Рішення

від 14.01.2025 по справі 910/7618/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2025Справа № 910/7618/24

Господарський суд міста Києва у складі:

Судді - Бондаренко-Легких Г. П.

за участю секретаря - Боровик В. В.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/7618/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь Еко Енерго» (19443, Черкаська обл., с. Селище, вул. Заводська, буд. 3)

До Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27)

Про стягнення 1 215 033, 56 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Носанова Л. В. - адвокат, ордер серії АІ №1680631 від 14.08.2024 (в режимі ВКЗ);

Від відповідача: Подобєда О. В. - адвокат, довіреність №271-Д від 30.12.2024; Курдюмов М. М. - адвокат, довіреність №265-Д від 30.12.2024;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корсунь Еко Енерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 2 630 411, 94 грн за Актом купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом у жовтні 2021 року у відповідності до Договору №971/01 від 13.11.2019, з яких: 2 268 215, 18 грн основного боргу, 244 083, 52 грн інфляційних втрат та 118 113, 24 грн 3 % річних.

24.06.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху.

01.07.2024 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою від 24.06.2024.

08.07.2024 суд ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 27.08.2024.

29.07.2024 до суду від відповідача надійшов відзив.

14.08.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 27.08.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні на 10.09.2024.

10.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу. Отже, позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог до 1215033, 56 грн та стягнути з відповідача 852 836, 80 грн основного боргу, 244 083, 52 грн інфляційних втрат та 118 113, 24 грн 3 % річних.

10.09.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 10.09.2024 суд на місці ухвалив: (1) прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням зменшених позовних вимог, (2) закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 22.10.2024.

Ухвалою викликом-повідомленням від 24.09.2024 суд повідомив сторін про знаття з розгляду справи, розгляд якої призначався на 22.10.2024 та про визначення нової дати розгляду справи на 29.10.2024.

У судовому засіданні 29.10.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засідання з розгляду справи по суті до 26.11.2024.

22.11.2024 та 25.11.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.

26.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні 26.11.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті до 14.01.2025 для надання можливості відповідачеві відреагувати на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

07.01.2025 та 08.01.2025 до суду від позивача (його різних представників) надійшла заява про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.

14.01.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про відшкодування судових витрат.

У судове засідання 14.01.2025 прибули представники сторін. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши виступи у судових дебатах представників сторін, які підтримали власні правові позиції, що викладені у заявах по суті справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

13.11.2019 між ДП «Гарантований покупець» (надалі - гарантований покупець, відповідач) та ТОВ «Корсунь Еко Енерго» (надалі - виробник за «зеленим» тарифом, продавець за «зеленим» тарифом, позивач) укладено Договір №971/01 (надалі - Договір).

У подальшому за домовленістю сторін до Договору вносились зміни відповідними Додатковими угодами №1322/01/20 від 30.04.2020, №720/01/21 від 19.02.2021, №2423/07/23 від 14.07.2023, №2033/07/24 від 21.02.2024.

Згідно пункту 1.1. Договору у редакції Додаткової угоди №1322/01/20 від 30.04.2020 - продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі, Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (надалі - Порядок (або також Порядок №641) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (Порядок продажу електричної енергії споживачами (або також Порядок №2804).

Згідно пункту 3.3. Договору у редакції Додаткової угоди №720/01/21 від 19.02.2021 - оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору, між сторонами підписано та скріплено печатками Акт купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 24142991, 72 грн (з ПДВ), однак, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за поставлену електричну енергію на суму 23 290 154, 90 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). Різниця між погодженою вартістю поставленої електроенергії та виконаними оплатами становить 852836, 80 грн. відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

09.09.2022 НКРЕКП прийнято Постанову №1117 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року", якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець", зокрема у жовтні 2021 року - 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ).

Згідно пункту 10.4. Порядку (тут та надалі у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин - вересень 2022) - після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Враховуючи умови п. 3.3 Договору, положення п. 10.4 глави 10 Порядку та те, що постанова НКРЕКП від 09.09.2022 №1117 була оприлюднена 12.09.2022, позивач вважає, що остаточний розрахунок з позивачем із забезпечення йому 100% оплати відпущеної електричної енергії за жовтень 2021 року відповідач повинен був здійснити у строк до 15.09.2022 включно, чого останній не зробив.

