Рішення

від 14.01.2025 по справі 953/11145/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/11145/23

н/п 2/953/154/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 січня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Максимовської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання дійсним правочину.,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась у суд із позовом до відповідачів, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що 25.03.1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна № Н36-8266, за умовами якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 придбала житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір купівлі-продажу будинку був укладений у письмовій формі на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та в подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав. Договір був зареєстрований в БТІ .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_4 . Вона як дочка звернувся до нотаріуса про видачу свідоцтва на спадщину після смерті матері, проте враховуючи, що договір будинку не був нотаріально посвідчений, нотаріус свідоцтво про право на спадщину не видає, внаслідок чого вона вимушена звернутися із даними позов у суд.

Відповідач Харківська міська рада, у судове засідання не з`явилась, відзив на позов не надала, повідомлялась належним чином.

Ухвалами суду провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження, витребувані докази, справа призначена до судового розгляду, постановлено проведення заочного розгляду справи.

Крім того, ухвалою суду від 02.10.2024р. за клопотанням позивача змінений відповідач - ОСОБА_3 на Харківську міську раду.

Ухвалою суду від 27.11.2024р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним правочину закрито, у зв`язку із смертю відповідача до звернення позивача з позовом у суд.

Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна № Н36-8266, за умовами якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 придбала житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір купівлі-продажу укладений на Харківській товарній біржі «Слобода» та внесений до журналу біржових угод за реєстровим номером Н36-8266.

У 2008р. АТ Харківська товарна біржа «Слобода» - припинена, про що до ЄДРПОУ внесений відповідний запис.

Вказаний будинок належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Восьмою держаною нотаріальною конторою м.Харкова від 20.03.1988р., яке зареєстровано в ХМБТІ.

Право власності ОСОБА_4 на будинок з надвірними будівлями було зареєстровано в Харківському БТІ за реєстровим №54865 02.04.1998р.

Відповідно до положень пункту 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України, то при вирішення спору підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР у редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

У статті 4 ЦК Української РСРу редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин,зазначено, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.

Згідно зі статтею 41 ЦК Української РСР у редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

За загальним правилом, визначеним у статтях 47, 227 ЦК Української РСР у редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договори купівлі-продажу жилого будинку (його частини) підлягали нотаріальному посвідченню.

Частина перша статті 128 ЦК Української РСР у редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Отже, законодавство на час виникнення спірних правовідносин не вимагало нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладення такого договору на товарній біржі.

За змістом статті 153 ЦК Української РСР у тій же редакції Кодексу договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Отже істотними умовами договору купівлі-продажу за правилами ЦК Української РСР є як визначення предмета, конкретного майна, що відчужується, так і його ціна.

Продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами (стаття 228 ЦК Української РСР у тій же редакції Кодексу).

Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР у редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Судом встановлено, що перед укладенням договору купівлі-продажу сторони досягли згоди щодо істотних його умов продаж житлового будинку з надвірними будівлями та його ціна.

Отже правочин фактично відбувся і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на час його вчинення.

ОСОБА_4 як покупець виконала всі умови договору в повному обсязі, зокрема, сплатила вартість нерухомого майна, що зазначено у договорі, прийняла його у власність та зареєструвала біржовий договір у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».

Згідно актового запису про смерть №13252 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємці відсутні.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті приватним нотаріусом ХМНО Хома О.В. заведена спадкова справа №04/2023 .

Згідно спадкової справи ОСОБА_4 залишила заповіт від 05.02.2014р., відповідно до якого все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_1

01.02.2023р. ОСОБА_1 подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, після своєї матері.

Інші спадкоємці відсутні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Проте нотаріусом свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 не видається, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна № Н36-8266 не є нотаріально посвідченим, про що ним зазначено у листі від 28.08.2023р.

Враховуючи, що сторони договору купівлі-продажу нерухомого майна № Н36-8266 на теперішній час померли, що унеможливлює його нотаріальне посвідчення. Проте, перешкоджає ОСОБА_1 , як спадкоємцю, який прийняв спадщину, отримати правовстановлюючий документ на нерухоме майно та зареєструвати його у відповідності до діючого законодавства.

Враховуючи, що сторони договору купівлі-продажу № Н36-8266 домовилися щодо всіх істотних умов договорукупівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено, з посиланням наст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна № Н36-8266 від 25.03.1998 року, оформленого в Харківській товарній біржі,дійсним.

Керуючись ст. ст.2,4,5,12,76, 78, 81, 89, 141,263-265, 280, 281, 282 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської міської ради (61200, м.Харків, м-н. Конституції,б.7, код 04059243) про визнання дійсним правочину - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 від 25.03.1998 року №Н36-8266, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Бородіна Н.М.