Ухвала

від 16.01.2025 по справі 645/204/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 645/204/25

Провадження № 2-о/645/39/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 р. м. Харків

Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Спесивцев О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства,

ВСТАНОВИВ:

Заявник, ОСОБА_1 , звернулась до суду із вищевказаною заявою, в якій просить:

- встановити юридичний факт батьківства ОСОБА_2 / громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 12.05.2004 р., РНОКПП НОМЕР_2 / стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , /свідоцтво про народження складено 12.12.2024 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції/, який вважається зниклим безвісти з 17 грудня 2024 року

- внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 12.12.2024 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за № 1837, вказавши батьком дитини ОСОБА_2 / громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 12.05.2004 р., РНОКПП НОМЕР_2 /.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування це-право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місцеперебування це-житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом вУкраїні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання це- житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуг и.

Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів встановлюються Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, яка набрала чинності 14 березня 2022 року.

У пункті 4 вказаного Порядку передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті 27, частин першої -п`ятої статті 28 ЦПК України, якою визначена підсудність справ за вибором позивача, імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

До таких висновків щодо застосування норм процесуального права при визначенні територіальної юрисдикції (підсудності) цивільної справи дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, виклавши їх у постанові від 24.06.2024 року у справі №554/7669/21. При цьому Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 28 ЦПК України, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21 (провадження № 61-3887св220), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 12 лютого 2020 року у справі № 161/1246/18 (провадження№ 61-35403св18) щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Згідно Відповіді з Єдиного демографічного реєстру №1035372 від 15.01.2025, зареєстрованим місцем проживання заявника ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

У заяві ОСОБА_1 також вказує вказану адресу в якості адреси реєстрації, проте додатково вказує, що адресою реєстрації згідно довідки ВПО є АДРЕСА_2 .

Натомість, згідно наданої на запит суду Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні (довідка про слад сім`ї) від 15.01.2025 року, за адресою АДРЕСА_3 зареєстровані інші люди, а ОСОБА_1 зареєстрованою у вказаному приміщенні не значиться.

Згідно долученої заявником довідки від 29.09.2022 №6334-5002186641про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання заявника ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування зазначено: АДРЕСА_2

З даного приводу суд зазначає, що 22 листопада 2014 року набрав чинностіЗакон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно доКонституціїта законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно положень ч. 1ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12 цього Закону.

Так, форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженапостановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207(в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 року включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Проте,постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 579внесено зміни до пункту 9 «Правил реєстрації місця проживання», затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Вказана постанова набрала з чинності 16.08.2017 року.

Отже, з 16.08.2017 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, на підставі яких вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.

Відповідно до пункту 3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Посадова особа органу реєстрації вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022р.№ 265 та формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 (пункт 46 Порядку).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

За приписами пункту 5-1 частини першої статті 7 зазначеного Закону, до Єдиного державного демографічного реєстру вносяться відомості, зокрема про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи з реєстрації місця проживання або про зміну місця проживання (перебування) особи, а відповідно до положень частини першої статті 10 Закону розпорядник Реєстру в межах повноважень, визначених цим Законом та Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", має право отримувати інформацію з реєстрів територіальних громад.

Відповідно до положень Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Ця довідка формується та видається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), а у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р.№ 64Про введення воєнного стану в Україні, внутрішньо переміщена особа для отримання довідки може звернутися до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг).

Довідка, серед іншого, містить відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи.

При цьому відомості про адресу та дату поточного задекларованого/зареєстрованого місця проживання внутрішньо переміщеної особи отримуються/підтверджуються із Єдиного державного демографічного реєстру (пункти 1, 2, 2-1, 3 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 з послідуючими змінами та доповненнями).

Надана заявником довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не містить інформації про те, що фактичне місце проживання останньої за адресою АДРЕСА_2 є її поточним зареєстрованим/задекларованим місцем проживання/перебування, а навпаки-підтверджує, що станом на вересень 2022 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , як про це зазначено у отриманій судом відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, що відноситься територіально до юрисдикції Харківського районного суду Харківської області.

Пунктом 1 ч. 1ст. 31 ЦПК Українипередбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Згідно зіст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Судом враховано, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням нормКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно достатті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним передати справу до Харківського районного суду Харківської області, до територіальної юрисдикції якого вона належить.

Керуючись ст. ст.27-28,31,32,260 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства - передати на розгляд до Харківського районного суду Харківської області.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленоюЦПК Українипідсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першоїстатті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Спесивцев