У зв`язку із зазначеним, позивач керуючись п. 3.3 Договору, положенням п. 10.4 глави 10 Порядку звернувся до суду з даним позовом про стягнення суми основного боргу, а також у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України - 3 % річних та інфляційних втрат.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги (з урахуванням зменшених позовних вимог) позивача до відповідача про стягнення суми основного боргу у розмірі 852 836, 80 грн, інфляційних втрат у розмірі 244 083, 52 грн та 3 % річних у розмірі 118 113, 24 грн за період прострочення з 16.09.2022 по 10.06.2022.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості придбаної електричної енергії згідно погодженого між сторонами Акту купівлі-продажу за жовтень 2021 від 31.10.2021, строк оплати якої (електроенергії) у відповідності до пункту 3.3. Договору, пункту 10.4. Порядку настав 15.09.2022 (після спливу трьох робочих днів з дати оприлюднення постанови НКРЕКП від 09.09.2022 №1117).

Додатково у відповіді на відзив позивач зазначає наступне:

- накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" (надалі також - Наказ №140) та від 15.06.2022 №206 "Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» (надалі також - Наказ №206), стосуються оплати авансових платежів виробникам альтернативних джерел енергії, та не звільняють гарантованого покупця від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Вказане підтверджується висновком Верховного Суду у складі суддів об`єднаної плати Касаційного господарського суду, що викладений у постанові від 21.06.2024 по справі №910/4439/23;

- окрім того, Наказ №140 втратив чинність на підставі наказу Міністерства енергетики України від 05.07.2022 №221, а Наказ №206 втратив чинність на підставі наказу Міністерства енергетики України від 01.04.2024 №136. Отже, станом на дату звернення з даним позовом у червні 2024, положення Наказу №140 та Наказу №206 не могли бути перешкодою для 100 % розрахунку за відпущену у жовтні 2021 електроенергію;

- твердження відповідача щодо необхідності зменшення 3 % річних з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 №902/417/18 є безпідставним з огляду на те, що застосування позивачем ставки на рівні 3 % річних відповідає договору, законодавству України та такий розмір не є надмірним (оскільки, умовами договору сторони не збільшували розмір відсотків річних);

- твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з посиланням на постанову НКРЕКП від 25.02.2022 №332 є безпідставними, оскільки, така постанова стосується зупинення нарахування та стягнення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування лише штрафних санкцій, а не 3 % річних та інфляційних втрат, що є засобами відновлення майнового стану боржника.

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин, при цьому, у відзиві відповідач не наводить жодних конкретних доказів об`єктивної не можливості виконання своїх зобов`язань у зв`язку з настанням обставин непереборної сили.

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

- зобов`язання сторін (спірні правовідносини сторін) виникли під час дії воєнного стану, однак позивачем не враховано положення Наказу №140, згідно якого гарантований покупець здійснює розрахунок відповідно до таких показників: 15 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1. Наказу №140);

- отже, загальна сума, що підлягала виплаті відповідачем за куплену електричну енергію у жовтні 2021, згідно положень Наказу №140 за розрахунками відповідача становить 4 197 581, 08 грн (з розрахунку 15 % від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, який, згідно опублікованих даних на офіційному сайті гарантованого покупця, становить 4 528,45 грн/Мвт-год);

- проведені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є арифметично помилковими;

- з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 18.03.2021 у справі №902/417/18 відповідач просить зменшити розмір нарахованої суми 3% річних на 99 %;

- на спірні правовідносини сторін поширюється дія постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 в частині зупинення нарахування і стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, що вказує на безпідставність позовних вимог в цій частині;

- у спірних правовідносинах сторін наявні форс-мажорні обставини, що зокрема, підтверджується листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що унеможливлює стягнення з відповідача основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.

У додаткових поясненнях, що надійшли до суду 10.09.2024 відповідач вже з посланням на Наказ №140 та Наказ №206 зазначає, що оскільки Наказ №206 втратив чинність на підставі наказу Міністерства енергетики України від 01.04.2024 №136, який набрав чинності 01.05.2024, то обов`язок відповідача з оплати 100 % вартості відпущеної електричної енергії за жовтень 2021 виник лише 01.05.2024, а не 15.09.2022.

5. Оцінка доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

(5.1.) Щодо стягнення суми основного боргу:

- чи підтверджено факт передання/поставки продавцем за "зеленим" тарифом електричної енергії ДП "Гарантований покупець" у жовтні 2021;

- чи настав (коли настав) строк оплати поставленої електроенергії за жовтень 2021;

- чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 та від 15.06.2022 №206;

(5.2.) Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат:

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення;

- чи правомірно позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати відповідачу, а також чи є такі розрахунки арифметично вірними;

- чи підлягає застосуванню у спірних правовідносинах постанова НКРЕКП від 25.02.2022 №332;

(5.3.) Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних на 99 %:

- чи підлягає застосуванню у спірних правовідносинах постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18;

- відтак, чи обґрунтовані доводи відповідача щодо зменшення розміру 3 % річних;

(5.4.) Щодо обставин непереборної сили (форс-мажору):

- чи обґрунтовані доводи відповідача про звільнення від сплати основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, що є обставинами непереборної сили?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §5 Глави 54 Цивільного кодексу України та §3 Глави 30 Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії» (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (частина 1 стаття 714 Цивільного кодексу України).

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 стаття 714 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом (пункт 18 частина 1 стаття 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленим" тарифом або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби (частина 2 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами (частина 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього (пункт 3 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

(5.1.) Щодо стягнення суми основного боргу.

Відповідно до пункту 3.3. Договору у редакції Додаткової угоди №720/01/21 від 19.02.2021 встановлено, зокрема, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці здійснюється згідно з главою 10 Порядку №641 або главою 6 Порядку №2804.

Відповідно до Порядку № 641 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - вересень 2022) визначено порядок розрахунку платежів та порядок їх здійснення гарантованим покупцем споживачам за "зеленим" тарифом, а саме.

Фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору (пункт 8.3 Порядку № 641).

Пунктом 10.1 Порядку № 641 встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП) уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

В свою чергу, пунктом 6.3. Порядку №2804 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин - вересень 2022) встановлено, що після отримання від споживача за «зеленим» тарифом Акта протягом двох робочих днів після затвердження Регулятором вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок зі споживачем за «зеленим» тарифом із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового місяця з урахуванням авансових платежів.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує періоди необхідності здійснення відповідачем остаточної оплати нормами Порядку №641, а саме пунктом 10.4.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач у жовтні 2021 року відпустив відповідачу електричну енергію за "зеленим тарифом" на загальну суму 24 142 991, 72 грн (з ПДВ), що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін Актом купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2021 (том 1, а.с. 48).

Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року (дата оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора 12.09.2022) (том 1, а.с. 60).

З огляду на встановлені Договором строки оплати, враховуючи норми чинного законодавства та зазначену вище Постанову НКРЕКП від 09.09.2022 №1117, відповідач був зобов`язаний здійснити 100 % оплати відпущеної позивачем електричної енергії за жовтень 2021 року у строк до 15.09.2022 включно (протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (НКРЕКП) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел).

Станом на час розгляду справи по суті погоджений сторонами строк оплати за відпущену електричну енергію за "зеленим" тарифом за жовтень 2021 року є таким, що настав, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 852 836, 80 грн з урахуванням здійснених часткових проплат.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що позивачем не враховано особливості регулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану, зокрема, положень Наказів №140 та №206 від 15.06.2022.

У разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду (частина 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1 Закону України "Про оборону України").

Забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі (частини 2 статті 11 Закону України "Про функціонування паливно енергетичного комплексу в особливий період").

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України (пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (далі - Положення № 507).

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення №507, видано наказ "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 28.03.2022 № 140 (Наказ №140), який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та наказ "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" від 15.06.2022 № 206 (Наказ №206) (втратив чинність на підставі наказу Міністерства енергетики України від 01.04.2024 №136).

Постановою НКРЕКП від 28.05.2019 №801 видано ліцензію ТОВ «Корсунь Еко Енерго» на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії (назва об`єкта електроенергетики - комплекс з переробки біомаси, виробничою потужністю 7,5 МВт) (том 1, а.с. 8).

Згідно Наказу №140 Державному підприємству "Гарантований покупець" наказано з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з кошів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку №641, та з урахуванням таких положень:

- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для здійснення господарської діяльності ДП "Гарантований покупець") станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 60 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з біомаси (пп. 1.1.5 пп. 1.1 п. 1 Наказу № 140);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1 - 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 (пункт 1.2 Наказу № 140);

- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.3 Наказу № 140).

Згідно Наказу № 206 Державному підприємству "Гарантований покупець" наказано:

- Державному підприємству "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - виробники), що мають договірні відносини з Державним підприємством ДП "Гарантований покупець" , із дотриманням вимог Порядку 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 цього наказу (п. 1 Наказу № 206);

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності Державного підприємства "Гарантований покупець") станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників: 3) сума, що дорівнює значенню 75 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з біомаси (п. 5 Наказу № 206);

- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для такого виробника (пп. 6 п. 2 Наказу № 206);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 цього пункту (пп. 7 п. 2 Наказу № 206);

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності Державного підприємства "Гарантований покупець") станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу. У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (п. 3 Наказу № 206).

З вище наведеного, суд вважає помилковим контррозрахунок основного боргу, що наведений ДП «Гарантований покупець» у відзиві, оскільки такий проведений для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з сонячного випромінювання, а не з біомаси.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, у наведених вище Наказах №140 та №206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець";

- накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;

- накази не змінюють обов`язку ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;

- на час воєнного стану на ДП "Гарантований покупець" було покладено обов`язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 не знайшла підстав для відступу від наведених висновків щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказів № 140 та № 206, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:

- Накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

- Накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на Державне підприємство "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Між тим Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140, ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за Договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

Оскільки положення Наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.

Крім того, Міністерство енергетики України наказом від 01.04.2024 №136 (набрав чинності 01.05.2024) скасувало дію Наказу № 206.

У зв`язку з вище зазначеними висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23, суд вважає безпідставними твердження відповідача про настання терміну виконання зобов`язання з повного розрахунку за передану електричну енергію у жовтні 2021 з 01.05.2024 (набрання чинності наказу Міністерства енергетики України від 01.04.2024 №136).

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався у відзиві на позовну заяву, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Матеріали справи не містять доказів повної оплати вартості відпущеної у жовтні 2021 року електричної енергії.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується прострочення відповідачем оплати відпущеної позивачем за Договором у жовтні 2021 року електричної енергії за "зеленим" тарифом з 16.09.2022 (наступний день після настання строку оплати - 15.09.2022), а відтак суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 852 836, 80 грн (залишок після здійснених відповідачем проплат) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

(5.2.) Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

У зв`язку із простроченням відповідачем оплати відпущеної у жовтні 2021 року електричної енергії за "зеленим" тарифом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 118 113, 24 грн та інфляційні втрати у сумі 244 083, 52 грн за період прострочення з 16.09.2022 по 10.06.2024.

Суми 3 % річних та інфляційних втрат розраховані позивачем на суму заборгованості - 2 268 215, 18 грн, що існувала до зменшення позовних вимог позивачем внаслідок здійснених відповідачем проплат після відкриття провадження у справі, а саме 30.07.2024 на суму 1 278 884, 45 грн та 28.08.2024 на суму 136 493, 93 грн, що на переконання суду є правомірним.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією (частини 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов`язання за Договором, а відтак наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач був зобов`язаний здійснити оплату відпущеної у жовтні 2021 року електричної енергії за "зеленим" тарифом у строк до 15.09.2022 (включно).

Отже, визначений позивачем початок періоду прострочення відповідачем оплати відпущеної у жовтні 2021 року електричної енергії за "зеленим" тарифом (16.09.2022), відповідає встановленим судом обставинам справи.

Перевіривши за допомогою ІПС "Ліга:Закон" розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив його правильність .

У зв`язку із зазначеним, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 118113, 24 грн 3% річних та 244 083, 52 грн інфляційних втрат.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку зі знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).

Отже, твердження відповідача про те, що постанова НКРЕКП від 25.02.2022 №332 підлягає застосовуванню до спірних правовідносин сторін є хибним, оскільки, така постанова стосується зупинення нарахування та стягнення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування лише штрафних санкцій, а не 3 % річних та інфляційних втрат, що не є неустойкою чи штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

(5.3.) Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних на 99 %.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (частина 1 статті 233 Господарського кодексу України).

У разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина 2 статті 233 Господарського кодексу України).

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно правових висновків, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки, всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання".

Водночас, вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18, а також постанови Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22).

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

З огляду на викладене, з урахуванням положень статті 625 Цивільного кодексу України, кредитор має легітимне очікування на компенсацію йому процентів річних за користування боржником утримуваними грошовими коштами, які належать кредиторові, у встановленому законом мінімальному розмірі річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу, що в даній справі позивачем заявлено до стягнення саме 3% річних, тобто їх розмір фактично визначений законом (частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України) та Договором не збільшувався, отже, в даному випадку відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення мінімального розміру 3% річних.

