Рішення

від 12.12.2024 по справі 932/5138/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/5138/24

Провадження № 2/932/2008/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Рибалці В.І.

за участю

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення місця проживання дитини та визнання особи такою, що самостійно виховує та утримує дитину, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просив суд:

-встановити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 ;

-встановити факт самостійного виховання та утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якого визначено разом з батьком - ОСОБА_1 без будь-якої допомоги та без участі матері.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що у шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було народжено сина - ОСОБА_5 .

З огляду на те, що шлюбні відносини з ОСОБА_4 припинені з вересня 2022 року і син, з того часу, проживає разом з батьком, а відповідач ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків, позивач вважав за необхідне звернутись до суду з даним позовом.

Відповідачем відзиву не надано, однак надано письмові пояснення в яких зазначено про не визнання заявлених позовних вимог. Також вказано, що відповідач, у зв`язку з припиненням сімейних стосунків з позивачем та з огляду на певні життєві обставини вимушена була покинути м.Дніпро та повернутися до м.Мелітополь, що унеможливлює здійснення заходів з виховання дитини.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18.06.2024, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її приписам ЦПК України.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27.06.2024, у зв`язку з усуненням недоліків зазначених в ухвалі від 18.06.2024, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання. Також, за вказаною ухвалою, залучено до участі у справі в якості третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.11.2024, закрито підготовче провадження у справі та призначеного її до розгляду по суті у судовому засіданні.

У судовому засіданні, позивач та його представник, підтримали заявлені позовні вимоги й надали пояснення аналогічні викладеним у позові. Позивач зазначив, що відповідач виїхала до тимчасово окупованої території, у м Мелітополь Запорізької області.

У судовому засіданні представник третьої особи - Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, надала пояснення аналогічні викладеним у висновку та з приводу заявлених позовних вимог покладалась на розсуд суду.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду, у судове засідання не з`явились, про причину неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 12.06.2009 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Прізвище подружжя після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 батьками якого записані: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Відповідно до копії довідки №1241-7501152641 від 24.07.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_5 - АДРЕСА_1 .

Згідно копії довідки №1241-7501152640 від 24.07.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії договору оренди від 01.01.2024 сторонами якого зазначено ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , останній отримав в оренду квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно копії довідки про доходи наданої ТОВ «АВ метал груп», заробітна плата нарахована ОСОБА_1 за період з 01.09.2023 до 30.04.2024 складає 246 591,84 грн.

Відповідно до копії витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 , на території України, станом на 16.05.2024 до кримінальної відповідальності не притягався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Згідно копії довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №1320 від 29.05.2024 виданої ПНД ВСП «УНІВЕРСИТЕТСЬКА ЛІКАРНЯ» ДДМУ, протипоказання для виконання обов`язків опіки та піклування над неповнолітньою дитиною відсутні.

Відповідно до висновку голови Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради Дюткіна О. від 10.09.2024 за №4/3-225, адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 . Також у вказаному висновку зазначено, що на засіданні комісії, представник ОСОБА_4 (матері дитини) заперечував щодо визначення проживання місця дитини разом з батьком, однак зазначив, що мати, наразі не може забрати сина оскільки не має можливості.

Згідно відповіді головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 12.11.2024, ОСОБА_4 , 10.06.2024 перетнула кордон України у напрямку виїзду, пункт пропуску: Маяки-Удобне. Інша інформація відсутня.

Крім цього, заслухавши у судовому засіданні думку неповнолітнього ОСОБА_5 судом встановлено, що він з літа 2022 року після переїзду до м. Дніпра проживає разом з батьком та в подальшому хоче жити з ним, з матір`ю спілкується тільки телефоном, тривалий час її не бачив, знає, що вона перебуває на тимчасово окупованій території та повертатись не збирається.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Згідно з ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1-2 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Згідно з висновком до якого дійшла колегія суддів ВП/ВС у своїй постанові від 17.10.2018 прийнятій за результатами розгляду справи №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Відповідно до висновків, які містяться в постанові ВС КЦС від 06 червня 2019 року, до яких дійшла колегія суддів при розгляді справи №495/2106/17, у разі спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, дитина має жити з одним із батьків яким створено більш сприятливі умови для проживання дитини.

Згідно статті 9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини прийнятого у справі «М.С. проти України», при розгляді даних категорій справ національні суди повинні досліджувати та враховувати всі обставини, що мають значення у справі та можуть впливати на нормальний розвиток дитини. Одного лише посилання на те, що дитина повинна проживати з матір`ю - не достатньо для прийняття вмотивованого та обґрунтованого рішення.

Тобто, аналіз наведених норм матеріального права та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Отже з огляду на обставини справи, а також враховуючи висновок наданий Адміністрацією Шевченківського району ДМР, заявлені позовні вимоги позивача щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 разом з ним підлягають задоволенню.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав.

Згідно сталої судової практики та аналізу норм процесуального права, суд вважає за необхідне зазначити, що факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції. Ураховуючи, що у цих правовідносинах відсутній будь-який орган влади, до повноважень якого належить встановлення факту самостійного виховання та/або утримання дитини, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту самостійного виховання та/або утримання дитини, є суд цивільної юрисдикції.

Як зазначено представником відповідача у поясненнях, відповідач покинула м.Дніпро та повернулась до тимчасово окупованого м.Мелітополя. Згідно відповіді Державної прикордонної служби України відповідач перетнула кордон України у напрямку виїзду, інша інформація відсутня.

Отже, наявні у матеріалах справи докази підтверджують те, що ОСОБА_1 несе тягар самостійного утримання сина - ОСОБА_5 і встановлення даного факту забезпечить останньому реалізацію прав передбачених законодавством України, у зв`язку з чим вимога про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, підлягає задоволенню.

Виходячи з приписів ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4,12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення місця проживання дитини та визнання особи такою, що самостійно виховує та утримує дитину - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 .

Встановити факт самостійного виховання та утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 19.12.2024 року.

Суддя В.В. Куцевол