Рішення

від 17.01.2025 по справі 910/8118/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2025Справа № 910/8118/24

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпропром Буд" (Україна, 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 84, прим. 74; ідентифікаційний код: 38839386)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ" (Україна, 02140, м. Київ, просп. Бажана Миколи, буд. 16, оф. 16; ідентифікаційний код: 43573481)

про стягнення 793 281,10 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпропром Буд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ" (далі - відповідач) про стягнення 793 281,10 грн, з яких 495 846,20 грн заборгованості, 49 584,62 грн пені, 199 943,81 грн інфляційних втрат та 47 906,47 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 22/06-21 від 22.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 02140, м. Київ, просп. Бажана Миколи, буд. 16, оф. 16.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 03.07.2024 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

26.07.2024 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 22.07.2024.

Пунктом 3 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСПЛ" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група інститутів по проектуванню "Гіпропром буд" (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпропром буд") (далі - покупець) було укладено Договір поставки № 22/06-21 (далі - Договір).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що предметом цього договору є зобов`язання постачальника передавати у власність покупця, а покупця - прийняти та оплатити металеві комплектуючі та інший металопрокат, в найменуванні, кількості і ціні згідно Специфікацій (рахунків-фактур) узгоджених сторонами, які в подальшому являються невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору покупець здійснює оплату товару, що постачається за цим Договором, у національній валюті України на умовах 100% попередньої оплати.

Згідно з пунктом 4.1 Договору строк виготовлення товару складає не більше 14 днів.

22.06.2021 сторонами, як Додаток №1 до Договору, також підписано Специфікацію №1, якою визначено обсяги товару, що має бути поставлений, його вартість (1 064 000,00 грн) та погоджено, що термін виготовлення Товару не має перевищувати 14 робочих днів з моменту 100% передоплати.

Позивачем у період з 30.06.2021 по 27.07.2021 було здійснено попередню оплату за Договором у розмірі 964 000,00 грн. Вказане підтверджується платіжною інструкцією № 319 від 30.06.2021 на суму 300000,00 грн, платіжною інструкцією № 328 від 30.06.2021 на суму 200000,00 грн, платіжною інструкцією № 405 від 22.07.2021 на суму 100000,00 грн та платіжною інструкцією № 421 від 27.07.2021 на суму 364000,00 грн.

Відповідачем було здійснено поставку товару вартістю 384 153,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №57 від 20.08.2021.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем обов`язків за Договором, звернувся до останнього з листом № ГПС055/021 від 13.10.2021, в якому просив повернути авансовий платіж за Договором.

У період з 01.07.2022 по 25.01.2024 відповідачем було здійснено повернення частини попередньої оплати в сумі 84 000,00 грн. Вказане підтверджується платіжною інструкцією № 92 від 01.07.2022 на суму 7000,00 грн, платіжною інструкцією № 164 від 18.10.2022 на суму 5000,00 грн, платіжною інструкцією № 217 від 25.08.2023 на суму 15000,00 грн, платіжною інструкцією № 242 від 31.08.2023 на суму 10000,00 грн, платіжною інструкцією № 275 від 06.10.2023 на суму 10000,00 грн, платіжною інструкцією № 326 від 09.11.2023 на суму 10000,00 грн, платіжною інструкцією № 339 від 30.11.2023 на суму 12000,00 грн, платіжною інструкцією № 364 від 29.12.2023 на суму 5000,00 грн та платіжною інструкцією № 7 від 25.01.2024 на суму 10000,00 грн.

З огляду на те, що відповідач не повернув суму попередньої оплати в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 495846,20 грн заборгованості, 49584,62 грн пені, 199943,81 грн інфляційних втрат та 47906,47 грн 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт перерахування позивачем в якості попередньої оплати товару на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 964 000,00 грн.

Відповідачем, у свою чергу, здійснено поставку товару вартістю 384 153,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №57 від 20.08.2021.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.

Окрім того, підставою для виникнення у покупця права вимагати повернення попередньої оплати є порушення постачальником строків поставки.

Зі змісту Договору вбачається, що товар має бути поставлений протягом 14 днів з моменту здійснення покупцем 100% попередньої оплати (пункти 3.2 та 4.1 Договору, п. 1 Специфікації №1).

Судом встановлено, що позивачем здійснено попередню оплату товару в розмірі 964000,00 грн, що становить 90,6% від вартості товару, визначеного в Специфікації №1 (1064000,00 грн).

Таким чином, строк поставки, визначений Договором, не почав свій перебіг, що унеможливлює порушення відповідачем свого обов`язку зі своєчасної поставки товару.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

При цьому, суд звертає увагу, що факт повернення відповідачем частини попередньої оплати в розмірі 84 000,00 грн також не свідчить про порушення відповідачем строку поставки товару та про наявність підстав для стягнення з нього попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, а вказує виключно на волевиявлення однієї зі сторін Договору.

Відтак суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 495 846,20 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 49 584,62 грн пені, 199 943,81 грн інфляційних втрат та 47 906,47 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно по п. 8.3 Договору в разі прострочення поставки товару за цим договором, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% за кожен день просрочення, але не більше 10% (десяти відсотків) від загальної вартості непоставленого товару.

Оскільки судом не встановлено факту порушення відповідачем умов Договору, в тому числі в частині строків поставки, правові підстави для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних також відсутні.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 11 899,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 11 899,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.01.2025

Суддя О.В. Нечай