(5.4.) Щодо обставин непереборної сили (форс-мажору).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на настання обставин непереборної сили, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності і невідворотності (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Відповідно до пункту 5.2 Договору у редакції Додаткової угоди №1322/01/20 від 30.04.2020 при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.

Пунктами 5.3 та 5.4 Договору у редакції Додаткової угоди №1322/01/20 від 30.04.2020 встановлено, що наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3) (з наступними змінами) (далі - Регламент).

Засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини (частина 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Однак, відповідач не надав до суду докази повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили та на підтвердження наявності форс-мажорних обставини не надав відповідний документ ТПП України.

Лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.09.2021 №910/7679/22, від 09.07.2024 №910/11718/22, від 23.10.2024 №922/4801/23).

Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Отже, відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Судом встановлено, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неможливості виконання ним зобов`язань за Договором (зокрема, в частині здійснення повної оплати за відпущену позивачем у жовтні 2021 року електричну енергію за "зеленим" тарифом) внаслідок настання обставини непереборної сили.

Також, суд вважає безпідставними твердження відповідача щодо необхідності встановлення обставин форс-мажору, оскільки, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку зі знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі № 366/203/21 зазначила, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Таким чином, навіть за умови підтвердження відповідачем настання обставин форс-мажору у спірних правовідносинах, останні звільняють боржника лише від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від його виконання взагалі. Тобто, обставини форс-мажору не звільняють відповідача від сплати основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.

З огляду на вище наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і доведеними та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

6. Розподіл судових витрат.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, що викладений у позовній заяві позивач зазначив, що позивач поніс та очікує понести судові витрати у розмірі 64 456, 18 грн, що складаються з:

- судового збору у розмірі 39 456, 18 грн;

- витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 грн;

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог після їх зменшення, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача, виходячи з ціни позову за зменшеними позовними вимогами.

Судовий збір у частині зменшених позовних вимог може бути повернутий позивачем за його клопотанням у порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

В силу приписів частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

26.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій позивач заявив про понесення ним витрат у розмірі 30 000, 00 грн (у попередньому (орієнтовному) розрахунку повідомлялось про 25 000, 00 грн).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн позивач надав суду:

- Договір №010624-1 про надання правничої допомоги від 01.06.2024 між позивачем та адвокатом Кича Д. О.;

- Угоду від 01.08.2024 про розірвання договору №010624-1 про надання правничої допомоги, згідно пункту 5 якої - клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар у розмірі 15000, 00 грн протягом 2-х днів після набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/7618/24;

- Договір про надання правничої допомоги від 13.08.2024 між позивачем та адвокатом Носановою Л. В., згідно п. 4.1. та 4.2. якого: за надання правничої допомоги клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар за супроводження справи у суді першої інстанції у розмірі 15000, 00 грн; клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар протягом 3-х днів після набрання законної сили рішенням відповідного суду.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція послідовно підтримується Верховним Судом, в тому числі і в останніх постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Згідно частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зроблено висновок, що разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

14.01.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в яких останній зазначає, що позивачем не надано суду відповідних доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, а саме акту приймання передачі-наданих послуг та платіжних документів про оплату таких послуг.

Щодо відсутності в матеріалах справи доказів оплати адвокатських послуг, то суд зазначає, що такі послуги повинні бути оплачені позивачем у майбутньому згідно пункту 5 Угоди від 01.08.2024 про розірвання договору №010624-1 про надання правничої допомоги (протягом 2-х днів після набрання законної сили рішення суду) та згідно пункту 4.3. Договору про надання правничої допомоги від 13.08.2024 (протягом 3-х днів після набрання законної сили рішення суду), що цілком відповідає сталій та послідовній правовій позиції Верховного Суду (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/455/19).

Суд враховує, що у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат позивачем заявлено, що ним очікується понести витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 грн, втім у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заявлено вже у сумі 30 000, 00 грн.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (частина 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначив, що розмір гонорару адвокату Кичі Д. О. згідно пункту 4.1. Договору №010624-1 про надання правничої допомоги від 01.06.2024 зменшено з 25 000, 00 грн до 15 000, 00 грн, у зв`язку з достроковим розірванням договору. Решта адвокатських витрат у розмірі 15 000, 00 грн понесені позивачем, у зв`язку з укладенням Договору про надання правничої допомоги від 13.08.2024 з адвокатом Носановою Л. В.

Згідно опису наданої правничої допомоги позивач зазначив, що адвокатом Кичою Д. О. надана наступна правнича допомога на суму 15 000, 00 грн:

- попередня консультація щодо можливості врегулювання спору у позасудовий спосіб та щодо стягнення боргу у судовому порядку;

- формування переліку документів, що необхідні для стягнення боргу у судовому порядку;

- аналіз наданих документів, аналіз судової практики;

- детальна консультація щодо перспектив стягнення боргу у судовому порядку;

- консультації щодо усунення недоліків наданих документів, формування реквізитів для сплати судового збору;

- складання позовної заяви, розрахунок компенсаційних нарахувань, формування пакету документів, що додаються до позову;

- звернення до суду з позовної заявою (подача позову), контроль провадження.

Однак, суд зазначає, що у випадку якби позовна заява була відпочатку сформована згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, тобто виконано належним чином правову допомогу «складання позовної заяви, розрахунок компенсаційних нарахувань, формування пакету документів, що додаються до позову», то такий вид адвокатських послуг як «консультації щодо усунення недоліків наданих документів, формування реквізитів для сплати судового збору», не був би необхідним. Більше того в ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 суд детально розписав, які саме документи варто подати разом із заявою про усунення недоліків, а реквізити сплати судового збору розміщені на офіційному веб-сайті Господарського суду міста Києва, що дозволяє автоматично сформувати квитанцію про оплату.

Також суд вважає, що правнича допомога у вигляді «детальна консультація щодо перспектив стягнення боргу у судовому порядку» по суті входить до такого виду правничої допомоги як «попередня консультація щодо можливості врегулювання спору у позасудовий спосіб та щодо стягнення боргу у судовому порядку».

Отже, суд вважає, що розмір наданої правничої допомоги адвокатом Кичою Д. О. є частково необґрунтованим.

Згідно опису наданої правничої допомоги позивач зазначив, що адвокатом Носановою Л. В. надана наступна правнича допомога на суму 15 000, 00 грн:

- ознайомлення з матеріалами справи;

- підготовка та подання до суду відповіді на відзив;

- підготовка та подання до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог;

- участь у судовому засіданні (27.08.2024);

- участь у судовому засіданні (10.09.2024);

- участь у судовому засіданні (29.10.2024);

- підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, суд зазначає, що «підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу» відповідає процесуальному обов`язку позивача визначеному, зокрема, статтею 129 Господарського процесуального кодексу України щодо подання до суду доказів на підтвердження понесення судових витрат, а отже на переконання суду складання та подання такої заяви, що пов`язане з виконанням позивачем власного процесуального обов`язку не може включатись до витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд враховує, що ні опис наданої правничої допомоги адвокатом Кичою Д. О., ні опис наданої правничої допомоги адвокатом Носановою Л. В. не містить зазначення часу витраченого адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), а отже суд не може перевірити їх співмірність в аспекті часу витраченого адвокатами.

Суд також враховує, що дана справа є стандартною, не складною та щодо якої є стала та численна судова практика, арифметичні розразунки стосуються одного боргового періоду та є не складними.

За таких обставин, суд з урахуванням частини 4 статті 126, частини 5 статті 129, частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України зменшує неспівмірні витрати позивача на професійну правничу допомогу до 15 000, 00 грн, що на переконання суду є підтвердженим та відповідає принципу співмірності витрат, що мали б бути понесені позивачем для розгляду даної справи та є необхідними для захисту позивачем своїх порушених прав.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь Еко Енерго» - задовольнити повністю (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь Еко Енерго» (19443, Черкаська обл., с. Селище, вул. Заводська, буд. 3; ідентифікаційний код: 41812923) основний боргу у розмірі 852.836 (вісімсот п`ятдесят дві тисячі вісімсот тридцять шість) грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 244083 (двісті сорок чотири тисячі вісімдесят три) грн 52 коп., 3 % річних у розмірі 118.113 (сто вісімнадцять тисяч сто тринадцять) грн 24 коп., судовий збір у розмірі 18.225 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять п`ять) грн 50 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

3. Витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн залишити за останнім.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.01.2025.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких