Постанова

від 16.01.2025 по справі 120/7755/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 120/7755/23

адміністративне провадження № К/990/22360/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дайнеко Ігоря Анатолійовича

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді: Мацький Є.М., Сушко О.О.)

у справі № 120/7755/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 ,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн, пропорційно дням його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з перебуванням безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 09 серпня 2022 року по 30 листопада 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття в період з 09 серпня 2022 року по 30 листопада 2022 року безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з перебуванням безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в розрахунку до 100 000 грн на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.

2. В обґрунтування позову вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168 у розмірі 100 000 грн, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 за період з 09 серпня 2022 року по 30 листопада 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року позов задоволено.

4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

5. Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Дайнеко І.А. звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 04 квітня 2022 року № 4-вв позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з 04 квітня 2022 року з метою прийняття участі у заходах. Підстава: бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56-Т.

8. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 02 березня 2023 року № 4976, ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 09 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Підстава: бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56гриф.

9. 17 квітня 2023 року представник позивача звернувся до НОМЕР_3 прикордонного загону з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату у вигляді підвищеної додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн відповідно до пункту 1 постанови № 168 з урахуванням фактично виплачених сум, однак відповіді на звернення не отримав.

10. Позивач наголошує на тому, що він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумських областей в період з 09 серпня 2022 року по 30 листопада 2022 року, що підтверджується відповідною довідкою військової частини НОМЕР_2 , а тому має право на виплату додаткової винагороди за цей період, у зв`язку з чим і звернувся до суду.

IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції враховував, що факт прийняття позивачем участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування на території Сумської та Чернігівської областей у період здійснення зазначених заходів підтверджується належним, допустимим й достатнім доказом (довідкою військової частини НОМЕР_2 від 02 березня 2023 року №4976), який відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

12. При цьому суд відхилив твердження відповідача про те, що вказана довідка є персональним документом щодо участі окремого військовослужбовця у бойових діях, але не дає підстав для проведення спірної винагороди, що можливо лише за наявності списків за формою згідно додатку № 2 до наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - наказ № 392-АГ). В цьому контексті суд зауважив, щодо довідка від 02 березня 2023 року № 4976 містить усю необхідну інформацію, що передбачена додатком 2, зокрема про період безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах та підставу участі в них. Водночас суд критично оцінив посилання відповідача на те, що конкретні дні участі позивача у відповідних заходах в довідці не зазначені, адже довідка чітко відображає періоди участі позивача у таких заходах на території Чернігівської та Сумської областей.

13. Позивач не може нести тягар негативних наслідків від неправомірної бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Недотримання органами Держприкордонслужби вимог законодавства в частині складення усіх необхідних документів та обміну інформацією щодо участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не може бути підставою для відмови у виплаті спірної винагороди, оскільки цим порушуватиметься суть гарантованого законом права позивача на отримання належного грошового забезпечення у повному обсязі.

14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове суд апеляційної інстанції вказував на те, що довідка військової частини НОМЕР_2 від 02 березня 2023 року № 4976 не підтверджує право позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі у вказані у ній періоди, адже підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі є саме списки військовослужбовців. У той же час матеріали справи не містять документального підтвердження безпосередньої участі позивача, що встановлено пунктом 3 наказу № 392-АГ.

15. Згідно дослідженої судом довідки військової частини НОМЕР_1 , в журналах обліку бойових дій за період з 08 квітня 2022 року по 12 жовтня 2022 року, з 08 серпня 2022 року по 22 листопада 2022 року, з 23 листопада 2022 року по 15 січня 2023 року, відсутні відомості про безпосередню участь позивача у бойових діях. При цьому відповідно до наданої відповідачем інформації про грошове забезпечення позивача встановлена постановою № 168 додаткова винагорода у збільшеному розмірі виплачувалась йому за квітень-липень та грудень 2022 року.

16. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність належного документального підтвердження участі позивача у бойових діях за період з 09 серпня по 30 листопада 2022 року, що свідчить про відсутність підстав для виплати встановленої пунктом 1 постанови № 168 додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані періоди.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційній скарзі адвокат Дайнеко І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить переглянути та скасувати рішення суду апеляційної інстанцій з підстав, передбачених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

18. В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 постанови № 168 в поєднанні з пунктами 4, 5 наказу № 392-АГ в частині визначення, які саме документи зазначені в пункті 4 цього Наказу, всі визначенні в пункті чи хоча б один з зазначених у вказаному пункті наказу, повинні містити інформацію про безпосередню участь у бойових діях, та, відповідно, чи повинна бути зазначена інформація в довідці за формою Додатку № 1 до наказу № 392-АГ чи тільки про ті, які містять відомості про безпосередню участь в бойових діях чи заходах.

19. В обґрунтування пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України заявник зазначає про не дослідження судом апеляційної інстанції доказів, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме наявну в матеріалах справи копію супровідного листа від 01 грудня 2022 року № 1907, відповідно до якого подано до військової частини НОМЕР_2 рапорти щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн пропорційно із розрахунку на місяць упродовж серпня-листопада 2022 року.

20. Представник позивача вказує на те, що військова частина НОМЕР_2 підтвердила факт видачі позивачу довідки, а отже, й факт його безпосередньої участі у бойових діях та заходах оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у зазначені в ній періоди. Тобто, командир частини 2253 перевірив відомості про безпосередню участь позивача в бойових діях та заходах, та в межах повноважень надав відповідну довідку. Отже, у цій ситуації позивач не може нести тягар негативних наслідків від неправомірної бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адже недотримання органами Держприкордонслужби вимог законодавства в частині складення усіх необхідних документів та обміну інформацією щодо участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не може бути підставою для відмови у виплаті спірної доплати.

21. Відповідач не скористався правом надіслати відзив на касаційну скаргу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

23. Частиною другою статті 2 Закону України «Про державний кордон» передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

24. Прикордонний загін є органом охорони державного кордону, призначений для охорони визначеної ділянки державного кордону, а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України.

25. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

26. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

27. Відповідно до частини першої статті 9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

28. За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

29. Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України постановою № 168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

31. Відповідно до пункту 1 постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 07 липня 2022 року № 793 (застосовується з 01 червня 2022 року) (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

32. Таким чином, Кабінет Міністрів України установив військовослужбовцям, в тому числі Державної прикордонної служби, додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

33. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (застосовується з 24 лютого 2022 року) постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

34. На підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану» та на виконання пункту 2-1 постанови № 168 Адміністрацією Держприкордонслужби 30 липня 2022 року прийнято наказ № 392-/0/81-22-АГ (уведений в дію з 01 серпня 2022 року). Цей наказ діяв упродовж періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду (з 09 серпня 2022 року по 30 листопада 2022 року (включно).

35. У пункті 2 цього наказу конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

(1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

(2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

(3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

(4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

(5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

(6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

(7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

(8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

36. Пунктом 4 наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

(1) бойового наказу (бойового розпорядження);

(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

37. Згідно з пунктом 5 наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього Наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього Наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього Наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього Наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього Наказу.

38. Відповідно до пункту 10 наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

39. Відповідно до пункту 11 наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

40. Згідно з пунктом 12 наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 000 грн на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

41. З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, яким був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови № 168, але залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

42. Накази № 392-АГ і № 628/0/81-22-АГ змінили підхід до визначення «безпосередньої участі» військовослужбовців у бойових діях, звузивши та конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань порівняно з наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», який діяв до 01 липня 2022 року. При цьому, хоч перелік документів для підтвердження участі у бойових діях залишився незмінним, наказ № 392-АГ увів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено наказом № 164-АГ. Зокрема, наказ № 392-АГ вимагає надання сукупності документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та додаткової довідки за встановленою формою. Натомість наказ № 628/0/81-22-АГ допускає альтернативність у наданні документів для підтвердження участі.

