Постанова

від 15.01.2025 по справі 906/578/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15 січня 2025 року Справа № 906/578/17 (906/207/24)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача Черниш О.М.;

відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Баранівської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2024, повний текст якого складено 04.10.2024, у справі №906/578/17 (906/207/24) (суддя Костриця О.О.)

за позовом ліквідатора Комунального підприємства «Першотравенське» Черниша О.М.

до Баранівської міської ради

про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення 618 352,62 грн

в межах справи про банкрутство Комунального підприємства «Першотравенське»,-

В провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/578/17 про банкрутство Комунального підприємства «Першотравенське» (надалі в тексті Підприємство, КП «Першотравенське»).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.11.2017, зокрема порушено провадження у справі про банкрутство КП «Першотравенське».

Постановою суду від 12.12.2017, поміж іншого, КП «Першотравенське» визнано банкрутом та відкрито щодо підприємства ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2019, зокрема, ліквідатором КП «Першотравенське» призначено арбітражного керуючого Черниша О.М.

У межах справи №906/578/17 в лютому 2024р. ліквідатор КП «Першотравенське» Черниш О.М. звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Баранівської міської ради про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення 618 352,62 грн.(арк.справи 2-8).

За наслідками розгляду справи №906/571/17 (906/207/24) рішенням господарського Жито-мирської області від 27.09.2024 частково задоволено позов ліквідатора КП «Першотравенське» Черниша О.М. Покладено субсидіарну відповідальність на Баранівську міську раду за зобов`язан-нями КП «Першотравенське». Присуджено до стягнення з Міської ради на користь Підприємства грошові кошти в сумі 610 352,62 грн. В решті позову відмовлено.(арк.справи 117-133).

Ухвалюючи дане рішення, суд першої інстанції встановив наявність причинно-наслідкового зв`язку між доведенням до банкрутства і критичним фінансовим станом КП «Першотравенське» та діями і бездіяльністю органу управління підприємства Першотравенської селищної ради, право-наступником якої є Баранівська міська рада, що є суб`єктом субсидіарної відповідальності.

Зважаючи на обставини справи про банкрутство, місцевий суд дійшов висновку, що невиконання селищною радою як засновником боржника комунального підприємства обов`язку передбачити можливість настання негативних для нього наслідків у зв`язку з вилученням майна, що перебувало в користуванні у боржника на праві господарського відання, та вчинити уста- новлені законодавством заходи щодо запобігання банкрутству боржника (належного управління боржником, встановлення економічно обґрунтованих тарифів, надання дотацій для покриття збитків від діяльності тощо) свідчить про наявність вини селищної ради у формі простої необережності і, як наслідок, підстав для покладення на неї субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

Крім того, враховуючи дату реалізації наявного активу боржника ліквідатором банкрута, наявність в матеріалах справи доказів відсутності інших активів, не надання доказів наявності активів кредиторами боржника та Баранівською міською радою, дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі КП «Першотравенське», обставини встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, суд першої інстанції виснував, що строк позовної давності станом на дату звернення ліквідатора банкрута з даним позовом до суду не сплинув.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 27.09.2024 у даній справі та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ліквідатора КП «Першотравенське» Черниша О.М. до Баранівської міської ради про покладання субсидіарної відповідальності та стягнення 618 352,62 грн у межах справи про банкрутство КП «Першотравенське».(арк.справи 135-142).

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з неправильним застосуванням норм матеріаль-ного права та порушенням норм процесуального права.

На думку Скаржника, основними доводами апеляційної скарги є наступні:

- орган, до сфери управління якого входить підприємство, не несе повну субсидіарну відпо-відальність за господарськими зобов`язаннями цього підприємства. Комерційні комунальні підприємства за своїми зобов`язаннями відповідають самостійно;

- директор або інша уповноважена особа Підприємства могла звернутися до Міської ради щодо перегляду діючих тарифів або внести свої зміни до проекту рішення про затвердження тарифів на комунальні послуги, однак матеріали не містять доказів таких звернень;

- судом першої інстанції не застосовано висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20) щодо початку перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Ухвалою від 29.11.2024 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 15.01.2025. (арк.справи 162).

Ухвалою суду від 09.12.2024 залишено без розгляду клопотання арбітражного керуючого Черниша О.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. (арк.справи 165, 170-171).

27.12.2024 на електронну адресу суду надійшло клопотання ліквідатора КП «Першотравен-ське» Черниша О.М. про внесення його даних до системи електронного судочинства «Електрон-ний суд» як представника Підприємства, яке було задоволено апеляційним судом.(арк.справи 175).

Ухвалою суду від 09.01.2024 задоволено заяву арбітражного керуючого Черниша О.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з вико рис-танням власних технічних засобів.(арк.справи 180-181).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 15.01.2025 арбітражний керуючий Черниш О.М. надав свої пояснення щодо поданої Міською радою апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2024 у даній справі залишити без змін.

Відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника у призначене на 15.01.2025 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення арбітражного керуючого КП «Першотравенське» Черниша О.М., дослідивши наявні в справі докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою госпо-дарського суду Житомирської області від 23.11.2017 у справі №906/578/17, зокрема порушено провадження у справі про банкрутство КП «Першотравенське».

Постановою суду першої інстанції від 12.12.2017, серед іншого, визнано банкрутом КП «Першотравенське»; відкрито ліквідаційну процедуру КП «Першотравенське».

