Ухвала

від 17.01.2025 по справі 910/16271/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Київ

17.01.2025Справа № 910/16271/24

Суддя Господарського суду міста Києва Смирнова Ю.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 1. Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) (36014, м.Полтава, вул.Соборності, 45), 2. Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" (39600, Полтавська обл., м.Кременчук, пр.Свободи, 9) про визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним статуту релігійної громади у новій редакції,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" про:

- визнання недійсним протоколу Парафіяльних Загальних зборів Троїцької Української Православної Церкви №1 від 14.04.2024;

- визнання протиправним та скасування розпорядження Голови Полтавської обласної військової адміністрації від 05.09.2024 №547 "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" у новій редакції";

- визнання недійсним Статуту Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" у новій редакції", зареєстрованого розпорядженням Голови Полтавської обласної військової адміністрації від 05.09.2024 №547 "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" у новій редакції".

Позивач зазначає, що подає позов як член релігійної організації, що виконував функції її керівника, але був усунений від своєї діяльності. Підставою цього позову є незгода з рішеннями загальних зборів членів релігійної організації від 14.07.2024, на яких було прийнято нову редакцію статуту, реєстрацію якого здійснено оскаржуваним розпорядженням голови Полтавської обласної військової адміністрації. Рішення, яким змінено канонічну підлеглість, прийняте з порушенням законодавства особами, які не мали право його приймати.

31.12.2024 від Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" надійшло клопотання про повернення позовної заяви без розгляду, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/15170/24, що набрала законної сили, аналогічна позовна заява ОСОБА_1 та його представника Чекмана М.П. була повернута без розгляду. В клопотанні стверджується, що позивач повторно подав тотожній позов до Господарського суду міста Києва, що свідчить про зловживання позивачем та його представником своїми процесуальними правами.

13.01.2025 від представника позивача надійшли заперечення на вказане клопотання. Позивач зазначає, що при повторному поданні позовної заяви навів додаткове обґрунтування обраного способу захисту та суб`єктного складу учасників спору. Вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/15170/24 постановлена із порушенням норм процесуального права, проте в апеляційному порядку цю ухвалу заявник не оскаржував з огляду на тривалість розгляду справи в суді апеляційної інстанції, пов`язану із великим навантаженням на суд та можливим затягуванням розгляду справи іншими учасниками процесу.

Як свідчать обставини справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/15170/24 дії ОСОБА_1 щодо подання позовної заяви до 1. Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), 2. Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" про визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним статуту релігійної громади у новій редакції визнано зловживанням процесуальним правами, у зв`язку з чим таку позовну заяву повернуто. Суд, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, дійшов висновку про завідомо безпідставну зміну позивачем підсудності справи №910/15170/24 та подання позову до Господарського суду міста Києва внаслідок необґрунтованого залучення до кола відповідачів у справі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації). Разом з цим, суд вказав, що позивач не позбавлений можливості звернутися з відповідною позовною заявою із дотриманням вимог ч. 6 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пунктом 11 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з п.5 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до частин 1, 4 ст.43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

В даному випадку, суд констатує, що нових обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, як і нової нормативно-правової кваліфікації цих обставин, у повторно поданій позовній заяві позивач не навів, нових вимог до відповідачів не висунув. Суб`єктний склад учасників спору також залишився незмінним.

З огляду на наявність такої, що набрала законної сили ухвали Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/15170/24, яка винесена судом за результатами розгляду позовної заяви з аналогічними позовними вимогами та тотожнім суб`єктним складом сторін і з аналогічних підстав (яка не була оскаржена позивачем в установленому законом порядку), суд дійшов висновку, що метою повторного звернення позивача з позовом до суду до того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. Такі дії позивача суперечать завданню господарського судочинства, з огляду на що визнаються судом зловживанням процесуальними правами.

Зазначене є підставою для повернення позивачу позовної заяви в силу положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відтак, визнання наведених вище дій позивача зловживанням процесуальними правами (п.4 ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України), у розумінні ст.43 Господарського процесуального кодексу України, не є обмеженням доступу до правосуддя, оскільки позивач не позбавлений можливості виконати вказівки Господарського суду міста Києва, викладені в ухвалі від 12.12.2024 у справі №910/15170/24, яка набрала законної сили та звернутися з позовною заявою з дотриманням вимог ч. 6 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст.43, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Визнати дії ОСОБА_1 щодо подання позовної заяви б/н від 26.12.2024 до 1.Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), 2.Релігійної організації "Ставропігійна релігійна громада Свято-Троїцька парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) міста Кременчук Кременчуцького району Полтавської області" про визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним статуту релігійної громади у новій редакції зловживанням процесуальними правами.

2. Позовну заяву повернути ОСОБА_1 .

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повної ухвали.

Суддя Ю.М. Смирнова