Рішення

від 16.01.2025 по справі 910/430/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2025Справа № 910/430/22 (920/9/24)

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н. Незалежності, 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Агроімпорт ЛТД" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, копр. 8Б)

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору арбітражний керуючий Глеваський Віталій Васильович

про стягнення 216 582,78 грн.

в межах справи № 910/430/22

за заявою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Агроімпорт ЛТД" (ідентифікаційний код 37165945)

про банкрутство

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що оскільки відповідач користується земельними ділянками площею 0,6135 га, з кадастровим номером 5910136600:006:0003 та площею 0,9580 га, з кадастровий номер 5910136600:03:006:0006, без правовстановлюючих документів, то за таких обставин Сумська міська рада, звернулася до суду з вимогою про стягнення з відповідача 216 582,78 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками у вигляді орендної плати за землю.

2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

3. Процесуальні дії у справі

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/430/22 за заявою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.12.2022.

Сумська міська рада звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Агроімпорт ЛТД" про стягнення 216 582,78 грн. за використання земельних ділянок кадастровий номер 5910136600:03:006:0006 площею 0,9580 га та кадастровий номер 5910136600:03:006:0003 площею 0,6135 га за період з 2022 року по 31.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.01.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.05.2024 клопотання розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Агроімпорт ЛТД" було задоволено, матеріали справи № 920/9/24 за позовом Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Агроімпорт ЛТД" про стягнення 216 582,78 грн передано до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи № 910/430/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Агроімпорт ЛТД".

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану справу передано для розгляду судді Стасюка С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 справу № 910/430/22 (920/9/24) в межах розгляду справи № 910/430/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Агроімпорт ЛТД" прийнято до свого провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження починаючи з дня відкриття провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання).

28.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання розпорядника майна про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 задоволено клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича про залучення до участі у справі третьої особи, який не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Залучено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича до участі у справі № 910/430/22 (920/9/24) за позовом Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Агроімпорт ЛТД" про стягнення 216 582,78 грн в межах справи № 910/430/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

12.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення розпорядника щодо позовної заяви Сумської міської ради.

Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони повідомлені про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Агроімпорт ЛТД" користується частинами земельних ділянок, площею 0,6135 га, кадастровий номер 5910136600:006:0003, що знаходиться у комунальній власності Сумської міської територіальної громади за адресою: м. Суми, вул. Григорія Давидовського, 38/3 та земельною ділянкою, площею 0,9580 га, кадастровий номер 5910136600:03:006:0006, що знаходиться у комунальній власності Сумської міської територіальної громади за адресою: м. Суми, вул. Григорія Давидовського, 38/2 без зареєстрованого права оренди на них.

Право користування частинами земельних ділянок за ТОВ "Торговий дім" Агроімпорт ЛТД" згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виникло з дати державної реєстрації права власності на майно (24.03.2017 року).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "Торговий дім" Агроімпорт ЛТД" є власником нежитлових приміщень, а саме: прохідна під літерою "Б-І" загальною площею 23,9 кв.м, битові приміщення під літерою "В-І" загальною площею 57,7 кв.м, склад під літерою "Г-І" загальною площею 1496,6 кв.м, та виробничий корпус під літерою "Д-І" загальною площею 2744,1 кв.м, огорожа №2, ворота №1, ворота №4 за адресою: м. Суми, вул. Григорія Давидовського, 38/3 та за адресою: м. Суми, вул. Григорія Давидовського, 38/2.

Таким чином, відповідач фактично користується частинами вказаних земельних ділянок без оформленого договору оренди.

Листом від 01.06.2023 № 06.01-16/780 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган Сумської міської ради, звернувся до відповідача для усунення порушень земельного законодавства шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідь в матеріалах справи відсутня, відповідно договір не укладено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Агроімпорт ЛТД" не сплачувало земельний податок та/або орендну плату, що підтверджується листом від Головного управління ДПС у Сумській області.

Розрахунок коштів, що недоотримала Сумська міська рада внаслідок безпідставного використання земельної ділянки (кадастровий номер 5910136600:03:006:0006) відповідачем без оформлення договорів оренди:

Показники За 2022 рік З 01.01.2023 по 31.08.2023 (за 243 дні)

Площа земельної ділянки, м2 9 580

Площа 50,38% земельної ділянки, м2 4 826

Нормативна грошова 6 417 137,39 7 379 708,00

оцінка земельної ділянки

Нормативна грошова 3 232 683,20 3 717 585,68

оцінка 50,38% земельної ділянки

Розмір відсотку від нормативної 3% 1,5%

грошової оцінки земельної ділянки

Орендна плата за рік 90 980,50 55 763,79

Недоотримана орендна 90 980,50 37 124,93

плата за період

Загальна сума недоотриманих доходів 128 105,43

Розрахунок коштів, що недотримала Сумська міська рада внаслідок безпідставного використання земельної ділянки (кадастровий номер 5910136600:03:006:0003) відповідачем без оформлення договорів оренди.

