Постанова

від 15.01.2025 по справі 760/12799/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/823/25 Справа № 760/12799/24 Суддя у 1-й інстанції - Левчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №760/12799/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики №18/05/21, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Левчук О.О., -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2024 року до Солом`янського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики №18/05/21 від 18.05.2021 та розписки від 18.05.2021р. у сумі 3483 219,56 грн. з яких: 234 296,86 грн. сума позики, яка мала бути повернута до 18.07.2021р.; 927 947,88 грн. інфляційні втрати нараховані на суму не повернутої позики за період з 19.07.2021 по 22.05.2024р.; 200 974,83 грн. 3% річних нараховані на суму не повернутої позики за період з 19.07.2021р. по 22.05.2024р.; та 68 000 доларів США штрафу згідно п.4.1 Договору позики, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12.08.2024 року позовна заява була залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків відповідно до вимог ст.185 ЦПК України.

21.08.2024 року на адресу суду від позивачки надійшла заява про усунення недоліків, в якій остання зазначає про неможливість надання суду оригіналу розписки та оригіналу договору позики, оскільки їх було надано до Печерського районного суду м.Києва та долучено до матеріалів цивільної справи за №757/24640/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тютюнника 48», третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики №18/05/2021 від 18.05.2021р. та розпискою від 18.05.2021р., яка згідно ухвали суду була об`єднана зі справою №757/12194/23-ц.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 серпня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі №760/12799/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики №18/05/21.

Не погодившись з вище зазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність оскаржуваної ухвали фактичним обставинам справи, наявним в матеріалах справи письмовим доказам та вимогам чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 серпня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й в рамках справи за №757/12194/23-ц.

Тобто, в рамках справи №757/12194/23-ц розглядаються позовні вимоги ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ТОВ «Тютюника 48» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 по договору позики, а в рамках справи №760/12799/24 розглядаються позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, тобто, має місце два різні предмети позову до різних сторін, що не суперечить вимогам закону.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Відповідач направив до апеляційного суду заяву про розгляд справи без її участі.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що під час підготовки справи судом першої інстанції встановлено, що в провадженні судді Печерського районного суду м. Києва Хайнацький Є.С. перебуває цивільна справа №757/12194/23-ц за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тютюнника 48», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просить: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 за договором позики №07/07/20 від 07.07.2020 року в сумі, еквівалентній 1031812,38 доларів США (одному мільйону тридцять одній тисячі вісімсот дванадцяти доларам США 38 центів США), з якої 750000 доларів США - сума позики, 255000 доларів США - штраф, 26812,38 доларів США - 3% річних, звернути стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ОСОБА_3 відповідно до договору іпотеки, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірхою І.С. 07.07.2020 року та зареєстрованого за р/н 2029, договору про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірхою І.С. 07.07.2020 року за реєстровим №2029, посвідченого 25.08.2020 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірхою І.С. та зареєстрованого за р/н № НОМЕР_1 , а саме: нежитлову будівлю (літ. А), загальною площею 1053,40кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці за кадастре номером 8000000000:79:058:0010, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Тютюника 48», шляхом реалізації предмету іпотеки на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під проведення виконавчих дій; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тютюника 48» на користь ОСОБА_3 судові витрати. По справі відкрито провадження 04.04.2023 року.

Також, в провадженні Печерського районного суду м.Києва Бусик О.Л. з 29.05.2024 року перебуває цивільна справа №757/24640/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тютюнника 48», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлову будівлю (літ. А), загальною площею 1053,40кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 215297778000), яка розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:79:058:0010, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Тютюника 48», код ЄДРПОУ:43714873, договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірxа І.С., зареєстрований в реєстрі за №1413, в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики №18/05/21 від 18 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого позикодавцем позичальнику було надано позику, загальний розмір якої становив 86268,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату укладення договору складає 2377115,00 грн. Провадження по справі відкрито провадження 04.06.2024 року.

06.06.2024 року ухвалою судді Печерського районного суду мКиєва Бусик О.Л. цивільну справу №757/12194/23-ц та цивільну справу №757/24640/24-ц було об`єднано в одне провадження, та присвоєно єдиний спільний номер справи №757/12194/23-ц.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність в провадженні іншого суду справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог статей 55, 124 Конституції України та статі 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Встановлена цивільним процесуальним законом неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили, яке згідно статі 129-1 Конституції України та статі 18 ЦПК України є обов`язковим для усіх органів та осіб.

Це повністю узгоджується із принципом юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права і відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності (визначеності), який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів, а сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи (рішення від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/99).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права (постанова Верховного суду від 26 червня 2022 року у справі № 953/14727/20).

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках цивільної справи №757/12194/23-ц розглядаються позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тютюнника, 48», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тютюнника, 48», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлову будівлю (літ.А), загальною площею 1053,40кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 215297778000), яка розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:79:058:0010, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Тютюнника, 48», договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірxа І.С., зареєстрований в реєстрі за №1413, в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики №18/05/21 від 18 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого позикодавцем позичальнику було надано позику, які було об`єднано в одне провадження, а в рамках цивільної справи №760/12799/24 розглядаються позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вказані позови не є ідентичними.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що в даних справах різні предмети позову та різні учасники справи, та їх статус.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у провадженні іншого суду справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, є обґрунтованими.

За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги в частині скасування ухвали суду першої інстанції є обґрунтованими, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами, передбаченими процесуальним законом.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 серпня 2024 року скасувати та направити справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики №18/05/21 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Повний текст постанови складено 15.01.2025р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв