Ухвала

від 16.01.2025 по справі 380/27749/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 380/27749/23

адміністративне провадження № К/990/50719/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №380/27749/23 за позовом Приватного підприємства «Буд-Ритейл 4» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток,

установив:

Приватне підприємство «Буд-Ритейл 4» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 жовтня 2023 року №21749/13-01-07-06 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 255 000,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головного управління ДПС у Львівській області вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

27 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла вдруге подана касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №380/27749/23.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона майже повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку було повернуто, зокрема, ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року (провадження №К/990/44728/24).

Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вдруге касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2015 року у справі №815/6013/14.

Скаржник цитує висновки Верховного Суду про те, які обставини можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій та які докази мають це підтверджувати. Скаржник вважає, що обставини справи досліджені в неповному обсязі, без надання оцінки кожному окремому доказу та їх сукупності.

Водночас Верховний Суд вважає безпідставним посилання відповідача на висновки, викладені в зазначеній постанові Верховного Суду, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведеній скаржником постанові касаційної інстанції свідчать про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Подібність правовідносин між цією справою та наведеними в касаційній скарзі скаржник не доводить.

На обґрунтування зазначеної підстави скаржник виклав обставини справи, цитати нормативних актів з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Наведена скаржником постанова Верховного Суду стосується оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а доводи касаційної скарги щодо неврахування судами зазначеної постанови зводяться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням наведених скаржником підстав для касаційного оскарження судового рішення - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, Верховний Суд звертав увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.

Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.

Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №380/27749/23 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов