Рішення

від 17.01.2025 по справі 177/1958/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1958/24

Провадження № 2/177/198/25

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

17 січня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Березюк М. В.

за участі: секретаря Дятел К. Ю.,

представника позивача, третьої особи СТ «Мрія» Починок В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Садівниче товариство «Мрія», ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

27.08.2024 позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/3 частку земельної ділянки АДРЕСА_1 на території Лозуватської об`єднаної територіальної громади, на 1/3 частку цеглового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 42 кв.м., з господарчими та побутовими будівлями, що розташований на вищевказаний земельній ділянці, які належать ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , якому за життя, на праві власності, належав будинок АДРЕСА_2 ) загальною площею 42,0 кв.м. з господарчими побудовами та земельна ділянка площею 0,06 га призначена для ведення садівництва, що розташовані на території СТ «Мрія» в межах с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області.

Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли доньки померлого ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а також дружина померлого ОСОБА_2 .

З 2006 року та до цього часу позивач користується, розпоряджається та фактично володіє вищевказаним нерухомим майном у повному обсязі. З 2007 року вона самостійно обробляє земельну ділянку та утримує будинок, здійснює поточний ремонт, є членом СТ «Мрія», самостійно в повному обсязі сплачує членські внески та послуги за електроенергію.

Відповідач, після оформлення права на спадщину за законом та набуття права власності на 1/3 частку земельної ділянки та будинку, майном не користується, не утримує його, не розпоряджається ним та навіть не проявляє цікавості щодо нього. За інформацію наявною у позивача, ОСОБА_2 у 2019 році поїхала до своїх дітей у російській федерації та в Україну не поверталася, зв`язок з нею позивач втратила, щодо відновлення свого права власності на спірне майно, ОСОБА_4 до позивача не зверталася.

Позивач вказала, що оскільки вона безперервно, відкрито, більше десяти років володіє 1/3 часткою вищевказаних будинку та земельної ділянки, яка юридично належить ОСОБА_2 , то вона ОСОБА_1 має право на набуття права власності на частку ОСОБА_2 за набувальною давністю.

В судове засідання позивач, яка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 40), не з`явилася, але забезпечила участь у справі представника.

Представник позивача в ході судового засідання позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі. Наполягав на тому, що оскільки позивач тривалий час використовує дачну ділянку, сплачує членські внески, вона має право на набуття права власності на 1/3 частину вказаного майна, що юридично належить ОСОБА_2 , з застосуванням інституту набувальної давності. Відповідаючи на запитання вказував, що ОСОБА_1 хоче заволодіти лише часткою спірного майна, що належить ОСОБА_2 , спору щодо частки належної ОСОБА_3 немає, вони підтримують добрі стосунки.

Відповідач ОСОБА_2 будучи повідомленою про дату час та місце розгляду справи в порядку визначеному законом (а.с. 45, 57, 81, 90, 143, 152), до суду не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяв по суті справи та з процесуальних питань не подано. Вказане, в силу ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Третя особа Садівниче товариство «Мрія» (а.с. 43-44) надало суду письмові пояснення, в яких не заперечували проти визнання за ОСОБА_1 права власності на набувальною давністю на 1/3 частину земельної ділянки та садового будинку АДРЕСА_3 ), що за документами належить ОСОБА_2 . Вказано, що ОСОБА_1 є членом СТ «Мрія» (с. Вільне) з 2007 року, після успадкування 1/3 частки майна ОСОБА_4 , зокрема земельної ділянки № НОМЕР_1 (в минулому НОМЕР_2 ) з земельною ділянкою для садівництва площею 0,06 га та садового будинку АДРЕСА_1 . В поясненнях підтверджено факт зміни нумерації ділянки з 256 на 299, вказано, що з 2007 року ОСОБА_1 одноосібно володіє, користується та утримує майно (сплачує членські внески, оплачує спожиту електроенергію та воду), заборгованості не має (а.с. 59).

