Постанова від 15.01.2025 по справі 906/120/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року Справа № 906/120/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ушакова 9" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 11 жовтня 2024 року в справі №906/120/24 (суддя Тимошенко О.М.)

час та місце ухвалення рішення: 11 жовтня 2024 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ушакова 9"

про визнання загальних зборів такими, що не відбулися, та про визнання частково недійсними рішення загальних зборів

за участю представників:

від Позивачатв Відповідача - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернулася з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ушакова 9" (надалі Відповідач) про визнання Загальних зборів членів Відповідача затверджених протоколом № 3 від 16 жовтня 2020 року такими, що не відбулися.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.

4 жовтня 2024 року до Господарського суду Житомирської області надійшла заява Відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат. У вказаній заяві Відповідач просив стягнути з Позивача 9000 грн витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 11 жовтня 2024 року заяву Відповідачів про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №906/120/24 задовольнити частково. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн. Відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення 6000 грн..

Місцевий господарський суд в оскаржуваній додатковій ухвалі вказав, що передумовами для застосування норм, котрі регулюють стягнення витрат на правничу допомогу має бути: заява учасника про стягнення судових витрат; заява учасника про поважність причин неможливості до закінчення судових дебатів подання доказів цих витрат; висновок суду про поважність цих причин; клопотання учасника про призначення засідання для вирішення питання судових витрат. Вказав, що тільки сукупність наведених умов може бути підставою для призначення судового засідання в порядку статті 221 ГПК та ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на підставі доказів, які не були подані до закінчення судових дебатів. Судом при цьому констатовано, що Відповідач таких заяви та клопотання не подавав. З даного місцевий господарський суд виснував, що за таких обставин у суду відсутні підстави ухвалювати додаткове рішення щодо судових витрат на підставі доказів, які не були подані до закінчення судових дебатів.

Також суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні вказав, що під час прийняття рішення по даній справі судом не було вирішено питання про розподіл витрат на правничу допомогу, які поніс Відповідач, хоча докази таких витрат були ним надані. Зазначив при цьому, що відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. З урахуванням викладеного місцевий господарський суд ухвалив додаткове рішення про стягнення з Позивача на користь Відповідача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав, висвітлених у ній, просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області № 906/120/24 від 11 жовтня 2024 року та ухвалити постанову, якою стягнути з Позивача на користь Відповідача 9000 грн витрат на правничу допомогу.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що 5 березня 2024 року Відповідачем було подано до Господарського суду Житомирської області відзив на позовну заяву Позивача, в якому Відповідач просив стягнути з Позивача судові витрати у даній справі. Вказує, що до відзиву Відповідачем надавався попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат з копією договору про надання правничої допомоги від 4 березня 2024 року, який в додатку 1 містить детальний опис послуг, що надаються адвокатським бюро «Могильницький та Партнери». Відповідач констатував, що в ході судового розгляду відбулось 6 судових засідань та що на виконання договору про надання правничої допомоги Відповідачем та адвокатським бюро «Могильницький та Партнери» 30 вересня 2024 року було складено та підписано акт наданих послуг. З огляду на зазначене апелянт вважає доведеним подання Відповідачем доказів надання правничої допомоги до закінчення судових дебатів.

Відповідач вказав, що заява про намір подання доказів надання правничої допомоги протягом п`яти календарних днів з моменту ухвалення судом рішення у справі, була зроблена у вступній промові представника Відповідача в судовому засіданні 29 липня 2024 року та у судових дебатах 25 вересня 2024 року, тому на його переконання відмова Господарського суду Житомирської області стягнути судові витрати з Позивача в розмірі 6 000 грн є безпідставною.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на додаткове рішення суду першої інстанції від 11 жовтня 2024 року.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15 січня 2024 року об 14:00 год..

15 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшла заява про проведення засідання за відсутності апелянта та про підтримання апеляційної скарги в повному обсязі.

В судове засідання від 15 січня 2025 року представники Позивача та Відповідача не з`явилися.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 10 грудня 2024 року вбачається, що суд в пункті 2 повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Позивача та Відповідача за наявними в матеріалах справи доказами (зважаючи в тому числі на закінчення тридцятиденного строку розгляду даної апеляційної скарги).

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Відповідача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Житомирської області слід залишити без змін. При цьому колегія апеляційного господарського суду виходила з наступного.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, згідно з частиною першою статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин другої та третьої статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

В той же час колегія апеляційного господарського суду бере до уваги те, що Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

·право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (схожі правові висновки наведені і в постанові Верховного Суду від 19 липня 2021 року в справі №910/16803/19);

·процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року в справі №921/221/21 та від 31 травня 2022 року в справі №917/304/21);

·заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц);

· потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №161/5317/18).

Колегія суддів зазначає, що на виконання вищеописаних норм права та позицій Верховного Суду в розрізі доводів апеляційної скарги щодо того, що заява про намір подання доказів надання правничої допомоги протягом п`яти календарних днів з моменту ухвалення судом рішення у справі, була зроблена у вступній промові представника Відповідача в судовому засіданні 29 липня 2024 року та у судових дебатах 25 вересня 2024 року головуючим суддею зроблено запит від 15 січня 2025 року про надання доступу до прослуховування протоколів судових засіданнь від 29 липня та від 25 вересня 2024 року.

Однак, дослідивши матеріали справи, протоколи засідань від 29 липня та 25 вересня 2024 року, прослухавши звукозаписи даних засідань, суд апеляційної інстанції встановив, що Відповідач не подавав до прийняття рішення докази, які б підтверджували понесення ним судових витрат саме в сумі 6000 грн, як і не зробив заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, як того вимагають приписи чинного процесуального законодавства України.

Відтак колегія суддів констатує що доводи апеляційної скарги про заявлення заяви про намір подання доказів щодо надання правничої в судовому засіданні від 29 липня 2024 року та у судових дебатах 25 вересня 2024 року не знайшли свого підтвердження та спростовуються звукозаписами таких судових засідань.

При цьому колегія суддів не заперечує (як на те вказує Відповідач в апеляційній скарзі) щодо існування акту наданих послуг від 30 вересня 202 року в якому детально відображено найменування послуг та їхня вартість. В той же час колегія суду звертає увагу апелянта на те, що такий акт долучено саме до заяви про ухвалення додаткового рішення, при цьому будь-яких заяв на виконання вимог статті 221 та частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, Відповідачем не було вчинено. Відтак такий акт не досліджується колегією суду та не приймається як доказ на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

Що ж стосується повідомлення Відповідача у відзиві про те, що він планує понести судові витрати, то колегія суддів зазначає, що таке повідомлення вчинено на виконання вимог статті 124 ГПК України; та до нього не долучено доказів котрі б підтверджували понесення витрат на правничу допомогу саме в сумі 6000 грн, як і не зроблено в ньому відповідної заяви про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суду враховує, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Позивача.

В той же час, колегія суддів вважає підтвердженими судові витрати Відповідача в розмірі 3 000 грн, понесені за підготовку проєкту відзиву в справі та наголошує на факті не оспорення судового рішення в цій частині.

Як встановлено місцевим господарським судом на підтвердження таких витрат Відповідачем долучено: договір про надання правничої допомоги від 4 березня 2024 року; перелік та вартість правничої допомоги (послуг), які Адвокатське бюро надає Відповідачу від 4 березня 2024 року та акт надання послуг від 4 березня 2024 року, в якому зазначено про підготовку проєкту відзиву у справі №906/120/24 та вартість послуги 3000 грн; платіжну інструкцію №79 на суму 3000 від 4 березня 2024 року (том 1, а.с. 145-151).

Суд констатує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічний висновок викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №912/1025/20.

Відтак, зважаючи на не подання Відповідачем до прийняття рішення доказів, які б підтверджували понесення ним судових витрат саме в сумі 6000 грн, як і не заявлення заяви про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, як того вимагають приписи чинного процесуального законодавства України в правовому полі дії статті 221 та частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу, в той же час зважаючи на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн за написання відзиву, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що витрати Відповідача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді, підлягають розподілу частково у сумі 3000 грн та що в стягненні 6000 грн судових витрат слід відмовити (за їх недоведеністю та порушенням норм процесуального права при поданні доказів на їх підтвердження). З огляду на зазначене, колегія суду констатує відсутність підстав для зміни чи скасування оспорюваного додаткового рішення.

Апеляційний господарський суд з огляду на все вищевстановлене в даній постанові, ще раз констатує, що доводи апеляційної скарги Відповідача є безпідставними, та спростовані всім вищеописаним у цій постанові. При цьому доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують законність та обгрунтованість оспореного додаткового рішення, а доводи щодо вчинення заяви в судовому засіданні від 29 липня та в судових дебатах від 25 вересня 2024 року не знайшли свого підтвердження та спростовані усім зазначеним вище.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга Відповідача, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно колегія суду залишає без змін оспорюване додаткове рішення, а подану Відповідачем апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ушакова 9" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 11 жовтня 2024 року в справі №906/120/24 - залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 11 жовтня 2024 року в справі №906/120/24 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №906/120/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.