43. Отже, при оцінці доказів, що підтверджують право особи на додаткову винагороду, необхідно враховувати ті норми, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, і оцінювати надані документи відповідно до їхніх вимог. Лише на основі такого підходу можна об`єктивно визначити, чи має особа право на отримання додаткової виплати згідно з оновленими критеріями та процедурами.

44. Верховний Суд зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 168, неодноразово досліджувалося судом. Виплата додаткової винагороди у збільшеному до 100 ?000 грн розмірі обумовлена участю військовослужбовця у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.

45. Так, у постанові від 05 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23 Верховний Суд констатував, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само собою не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні постанови № 168 з урахуванням наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та документального підтвердження цих обставин (пункти 4 та 5 наказу від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, пункти 3 та 7 наказу від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ).

46. Тож для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) [правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23, від 31 липня 2024 року у справі № 200/625/23, від 05 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23, від 28 серпня 2024 року у справі № 200/1310/23, від 04 вересня 2024 року у справі № 280/2228/23, від 30 вересня 2024 року у справах № 200/232/23 та № 200/440/23].

47. Ключовими у цій справі є питання наявності підстав для виплати ОСОБА_1 як військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168 у спірний період на підставі довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_2 .

48. За висновком суду першої інстанції видана позивачу довідка від 02 березня 2023 року № 4976 є належним і достатнім документом, що підтверджує участь позивача у бойових діях, відповідач не спростував її достовірність, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виплату збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн в межах вказаних у довідці періодів.

49. Суд апеляційної інстанції при вирішені спору дійшов протилежних висновків, вказавши що хоча довідка від 02 березня 2023 року № 4976 і є чинна, не відкликана та не скасована, разом з тим, вона не є підставою для виплати додаткової винагороди, позаяк такою є - списки військовослужбовців.

50. Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції в контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не здійснив комплексної оцінки наявних доказів та не з`ясував усіх фактичних обставин, необхідних для правильного вирішення справи. При цьому суд обмежився формальним аналізом довідки, не дослідивши при цьому мету та підстави її видачі, не перевірив, які саме документи стали її основою та не встановив, чи підтверджується «безпосередня участь» військовослужбовця у бойових діях іншими доказами.

51. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 360/290/23 вказав, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а пунктом 3 наказу № 628/0/81-22-АГ, визначено, що перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не обмежується їх сукупністю.

52. У постанові від 05 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23 Верховний Суд також зауважив, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.

53. Такими доказами, згідно пункту 4 наказу № 392-АГ (окрім додаткової довідки за встановленою формою) є: бойові накази, журнали бойових дій та рапорти командирів, які мають оцінюватися, як зазначено вище, в їх сукупності.

54. Втім відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції поспішно не врахував довідку та визначені в ній періоди, не встановивши, чи підтверджується участь позивача у бойових діях цією довідкою у поєднанні з іншими доказами у справі.

55. Такий висновок суду апеляційної інстанції не враховує доводів позивача про те, що він брав участь у бойових діях на території Чернігівської та Сумської областей у періоди вказані у довідці військової частини НОМЕР_2 від 02 березня 2023 року № 4976.

56. Зокрема, як зазначено вище, суд апеляційної інстанції в обґрунтування свого рішення послався на те, що підставою для виплати додаткової винагороди є списки військовослужбовців. Разом з тим, в листах зі списками підтверджень безпосередньої участі у бойових діях або заходах у складі військової частини НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до наказу № 392-АГ, які надходили до військової частини НОМЕР_1 , даних щодо позивача зазначено не було.

57. Разом з тим згідно із позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23, від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23 та від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

58. Суд апеляційної інстанції не врахував, що відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь у бойових діях.

59. Тим більше обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 4, 5, 11 наказу № 392-АГ, які є підставою для нарахування і виплати коштів, покладено на начальників (керівників) органів Держприкордонслужби (командирів військових частин), які ведуть (вели) бойові дії, та до яких були відряджені військовослужбовці.

60. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно довідки військової частини НОМЕР_1 , в журналах обліку бойових дій за період з 08 квітня 2022 року по 12 жовтня 2022 року, з 08 серпня 2022 року по 22 листопада 2022 року, з 23 листопада 2022 року по 15 січня 2023 року, відсутні відомості про безпосередню участь позивача у бойових діях, а тому суд дійшов висновку про відсутність належного документального підтвердження участі позивача у бойових діях за період з 09 серпня по 30 листопада 2022 року.

61. Втім, зазначаючи що матеріали справи не містять доказів перебування позивача у районах бойових дій або кількості днів участі у таких заходах, суд апеляційної інстанції не дослідив первинних документів, на які посилаються учасники справи у обґрунтування своїх позицій (бойові накази, журнали бойових дій та рапорти командирів), зокрема, в супровідному листі від 01 грудня 2022 року № 1907, про що зазначав представник позивача у касаційній скарзі, та які відповідно до пункту 4 наказу № 392-АГ могли б підтвердити або спростувати доводи сторін, а також не з`ясовано, чи дійсно такі документи існують і чи вони були належним чином оформлені та збережені.

62. Суд апеляційної інстанції керувався повідомленням із довідки відповідача те, що в наявній інформації в журналах бойових дій відомості щодо позивача не обліковані, не перевіривши при цьому таку інформацію. Проте не дослідивши самі журнали службово-бойових дій, суд апеляційної інстанції посилався на них як на доказову базу.

63. Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

64. Ненадання оцінки зазначеним вище документам має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки саме на підставі їх сукупності відповідно до пункту 4 наказу № 392-АГ, здійснюється підтвердження участі у бойових діях та заходах. Ігнорування змісту цих документів позбавляє суд можливості повно та об`єктивно встановити всі обставини справи, що суперечить принципам адміністративного судочинства, закріпленим у статтях 2 та 9 КАС України.

65. У постанові від 05 червня 2024 року у справі № 200/660/23 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з`ясували, які завдання і де він виконував під час перебування у відрядженні в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ). Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 у справі № 520/690/23).

66. У цій справі суд апеляційної інстанції також не з`ясував: до якого саме органу (підрозділу) Держприкордонслужби був відряджений позивач та під оперативним підпорядкуванням якого командира він перебував у складі НОМЕР_4 прикордонного загону [адже саме такий орган (підрозділ) мав обов`язок оформлення документів, визначених пунктами 4, 5, 11 наказу № 392-АГ, оскільки тільки цей орган (підрозділ) може надати достовірну відповідь на питання чи створювали такі документи стосовно позивача, якщо так, то кому (до якого органу (підрозділу) направлялися відповідні відомості, а якщо не направлялися то яка була тому причина]; які конкретні завдання виконував позивач у визначений період, на чому вони ґрунтуються та якими документами це підтверджено; якщо позивач не виконував бойових чи інших завдань, що передбачають додаткову винагороду, де і в яких умовах він проходив службу протягом цього часу.

67. Отже, через неповне з`ясування всіх обставин та без встановлення, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах довідкою від 02 березня 2023 року № 4976 у сукупності з іншими доказами, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність права у позивача на виплату збільшеної винагороди є передчасним.

68. Аналогічного висновку за подібних обставин Верховний Суд дійшов у постановах від 17 жовтня 2024 року у справі № 200/167/23 та від 05 грудня у справі № 120/12613/23.

69. Такий підхід призвів до неповного встановлення фактичних обставин участі позивача у бойових діях або заходах, що вплинуло на рішення про виплату додаткової винагороди за весь період його участі у бойових діях або заходах.

70. Водночас Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.

71. Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а наголошував щодо обов`язку суду встановлювати всі обставини справи незалежно від позиції сторін, згідно зі статтями 2 та 9 КАС України.

72. Оскільки суд апеляційної інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, то, з урахуванням повноважень касаційного суду (частина друга статті 341 КАС України), відсутня можливість перевірити правильність його висновків загалом по суті спору.

73. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

74. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України, справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення допущені тільки цим судом.

75. Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, а справу - направити на новий розгляд до цього ж суду.

76. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дайнеко Ігоря Анатолійовича, задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі №120/7755/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

І.В. Желєзний

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду