Рішення

від 19.12.2024 по справі 932/6730/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/6730/23

Провадження № 2/932/637/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Рибалці В.І.

за участі

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про позбавлення батьківських прав, стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, стягнення додаткових витрат на дитину, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 81532,98 грн. по виконавчому провадженню №65056721;

- стягнути з ОСОБА_1 додаткові витрат на розвиток доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 13865, 00 грн.;

- позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилалась, що у шлюбі з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 нею було народжено доньку ОСОБА_4 .

З огляду на те, що відповідач жодним чином не цікавиться життям дитини та не приймає участі у її розвитку, а також враховуючи наявність заборгованості, в останнього, за рішенням суду про стягнення аліментів, розмір якої, за період з 18.08.2021 до 01.07.2023 становить 81532,98 грн., позивач вважала за необхідне звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачем, було надано відзив доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими позовними вимогами. Так, останнім зазначено, що позивачем не надано належних доказів які б свідчили про доцільність позбавлення його батьківських прав. Крім того, вказано, що ним частково було сплачено заборгованість за аліментами. Також ОСОБА_1 , зазначено про відсутність можливості компенсувати додаткові витрати та сплатити пеню, оскільки він не має доходу та має значні проблеми зі здоров`ям.

Позивачем, надано відповідь на відзив, в якому наведено додаткові обґрунтування з приводу заявлених позовних вимог.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 24.07.2023, позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю приписам ЦПК України.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 12.09.2023, у зв`язку з усуненням недоліків зазначених в ухвалі від 24.07.2023, провадження у справі відкрито та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16.05.2024, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.09.2024, виправлено описку в ухвалі від 16.05.2024.

У судове засідання позивач не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

У судовому засіданні відповідач, заперечував щодо заявлених позовних вимог та надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві.

У судове засідання, представник третьої особи - Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представники інших третіх осіб, у судове засідання, не з`явились, про причину неявки суд не повідомили.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 батьками якої записані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно копії розпорядження Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради №286-р від 28.10.2021, надано дозвіл ОСОБА_2 на зміну прізвища дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_6 ».

Відповідно до копії рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06.11.2020 (провадження №2/932/3951/20), шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , розірвано.

Згідно копії судового наказу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 31.03.2021 (справа №932/2148/21), стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 15.03.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2021 №65056721 винесеної Головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Архиповим А.Д., прийнято до виконання судовий наказ №932/2148/21 виданий Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська 31.03.2021.

Згідно копії розрахунку заборгованості проведеного державним виконавцем Данченко О.М. у ВП №65056721, її розмір за період 18.08.2021 01.07.2023 становить 81532,98 грн.

Відповідно до копії довідки про доходи №9226 2824 4696 1224 виданої ОСОБА_1 , за період з серпня 2021 до вересня 2023 року (включно), останній отримав пенсію у загальному розмірі 177226,80 грн.

Відповідно до копії довідки наданої КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради від 25.12.2023 за №87, рекомендовано: для повноцінного психічного розвитку дітей та формування їх особистостей в житті дітей необхідна присутність обох батьків, але між батьком ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_9 існують деформовані стосунки; недоцільно на даний час примушувати дитину до спілкування, батькові ОСОБА_1 необхідно намагатися налагоджувати конструктивні відносини з донькою за допомогою матері дитини, так як дитина проживає разом з нею.

Відповідачем, на підтвердження доводів щодо стану його здоров`я надано: копію свідоцтва про хворобу №1168/24 від 06.08.2024; копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №002253 від 24.11.2023.

Позивачем, на підтвердження доводів щодо несення додаткових витрат надано копії квитанцій.

Згідно копії висновку голови Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради Дюткіна О. від 08.02.2024 за №4/3-38, адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових тасімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участьу її утриманні в грошовійі (або) натуральній формі (частина друга статті 181 СК України).

За рішенням судукошти на утримання дитини (аліменти)присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

Грошове зобов`язання представляє собою зобов`язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов`язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена. Причому сплата коштів може відбуватися якготівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку.

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (стаття 534 ЦК України).

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).

Відповідно до висновку якого дійшла колегія суддів ВС/КЦС у постанові від 19.01.2022, прийнятій за результатами розгляду справи №711/679/21, в СК України не передбаченояк відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України; при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

Особа,яка порушилазобов`язання,несе відповідальністьза наявностіїї вини(умислуабо необережності),якщо іншене встановленодоговором абозаконом.Особа єневинуватою,якщо вонадоведе,що вжилавсіх залежнихвід неїзаходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).

Відповідно допостанови ВС/КЦСвід 17.11.2021прийнятої зарезультатами розглядусправи №569/14819/19(провадження№ 61-1586св20),правило простягнення неустойки(пені)у розміріодного відсоткавід суминесплачених аліментівза кожендень простроченняозначає,що приобчисленні загальноїсуми пеніза простроченнясплати аліментівураховується суманесплачених аліментівта кількістьднів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Згідно висновку до якого дійшла колегія суддів ВС/КЦС у постанові від 19.01.2022 прийнятій за результатами розгляду справи №711/679/21, стягнення пені,передбаченої абзацом1частини першоїстатті 196СК України,можливе лишеу разівиникнення заборгованостіз виниособи,зобов`язаноїсплачувати аліменти. У СКУкраїни непередбачено випадки,коли винаплатника аліментіввиключається.Очевидно,що втакому разіпідлягають застосуваннюнорми цивільногозаконодавства.Якщо платникаліментів доведе,що вживвсіх залежнихвід ньогозаходів щодоналежного виконаннязобов`язання,то платникаліментів єневинуватим увиникненні заборгованості,і підставистягувати неустойку(пеню)відсутні. Саме наплатника аліментівпокладено обов`язокдоводити відсутністьсвоєї винив несплаті(неповнійсплаті)аліментів; розмір пеніза місячнимплатежем розраховуєтьсятак:заборгованість зісплати аліментівза конкретниймісяць (місячнийплатіж)необхідно помножитина кількістьднів заборгованості,які відраховуютьсяз першогодня місяця,наступного замісяцем,у якомумали бутисплачені,але несплачувалися аліменти,до дняїх фактичноївиплати (прицьому деньвиконання зобов`язанняне включаєтьсядо строкузаборгованості)та помножитита 1відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

З огляду на вищевикладене та враховуючи приписи матеріального права, які обмежують стягнення пені розміром заборгованості зі сплати аліментів (не більше 100 відсотків заборгованості),а такожз оглядуна відсутністьданих,які бсвідчили,що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача пені у розмірі 81532,98 грн. нарахованої виходячи з заборгованості за сплати аліментів за період з 18.08.2021 до 01.07.2023.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 додаткових витрат на розвиток доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 13865, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається данною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до даної норми обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред`являвся. У такому випадку такий із батьків зобов`язаний нести додаткові витрати на дитину.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Частина 2 статті 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст. ст. 181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.

Верховний Суд у справі № 520/12681/17 зазначив, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

З огляду на те, що з наданих позивачем копій квитанцій не вбачається належність одержувача до особи, яка надає послуги з навчання малюванню, а також з підготовки до школи, заявлені позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про можливість застосування до ОСОБА_1 такого крайнього заходу впливу, в розрізі СК України, як позбавлення батьківських прав та враховуючи твердження відповідача щодо бажання спілкуватися з дитиною, вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Також суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, висновок Органу опіки та піклування носить рекомендаційний характер і чинне законодавство не містить перешкод для встановлення судом іншого, ніж визначений Органом опіки та піклування, місце проживання дитини.

З огляду на те, що наявний у матеріалах справи висновок адміністрації Шевченківського району Дніпровської міською ради, як органу опіки та піклування, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, а також з огляду на відсутність в ньому оцінки щодо тверджень останнього з приводу виниклого спору, суд не приймає його до уваги.

Відповідно до вимог ч. 6ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід віднести на рахунок держави, оскільки за позовну вимогу, яку задоволено судом, позивач при поданні позову до суду була звільнена від його сплати за законом.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, судовий збір, який був сплачений позивачем за вимогу про позбавлення батьківських прав, не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про позбавлення батьківських прав, стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 81532,98 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 27.12.2024 року.

Суддя В.В. Куцевол