Рішення

від 16.01.2025 по справі 302/1861/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1861/24

2-о/302/23/25

17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 січня 2025 року селище Міжгір`я

Міжгірський районнийсуд Закарпатськоїобласті ускладі:головуючого суддіГотри В.Ю.,з участюсекретаря судовогозасідання СитиЛ.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат Рішко Сергій Іванович, заінтересована особа Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

у с т а н о в и в:

У грудні 2024 року заявниця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат Рішко С. І., заінтересована особа Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, звернулася до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява обґрунтована тим, що 03 вересня 1990 року Міжгірським відділом РАЦС Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та нею, про що було зроблено відповідний актовий запис за № 57 і внаслідок цього вона змінила своє дівоче прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

На підставі рішення 20-ї сесії 23-го скликання Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області від 28.12.2000 їй було видано 29 липня 2003 року державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009873, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 2908 № 1522, яким посвідчувалося її право власності на земельну ділянку площею 0,0887 га, розташовану в урочищі «Біля житлового будинку» в селищі Міжгір`я, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Однак у цьому державному акті було допущено помилку в написанні її прізвища, а саме замість правильного « ОСОБА_4 » зазначено « ОСОБА_5 ».

У подальшому в межах зазначеної вище земельної ділянки вона збудувала житловий будинок, загальною площею 81,18 кв. м, житловою площею 59,76 кв. м, якому було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

12 листопада 2008 року комісією Міжгірської РДА Закарпатської області було прийнято в експлуатацію цей житловий будинок шляхом складання відповідного акту.

Рішенням виконкому Міжгірської селищної ради від 24.12.2008 за № 79 «Про прийняття об`єктів в експлуатацію» було затверджено акт прийняття в експлуатацію вказаного будинку.

06 лютого 2009 року Міжгірською селищною радою їй було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , яким посвідчувалося право власності на даний будинок. Також цього ж дня КП «Міжгірське БТІ» Міжгірської районної ради Закарпатської області здійснило реєстрацію за нею права власності на цей будинок (реєстраційний номер об`єкта 26360739), на підтвердження чого й було видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21799393 від 06.02.2009, бланк серії ССК № 531228.

Однак у всіх зазначених вище документах на житловий будинок також було допущено помилку у написанні її прізвища, а саме замість правильного « ОСОБА_4 » указано « ОСОБА_5 ».

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30.03.2010 у справі № 2-114/2010, що набрало законної сили 10.04.2010, її позов до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу було задоволено. Проте, за результатами розгляду цієї справи судом, питання зміни її прізвища не вирішувалося, а тому вона за власною ініціативою через орган РАЦС під час реєстрації розірвання шлюбу змінила власне прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 ».

Згодом через виникнення труднощів із оформленням документів вона вимушена була змінити своє прізвище з дівочого « ОСОБА_3 » на шлюбне « ОСОБА_4 », про що 18 травня 2012 року відділом ДРАЦС Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області в Книзі реєстрації зміни імені було зроблено відповідний актовий запис за № 06, що стверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 від 18.05.2012.

На даний час через помилку в написанні її прізвища у державному акті на землю та у правовстановлюючих документах на житловий будинок, вона не в змозі відновити межі належної їй земельної ділянки, зареєструвати дані про цю ділянку в Державному земельному кадастрі та зареєструвати право на ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з прив`язкою до житлового будинку, що в свою чергу позбавляє її можливості вільно розпоряджатися своєю власністю.

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд установити факт належності їй: 1) державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №009873, виданого 29.07.2003 Міжгірською селищною радою Закарпатської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 2908 № 1522; 2) свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 06.02.2009 Міжгірською селищною радою Закарпатської області, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21799393, виданого 06.02.2009 Комунальним підприємством «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» Міжгірської селищної ради (бланк серії ССК №531228), якими посвідчується право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 26360739).

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2024 року відкрито провадження у цій справі за заявою ОСОБА_1 .

У судове засідання заявниця ОСОБА_1 та її представник-адвокат Рішко С. І., а також представниця заінтересованої особи Міжгірської селищної ради Печкан В. В. не з`явилася, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Водночас представник заявниці адвокат Рішко С. І. та представниця заінтересованої особи Міжгірської селищної ради Печкан В.В. подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За вказаних обставин суд доходить висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

Положеннями ч.2ст.247ЦПК Українивизначено,що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, установлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ установлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту (постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 /провадження № 61-51сво18/, постанова Верховного Суду від 12 січня 2024 року у справі № 335/6717/23 /провадження № 61-15734ск23/).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян».

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

Судом установлені такі обставини:

03 вересня 1994 року Міжгірським відділом РАЦС Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) за актовим записом № 57, який розірвано рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30.03.2010 у справі № 2-114/2010, що набрало 10.04.2020 законної сили (а.с.10).

29 липня 2003 року на підставі рішення 20-ї сесії 23-го скликання Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області від 28.12.2000 заявниці ОСОБА_5 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 009873, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 2908 № 1522, яким посвідчується право власності на земельну ділянку площею 0,0887 га, розташовану в урочищі «Біля житлового будинку» в селищі Міжгір`я, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.23, 31).

06 лютого 2009 року Міжгірською селищною радою Закарпатської області заявниці ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , яким посвідчується її право власності в цілому на будинок АДРЕСА_1 . Цього ж дня КП «Міжгірське БТІ» Міжгірської районної ради Закарпатської області зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на цей будинок у цілому (реєстраційний номер об`єкта 26360739), що стверджується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21799393 від 06.02.2009, бланк серії ССК № 531228 (а.с.12, 13).

Також як слідує з інвентарної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 , рішення Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області від 24.12.2008 за № 79 про прийняття в експлуатацію цього індивідуального житлового будинку та акту приймання в експлуатацію даного житлового будинку, то в них зазначено забудовницю ОСОБА_5 (а.с.14-20).

Як видно зі свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 18.05.2012, виданого відділом ДРАЦС Міжгірського районного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом № 06, заявниця ОСОБА_8 змінила своє ім`я /прізвище/ на ОСОБА_1 (а.с.11).

Із паспорту громадянина України, виданого на ім`я заявниці 21.05.2012 Міжгірським РВ УМВС України в Закарпатській області, вбачається, що її прізвищем є саме « ОСОБА_4 » (а.с.8).

Водночас суд ураховує і те, що виправлення у Державних актах на право власності на земельну ділянку до 2013 року відбувалося шляхом видачі нових державних актів замість тих, що містять помилки. Починаючи 01 січня 2013 року в зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» та змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державні акти на право власності чи праві постійного користування земельною ділянкою не видаються, а отже, отримати новий акт замість того, в якому міститься помилка, неможливо.

23 серпня 2013 року втратив чинність наказ Держкомзему від 04.05.1999 № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів оренди на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі», що унеможливлює видачу дубліката акту взамін виданого з помилкою, а тому неможливо внести зміни у державний акт на право власності на земельну ділянку.

Отже, в інший спосіб окрім як зі зверненням до суду з заявою про належність правовстановлюючих документів заявниці, неможливо виправити помилку у написанні теперішнього прізвища ОСОБА_1 , замість ОСОБА_5 .

При цьому через наявність зазначених помилок заявниця позбавлена можливості реалізувати гарантоване їй Конституцією України право вільно розпоряджатися своїм нерухомим майном.

Відповідно до частин 1-4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас згідно з правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд управі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, указаним у свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть тощо.

Установлення факту належності вказаних вище правовстановлюючих документів має для заявниці юридичне значення, оскільки від їх установлення залежить подальша реалізація її права власності щодо зазначеного нерухомого майна та установлення цього факту не стосується інших осіб, не призводить до виникнення спору про право і заявниця, згідно з чинним законодавством, не має змоги усунути в позасудовому порядку помилку в її прізвищі у цих правовстановлюючих документах.

З урахуванням наведеного вище суд доходить висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними відповідними доказами у справі, а відтак її заява підлягає до задоволення.

За загальним правилом ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження понесені учасниками справи судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 13, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат Рішко Сергій Іванович, заінтересована особа Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Установити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №009873, виданого 29.07.2003 Міжгірською селищною радою Закарпатської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 2908 № 1522.

Установити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 06.02.2009 Міжгірською селищною радою Закарпатської області, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21799393, виданого 06.02.2009 Комунальним підприємством «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» Міжгірської селищної ради (бланк серії ССК №531228), якими посвідчується її право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 26360739).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , місце проживання будинок АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Заінтересована особа: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, місцезнаходження будинок № 77 вулиця Шевченка, селище Міжгір?я, Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04350910.

Суддя В. Ю. Готра