Ухвала

від 17.01.2025 по справі 911/149/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/149/25

Суддя Конюх О.В., розглянувши заяву представника Фізичної особи-підприємця Кучкарова Сергія Сергійовича від 16.01.2025 про забезпечення позову у справі

за позовомФізичної особи - підприємця Кучкарова Сергія Сергійовича, с. Скородистик Черкаської області

до відповідача:Комунального виробничого підприємства громадського харчування Ірпінської міської ради, м. Ірпінь Київської області

про стягнення 4 315 714,00 грн.,

без участі представників;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Кучкаров Сергій Сергійович 09.01.2025 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача Комунального виробничого підприємства громадського харчування Ірпінської міської ради, у якому просить суд стягнути з відповідача 4 315 714, 00 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 16.09.2024 між ФОП Кучкаровим С.С. (постачальник) та Комунальним виробничим підприємством громадського харчування Ірпінської міської ради (замовник) був укладений договір поставки харчових продуктів №21/24, за умовами якого постачальник передає у власність замовника харчові продукти, іменовані в подальшому товар. Оплата товару була передбачена за рахунок бюджетних асигнувань з відстрочкою платежу 15 календарних днів.

Позивач твердить, що взяті на себе зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, здійснив поставку товару за підписаними між сторонами видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Проте, відповідач не оплатив отриманий товар, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 4 315 715,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2025 (суддя ОСОБА_1 ) відкрито провадження в справі №911/149/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 11.02.2025.

16.01.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу у межах суми 4 380 449,71 грн., що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову;

- заборони відчуження належного на праві власності відповідачу рухомого та нерухомого майна, яке буде виявлено державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Подана заява обґрунтована тим, що сума позову є досить значною для заявника, відповідач тривалий час уникає виконання свого зобов`язання, тобто діє недобросовісно, є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнять виконання рішення, у зв`язку з чим просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, та на його майно, оскільки на рахунках відповідача грошові кошти можуть бути взагалі відсутні.

Відтак, позивач вважає, що співмірним та адекватним із позовними вимогами заходом, направленим на ефективне поновлення права, є саме накладення арешту на грошові кошти відповідача та усе належне йому на праві власності майно у розмірі 4 380 449,71 грн., оскільки сума заборгованості складає 4 315 714,00 грн. та сплачений судовий збір складає 64 735,71 грн.

Заявник вважає, що заявлені заходи забезпечення не позбавляють відповідача права на господарську діяльність та отримання доходів, відтак вважає недоцільним застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У зв`язку із відпусткою судді Антонової В.М. для розгляду заяви від 16.01.2025 про забезпечення позову було визначено суддю Конюх О.В. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2025 14:11).

Розглянувши заяву представника ФОП Кучкарова С.С. від 16.01.2025 про забезпечення позову, суд встановив таке.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1) ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову, у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (за вимогами майнового характеру) або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (за вимогами немайнового характеру), що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

У постанові Великої Палати від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Верховний Суд зазначив, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову (п.18 постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

Про обставини, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову, може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Системний аналіз законодавства, що регулює інститут забезпечення позову, дає підстави для висновку, що такі заходи можуть вживатися виключно у випадках, коли їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову у поданій заяві позивач зазначає про значну суму позову для заявника та тривале недобросовісне невиконання відповідачем свого зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивачем був поставлений товар з підписаними обома сторонами видатковими накладними на загальну суму 4 315 714,00 грн.

Окрім того, уповноваженими представниками обох сторін підписаний акт звірки взаємних розрахунків на зазначену суму боргу.

Жодних обставин, які б свідчили про свідоме недобросовісне ухилення відповідача від виконання зобов`язань та/або вжиття свідомих заходів до уникнення виконання зобов`язань, у заяві не наведено; будь-яких доказів на підтвердження існування таких обставин до заяви не додано.

Також заява не містить обґрунтування, яким чином накладення арешту на грошові кошти та все майно відповідача сприятиме відновленню прав заявника. Заходи забезпечення позову не є засобом додаткового тиску на сторону зобов`язання або додатковим заходом відповідальності за його невиконання, і можуть застосовуватися виключно з метою забезпечення реального виконання рішення суду та відновлення порушеного права заявника.

Суд також звертає увагу позивача на положення ч. 3 ст. 78 ГК України, відповідно до яких майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Матеріали заяви не містять жодних документальних відомостей про наявне у відповідача майно, на яке можна накласти арешт, і яке відповідач намагається відчужити чи іншим чином приховати задля ухилення від виконання рішення суду (у разі задоволення позову).

Фактично доводи заявника повторюють обставини та підстави позовної заяви, які підлягають дослідженню та встановленню судом під час розгляду справи по суті.

Суд враховує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги, викладені у заяві представника позивача від 16.01.2025 про забезпечення позову є не обґрунтованими та не доведеними, у зв`язку з чим заяву представника ФОП Кучкарова С.С. від 16.01.2025 про забезпечення позову суд залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника Фізичної особи-підприємця Кучкарова Сергія Сергійовича від 16.01.2025 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала Господарського суду Київської області про відмову у забезпеченні позову у справі №911/149/25 підписана 17.01.2025, в порядку ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строків, передбачених ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх