Ухвала

від 16.01.2025 по справі 522/659/25

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/659/25

Провадження № 2-з/522/73/25

УХВАЛА

про забезпечення позову

16 січня 2025 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А., розглянувши заяву представника позивачаадвоката ДімітріуВікторії Валеріївни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «СУЗІР`Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система» та Споживчого товариства «СУЗІР`Я ПЛЮС», третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору Південне управліннякапітального будівництваМіністерства оборониУкраїни про захист прав споживачів, визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, зобов`язання вчинити дії та визнання угод недійсними,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2025 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_2 до СТ «СУЗІР`Я БУДОВА», ТОВ «УВГП-Система» та СТ «СУЗІР`Я ПЛЮС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України про захист прав споживачів, визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, зобов`язання вчинити дії та визнання угод недійсними.

Разом з позовною заявою представник позивача надав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомості у житловому будинку (ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.3074881.4645379.20240711.83.0000.51), а саме: Квартиру АДРЕСА_1 , на 21 поверху, загальною площею 48,6 кв.м. (реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6398.46) згідно Технічного паспорту за реєстраційним номером у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:9988-7879-3190-7554 від 30.09.2024, Договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/295-КР від 22.08.2018; нежитлове приміщення № 1201, 21 поверх, загальною площею 3,8 кв.м. (реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6659.41) згідно Технічного паспорту за реєстраційним номером у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:9988-7879-3190-7554 від 30.09.2024 та Договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/21б-К від 01.10.2018 за місцезнаходженням АДРЕСА_2 (попередня назва АДРЕСА_3 ) (будівельна адреса), що розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:44:001:0057 за адресою: АДРЕСА_4 та заборони будь-яким іншим особам, органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам, суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») здійснювати будь-які дії, у тому числі реєстраційні, щодо користування, розпорядження та відчуження (передання, прийняття) квартирою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6398.46) та нежитловим приміщенням № 1201 (реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6659.41) у житловому будинку (ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.3074881.4645379.20240711.83.0000.51) за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 (попередня назва АДРЕСА_3 ) (будівельна адреса), що розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:44:001:0057 за адресою: АДРЕСА_2 (попередня назва АДРЕСА_5 ).

Заяву обґрунтовано тим, що ТОВ «УВГП-Система» намагається легалізувати безпідставно отримані активи від СТ «Сузір`я Будова» шляхом їх передачі в спільну діяльність за участі СТ «Сузір`я Плюс» з метою виключення можливості позивачу отримати своє майно від СТ «Сузір`я Будова», чим порушуються права позивача у цій справі. Вказані обставини можуть призвести до того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, буде ускладнено або неможливо виконати рішення суду.

Надавши належну правову оцінку підставам, якими заявник обґрунтовує подану ним заяву, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За нормами ст. 149 ЦПК України суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

За змістом ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 вищевказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії.

Отже, суд при з`ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об`єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав заявника не встановлений.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Судом встановлено, що вимоги позивача стосуються захисту прав споживачів, визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, зобов`язання вчинити дії та визнання недійсними угод.

Заявник стверджує, що ТОВ «УВГП-Система» намагається легалізувати безпідставно отримані активи від СТ «Сузір`я Будова» шляхом їх передачі в спільну діяльність за участі СТ «Сузір`я Плюс» з метою виключення можливості позивачу отримати свою квартиру від СТ «Сузір`я Будова», чим порушуються права позивача у цій справі. Вказані обставини можуть привести до того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, буде ускладнено або неможливо виконати рішення суду.

Заявник просить суд забезпечити позов шляхом одночасного накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони будь-яким іншим особам органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам, суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») здійснювати будь-які дії, у тому числі реєстраційні, щодо користування, розпорядження та відчуження (передання, прийняття) квартирою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6398.46) та нежитловим приміщенням № 1201 (реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6659.41) у житловому будинку (ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.3074881.4645379.20240711.83.0000.51) за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 (попередня назва АДРЕСА_3 ) (будівельна адреса), що розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:44:001:0057 за адресою: АДРЕСА_2 (попередня назва АДРЕСА_5 ).

Верховний Суд у постанові від 11.05.2022 у справі № 317/2155/21 навів наступні висновки: «Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову, однак їх одночасне застосування не відповідає вимогам закону.

Ураховуючи, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача, які мають бути співмірними з негативними наслідками, що можуть настати від вжиття цих заходів, а також конкретні обставини справи, Верховний Суд вказав, що достатнім та ефективним способом забезпечення позову є заборона відчуження спірного нерухомого майна, в зв`язку з чим визнав оскаржувану ухвалу апеляційного суду в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій, пов`язаних з переходом права власності на спірне нерухоме майно (відчуження) законною та обґрунтованою та скасував її в частині накладення арешту на спірне майно, як таку, що не відповідає вимогам закону».

Таким чином, Верховний Суд вказав, що достатнім та ефективним способом забезпечення позову є заборона вчинення дій, пов`язаних з переходом права власності на спірне нерухоме майно, а не накладення арешту на спірне майно, в разі заявлення цих двох способів забезпечення позову одночасно.

В зв`язку з чим заява підлягає задоволенню шляхом заборони будь-яким іншим особам укладати правочини щодо відчуження майна, майнових прав щодо спірних об`єктів нерухомого майна.

Водночас, пунктами 1, 9 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна дія державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно. Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Враховуючи вищенаведені положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заява підлягає задоволенню шляхом заборони будь-яким органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам, суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») здійснювати будь-які дії, у тому числі реєстраційні, щодо користування, розпорядження та відчуження (передання, прийняття) квартирою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6398.46) та нежитловим приміщенням № 1201 (реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6659.41) у житловому будинку (ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.3074881.4645379.20240711.83.0000.51) за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 (попередня назва АДРЕСА_3 ) (будівельна адреса), що розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:44:001:0057 за адресою: АДРЕСА_2 (попередня назва АДРЕСА_5 ).

За таких обставин, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної заяви, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом заборони будь-яким іншим особам укладати правочини щодо відчуження майна, майнових прав щодо спірного нерухомого майна та заборони уповноваженим на державну реєстрацію прав на нерухоме майно особам здійснювати будь-які реєстраційні дії відносно цього нерухомого майна.

В іншій частині вимог заява не відповідає наведеним позиціям суду касаційної інстанції, а відтак задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149, 150,153, 260,261,353,354ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представникапозивача адвокатаДімітріу ВікторіїВалеріївни прозабезпечення позовуу справіза позовом ОСОБА_1 доСпоживчого товариства«СУЗІР`Я БУДОВА»,Товариства зобмеженою відповідальністю«УВГП-Система»та Споживчоготовариства «СУЗІР`ЯПЛЮС», третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору Південнеуправління капітальногобудівництва Міністерстваоборони Українипро захистправ споживачів,визнання прававласності наоб`єкти нерухомогомайна,зобов`язання вчинитидії тавизнання недійснимиугод задовольнитичастково.

Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам, суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») здійснювати будь-які дії, у тому числі реєстраційні, щодо користування, розпорядження та відчуження (передання, прийняття) квартирою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6398.46) та нежитловим приміщенням № 1201 (реєстраційний номер 01.3074881.4645379.20240711.83.6659.41) у житловому будинку (ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.3074881.4645379.20240711.83.0000.51) за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 (попередня назва АДРЕСА_3 ) (будівельна адреса), що розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:44:001:0057 за адресою: АДРЕСА_2 (попередня назва АДРЕСА_5 ).

В решті вимог заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п`ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя І.А. Павлик