України від 10.05.2018 №153) затверджено Положення про Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області.

Згідно з пунктом 1 цього Положення Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області є територіальним органом Державної казначейської служби України і підпорядковано їй.

Пунктом 3.5 Положення про юридичний відділ Головного управління Державної казначейської служби у Полтавській області, затвердженого наказом Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області від 23.01.2023 №11, передбачено, що юридичний відділ відповідно до покладених на нього завдань (функцій), зокрема: забезпечує та бере участь у представництві (самопредставництві) в установленому законодавством порядку інтересів органів Казначейства в судах (в підсистемі ЄСІТС) «Електронний суд» та інших органах.

Посадовою інструкцією головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу, затвердженою начальником Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області 15.04.2024, визначено, що основними посадовими обов`язками головного спеціаліста-юрисконсульта Кобеляцької Маргарити Анатоліївни є, у тому числі, представлення (само представництво) у встановленому законодавством порядку інтересів органів казначейства в судах. Вчиняти дії в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» в інтересах органів казначейства.

Матеріалами справи підтверджується, що орган казначейства звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку підписала представник органу казначейства, Кобеляцька Маргарита Анатоліївна, яка, за висновком суду апеляційної інстанції, не має повноважень подавати та підписувати апеляційну скаргу від імені органу казначейства.

На підтвердження своїх повноважень представником органу казначейства було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.05.2023, відповідно до якого Кобеляцька Маргарита Анатоліївна має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи у порядку самопредставництва виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво Державної казначейської служби України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 7 якого передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру

Державна реєстрація базується на принципах, зокрема, обов`язковості, публічності, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі (стаття 4 Закону №755-IV).

Згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону №755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта [для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)], дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Частина перша статті 10 цього Закону передбачає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що у разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 20.11.2024 у справі №910/16580/23.

Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження іншими документами, зокрема, статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні.

Втім поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державної казначейської служби України, відповідно до яких Кобеляцька Маргарита Анатоліївна має повноваження та є особою, що може вчиняти дії від імені юридичної особи - казначейської служби, діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво казначейської служби) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана від імені Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, яке є відокремленим підрозділом Державної казначейської служби України, а також з урахуванням того, що Державна казначейська служба України згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надала право Кобеляцькій Маргариті Анатоліївні брати участь у судовому процесі в порядку самопредставництва органу казначейства, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що апеляційну скаргу було підписано особою, яка не має право її підписувати.

Крім того, вирішуючи спірні питання, які виникли у правозастосовній практиці, що стосуються представництва/самопредставництва учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У разі сумнівів щодо наявності у особи, яка підписала заяву (скаргу), повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.

Отже, за наявності сумніву щодо повноважень підписанта апеляційної скарги (у порядку самопредставництва) суд апеляційної інстанції не позбавлений процесуальної можливості пересвідчитись у наявності такого права, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.

Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя, що полягає у надмірному формалізмі.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.01.2023 у справі №160/15934/21.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, з порушенням норм процесуального права, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відтак доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає обґрунтованими, а висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги заявнику - передчасним.

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк