Постанова

від 16.01.2025 по справі 643/10930/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/10930/24

Провадження № 3/643/235/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2025 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

11.09.2024 року об 11 год. 26 хв. у м. Харкові по вул. Бучми, буд. 36, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, неприродна блідість шкіряного покриву обличчя, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я за адресою м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18-А відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 127078, 11.09.2024 року об 11 год. 26 хв. у м. Харкові по вул. Бучми, буд. 36, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух».

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Оскільки відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. ст. 126, 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов`язковою, враховуючи визначені ст. 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення строки розгляду даної категорії справ, суд вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 .

При цьому суд зазначає, що розгляд справи неодноразово судом відкладався як за клопотанням ОСОБА_1 , так і за клопотанням його захисника.

Таким чином, судом були створені всі умови для того, щоб ОСОБА_1 реалізував своє законне право на участь у судовому засіданні, проте останній вп`яте у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Задніпровський О.О. у судовому засіданні просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому захисник зазначив, що 11.09.2024 року ОСОБА_1 був зупинений екіпажем патрульної поліції та поліцейський (чоловік) повідомив йому, що причиною зупинки стало те, що ОСОБА_1 не був пристебнутий ременем безпеки, про що жодних постанов працівниками поліції складено не було. Потім поліцейський повідомив ОСОБА_1 про те, що відносно нього встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом, на що ОСОБА_1 повідомив що йому нічого про це невідомо. Після цього поліцейський необґрунтовано, не повідомивши виявлених ознак, повідомив ОСОБА_1 про те, що він знаходиться під впливом наркотичних засобів. Потім поліцейський, не зачитавши та не роз`яснивши ОСОБА_1 його прав, запропонував проїхати у медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 , будучи юридичним неграмотним оскільки поліцейський не оголосив та не роз`яснив йому його права, відмовився від цього не розуміючи наслідків такої відмови. Після цього поліцейський пішов до службового автомобіля, а через деякий час до ОСОБА_1 підійшла поліцейська, яка до цього часу присутня не була, ОСОБА_1 не бачила та жодних фактів не встановлювала, натомість почала оголошувати ОСОБА_1 складені щодо нього протоколи про адміністративні правопорушення. ОСОБА_1 , зрозумівши що його права порушені, отримав юридичну консультацію, після якої одразу ж самостійно пройшов медичний огляд та отримав медичний висновок. Про наявність встановленого державним виконавцем обмеження у праві керування транспортним засобом ОСОБА_1 не знав, постанову державного виконавця у встановленому законом порядку не отримував.

ІІІ. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами передбачена ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІV. Оцінка суду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 127087 від 11.09.2024 року, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- розпискою ОСОБА_1 ;

- рапортом працівників поліції;

- відеозаписами з боді-камер працівників поліції.

На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.

Той факт, що працівник поліції, який склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, безпосередньо не проводив огляд ОСОБА_1 та не встановлював наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння, жодним чином не спростовує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і не впливає на оцінку складеного протоколу як допустимого доказу у справі.

Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не були роз`яснені його права повністю спростовується як дослідженим судом у судовому засіданні відеозаписом з боді-камери працівників поліції, так і особистим підписом ОСОБА_1 у протоколі у графі «Підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у 2013 році отримав посвідчення водія, що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому суд дійшов висновку, що останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5., і був обізнаний про свій обов`язок пройти на вимогу працівників поліції у встановленому законом порядку огляд на стан сп`яніння.

Відповідно до п. п. 2, 4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Отже, зазначеними положеннями чинного законодавства встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Суд зазначає, що вирішення наявності чи відсутності у водія ознак наркотичного сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак наркотичного сп`яніння.

Таким чином, провівши зовнішній огляд ОСОБА_1 та виявивши у нього ознаки наркотичного сп`яніння поліцейський правомірно запропонував йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, від якого ОСОБА_1 відмовився.

Посилання захисника на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 а також те, що він зупинений працівниками поліції з одних підстав а в подальшому ними складено протокол відносно ОСОБА_1 взагалі за інші адміністративні правопорушення суд вважає безпідставними, оскільки незгода водія з причинами зупинки, або його необізнаність про це, не нівелює його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння.

Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Водночас, керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані наркотичного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

До того ж, наявність або відсутність законних причин для зупинки транспортного засобу не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак не підлягають доказуванню у даній справі.

У постановах Харківського апеляційного суду від 01.11.2023 у справі № 953/7013/22, від 14.08.2024 у справі № 643/5827/24, від 10.07.2024 у справі № 638/17211/23, Закарпатського апеляційного суду від 02.09.2024 у справі № 297/3000/23, Сумського апеляційного суду від 02.09.2024 у справі № 583/3020/23 та ін. також зазначено, що підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, рішення суду, тощо) суду надано не було. Внаслідок цього, у суду відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.

За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп`яніння, саме зобов`язаний пройти огляд у встановленому законом порядку.

Вказаний обов`язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп`яніння.

Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і, як наслідок, уникати юридичної відповідальності.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 самостійно пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння і згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 11.09.2024 у нього не виявлено стану наркотичного сп`яніння суд до уваги не приймає, враховуючи наступне.

Так, згідно з ч. 2 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Вимогами п. 1 та п. 3 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015, передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

При цьому, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (ч. 3 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

03.02.2017 року наказом Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації наказом № 48 було затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, у п. 28 якого зазначено Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний наркологічний диспансер», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер».

Рішенням ХІІ сесії VІІI скликання Харківської обласної ради № 411-VIII від 20.09.2022 (https://ts.lica.com.ua/77/text/31912) припинено Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» (код ЄДРПОУ 03293557), юридична адреса: 61045 Харківська область, місто Харків, вулиця Очаківська, будинок 15, - що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області, шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» (код ЄДРПОУ 24669110), юридична адреса: 61013 Харківська область, місто Харків, вулиця Вятська, будинок 1. Вважати Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» (код ЄДРПОУ 24669110) правонаступником усього майна, усіх прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер».

Таким чином, виключно Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» має право проводити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 7 розділу I, пунктів 8, 9 розділу ІІ Інструкції, саме поліцейський забезпечує доставку особи для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння та відповідно до частини 3 статті 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Будь-яке самостійне звернення особи до закладу охорони здоров`я з метою огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, не відповідає нормам статті 266 КУпАП та положенням Інструкції.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.

Водночас, вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зазначає наступне.

Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення, тобто, сукупності передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона).

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто, склад даного адміністративного правопорушення буде повним у разі, коли особа, знаючи, що її обмежили у праві керування, керує транспортним засобом, отже, робить це свідомо.

Таким чином, матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені за ч. 3 ст. 126 КУпАП, обов`язково мають містити належним чином засвідчену уповноваженою на те посадовою особою відділу державної виконавчої служби копію документу, яким відносно особи, що притягається до адміністративної відповідальності, застосовано відповідне обмеження, а також мають бути долучені документи, які б підтверджували обізнаність особою, щодо якої винесено постанову, про застосування відносно неї відповідного обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Дніпровського апеляційного суду від 19.12.2024 у справі № 204/15923/23.

Як вбачається з копії постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 28.02.2023 року, стосовно ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 643/87/18, виданого 11.10.2018 року.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про направлення ОСОБА_1 державним виконавцем копії постанови від 28.02.2023 року про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про його ознайомлення з цією постановою і в інший спосіб, передбачений законом.

Будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 у будь-який спосіб був повідомлений про прийняте щодо нього рішення та встановлення відносно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом, матеріали справи не містять.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи обізнаним, що відносно нього державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність встановлених щодо нього обмежень у праві керування транспортними засобами, суд дійшов висновку, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

V. Накладення стягнення за адміністративні правопорушення.

Положеннями ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

При визначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, керуючись вимогами ст. ст. 33-35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, враховуючи характер вчинених правопорушень та ступінь їх суспільної небезпеки, а також відомості про особу ОСОБА_1 дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції, визначеної ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

VІ. Інші питання, які вирішує суд при розгляді даної справи.

Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 126, 130, 251, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

2. Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

3. Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, р/р UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху»), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

4. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. на користь держави (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).

5. Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

6. У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

7. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Н.В. Новіченко