Надаючи пояснення як представник третьої особи СТ «Мрія» (керівник, діє в порядку самопредставництва), ОСОБА_5 пояснював, що будь-які рішення щодо виключення співвласників дачної ділянки № НОМЕР_1 з членів СТ «Мрія» не приймалося, претензій до них СТ «Мрія» не має, оскільки позивач самостійно сплачує всі витрати щодо ділянки, здійснює догляд за нею. Підтвердив факт перейменування дачної ділянки з № 256 на № 299, що належала ОСОБА_4 та перейшла до його спадкоємців, але зазначав, що відповідного рішення про перейменування будинків, присвоєння назв вулиць в СТ «Мрія» не приймалося.

Третя особа ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 46, 58, 150) в судове засідання не з`явилася, але надала письмові пояснення, в яких підтвердила факт успадкування нею, сестрою - ОСОБА_1 та останньою дружиною їхнього батька ОСОБА_2 , кожною окремо, по 1/3 частині садового будинку АДРЕСА_3 , з 0,06 га земельної ділянки. Нею досягнуто домовленість з сестрою ОСОБА_1 , що вона ОСОБА_1 користуватиметься та розпоряджатиметься її ОСОБА_3 часткою у вказаному нерухомому майні, про що видано довіреність. Вона з м. Одеси приїздить до сестри погостювати, відвідувала дачну ділянку, але ОСОБА_2 там не бачила. ОСОБА_1 самостійно сплачує членські внески, інші витрати пов`язані з вказаним майном, тому вона не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на належну ОСОБА_2 1/3 частку земельної ділянки та будинку № НОМЕР_1 в СТ «Мрія» (а.с. 76).

Відповідно доч.1ст.280ЦПК України,суд можеухвалити заочнерішення напідставі наявниху справідоказів заодночасного існуваннятаких умов: відповідачналежним чиномповідомлений продату,час імісце судовогозасідання; відповідачне з`явивсяв судовезасідання безповажних причинабо безповідомлення причин; відповідачне подаввідзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За відсутності заперечень представника позивача щодо заочного розгляду справи, беручи до уваги факт належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, його неявку в судове засідання без повідомлення причин, ненадходження до суду відзиву, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів в силу ст. 280 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, допитавши свідків, надавши оцінку доказам, поданим сторонамив обґрунтування своїх вимог, суд дійшов висновку, що позов не підлягаєзадоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.12.2006 державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори, на підставі ст. 1261 ЦК України, спадкоємцям ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме донькам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та дружині ОСОБА_2 (а.с. 104, 112-113), кожній окремо, видано свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна, що за життя належало ОСОБА_4 , а саме на земельну ділянку площею 0,06 га для ведення садівництва, що розташована на території СТ «Мрія» («Мечта» п/п «Кривбаспромводопостачання»), яка належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП КВ 001725, виданого Вільненською сільською радою народних депутатів 18.01.1996 (а.с. 107), а також на цегловий садовий будинок А-1 загальною площею 42,0 кв.м. з господарчими та побутовими будівлями: частка сарая Б, огорожа 1-2, замощення І, що знаходиться у АДРЕСА_4 , що належав померлому на підставі Свідоцтва про право власності від 02.04.1993 виданого виконавчим комітетом Вільненської сільської ради на підставі рішення № 248 від 29.08.1988 та зареєстрованого в КП «Криворізьке БТІ» в книзі № 3Д-204 запис 804 (а.с. 105-106). Вказані обставини підтверджуються також інформаційною довідкою зі спадкового реєстру з інформацією щодо виданих свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 (а.с. 65-67, 94-96), матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_4 (а.с. 93-136), що містить в тому числі свідоцтво про право на спадщину за законом, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину садового будинку з побудовами за № НОМЕР_2 в СТ «Мрія» (а.с. 118) та на 1/3 частку земельної ділянки 0,06 га для ведення садівництва, що розташована в СТ «Мрія» («Мечта») (а.с. 122, 123 зворот).

Той факт, що будинок АДРЕСА_4 за життя належав спадкодавцю ОСОБА_4 , підтверджується копією довідки КП «Криворізьке районне БТІ`ДОР за № 210252 від 16.05.2024 (а.с. 11), свідоцтвом про право власності на садовий будинок та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 105-106).

Відповідно до довідки СТ «Мрія» від 07.06.2024, ОСОБА_1 є членом СТ «Мрія» з 2006 року, має у власності 1/3 частину успадкованої земельної ділянки № НОМЕР_1 , на якій розташований садовий будинок АДРЕСА_1 . При цьому, з початку заснування СТ «Мрія» до 1998 року вищевказана земельна ділянка та будинок на ній мали номер 256, що в подальшому був змінений на номер 299, внаслідок збільшення кількості садових ділянок у товаристві (а.с. 12).

Позивачем виготовлено технічний паспорт на вищевказаний будинок АДРЕСА_1 (а.с. 13-18), проведено оцінку майна (а.с. 36).

Як слідує з квитанцій про сплату членських внесків, квитанцій про оплату послуг з постачання електроенергії та водопостачання, після смерті ОСОБА_4 , оплату членських внесків та інших витрат по СТ (а.с. 26-29, 34), оплату за електроенергії до будинку № НОМЕР_1 в СТ «Мрія» (а.с. 23-25), оплату за водопостачання до будинку № НОМЕР_1 в СТ «Мрія» (а.с. 30-33) здійснює ОСОБА_1 , яка є членом садового товариства «Мрія» з 2007 року, що підтверджується членською книжкою на її ім`я щодо ділянки № НОМЕР_1 , яка містить інформацію про сплату членських внесків з 2017 року (а.с. 34). Лише однак квитанція, надана позивачем, підтверджує факт здійснення платежів за електроенергію ОСОБА_2 (а.с. 23 зворот).

Згідно акта про фактичне користування особи земельною ділянкою та садовим будинком від 12.06.2024, складеного за участі сусідніх землекористувачів СТ «Мрія», земельною ділянкою АДРЕСА_1 та садовим будинком розташованим на ній, у період з 2006 по даний час, володіє та користується ОСОБА_1 , а інших осіб, які б доглядали та утримували будинок і земельну ділянку № НОМЕР_1 після смерті ОСОБА_4 з 2006 року не бачили (а.с. 35).

Відомості зазначені у вказаному акті підтвердила в ході судового розгляду свідок ОСОБА_6 , яка пояснювала, що після смерті ОСОБА_4 , його дружина ОСОБА_2 лише один раз сплачувала членські внески (свідок була уповноважена збирати членські внески), інколи з`являлася на дачі, збирала малину, але останні роки свідок ОСОБА_2 на дачній ділянці не бачила, членські внески ОСОБА_2 не сплачує, членські внески та інші витрати сплачує ОСОБА_1 , яка єдина зі співвласників фактично користується вказаною дачною ділянкою. Свідок підтвердила факт зміни нумерації дачної ділянки з № 256 на № 299, що зумовлено тим, що з плином часу кількість дачних ділянок зростала і щоб зберігати послідовність нумерації, було здійснено перенумерацію ряду дачних ділянок. Вказувала, що в СТ «Мрія» з 1989 року, та їй достеменно відомо, що єдиною дачною ділянкою, що належала ОСОБА_4 , є саме ділянка, що нині нумерується як № НОМЕР_1 .

Свідок ОСОБА_7 , яка є донькою позивача, суду пояснила, що дійсно після смерті дідуся ОСОБА_4 , належну йому дачну ділянку в СТ «Мрія» успадкувала її мати ОСОБА_1 , тітка ОСОБА_3 та дружина діда ОСОБА_2 . Після смерті діда, саме її мати та батько доглядали за дачною ділянкою та будинком на ній, користувалися ними, мати сплачувала членські внески та інші витрати пов`язані з дачною ділянкою. З ОСОБА_2 , після смерті діда, вони стосунків не підтримували, інколи бачили її в СТ «Мрія», але при них вона на успадковану дачну ділянку не заходила, їй ОСОБА_2 не подобалося, коли вони господарювали на дачі. Свідок пояснила, що нині виникла необхідність у продажу дачної ділянки, мати отримала згоду на це він іншого співвласника ОСОБА_3 . У зв`язку з чим, з метою реалізації права продажу вказаної дачної ділянки, ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Відповідно дост.41Конституції України,кожен маєправо володіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю. Правоприватної власностінабувається впорядку,визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно дост.316-317ЦК України,правом власностіє правоособи наріч (майно),яке воназдійснює відповіднодо законуза своєюволею,незалежно відволі іншихосіб. Власниковіналежать прававолодіння,користування тарозпоряджання своїммайном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно дост.319ЦК України,власник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власникмає правовчиняти щодосвого майнабудь-якідії,які несуперечать закону. Усімвласникам забезпечуютьсярівні умовиздійснення своїхправ. Власність зобов`язує. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно змістуст.321ЦК України,право власностіє непорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийцього правачи обмеженийу йогоздійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до змісту ст.ст. 355-361 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двохчи більшеосіб ізвизначенням частоккожного зних управі власностіє спільноючастковою власністю.Право спільноїчасткової власностіздійснюється співвласникамиза їхньоюзгодою. Співвласникиможуть домовитисяпро порядокволодіння такористування майном,що єїхньою спільноючастковою власністю.Співвласник відповіднодо своєїчастки управі спільноїчасткової власностізобов`язанийбрати участьу витратахна управління,утримання тазбереження спільногомайна,у сплатіподатків,зборів (обов`язковихплатежів),а такожнести відповідальністьперед третімиособами зазобов`язаннями,пов`язанимиіз спільниммайном. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Положення ст. 346 ЦК України визначають підстави для припинення права власності: 1)відчуження власникомсвого майна; 2) відмови власника від права власності; 3)припинення прававласності намайно,яке зазаконом неможе належатицій особі; 4)знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6)примусового відчуженняземельних ділянокприватної власності,інших об`єктівнерухомого майна,що наних розміщені,з мотивівсуспільної необхідностівідповідно дозакону; 8)звернення стягненняна майноза зобов`язаннямивласника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11)припинення юридичноїособи чисмерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 346 ЦК України, право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 є співвласником вищевказаної земельної ділянки та садового будинку АДРЕСА_1 , набувши в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку відповідно садового будинку та земельної ділянки для садівництва площею 0,06 га, що розташовані за адресою: ділянка № НОМЕР_1 (до зміни нумерації № НОМЕР_2 ) СТ «Мрія» с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області.

Іншими співвласниками вказаного майна, в рівних частках 1/3 частки, є позивач ОСОБА_1 та третя особа - ОСОБА_3 .

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 набула право власності на вказане нерухоме майно на підставах та в порядку визначеному законом (в порядку спадкування), має гарантоване державою право на володіння, користування та розпорядження належною їй часткою вказаного нерухомого майна, нарівні з іншими співвласниками.

Позивачем перед судом не обґрунтованої жодної визначеної законом підстави для припинення права власності ОСОБА_2 на належну їй частку у спільному майні, перед судом не заявлено відповідні вимоги.

Виїзд ОСОБА_2 , яка є громадянкою України (а.с. 104) за кордон України, не є підставою для припинення її права власності на спірне майно.

Доводи позивача про те, що вона самостійно несе витрати на електропостачання та водопостачання до садового будинку, оплату членських внесків, як підстави для припинення права власності відповідача на спірне майно, з передачею такого права їй - позивачу, суд розцінює критично, оскільки такі вимоги є фактично посяганням на гарантоване Конституцією України та пунктом 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (набрав чинності для України 17.07.1997), право на мирне володіння своїм майном.

Якщо позивач несе тягар утримання спільного майна самостійно, вона не позбавлена права стягнути зі співвласників частину тих витрат, що відповідають їх частці у спільному майні, але такі вимоги перед судом не заявлено, а суд розглядає справи лише в межах позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог про визнання за позивачем права власності на частку в спільному майні, що належить ОСОБА_2 , позивач вказує на набувальну давність.

Однак,відповідно доч.1ст.344ЦК України,особа,яка добросовіснозаволоділа чужиммайном іпродовжує відкрито,безперервно володітинерухомим майномпротягом десятироків аборухомим майном-протягом п`ятироків,набуває правовласності наце майно(набувальнадавність),якщо іншене встановленоцим Кодексом. Набуттяправа власностіна земельнуділянку занабувальною давністюрегулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Так,відповідно дост.119Земельного кодексуУкраїни,громадяни,які добросовісно,відкрито ібезперервно протягомп`ятнадцяти роківкористуються земельноюділянкою,але немають документів,що засвідчуютьнаявність уних правна зазначенуземельну ділянку,можуть звернутисядо Радиміністрів АвтономноїРеспубліки Крим,органу виконавчоївлади чиоргану місцевогосамоврядування ззаявою пропередачу такоїземельної ділянкиу їхнювласність. Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно ізстаттею 118цього Кодексу в межах норм, визначенихстаттею 121цього Кодексу.

В постанові ВП ВС від 15.05.2019 по справі № 729/608/17 визначено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. Натомість добросовісним є володіння, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Така добросовісність має існувати саме на момент заволодіння особою чужим майном. Відсутність добросовісності під час заволодіння особою спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України.

Подібні висновки викладені в постанові ВП ВС від 14.05.2019 по справі № 910/17274/17, де вказано, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

У даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 заявляючи вимоги про визнання за нею права власності на 1/3 частину нерухомого майна у вигляді ділянки № НОМЕР_1 , що являє собою земельну ділянку для садівництва та садовий будинок з господарчими спорудами, достовірно знає, що частка майна на яку вона претендує з посилання на набувальну давність, має власника, належить дружині її покійного батька, тобто вона розуміє, що це майно має власника. Володіючи цим майном, позивач усвідомлює, що вона юридично має право лише 1/3 частину вказаного майна, а інші частина цього майна в рівних частках належать її сестрі ОСОБА_8 та дружині батька відповідачу ОСОБА_2 . Відповідно позивач усвідомлює, що юридично вона не має права на набуття частки відповідача у спільному майні (за відсутності волевиявлення на це власника частки, оформленого в порядку визначеному законом), а отже її заволодіння (фактичне володіння та користування) часткою відповідача у спільному майні не є добросовісним, відповідно в даному випадку відсутній обов`язковий елемент для набуття права власності за набувальною давністю добросовісність заволодіння майном. Більш того, майно, що має власника про якого достеменно відомо позивачу, не може бути об`єктом набуття права власності за набувальною давністю. Натомість позивач, заявляючи вказані вимоги перед судом, посилаючись на набувальну давність, фактично діє недобросовісно, посягаючи на право власності ОСОБА_2 на належне їй майно, ігноруючи волю співвласника - ОСОБА_2 .

Вищевказані обставини, встановлені в ході розгляду справи, унеможливлюють застосування інституту набувальної давності до спірних правовідносин.

Бажаючи набути право власності на частку ОСОБА_2 у спільному майні, позивач не позбавлена права звернутися до останньої з пропозицією укладення відповідних цивільно правових угод (договорів), що можуть бути укладені виключно за взаємною згодою сторін.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (а.с. 39), але керуючись ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги відмову в задоволенні позовних вимог, у суду відсутні підстави для стягнення судового збору на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,18,81,141, 247,259,263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Садівниче товариство «Мрія», ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 17.01.2025 о 14:15 год.

Суддя М.В. Березюк