Показники За 2022 рік З 01.01.2023 по 31.08.2023 (за 243 дні)

Площа земельної ділянки м2 6 135

Площа 51,9% земельної ділянки, м2 3 184

Нормативна грошова 4 109 513,35 4 725 940,35

оцінка земельної ділянки

Нормативна грошова 2 132 793,89 2 452 712,97

оцінка 51,9% земельної ділянки

Розмір відсотку від нормативної 3% 1,5%

грошової оцінки земельної ділянки

Орендна плата за рік 63 983,82 36 790,69

Недоотримана орендна 63 983,82 24 493,53

плата за період,

Загальна сума недоотриманих доходів 88 477,35

Відтак, оскільки відповідач користується частинами земельних ділянок без оформлення правовстановлюючих документів та не сплачує плату за землю, місцевий бюджет недоотримав (128 105,93 грн. + 88 477,35 грн.) 216 582,78 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Так, правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, власник нерухомого майна не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Законодавцем встановлено, що відповідно до положень ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 ст. 93 та ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Правові висновки про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.

Згідно ч. 1-4, 9 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування ст. 791 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України, відповідач міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави, з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 5910136600:006:0003 та 5910136600:03:006:0006.

Судом встановлено, що відповідач є власником об`єкту нерухомості, розташованого на спірних земельних ділянках.

Земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомості відповідача є сформованими.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірними земельними ділянками ТОВ "Торговий дім" "Агроімпорт ЛТД", зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації такого права, а відтак, відповідач користується земельними ділянками без достатньої правової підстави.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ "Торговий дім" "Агроімпорт ЛТД" не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18).

За змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" по даний час не оформлено документи, які посвідчують право користування земельними ділянками площею 0,6135 га, з кадастровим номером 5910136600:006:0003 та площею 0,9580 га, з кадастровий номер 5910136600:03:006:0006, на яких розміщені належні йому об`єкти нерухомості, у зв`язку з чим місцевий бюджет упродовж тривалого часу недоотримав значних коштів у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіюється шкода інтересам територіальної громади.

А тому, ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" зберегло у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Так, Сумською міською радою, проведено розрахунок недоотриманих Сумською міською територіальною громадою доходів за фактичне користування ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" земельними ділянками площею 0,6135 га, з кадастровим номером 5910136600:006:0003 та площею 0,9580 га, з кадастровий номер 5910136600:03:006:0006 у вигляді орендної плати за землю.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено, що ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" використовувало земельну ділянку територіальної громади Сумської міської ради без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України.

Таким чином, ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" у період з 2022 року по 31.08.2023 року не сплачувало за користування спірними земельними ділянками плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Сумської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста Суми, відповідно до ст. 83 ЗК України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Отже, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою протягом періоду з 2022 року по 31.08.2023 року свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.

Викладені вище обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх трьох умов виникнення зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання).

Отже, у даному випадку спір пов`язаний зі стягненням безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" земельних ділянок.

Правові висновки щодо застосування у подібних правовідносинах норми статті 1212 ЦК України, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою судом враховується, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Долученими у справі доказами підтверджено розмір нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Суд перевірив розрахунок заявленої до стягнення суми, та визнає його правомірним, оскільки розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, становить 216 582,78 грн виходячи з розміру орендної плати за землю.

Разом з тим, що стосується доводів розпорядника майна викладених у письмових поясненнях, стосовно того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки, повинно було бути подано саме заяву з кредиторськими вимогами до боржника, то суд вказує наступне.

Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19 зроблено наступні висновки:

"…117. Тож, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ.

118. У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.

119. Рішення про задоволення вимог позивача у такій справі, що набрало законної сили в порядку ГПК України, само по собі не є підставою для набуття статусу конкурсного кредитора та внесення відповідних відомостей до реєстру вимог кредиторів, а отже, і задоволення таких вимог у процедурах банкрутства, адже не є результатом визначеного законодавцем процесуального порядку визнання і задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство - ухвалою суду за результатами розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника в порядку реалізації норм спеціального закону - статей 39, 45 КУзПБ.

120. Як уже зазначалося раніше, КУзПБ не встановлює преклюзивного строку для заявлення кредиторами вимог, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема і після розгляду таких вимог у позовному провадженні в межах справи про банкрутство відповідача, проте за загальними принципами господарського судочинства кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.".

Таким чином, суд вказує, що твердження розпорядника майна стосовно того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, спростовуються висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову Сумської міської ради та наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" безпідставно збережених коштів у сумі 216 582,78 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Сумської міської ради - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" (03035, місто Київ, вулиця Сурикова, будинок, 3; ідентифікаційний код 37165945) на користь Сумської міської ради (40030, Сумська обл., місто Суми, Майдан Незалежності, будинок, 2; ідентифікаційний код 23823253) безпідставно збережені кошти в сумі 216 582 (двісті шістнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят два) грн 78 коп. та судовий збір в сумі 3 248 (три тисячі двісті сорок вісім) грн 74 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.01.2025 (після виходу з відпустки).

Суддя Сергій СТАСЮК