Загальна сума визнаних судом вимог кредиторів до боржника у справі №906/578/17 про банкрутство КП «Першотравенське» становить 618 352,62 грн, що стверджується реєстром вимог кредиторів КП «Першотравенське» (справа №906/578/17 т.9 арк.справи 18-зворот, 19).

Матеріалами справи №906/578/17 стверджено, що за результатами проведеної ліквідатором банкрута Чернишем О.М. інвентаризації активів КП «Першотравенське» до інвентаризаційного опису необоротних активів включено:

- відвал для снігу, 2013 року випуску;

- автомобіль ГАЗ-53 цистерна асенізаторна, 1988 року випуску;

- екскаватор ЄО-2621, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1988 року випуску;

- екскаватор ЄО-2621 В-3, 1990 року випуску;

- персональний комп`ютер, 2012 року випуску;

- автомобіль ГАЗ 52-04;

- персональний комп`ютер Delux, 2012 року випуску (справа №906/578/17, т.7 арк.справи 224-235).

Разом з тим, комітетом кредиторів боржника на засіданні 12.01.2024, серед іншого, вирішено списати відсутнє майно банкрута у кількості 6 одиниць, а саме:

- відвал для снігу, 2013 року випуску;

- автомобіль ГАЗ-53 цистерна асенізаторна, 1988 року випуску;

- екскаватор ЄО-2621 В-3, 1990 року випуску;

- персональний комп`ютер, 2012 року випуску;

- автомобіль ГАЗ 52-04;

- персональний комп`ютер Delux, 2012 року випуску,

що підтверджується протоколом засідання комітету кредиторів боржника №12 від 12.01.2024 (справа №906/578/17, т.9 арк.справи 193-194).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ліквідатором КП «Першо-травенське» арбітражним керуючим Чернишем О.М. під час ліквідаційної процедури КП «Першо-травенське» було реалізовано екскаватор боржника ЄО-2621, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1988 року випуску, що підтверджується договором купівлі-продажу майна №1 від 16.11.2023 (справа №906/578/17, т.9 арк.справи 180). Вартість продажу становить 8 000,00 грн. Отримані від реалізації майна боржника кошти розподілено ліквідатором банкрута в порядку статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі в тексті КУзПБ). Залишок коштів на ліквідаційному рахунку відсутній.

Таким чином, ліквідатором було встановлено, що після реалізації екскаватора за відсутності відомостей щодо будь-якого іншого майна, різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою складає 610 352,62 грн.

При цьому, встановивши неможливість такого погашення, ліквідатором в межах справи про банкрутство подано заяву до особи, яка відповідно до законодавства несе субсидіарну відпо-відальність за зобов`язаннями банкрута у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Судом першої інстанції враховано, що відповідно до преамбули статуту КП «Першотравен-ське» засновником і власником майна підприємства є територіальна громада селища Першо-травенське, інтереси якої представляє орган управління Першотравенська селищна рада.

Згідно з пунктом 5.4. вище зазначеного статуту відчуження основних засобів, які є комуналь-ною власністю і закріплені підприємством, здійснюються за погодженням із органом управління та у порядку, що встановлений чинним законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти, спрямовуються виключно на інвестиції підприємства та є комунальною власністю.(арк.справи 51-55).

Матеріалами справи стверджено, що на виконання рішення п`ятнадцятої позачергової сесії Першотравенської селищної ради №229 від 06.01.2012, останньою було передано КП «Першотра-венське» в господарське відання майно на загальну суму 7 284 170,30 грн згідно акту приймання-передачі основних засобів, що знаходяться на балансі Першотравенської селищної ради у комунальну власність КП «Першотравенське». Вартість майна, переданого Першотравенською селищною радою КП «Першотравенське», в акті визначена як залишкова балансова вартість станом на 01.01.2012.

Таким чином, Першотравенська селищна рада передала КП «Першотравенське» в госпо-дарське відання майно комунальної власності, яким останнє не могло розпоряджатись у відпо-відності до п.5.4. Статуту.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням сьомої чергової сесії Першотравенської селищної ради №75 від 19.04.2016 вилучено у КП «Першотравенське» всі основні засоби, що підтверджується актом від 02.06.2016 приймання-передачі основних засобів комунальної власності на суму 180 700,68 грн, що знаходяться на балансі КП «Першотравенське».

В подальшому, рішенням 12 позачергової сесії сьомого скликання Першотравенської селищної ради №128 від 23.11.2016 «Про припинення діяльності КП «Першотравенське» прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації.

Крім того, рішенням тринадцятої позачергової сесії №139 від 22.12.2016 у КП «Першо-травенське» вилучено всі необоротні основні засоби, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів комунальної власності, що знаходяться на балансі КП «Першотра-венське» та передано Першотравенській селищній раді від 03.01.2017, на суму 5 278 261,62 грн.

За твердженням ліквідатора Підприємства, Першотравенська селищна рада вилучивши майно у КП «Першотравенське» на підставі вище зазначеного рішення, в подальшому передала його Комунальному підприємству «Водоканал Полісся» (надалі в тексті КП «Водоканал Полісся»).

За твердженням ліквідатора Позивача, Першотравенська селищна рада створила КП «Першо-травенське», яке надавало комунальні послуги для територіальної громади за завідомо заниженими цінами, що встановлювались селищною радою, у зв`язку з чим підприємство, отримувало збитки за результатами своєї діяльності.

На переконання ліквідатора Підприємства, Першотравенська селищна рада умисно довела КП «Першотравенське» до банкрутства, створивши умови за яких дане підприємство не могло нормально працювати та розвиватись за рахунок встановлення низьких тарифів на комунальні послуги. При цьому, Першотравенська селищна рада не компенсувала КП «Першотравенське» різниці в тарифах та собівартості послуг, яка складала 35,9%, що у свою чергу і призвело до банкрутства КП «Першотравенське».

За викладених обставин, враховуючи, що КП «Першотравенське» являється унітарним комунальним підприємством, а також беручи до уваги правонаступництво Баранівської міської ради щодо прав та обов`язків Першотравенської селищної ради, ліквідатором КП «Першо-травенське» Чернишем О.М. в межах справи про банкрутство, заявлено позов про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП «Першотравенське» у розмірі заборгованості перед кредиторами, що складає 618 352,62 грн, на Баранівську міську раду, а також стягнення з Баранівської міської ради на користь КП «Першотравенське» 618 352,62 грн.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.09.2024 у справі №906/578/17 (906/207/24) позов ліквідатора КП «Першотравенське» Черниша О.М. про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення 618 352,62 грн задоволено частково.(арк. справи 117-133).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Баранівської міської ради безпідставна та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

У відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного спору є вимога ліквідатора Боржника про покладення на засновника в особі органу управління субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про відновлення платоспроможності борж-ника або визнання його банкрутом» (наразі КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задово-лення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника, тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини «пронизування корпоративної вуалі» (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.

У чинному КУзПБ доктрина «пронизування корпоративної вуалі» знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності органів управління боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (частина друга статті 61 КУзПБ, які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на правові висновки викладені в пунктах 9.1.-9.15., постанови Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21), щодо правової природи субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство.

9.1.При передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство у складі Верховного Суду порушено питання моменту (строку) виникнення права на звернення до третіх осіб з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства. У зв`язку із цим Суд вважає за необхідне визначити передусім правову природу такої відповідальності.

9.2. Нормами Господарського кодексу України (далі ГК України) та Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосу-вання/притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв`язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури, з огляду на таке.

9.3. Частина перша статті 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

9.4. Водночас, частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно із частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною третьою цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями влас-ника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

9.5. Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то Суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

9.6. За загальним правилом, визначеним частинами першою третьою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

9.7. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, при-значені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 191 ЦК України).

9.8. Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

9.9. Так, у судовій процедурі ліквідації боржника питання єдиного майнового комплексу боржника регулюється нормами КУзПБ про ліквідаційну масу, до складу якої входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (частина перша статті 62 КУзПБ).

9.10. Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено статтями 61-65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

9.11. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

9.12. Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

9.13. Отже у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

9.14. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі лікві-дації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

9.15. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначе-ному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

При цьому визначена в абзаці першому статті 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу без-сумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення частини другої статті 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15, від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 15.02.2024 у справі №908/2538/22, від 14.03.2024 у справі №34/5005/4591/2012 тощо).

Матеріалами справи стверджено, що із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на Баранівську міську раду та стягнення з неї 618 352,62 грн в якості субсидіарної відпові-дальності за доведення до банкрутства КП «Першотравенське» звернувся ліквідатор Підпри-ємства Черниш О.М.

Як встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування поданої заяви ліквідатор Черниш О.М. навів обставини з яких вбачається причинно-наслідковий зв`язок між умисними діями Першотравенської селищної ради правонаступником якої є Баранівська міська рада та негативними наслідками як для боржника у вигляді втрати платоспроможності, так і для його кредиторів у вигляді неотримання погашення грошових вимог заявлених до боржника.

Надаючи оцінку доводам Скаржника про те, що комерційні комунальні підприємства за своїми зобов`язаннями відповідають самостійно, апеляційний суд приймає до уваги наступне:

Положеннями статті 143 Конституції України і статті 327 ЦК України унормовано, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.

Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями ГК України.

За змістом статті 26 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на момент визнання комунального підприємства банкрутом) майно, що знаходиться в оперативному управлінні, не включається до ліквідаційної маси.

Отже, право оперативного управління є найбільш обмеженим правовим титулом, похідним від права власності, який обмежується не тільки законом та статутом, але й власником майна.

З огляду на викладене вище, здійснення господарської діяльності комунальним некомер-ційним підприємством без мети одержання прибутку, на основі матеріальної бази, яка не є його власністю та не включається до ліквідаційної маси в разі банкрутства такого підприємства, зумовлює для законодавця необхідність регулювання спірних відносин у такий спосіб, який би дозволив захистити інтереси можливих кредиторів суб`єкта некомерційної господарської діяльності.

Таке регулювання здійснено через механізм, закріплений у положеннях статей 77, 78 ГК України.

Відповідно до частини десятої статті 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Частинами другою та третьою статті 76 ГК України встановлено, що казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету міністрів України. У рішенні про створення казенного підпри-ємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Відповідно до частини третьої статті 77 ГК України орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підпри-ємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

Згідно з приписами частини сьомої статті 77 ГК України казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства

З огляду на зазначене вище, спірні відносини прямо врегульовано за допомогою відсильної норми частини десятої статті 78 ГК України та частини сьомої статті 77 цього Кодексу, що виключає необхідність застосування до таких відносин аналогії закону або права.

На переконання апеляційного суду, умовою покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування за змістом частини сьомої статті 77 ГК України та частини десятої статті 78 цього Кодексу є недостатність коштів, які є у розпорядженні комунального підприємства.

Положенням ч.1 ст.17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.24 ГК України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Частиною 5 тієї ж статті 24 ГК України встановлено, що органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб`єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом.

У низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Михайленки та інші проти України», пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі «Лисянський проти України», пункт 19, рішення від 03 квітня 2007 року у справі «Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови», пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007 року у справі «Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації», пункт 35, рішення від 15 січня 2008 року у справі «Р. Качапор та інші проти Сербії». Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

ЄСПЛ також висловив позицію і щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства. Так, у пункті 62 рішення у справі «Єршова проти російської федерації» ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

Відтак з урахуванням вище викладених висновків ЄСПЛ, а також те, що нормами ГК України врегульовано діяльність комунальних підприємств аналогічно до діяльності державних казенних підприємств, без наділення вказаних суб`єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами, враховуючи статус Позивача (засновником і власником майна якого є територіальна громада селища Першотравенське в особі органу управління Першотравенської селищної ради), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість покладення субсидіарної відповідальності на засновника Боржника в особі органу управління, в даній справі на правонаступника у випадку доведеності неправомірних дій/бездіяльності такого органу.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням п`ятнадцятої позачергової сесії Першо-травенської селищної ради від 06.01.2012 №229 створено нову юридичну особу КП «Першо-травенське», предмет діяльності якого визначити в статуті.(арк. справи 44).

Відповідно до преамбули статуту Підприємства, засновником і власником майна підпри-ємства є територіальна громада селища Першотравенськ, інтереси якої представляє орган управління Першотравенська селищна рада (справа №906/578/17, т.1 арк.справи 19-26).

Підприємство створене з метою забезпечення реалізації потреб населення, підприємств, організацій та установ селища з різного виду послуг (пункт 2.1 статуту).

Статутний фонд підприємства становить 10 000,00 грн і вноситься до моменту реєстрації (пункт 4.1. статуту).

Згідно з пунктами 5.1.-5.4. статуту майно підприємства становлять основні фонди, оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та пункту 5.4. статут. Джерелами формування майна підпри-ємства є доходи, одержані від надання послуг, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності; доходи від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; придбання майна іншого підприємства, організації; інше майно, набуте на підставах, не заборонених чинним законодавством. Відчуження основних засобів, які є комунальною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням із органом управління та у порядку, що встановлений чинним законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна, кошти спрямовуються виключно на інвестиції підприємства та є комунальною власністю.

Згідно з пунктом 6.2. статуту КП «Першотравенське», серед іншого, реалізує товари, послуги за цінами і тарифами, погодженими з органом управління.

Управління підприємством здійснює його керівник директор. Директора підприємства призначає на посаду селищний голова шляхом укладання з ним контракту. Директора підпри-ємства звільняє з посади селищний голова. Директор підприємства здійснює управління підпри-ємством згідно контракту та відповідно до цього статуту. Директор зобов`язаний щоквартально звітувати перед органом управління про підсумки роботи за відповідний період із поданням звіту встановленої форми (пункти 7.1.-7.5 статуту).

Враховуючи положення статуту Підприємства, колегія суддів виснує, що діяльність Боржника повністю залежала від рішень органу управління Першотравенської селищної ради, оскільки саме остання приймала рішення про створення КП «Першотравенське», наділяла його майном на праві повного господарського відання, яке без погодження з органом управління не могло бути реалізоване, встановлювала через виконавчий комітет тарифи на надання послуг. Крім того, директор КП «Першотравенське» призначався та звільнявся селищним головою селищної ради та зобов`язаний був щоквартально звітувати перед Першотравенською селищною радою про підсумки роботи за відповідний період із поданням звіту встановленої форми. Відтак, КП «Першо-травенське» фактично працювало в період з дати його створення по дату вилучення майна і передачі на баланс Першотравенської селищної ради.

При цьому, щодо складу правопорушення, як умови для застосування субсидіарної від-повідальності, то колегія суддів звертає увагу, що визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна (пункти 9.11, 9.12), має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Наведені висновки щодо об`єкта правопорушення зумовлюють необхідність сформулювати висновки щодо суб`єктів права вимоги та характеру звернення (позову) про покладення субсиді-арної відповідальності боржника у справі про банкрутство.

Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи боржника.

Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 №2971-IX, також і кредитор) має право вчинити дії щодо пере-ведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.

Об`єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та від-новлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відпові-дальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Суб`єктом правопорушення є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №05-5-43/1913-49/272-2012, що державою встановлено режим відповідальності за доведення до банкрутства у формі кримінальної відповідальності за статтею 219 КК України, а також у формі спеціальної відповідальності за статтею 61 КУзПБ. Водночас, якщо стаття 219 КК України передбачає у якості суб`єктивної сторони умисел та корисливий мотив, то для кваліфікації дій за статтею 61 КУзПБ форма вини та мотив мають факультативне значення. Про зазначене свідчить усвідомлений вступ на посаду керівника підприємства-боржника і обов`язок усвідомлення керівником та учасниками юридичної особи відповідальності за свої дії чи бездіяльність (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №923/1054/15).

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як проти-правний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (провадження №12-185гс19, пункт 7.56).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюва-них нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

В питанні складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, колегія суддів звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, що сформульовані та викладені у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 24.01.2023 у справі №917/1500/18 (917/1932/20) тощо.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74,76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покла-дається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див.висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).

