Ухвала

від 17.01.2025 по справі 911/224/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" січня 2025 р. Справа № 911/224/25

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара», вул. Острів, буд. 1, м. Богуслав, Київська обл., 09701

до Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, вул. Максима Залізняка, буд. 3, м. Київ, 03142

про розірвання договору

установив:

13.01.2025 канцелярією Господарського суду Київської області зареєстровано надіслану засобами поштового зв`язку позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» (далі позивач) до Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі відповідач) про розірвання договору про закупівлю товару за державні кошти № 624 від 07.10.2024, укладеного між позивачем і відповідачем та зменшення розміру штрафу для позивача до справедливої суми, яка відповідає ступеню порушення.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що означена справа не підсудна Господарському суду Київської області з таких підстав.

Приписами ч. 1 ст. 125 Конституції України унормовано, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (ст. 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (ст. 28), правила альтернативної підсудності (ст. 29) та правила виключної підсудності (ст. 30).

Так, за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Водночас у ст. 30 ГПК України передбачені правила виключної територіальної підсудності, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у ст. 27 - 29 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська та Севастопольська міські державніадміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Відповідно до ст. 1, 3, 4 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.

Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.

Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики.

Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Відповідно до ст. 16 вказаного Закону України, центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції, комісії, бюро.

Як випливає зі змісту означеного позову, відповідачем у цій справі є Департамент забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, водночас позивач не обґрунтовує підстави звернення з цим позовом до Господарського суду Київської області.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Департамент забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (код ЄДРПОУ 36038290) є державною установою, що зареєстрований за адресою: 03142, м. Київ, вул. Максима Залізняка, буд. 3, засновником якого є Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Водночас за змістом п. 1 Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 411 від 03.09.2014, Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (Адміністрація Держспецзв`язку) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації, кіберзахисту, активної протидії агресії у кіберпросторі.

До того ж відповідно до ст. 2, 5 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв`язку, Національної системи конфіденційного зв`язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, кіберзахисту, поштового зв`язку спеціального призначення, урядового фельд`єгерського зв`язку, активної протидії агресії у кіберпросторі, а також інших завдань відповідно до закону.

Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України спрямовує свою діяльність на забезпечення національної безпеки України від зовнішніх і внутрішніх загроз та є складовою сектору безпеки і оборони України.

Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України має таку загальну структуру:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації;

територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації;

територіальні підрозділи;

Головне управління та підрозділи урядового фельд`єгерського зв`язку;

навчальні, охорони здоров`я, санаторно-курортні та інші заклади, науково-дослідні, науково-виробничі та інші установи і організації.

До сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації, входять державні підприємства, установи та організації, діяльність яких пов`язана із забезпеченням виконання покладених на Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України завдань.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації, територіальні органи, територіальні підрозділи, Головне управління та підрозділи урядового фельд`єгерського зв`язку, заклади, установи і організації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державні підприємства, установи та організації, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки відповідно в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та в установах банків, у тому числі в іноземній валюті.

Отже, з урахуванням наведених вище положень Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» та Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, випливає, що Департамент забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України належить до структури Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Відтак, згідно Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Департамент забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України відноситься до інших центральних органів виконавчої влади.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара», відповідно до ч. 5 ст. 30 ГПК України, належить до виключної підсудності Господарського суду міста Києва.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із ч. 1 ст. 279 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

З огляду наведених законодавчих положень суд дійшов висновку про направлення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» до Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про розірвання договору разом з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст. 27, 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Передати позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» до Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про розірвання договору разом з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 44-В).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя П.В.Горбасенко