Рішення

від 09.01.2025 по справі 903/927/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 січня 2025 року Справа № 903/927/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Імпортс», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка», с. Губин перший, Горохівський р-н., Волинська обл.

про стягнення 59 970 грн. 48 коп.

Суддя Шум М.С.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд Імпортс» в позовній заяві від 01.11.2024 (вх.№01-52/1009/24) просить суд стягнути з відповідача Приватного підприємства «Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка» 59 970 грн. 48 коп. в тому числі 43 118 грн. 21 коп. пені, 5 399 грн. 00 коп. 3% річних, 11 453 грн. 27 коп. втрат від інфляції, 3 028,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 04.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15.11.2024 на адресу суду відповідача на дійшов відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Витребувати для ознайомлення матеріали судової справи №903/1115/23. Застосувати строк позовної давності до позовних вимог. Судові витрати на правову допомогу зменшити до 2 000,00 грн..

За приписами ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частинами 2, 3 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Витребування доказів є правом, а не обов`язком суду.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що особа, яка заявляє клопотання про витребування доказів, має зокрема вказати який саме доказ просить витребувати, підтвердженням яких обставин він є, заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, а саме судової справи №903/1115/23, оскільки воно суперечить ст. 81 ГПК України.

19.11.2024 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю. Зазначає, що оскільки відповідачем договір поставки підписано без будь яких заперечень, він погодив вказані у ньому розмір неустойки та виконано в повному обсязі рішення по справі №903/1115/23. Додатково зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення пені,трьох відсотків річних та інфляційних втрат у справі 903/927/24 та у справі №903/1115/23 відрізняються за періодом, за яким вони нараховуються.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність заперечень на відповідь на відзив, закінчення строку для їх подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

21.04.2023 між ТОВ Фуд Імпортс (позивач, продавець) та ПП «ПОСП ім. Івана Франка» (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 2104-IF .

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Згідно умов договору продавець зобов`язується передати нафтопродукти, масла (мастила) та автохімію (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість) (п. 1.1). Загальна кількість товару, що передається за цим договором у власність покупця, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу поставленого (переданого у власність) товару (п. 1.3).

Кількість товару у кожній партії зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній або у відповідному акті приймання-передачі товару (п. 2.3).

Факт поставки (передачі у власність) кожної партії товару в рамках цього договору обов`язково підтверджується або актами приймання-передачі, або видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Датою поставки (передачі у власність) партії товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або в акті приймання-передачі товару.

На виконання умов договору позивачем за період з 24.04.2023 по 03.08.2023 поставлено, а відповідачем отримано товар без зауважень на загальну суму 7 863 848 грн 79 коп, що підтверджується видатковими накладними .

Додатково позивач зазначає, що відповідно до постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі №903/1115/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпортс на рішення Господарського суду Волинської області від 01.02.24 задоволено та стягнуто з ПП «ПОСП ім. Івана Франка» в користь ТзОВ "Фуд Імпортс" пеню у сумі 241 415, 67 грн, 3% річних у сумі 19874,86 грн та інфляційні втрати у сумі 29 288,72 грн за наступні періоди: за накладною №59 від 24.04.2023 за період з 15.05.2023 по 15.06.2023, за накладною №60 від 28.04.2023 за період з 19.05.2023 по 14.07.2023, за накладною №62 від 01.05.2023 за період з 22.05.2023 по 17.07.2023, за накладною №66 від 04.05.2023 за період з 25.05.2023 по 23.07.2023, за накладною №68 від 10.05.2023 за період з 31.05.2023 по 23.07.2023, за накладною №109 від 03.08.2023 за період з 24.08.2023 по 18.10.2023.

Позивач просить стягнути з відповідача 59 970 грн. 48 коп. в тому числі 43 118 грн. 21 коп. пені за період з 24.08.2023 по 24.02.2024, 5 399 грн. 00 коп. 3% річних та 11 453 грн. 27 коп. втрат від інфляції за період з 19.10.2023 по 24.02.2024 згідно видаткової накладної від 03.08.2023 №109 на суму 336 860 грн 99 коп. .

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 3.5 договору сторони погодили, що оплата ціни (вартості) товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця. Розрахунки за товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Покупець зобов`язаний здійснити оплату кожної замовленої партії товару на підставі рахунку, виставленого продавцем, протягом 20 днів від дати поставки товару

Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання він зобов`язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (ст. 230).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 5.3. договору сторони погодили, що кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) товар) за цим договором, повинна на вимогу і на користь іншої сторони сплатити пеню в розмірі 0,1 % від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).

Суд, перевіривши подані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних вважає їх правильними та арифметично вірними до стягнення з відповідача, а саме: пеню у сумі 43 118 грн. 21 коп. за період з 24.08.2023 по 24.02.2024, 3% річних у сумі 19 874 грн 86 коп. та інфляційні втрати у сумі 29 288 грн. 72 коп за період з 19.10.2023 по 30.04.2024.

Враховуючи вищевикладене, заявлена позивачем заборгованість відповідача в сумі 59 970 грн. 48 коп. в тому числі 43 118 грн. 21 коп. пені, 5 399 грн. 00 коп. 3% річних, 11 453 грн. 27 коп. втрат від інфляції підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, підставна і підлягає до стягнення з ПП «ПОСП ім. Івана Франка», оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Судом відхиляється заява відповідача про застосування позовної давності в частині стягненняі 43 118 грн. 21 коп. пені, 5 399 грн. 00 коп. 3% річних та 11 453 грн. 27 коп. втрат від інфляції , з огляду на таке.

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 цього Кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно із ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 23.12.2020 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи №127/23910/14-ц, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 14.02.2018 у справі №161/15679/15-ц.

Враховуючи, що нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних у зв`язку з невиконанням боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (даний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

Крім того, необхідно врахувати, що відповідно до п. 12 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVІD-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину.

Пунктом 19 "Прикінцеві та перехідні положення ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

За захистом своїх порушених прав позивач звернувся з позовом до суду 30.10.2023.

Отже, вимоги про стягнення 43 118 грн. 21 коп. пені за період 24.08.2023 по 24.02.2024 , 5 399 грн. 00 коп. 3% річних та 11 453 грн. 27 коп. за період з 19.10.2023 по 30.04.2024 за договором № 2104-IF від 21.04.2023 пред`явлено позивачем в межах передбаченого строку позовної давності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн. 00 коп відповідно до ст.ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Приватного підприємства «Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка» (с. Губин Перший, Горохівський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Імпортс" (вул. Антоновича, 102в, м. Львів, код ЄДРПОУ 44549348) 59 970 грн. 48 коп., в тому числі 43 118 грн. 21 коп. пені, 5 399 грн. 00 коп. 3% річних, 11 453 грн. 27 коп. втрат від інфляції та 3 028,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяМ. С. Шум