Також, для правильного вирішення даної справи, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на порядок встановлення та доведення передумов для покладення субсидіарної відповідальності.

Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної від-повідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

При цьому, в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство задоволення вимог кредиторів неплатоспромож-ного боржника (положення преамбули КУзПБ, пункт 9.5).

Негативним ефектом банкрутства лишається ліквідація суб`єкта господарювання (абзац другий частини п`ятої статті 65 КУзПБ, положення якого визначають умови для продовження господарської діяльності юридичною особою, що звільнилась від боргів за результатами застосо-ваних до неї процедур банкрутства (ліквідаційної процедури у справі про банкрутство) за правилами цього Кодексу).

Тож у разі ліквідації суб`єкта господарювання в результаті процедури банкрутства за умови задоволення вимог кредиторів негативний ефект доведення боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією може настати не для кредиторів цього боржника, а для інших суб`єктів.

Тому в разі виникнення спору внаслідок доведення боржника до банкрутства та ліквідації суб`єкта господарювання відповідні (зацікавлені) особи (особа) не позбавлені права заявити до особи (осіб), винної в доведенні боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією, вимоги про відшкодування шкоди (збитків). У такому разі всі елементи шкоди (збитків) через доведення боржника до банкрутства досліджуються, оцінюються та встановлюються у відповідному спорі, що має розглядатися за правилами статті 7 КУзПБ (у межах справи про банкрутство).

У наведеному висновку апеляційний суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провад-ження №14-122цс20) (з посиланням також на інші правові позиції Верховного Суду): якщо внаслідок неправомірних дій третьої особи вартість майна боржника зменшилася (зокрема через втрату окремого майна, його пошкодження, зменшення ринкової вартості тощо) на певну суму, то відповідно до статей 22, 1166 ЦК України у боржника виникає право вимоги до третьої особи на таку саму суму. У цьому і проявляється компенсаторний характер інституту відшкодування шкоди, зокрема відшкодування збитків: зменшення вартості майна потерпілого на певну суму компенсу-ється виникненням права вимоги до порушника, і це право вимоги поповнює майно потерпілого (пункт 70).

Таким чином, навіть за виявлених фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Враховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, апеляційний суд з огляду на регламентований КУзП порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують від-повідну інформацію (пункт 3 частини другої статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу)

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відпо-відно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Поруч з цим, колегія суддів бере до уваги, що висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінан-сового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини першої статті 61 КУзПБ).

Щодо розміру субсидіарної відповідальності, то відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

Водночас, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відпо-відних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок вклю-чення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідаль-ності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку апеляційний суд звертається до правової позиції Великої Палати Верхов-ного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ («розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою», «у разі недостатності майна боржника») є підставою для висновку, що розмір суб-сидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відпо-відальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 17.06.2020 у справі №923/590/18, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13, від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21).

На переконання апеляційного суду, такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктив-ного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встанов-ленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стяг-нення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

Матеріалами справи підтверджено, що загальна сума визнаних судом вимог кредиторів до боржника у справі №906/578/17 про банкрутство КП «Першотравенське» становить 618 352,62 грн, що підтверджується реєстром вимог кредиторів КП «Першотравенське» (справа №906/578/17 т.9 арк.справи 18-зворот, 19).

Апеляційним судом також встановлено, що за результатами проведеної інвентаризації активів КП «Першотравенське» ліквідатором банкрута Чернишем О.М. до інвентаризаційного опису необоротних активів включено сім позицій майна, шість з яких комітетом кредиторів на засіданні 12.01.2024 було вирішено списати внаслідок його відсутності, а саме: відвал для снігу, 2013 року випуску; автомобіль ГАЗ-53 цистерна асенізаторна, 1988 року випуску; екскаватор ЄО-2621 В-3, 1990 року випуску; автомобіль ГАЗ 52-04; персональний комп`ютер Delux, 2012 року випуску.

Разом з тим, ліквідатором КП «Першотравенське» арбітражним керуючим Чернишем О.М. у ході ліквідаційної процедури Підприємства було реалізовано екскаватор боржника ЄО-2621, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1988 року випуску, що підтверджується договором купівлі-продажу майна №1 від 16.11.2023 (справа №906/578/17 т.9 арк.справи 180). Вартість продажу становить 8 000,00 грн. Отримані від реалізації майна боржника кошти розподілено ліквідатором банкрута в порядку статті 64 КУзПБ. Залишок коштів на ліквідаційному рахунку відсутній.

Таким чином, ліквідатором було встановлено, що після реалізації екскаватора за відсутності відомостей щодо будь-якого іншого майна різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою складає 610 352,62 грн.

Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали справи містять поданий ліквідатором Аналіз фінансово-господарського стану боржника щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства КП «Першотравенське» проведений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, (затверджених наказом Міністерства економіки України №14 від 19.01.2006).(арк.справи 14-38).

Відповідно до вказаного аналізу, ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства КП «Першотравенське» мають місце, так як на початку і наприкінці звітного періоду присутні ознаки поточної неплатоспроможності, коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного періоду менші за їх нормативні значення 1,0 та 0,1 відповідно.

За результатами аналізу ліквідатором банкрута зроблено висновок, що Першотравенська селищна рада створила комунальне підприємство, яке надавало комунальні послуги для територіальної громади за завідомо заниженими цінами, які встановлювались Першотравенською селищною радою, у зв`язку з чим підприємство з 2013 року отримувало збитки за результатами своєї діяльності. Після накопичення КП «Першотравенське» збитків та відсутності можливості оплачувати свої поточні зобов`язання перед кредиторами та бюджетом, Першотравенською селищною радою замість підняття цін на послуги, які надавалися Підприємством, прийнято рішення №128 від 23.11.2016, яким припинено діяльність КП «Першотравенське», і рішення №139 від 22.12.2016, яким вилучено всі необоротні засоби. 19.04.2016, тобто до прийняття рішення про припинення КП «Першотравенське», Першотравенською селищною радою прийнято рішення №75 про вилучення всіх основних засобів, позбавивши підприємство можливості здійснювати основну господарську діяльність. Таким чином, ліквідатор дійшов висновку, що Першотравенська селищна рада умисно довела КП «Першотравенське» до банкрутства.

Таким чином, у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута зроблено висновок щодо наявності передумов для покладення на засновника КП «Першотравенське» субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП «Першотравенське».

Досліджуючи матеріали справи на наявність чи відсутність у діях/бездіяльності Першо-травенської селищної ради в доведенні КП «Першотравенське» до банкрутства, апеляційний суд бере до уваги, що Скаржником в скарзі не заперечується правонаступництво Баранівської міської ради щодо прав та обов`язків Першотравенської селищної ради, а тому, на переконання апеляцій-ного суду та в силу вимог ст.269 ГПК України, ця обставина є встановленою та не потребує доведення.

Колегією суддів встановлено, що суб`єктом правопорушення є Першотравенська селищна рада, правонаступником якої є Баранівська міська рада.

Відповідно до матеріалів даної справи об`єктом правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до КП «Першо-травенське», що залишилися незадоволеними у справі про банкрутство. Відповідно до реєстру вимог кредиторів загальна сума вимог кредиторів до боржника у справі про банкрутство становить 618 352,62 грн. Ліквідатором КП «Першотравенське» арбітражним керуючим Чернишем О.М. за період ліквідацій-ної процедури Підприємства було реалізовано екскаватор боржника. Вартість продажу становить 8000,00 грн. Різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою складає 610 352,62 грн.

На переконання апеляційного суду, об`єктивну сторону господарського правопорушення у даній справі підтверджують наступні обставини.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та стверджується матеріалами справи, на виконання рішення №229 Першотравенської селищної ради від 06.01.2012 «Про створення КП «Першотравенське» селищною радою зі свого балансу на підставі акту приймання-передачі основних засобів було передано в господарське відання КП «Першотравенське» майно на загальну суму 7 284 170,30 грн, в тому числі: житлові будинки та господарські приміщення залишковою вартістю 6 974 574,00 грн; адміністративну будівлю, господарське приміщення, приміщення насосної станції, будівлю майстерні, будівлю критих прилавків залишковою вартістю 50 210,58 грн; інженерні споруди залишковою вартістю 1 239 057,74 грн; універсально-прибиральну машину залишковою вартістю 268,83 грн; причіп; меблі та офісне обладнання залишковою вартістю 21,72 грн; машини та обладнання залишковою вартістю 15 704,00 грн; пристосування розподілу електроенергії залишковою вартістю 29,29 грн.(арк.справи 32-33).

Жодною із сторін не заперечується, що тарифи на послуги, що надавалися КП «Першо-травенське», визначалися рішеннями виконавчого комітету Першотравенської селищної ради як виконавчим органом.

Так, рішеннями виконавчого комітету селищної ради №55 від 06.06.2013, №122 від 29.10.2014, №18 від 31.03.2015 встановлювалися тарифи на централізоване водопостачання з урахуванням витрат на виробництво, транспортування та збут для всіх груп споживачів встановлено на рівні економічно обґрунтованих витрат з рентабельністю 0%, по водовідведенню 0%, по вивезенню сміття 0%, по утриманню будинків з рентабельністю 0%.(арк.справи 38, 39, 41).

Разом з тим, результатами інвентаризації обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання, що надавалися населенню в 2012 р. стверджено, що за перший рік господарської діяльності КП «Першотравенське», обсяг заборгованості з різниці в тарифах станом на 01.01.2013, затверджений рішенням територіальної комісії, становив 109 344,69 грн, фактично погашена різниця у 2013 році 44 616,10 грн; залишок заборгованості 64 728,59 грн.(арк.справи 37).

Відповідно до розрахунку обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з водопостачання, що надана населенню КП «Першотравенське» за 2012-2013 роки, обсяг заборгованості з різниці в тарифах становить 135 580,30 грн, що підтверджуються також Довідкою КП «Першотравенське» станом на 24.04.2014.(арк.справи 49, 60).

З матеріалів справи вбачається, що КП «Першотравенське» листом №3 від 22.01.2014, у зв`язку з тяжким фінансовим станом, просило Першотравенську селищну раду відшкодувати заборгованість за 2012 рік з різниці в тарифах за послуги водопостачання, що надані населенню, в сумі 64 728,59 грн.(арк. справи 36).

Відтак, з даних обставин вбачається, що в перші три роки діяльності КП «Першотравенське», у останнього вже утворилася заборгованість з різниці в тарифах з надання комунальних послуг.

При цьому, згідно з розрахунків фактичної собівартості послуг з централізованого водо-постачання населенню по КП «Першотравенське» за 2014 рік собівартість водопостачання 1 куб. м. води становить 21,69 грн, собівартість водовідведення 1 куб.м. води становить 6,79 грн (арк. справи 47-48). Тобто встановлений виконавчим комітетом тариф на централізоване водо-постачання від 29.10.2014 є меншим від фактичної собівартості наданих послуг за 2014 рік на 73%.

Судом першої інстанції також встановлено і не заперечується жодною із сторін, що рішенням виконавчого комітету Першотравенської селищної ради №17 від 13.02.2014 затверджено обсяг заборгованості за 2012, 2013 роки з різниці в тарифах на послуги водопостачання, надані населенню КП «Першотравенське». Крім того, КП «Першотравенське» листом №26 від 31.03.2015, адресованим секретарю Першотравенської селищної ради, висловило прохання розглянути матеріали та прийняти рішення про затвердження змін складових тарифів на комунальні послуги В подальшому, рішенням виконавчого комітету Першотравенської селищної ради №17 від 31.03.2015 було вирішено затвердити заходи щодо забезпечення стабільності фінансово-госпо-дарської діяльності КП «Першотравенське», зокрема розробку економічно-обґрунтованих тарифів на послуги.

Станом на 16.06.2015 обсяг заборгованості з різниці в тарифах за 2014 рік становив 15 643,83 грн, що підтверджується розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах на водо-відведення, що надана населенню КП «Першотравенське».(арк.справи 45).

Матеріали справи також містять довідки КП «Першотравенське» від 30.07.2015 та від 25.11.2015 про розмір заборгованості з різниці в тарифах за послуги з централізованого водо-постачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню -за даними бухгалтерського обліку КП «Першотравенське», яка становила 238 097,18 грн та 342196,78 грн відповідно.(арк.справи 34, 35).

Згідно з розрахунком фактичної собівартості послуг з централізованого водопостачання населенню по КП «Першотравенське» за 9 місяців 2015 року собівартість водопостачання 1 куб. м. води становить 19,21 грн (арк.справи 50).

Крім того, відповідно до звітів про фінансові результати за 2014-2016 роки за результатами здійснення господарської діяльності з надання комунальних послуг КП «Першотравенське» систематично отримувало збитки, а саме:

- 2013 рік 240,9 тис грн;

- 2014 рік 279,6 тис грн;

- 2015 рік 310,1 тис грн;

- 2016 рік 325,4 тис грн (арк.справи 55-57).

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, отриманий боржником у 2017 році прибуток в сумі 628,5 тис.грн був недостатнім для погашення кредиторської заборгованості, яка за 2014-2017 роки систематично збільшувалася, а саме:

- 2013 рік 241,4 тис грн;

- 2014 рік 441,3 тис грн;

- 2015 рік 602,9 тис грн;

- 2016 рік 618,7 тис грн;

- 2017 рік 619,2 тис грн.(арк.справи 55-58).

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази свідчать, що виконавчим комітетом Першо-травенської селищної ради як виконавчим органом засновника боржника Першотравенської селищної ради у період 2012-2016 років встановлювалися тарифи на комунальні послуги, що надавалися КП «Першотравенське», у нижчому ніж собівартість розмірі. Крім того, при збільшенні тарифів на комунальні послуги, їх розмір все рівно визначався меншим за собівартість, не враховував можливість отримання прибутку для оновлення основних засобів та необоротних активів.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням сьомої чергової сесії Першотравенської селищної ради №75 від 19.04.2016 вилучено у КП «Першотравенське» всі основні засоби, що підтверджується актом від 02.06.2016 приймання-передачі основних засобів комунальної власності на суму 180 700,68 грн, що знаходяться на балансі КП «Першотравенське» а саме: 6 будинків та споруд, 27 одиниць машин та обладнання, 5 транспортних засобів, 5 інших основних засобів, що підтверджується відповідним актом приймання передачі.(арк.справи 29-30).

Поруч з цим, рішенням сьомої чергової сесії Першотравенської селищної ради №75 від 19.04.2016 вирішено створити нову юридичну особу КП «Водоканал Полісся»; затвердити статут; для забезпечення функціонування та здійснення господарської діяльності КП «Водоканал Полісся» створити статутний фонд в розмірі 10 000,00 грн та прийняти в оперативне відання майно селищної ради (арк.справи 40). Крім цього, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано жодною із сторін, рішенням виконавчого комітету Першотравенської селищної ради №46 від 31.05.2016 дозволено КП «Водоканал Полісся» тимчасово, до затвердження нових тарифів на комунальні послуги, послуги з водопостачання та водовідведення, вивозу сміття, при проведенні розрахунків із споживачами користуватися тарифами, які були затверджені на дані послуги для КП «Першо-травенське».

Як вже зазначалося вище, рішенням дванадцятої позачергової сесії Першотравенської селищної ради №128 від 23.11.2016 вирішено припинити діяльність КП «Першотравенське» шляхом ліквідації.(арк.справи 42).

Рішенням тринадцятої позачергової сесії Першотравенської селищної ради №139 від 22.12.2016 вирішено передати майно комунальної власності територіальної громади селища Першотравенська, а саме: житлові будинки кількістю 25 з балансу КП «Першотравенське» на баланс Першотравенської селищної ради; передати житлові будинки з балансу Першотравенської селищної ради в господарське відання на баланс КП «Водоканал Полісся».(арк.справи 43).

Апеляційний суд встановив, що КП «Першотравенське» надаючи послуги протягом 2012 2016 років постійно мало дебіторську заборгованість з різниці в тарифах та кредиторську заборгованість, яка систематично збільшувалася. При цьому, Селищна рада знаючи про наявність дебіторської заборгованості з різниці в тарифах, з метою її зменшення виділяла кошти на її часткове погашення, замість перегляду діючих тарифів, та в подальшому, рішеннями сесії Першо-травенської селищної ради вирішено створити нову юридичну особу Комунальне підприємство «Водоканал Полісся» для надання комунальних послуг на території громади, у зв`язку з чим у КП «Першотравенське» вилучено та передано Першотравенській селищній раді основні засоби, які в подальшому передані для КП «Водоканал Полісся».

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося жодною із сторін, для КП «Водоканал Полісся», яке було утворено після КП «Першотравенське» та яке фактично надає ті ж самі послуги, що й надавав Боржник, рішенням селищної ради №82 від 22.12.2016 було суттєво збільшено тарифи на комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, вивезення сміття).

Таким чином, Першотравенська селищна рада, реалізуючи свої повноваження, фактично передала функції балансоутримувача іншому комунальному підприємству, чим позбавила боржника можливості вести визначену статутом господарську діяльність, отримувати прибуток та погасити існуючу кредиторську заборгованість.

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що обов`язок засновника, власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків вилучення у нього майна, не проведення ним господарської діяльності, збільшення кредиторської заборгованості тощо та вчинити передбачені законом заходи щодо запобігання банкрутству боржника перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості боржником здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток (його неплатоспроможності).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до матеріалів справи до КП «Першотравенське» надання комунальних послуг на території громади здійснювалося Комуналь-ним підприємством «Хомора», засновником і власником майна якого також була територіальна громада селища Першотравенськ, інтереси якої представляє орган управління Першотравенська селищна рада. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.11.2016 у справі №14/5007/1329-Б/12, зокрема, ліквідовано юридичну особу Комунальне підприємство «Хомора, яке було створене Першотра-венською селищною радою для надання комунальних послуг на території громади, що в свою чергу свідчить про типовість та систематичність дій органу місцевого самоврядування Першотравен-ської селищної ради.

Відтак, на переконання апеляційного суду, вище викладені обставини стверджують наявність причинно-наслідкового зв`язку між доведенням до банкрутства і критичним фінансовим станом КП «Першотравенське» та діями і бездіяльністю органу управління підприємства Першотравенської селищної ради, правонаступником якої є Баранівська міська рада, що є суб`єктом субсидіарної відповідальності.

Суб`єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності для засновника КП «Першотравенське» - Першотравенської селищної ради, правонаступником якої є Баранівська міська рада, характеризується навмисним вчиненням наведених вище дій, що призвело до припинення господарської діяльності та неплатоспроможності (банкрутства) КП «Першо-травенське», без створення умов для погашення банкрутом кредиторської заборгованості.

Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними доводи Скаржника про відсутність звернень боржника щодо необхідності зміни розмірів тарифів на комунальні послуги, з огляду на наявність таких звернень у матеріалах справи. Крім того, як було встановлено апеляційним судом, рішенням виконавчого комітету Першотравенської селищної ради №17 від 31.03.2015 затверджувалися заходи щодо забезпечення стабільності фінансово-господарської діяльності КП «Першотравенське», розробка економічно-обґрунтованих тарифів на послуги.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що невиконання селищною радою як засновником боржника комунального підприємства обов`язку передбачити можливість настання негативних для нього наслідків у зв`язку з вилученням майна, що перебувало в користуванні у боржника на праві господарського відання, та вчинити встановлені законодавством заходи щодо запобігання банкрутству боржника (належного управління боржником, встановлення економічно обґрунтованих тарифів, надання дотацій для покриття збитків від діяльності тощо) свідчить про наявність вини селищної ради у формі простої необережності і, як наслідок, підстав для покладення на неї субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині покладення субсидіарної відповідальності на Баранівську міську раду за доведення до банкрутства КП «Першотравенське» та стягнення з Відповідача на користь Позивача грошові кошти в сумі 610 352,62 грн.(за мінусом вартості реалізованого в ході ліквідаційної процедури екскаватор боржника ЄО-2621 618 352,62 грн 8 000,00 грн).

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи Скаржника про неврахування судом першої інстанції початку перебігу строків позовної давності за вимогами про субсидіарну відпові-дальність у справі про банкрутство, з огляду на таке.

Суд зауважує, що буквальне прочитання абзаців 1 та 2 частини 2 статті 61 КУзПБ є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами. (постанова Верховного суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство КГС від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21)).

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, з уста-новленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

Таким чином, враховуючи, що реалізацію наявного активу боржника (екскаватор боржника ЄО-2621) ліквідатором банкрута проведено 16.11.2023, а списання активів боржника, місцезнаход-ження яких встановити не вдалося, проведено комітетом кредиторів боржника 12.01.2024, враховуючи наявність у матеріалах справи №906/578/17 доказів відсутності інших активів, не надання доказів наявності активів кредиторами боржника та Баранівською міською радою, дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі КП «Першо-травенське», на переконання апеляційного суду, строк позовної давності станом на дату звернення ліквідатора банкрута з даним позовом до суду не сплинув.

Інші доводи апеляційної скарги не є такими, що можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи зазначене ухвала господарського суду у даній справі постановлене при повному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи Скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19). Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржників, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого госпо-дарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Баранівської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2024 у справі №906/578/17 (906/207/24) залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №906/578/17 (906/207/24) повернути до господарського суду Жито-мирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.