Рішення

від 20.12.2024 по справі 125/1412/24

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/1412/24

2/125/342/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.12.2024 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Хитрук В.М.,

за участі секретаря судового засідання Рашевської О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Барської міської ради Вінницької області, про визначення місця проживання дитини

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що сторони перебували в шлюбі від якого у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 2014 року шлюб розірвано. Останні шість місяців дочка проживає з позивачем, мати перебуває за межами України. Відповідач життям дитини не цікавиться, матеріально дитину не забезпечує. Під час розмови по телефону, відповідач категорично висловилась проти того, щоб дитина проживала з позивачем, заявила, щоб дитина проживала з її батьками. Між позивачем та відповідачем відсутня згода щодо місця проживання дитини. Тому, ОСОБА_1 просить суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Невольчук С.П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач по справі ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вказала, що позов не визнає повністю. Пояснила, що працює за кордоном. Хоче забрати доньку з собою за кордон, повертатись в Україну не планує.

Представник Служби у справах дітей Барської міської ради Вінницької області Лілія Предиткевич надала у судове засідання висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком.

Малолітня дитина ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що проживає з 2021 року та має бажання проживати з батьком ОСОБА_1 . Маму ОСОБА_2 більше чотирьох років не бачила. Де вона знаходиться не відомо. На зв`язок мати не виходить, будь якої допомоги не надає.

Представник органу опіки та піклування Гуршал Т.В. у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову. Підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов доведений та обґрунтований i його слід задовольнити повністю. До такого висновку суд дійшов з наступного.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За положеннями частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Стаття 8 Конвенції про права дитини включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов`язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов`язаних із обов`язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім`ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23 вересня 1994 року та у справі «Фуска проти Румунії» від 13 липня 2010 року).

Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, № 10383/09, § 79, ЄСПЛ,від 16 липня 2015 року).

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 2004 року по 2014 рік.

Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після народження дитини спільне проживання сторони припинили. Дитина залишилась проживати з батьком ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 займається вихованням, навчанням малолітньої доньки та забезпечує її матеріально всім необхідним. Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо та працює за кордоном. В Україну повертатися не бажає.

Згідно акта № 34 обстеження фактичного проживання, ОСОБА_1 проживає разом з донькою в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина знаходиться повністю на його утриманні. Мати перебуває за кордоном.

Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).

За положеннями статті 161 СК України з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання.

Допитана у судовому засіданні малолітня дитина ОСОБА_3 виявила бажання проживати з батьком ОСОБА_1 , з яким їй комфортно, вона всім забезпечена, батько приділяє їй багато часу та уваги. Повідомила, що маму ОСОБА_2 більше чотирьох років не бачила. Де вона знаходиться її не відомо.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК Україниорганопіки і піклуванняподає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Барської міської ради, який затверджений рішенням № 5 від 26.09.2024 року, місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано разом з батьком ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що з часу припинення шлюбних стосунків між сторонами малолітня дитина ОСОБА_3 проживає з батьком та бажає з ним проживати, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Визначення місця проживання малолітньої дитини за конкретною адресою унеможливлює маніпуляції з боку того з батьків, з ким буде проживати дитина, зокрема проживати де завгодно, унаслідок чого батько (мати) дитини не буде мати змоги брати участь у її вихованні. (Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року, справа № 6-15цс17.)

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визначити місцепроживання малолітньоїдитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,за фактичниммісцем йогопроживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Повний текст рішення суду складено 25 грудня 2024 року

Суддя: