Рішення

від 09.01.2025 по справі 908/2375/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/155/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025 Справа № 908/2375/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (електронна пошта: sud@privatbank.ua; aleksandr.ukrainets@privatbank.ua; вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570)

До відповідача-1: Фермерського господарства "Оксана" (електронна пошта: невідома; вул. Решетнікова, буд. 14, корпус В, с. Дмитрівка, Бердянський район, Запорізька область, 71153; код ЄДРПОУ 20504754)

До відповідача-2: ОСОБА_1 (електронна пошта: невідома; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про солідарне стягнення 1 102 662,36 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Українець О.П. (в режимі відеоконференції) - довіреність № 11619-К-О від 16.07.2024;

Від відповідача-1: не з`явився;

Від відповідача-2: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

05.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Фермерського господарства "Оксана" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 102 662,36 грн.

05.09.2024 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2375/24 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 09.09.2024 справу № 908/2375/24 прийнято до свого провадження та витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

18.09.2024 від Міністерства соціальної політики України до суду надійшло повідомлення, в якому зазначено що станом на 12.09.2024 в ЄІБД ВПО інформація про запитувану особу відсутня.

Ухвалою суду від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2375/24 в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.10.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 25.09.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 21.10.2024 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 13.11.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд". Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 13.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 09.12.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд". Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 09.12.2024 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.01.2025 об 11 год. 40 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд". Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

В судовому засіданні 09.01.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 09.01.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представники відповідачів - 1 та 2 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлені належним чином шляхом оприлюднення текстів відповідних ухвали суду у справі № 908/2375/24 на офіційному веб-сайті «Судова влада України» в мережі Інтернет. Клопотань про розгляд справи безу4 часті уповноважених представників відповідачів або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором б/н від 26.01.2022 року в розмірі 1 102 662,36 грн., з яких 970 662,36 грн. - заборгованість за кредитом; 132 000 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 1048 - 1050 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" Господарського суду Запорізької області у Фермерського господарства "Оксана" (код ЄДРПОУ 20504754) відсутній електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС.

Згідно роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фермерського господарства "Оксана" (код ЄДРПОУ 20504754) є вул. Решетнікова, буд. 14, корпус В, с. Дмитрівка, Бердянський район, Запорізька область, 71153.

Бердянська міська територіальна громада відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх права подати відзиви на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, текст ухвал суду від 23.09.2024 про відкриття провадження у справі № 908/2375/24, від 21.10.2024, від 13.11.2024 та від 09.12.2024 розміщено на офіційному веб-сайті "Судова влада України" в мережі Інтернет, що підтверджується відповідними роздруківками з сайту, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням вищевикладеного, відповідачі належним чином повідомлені про розгляд цієї справи в суді.

Однак, запропонованих ухвалами суду письмових відзивів на позовну заяву та додані до них документи, відповідачі на адресу суду не надіслали, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористалися.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

У статті 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.01.2022 року Фермерське господарство "ОКСАНА" через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ".

Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 1.1. Загальні положення та підрозділу 3.2.2. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПРИВАТБАНК" http://privatbank.ua.

Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, 26.01.2022 року між Відповідачем -1 та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено кредитний договір № Б/Н (далі - Договір), який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних Заяви та Умов.

Відповідно до п 1.1. Договору, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Розмір кредиту: 1 000 000,00 грн. (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 1.4.Договору, у період з дати підписання Заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,4 % в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту). Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості (п .1.5 Договору).

Згідно п. 1.6. Договору, порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, передбачено адаптований графік (на вибір Клієнта та за узгодженням з Банком): 6 місяців користування кредитом: погашення тільки процентів, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; інші 6 місяців користування кредитом: погашення основного боргу з процентами рівними частинами щомісяця, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.

У відповідності до пунктів 3.2.2.5.2. та 3.2.2.5.3. Умов Відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.2.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.2.3.1., 3.2.2.5.14., 3.2.2.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.2.9. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.2.1., 3.2.2.2., 3.2.2.3., 3.2.2.3.1. цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.2.3.2.

За змістом п. 3.2.2.3.2. Умов за користування Послугою Клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом в розмірі, що зазначені в пункті 1.4. Заяви.

Пункт 3.2.2.9.2. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом, передбаченої пунктом 3.2.2.3.2. Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві, про що зазначено у п. 3.2.2.3.1.Умов.

Пунктом 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.6. Заяви).

Згідно з п. 3.2.2.9.1. Умов та відповідно до ст. 212 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 3.2.2.5.2. та 3.2.2.5.3. цього Договору, Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.2.3.3. цього Договору.

У свою чергу пунктом 3.2.2.3.3. Умов визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання Позичальник сплачує Банки відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у пункті 1.5. Заяви.

Нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.2.9.2. Умов).

Судом встановлено, що Відповідачем - 1 підписано кваліфікованим електронним підписом Заявку про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» - 26.01.2022, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, який містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2022 Позивачем свої зобов`язання за вказаним договором виконано в повному обсязі та перераховано на поточний рахунок НОМЕР_2 Відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 1 000 000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по р/р НОМЕР_3 .

26.01.2022 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2) укладено договір поруки №POR1643039585581, предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань Відповідача-1, які випливають з Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за «Угодою 1» в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У пункті 1.5. Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником зобов`язань а «Угодою-1», Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Вказаний договір поруки підписаний сторонами за допомогою кваліфікованого електронного підпису - 26.01.2022, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Відповідач-1 порушив свої зобов`язання перед позивачем за вказаним кредитним договором, а саме не сплатив кошти для погашення заборгованості.

Невиконання відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №б/н від 26.01.2022, а відповідачем-2 за Договором поруки № POR1643039585581 від 26.01.2022 стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про солідарне стягнення з відповідачів - 1, 2 заборгованості в загальному розмірі 1 102 662,36 грн., з яких 970 662,36 грн. - заборгованість за кредитом; 132 000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів; заявка про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ» від 26.01.2022, договір поруки № POR1643039585581 від 26.01.2022, Протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Отже, вищевказані документи мають правовий статус електронних документів, оскільки підписані сторонами шляхом накладання кваліфікованих електронних підписів (скорочено - КЕП) та електронних печаток.

До позовної заяви позивачем в підтвердження укладання та підписання вказаних правочинів надані згідно Закону України „Про електронні довірчі послуги" файли - Протоколи перевірки накладання кваліфікованих електронних підписів (за цим Законом „перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними").

Відповідачами не надано суду заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору № б/н від 26.01.2022 та договору поруки № POR1643039585581 від 26.01.2022 шляхом накладення сторонами своїх електронних кваліфікованих підписів.

Докази, що спростовують ці обставини в матеріалах справи відсутні та суду не надані.

Також судом враховано, що учасниками справи не спростовано відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що кредитний договір № б/н від 26.01.2022 та договір поруки № POR1643039585581 від 26.01.2022 укладені між сторонами в електронній формі шляхом накладення сторонами своїх електронних кваліфікованих підписів, що підтверджується відповідними Протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису до кожного документу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2. ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ГК України).

Відповідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Відповідачем-1 порушені строки погашення кредиту та проценти у вигляді щомісячної комісії, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань у повному обсязі за кредитним договором.

Згідно з п. 2.1.2. договору поруки, у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього Договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою для здійснення договірного списання, згідно п. 2.1.1. цього Договору та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за «Угодою 1», незалежно від факту направлення чи ненаправлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок загальної суми заборгованості у розмірі 1 102 662,36 грн., який складається з заборгованості за кредитом в сумі 970 662,36 грн. та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 132 000,00 грн., суд зазначає що розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, перевірений судом, а тому заявлені позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів - 1, 2 є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідачі - 1, 2 проти арифметичних розрахунків не заперечили, контррозрахунку суми заборгованості, як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надали.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Оксана" (вул. Решетнікова, буд.14, корпус В, с. Дмитрівка, Бердянський район, Запорізька область, 71153; код ЄДРПОУ 20504754) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.01.2022 за кредитом в сумі 970 662 (дев`ятсот сімдесят тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 36 коп., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 132 000 (сто тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Оксана" (вул. Решетнікова, буд. 14, корпус В, с. Дмитрівка, Бердянський район, Запорізька область, 71153; код ЄДРПОУ 20504754) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 615 (шість тисяч шістсот п`ятнадцять) грн. 98 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 615 (шість тисяч шістсот п`ятнадцять) грн. 97 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано: 17.01.2025.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.