Рішення

від 23.12.2024 по справі 199/5425/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/5425/24

(2/199/2695/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Богун О.О.

при секретареві Дубовик А.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТ» та фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТ» та фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження майна та просив суд стягнути солідарно з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТ» та фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на його користь причинену йому матеріальну шкоду в сумі 250 670,70 грн. та причинену моральну шкоду в сумі 100000,00 грн., а також просив стягнути понесені судові витрати по справі з відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «САЛЮТ» є власником нежитлового приміщення (ангар) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а орендує вказане приміщення фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . У вказаному приміщенні ФОП ОСОБА_2 облаштував станцію технічного обслуговування автомобілів (надалі СТО) та надавав послуги з їх обслуговування (ремонту, продажу запчастин тощо).

В січні 2024 року позивач привіз на СТО ФОП ОСОБА_2 для ремонту своє авто марки FIAT NUOVO DOBLO, державний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 . Фактично між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг ремонту автомобіля марки FIAT NUOVO DOBLO, державний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 .

25.01.2024 року у будівлі СТО, яка розташована за адресою: вул. Берегова, буд. 143,

м. Дніпро сталася пожежа, внаслідок якої було знищено автомобіль позивача марки FIAT NUOVO DOBLO, державний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 .

Комісією у складі фахівців ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області було складено акт про пожежу від 25.01.2024 року та зафіксовано факт знищення 5 легкових автомобілів, майно всередині ангару, в тому числі автомобіля позивача.

Згідно технічного висновку ДВЛ ГУ ДСНС №015/2024, 25.01.2024 року здійснено огляд місця пожежі співробітником ДВЛ АРЗ СП ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, в результаті детального огляду місця пожежі встановлено, що пошкоджено конструктивні елементів будівлі та автотранспорту, мають характерні ознаки дії вогню та високих температур. Внаслідок пожежі пошкоджено: 6 легкових автомобілів (серед яких FIAT NUOVO DOBLO).

Ймовірною причиною виникнення пожежі, яка сталася 25.01.2024 року в середині одноповерхового металевого ангара (СТО) за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок дії теплових проявів електричної енергії, а саме: короткого замикання електричної мережі.

Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчу експертизи № 196/02-24 від 22.02.2024 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля FIAT NUOVO DOBLO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату настання події 25.01.2024 р., становить: 250 670,00 грн.

Позивач вважає, що дії (бездіяльність) відповідачів, з порушення пожежної безпеки, спричинили виникнення пожежі на СТО, яка сталася 25.01.2024 року за адресою: м. Дніпро,вул. Берегова, 143 та знаходяться в причинному зв?язку з завданою матеріальною шкодою позивачу, у зв`язку з чим просить стягнути солідарно з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТ» та фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на його користь причинену йому матеріальну шкоду в сумі 250 670,70 грн.

Вважає, що шкода підлягає до відшкодування солідарно з ТОВ «САЛЮТ» та ФОП ОСОБА_2 , адже власником нежитлового приміщення, котре є осередком пожежі, є ТОВ «САЛЮТ», а відповідно до правил пожежної безпеки саме власник приміщення зобов?язаний був забезпечити безпечну експлуатації приміщення. ФОП ОСОБА_2 фактично користувався вказаним приміщенням, а тому також має нести відповідальність за завдану шкоду нарівні із власником(солідарно).

Крім того, позивач у позові вказував, що неправомірними діями відповідачів йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 100 000,00 грн., виходячи з того, що внаслідок пошкодження його майна він переносить переживання, оскільки позивач є особою похилого віку та постійно використовував автомобіль в господарстві, а зараз має додаткові незручності в організації свого життя. Також просив стягнути понесені судові витрати по справі з відповідачів.

Ухвалою від 12.07.2024 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18 вересня 2024 року на адресу суду від представника відповідача-1 ТОВ «Салют» - адвоката Грищенко І.В. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, в обґрунтування чого зазначив, що відповідно до Договору оренди нерухомого майна №010421, укладеного між ТОВ «Салют» (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар), та акту приймання передачі до нього від 01.04.2021 року, було передано Орендарю нежитлове приміщення(ангар), загальним розміром 380 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене приміщення є окремою будівлею та орендувалося виключно ФОГ ОСОБА_2 . Термін дії договору визначений до 31.12.2021 року, а якщо строк дії оренди завершився, але будь-яка зі сторін не виявила бажання повернути(прийняти) таке майно, то строк дії оренди(договору) продовжується ще на один рік, кожного такого року(п.2.1 та п.2.4Договору). Такі правовідносини і відбувалися між сторонами договору на день 25.01.2024 р. Це підтверджується актами виконаних робіт до договору від 31.12.2023 року, 31.01.2024 року. Пунктом 9.2 статті 9 Договору передбачені обов?язки орендаря, серед яких: 7) відповідати за протипожежний і санітарний стан об?єкту оренди. Тобто по закінченню договору оренди, орендар продовжував користуватися орендованими приміщеннями на умовах договору оренди, а тому відповідав за протипожежний і санітарний стан об`єкту оренди, що свідчить про те, що ТОВ «Салют» не може бути відповідачем по даній справі. Також на сьогоднішній день кримінальне провадження щодо пожежі не завершено та особи, які винні в пожежі не визначені. Таким чином, Позивач не довів наявності в діях відповідачів складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди; позивачем не доведено об?єктивну та суб?єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, понесення збитків, наявності причинно-наслідкового зв?язку між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, що, в свою чергу, вказує на неправильне обрання позивачем способу захисту свого порушеного права. Також у висновку судової транспортно-товарознавчу експертизи, наданої позивачем, розрахована ринкова вартість автомобіля без урахування аварійних пошкоджень на дату настання події 25.01.2024 р. Однак при цьому не досліджено ринкова вартість пошкодженого майна, автомобіля, оскільки, цю вартість треба відраховувати з суми збитків. Представник відповідача ТОВ «Салют» заперечує проти стягнення моральної шкоди у зв`язку з її недоведеністю.

23 вересня 2024 року від представника відповідача-2 ФОП ОСОБА_2 адвоката Талоконова К.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, в обґрунтування чого зазначив, оскільки чинним законодавством передбачено, що шкода, завдана майну орендодавця, яка спричинена через існування недоліків в об?єкті оренди, про які орендар не був попереджений, орендарем не відшкодовується. Також відповідач-2 стверджує, що забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) нерухомого майна або наймачів (орендарів) нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), що підтверджується приписами ч.3,11,12 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України. У зв`язку з чим ФОП ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, оскільки не є заподіювачем шкоди позивачу.

23 грудня 2024 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що за положеннями ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками. Обов`язок доказування розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач відсутність його вини в заподіянні шкоди.

У позовній заяві позивач зазначає, що 25.01.2024 року у будівлі СТО, яка розташована за адресою: вул. Берегова, буд. 143, м. Дніпро сталася пожежа, внаслідок якої було знищено автомобіль позивача марки FIAT NUOVO DOBLO, державний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль зареєстрований на позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією технічного паспорта НОМЕР_4 (а.с. 15).

Так, відповідно до Договору оренди нерухомого майна №_02012022_ Товариство з обмеженою відповідальністю «САЛЮТ» надало в оренду нежитлове приміщення (ангар) розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (а. с. 9-14). Термін дії договору визначений до 31.12.2021 року, а якщо строк дії оренди завершився, але будь-яка зі сторін не виявила бажання повернути(прийняти) таке майно, то строк дії оренди(договору) продовжується ще на один рік, кожного такого року (п.2.1 та п.2.4Договору). Такі правовідносини і відбувалися між сторонами договору станом на 25.01.2024 р., тобто на час виникнення пожежі, що підтверджується актами виконаних робіт до договору від 31.12.2023 року, 31.01.2024 року (а.с.80,81).

Відповідно до Акту про пожежу від 25.01.2024 року ймовірною причиною пожежі зазначено коротке замикання електромережі. В акті також вказано, що пожежею пошкоджено одноповерховий металевий ангар, 6 легкових автомобілей. (а. с. 16-17).

Згідно технічного висновку ДВЛ ГУ ДСНС №015/2024, 25.01.2024 року здійснено огляд місця пожежі співробітником ДВЛ АРЗ СП ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, в результаті детального огляду місця пожежі встановлено, що пошкоджено конструктивні елементів будівлі та автотранспорту, мають характерні ознаки дії вогню та високих температур. Ймовірною причиною пожежі зазначено коротке замикання електромережі. Внаслідок пожежі пошкоджено: 6 легкових автомобілів (серед яких FIAT NUOVO DOBLO) (а.с.26-30).

Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчу експертизи № 196/02-24 від 22.02.2024 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля FIAT NUOVO DOBLO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату настання події 25.01.2024 р., становить: 250 670,00 грн.(а.с.45-46).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як наслідок, для відшкодування шкоди за правилами та приписами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії. Наявність шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, що завдала шкоду.

Отже, для задоволення позову про стягнення з відповідачів матеріального збитку відсутні наступні умови - неправомірність поведінки та дій відповідачів, а саме, вина, та причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідачів та завданою позивачеві шкодою.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язкою та є вина зазначеної особи.

Акт про пожежу від 25.01.2024 року, технічний висновок ДВЛ ГУ ДСНС №015/2024, висновок експертного дослідження №ЕД-19/104-24/5308-ПТ від 14.03.2024 року, суд не може прийняти як докази факту пожежі з вини відповідачів, оскільки вони визначають саме ймовірну причину пожежі, тому є неналежними доказами щодо цієї обставини.

Крім того, навіть ймовірний висновок пожежників про причину виникнення пожежі є неповним, оскільки в ньому не зазначено в якій мережі виникло коротке замикання; в ангарі, по вулиці, до електричних лічильників або поза ним.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відділення поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення, проте жодних даних стосовно розгляду даної заяви до суду не надано.

Разом з тим, жоден з наданих письмових доказів в обґрунтування позову, додані до матеріалів справи, не містить в собі висновків про те, що саме відповідачі будь-яким чином причетні до виникнення пожежі, що їх поведінка є, чи була неправомірною, і в кінцевому випадку привела до спричинення шкоди позивачу. Інших належних письмових доказів, про дійсні причини виникнення пожежі, з визначенням винних осіб, суду не надано.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди (п. п. 32,33 постанови Верховного Суду від 04.08.2020 року у справі N 925/1478/16).

Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, що причиною виникнення пожежі 25 січня 2024 року була сама неправомірна дія чи бездіяльність відповідачів, а тому вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок пошкодження майна є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1, п. п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В п. 27 постанови N 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Так, дослідивши надані по справі докази, суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, дійсну причину пожежі та встановлювали б винну відповідачів. Окрім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано на яких підставах відповідачі мають сплатити позивачу матеріальну шкоду в сумі 250 670,70 грн., оскільки будь-яких доказів на підтвердження вини відповідачів у завданні шкоди майну позивача суду не надано. Також, суд зазначає, що з наданої позивачем копії акту про пожежу від 25.01.2024 року неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між виникненням пожежі та виною взагалі будь-якої особи. Тому підстав для цивільно-правової відповідальності відповідачів, передбаченої ст. 1166 ЦК України, немає.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав щодо задоволення позову, у зв`язку з його недоведеністю, оскільки позивачем не обґрунтовано та жодним належним і допустимим доказом не підтверджено на яких підставах саме відповідачі повинні відшкодувати завдані позивачу внаслідок пожежі збитки та саме в заявленому розмірі.

У зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальну шкоду в сумі 250 670,70 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідачів на її корись моральної шкоди, суд зазначає, що частиною 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права і способом захисту цивільних прав може бути відшкодування, в тому числі, моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (ст. ст. 16, 1168 ЦК України).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31 березня 1995 року, (надалі - Пленум ВСУ), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від основної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, у задоволенні якої відмовлено, у задоволенні цієї вимоги суд також відмовляє у зв`язку з відсутністю доказів вини відповідачів.

Питання розподілу судових витрат вирішено відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з урахування результату розгляду справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76-81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТ» та фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О.Богун

23.12.2024