Ухвала

від 17.01.2025 по справі 210/94/25

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/94/25

Провадження № 2/210/509/25

У Х В А Л А

іменем України

17 січня 2025 року

Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Чайкіна О.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позовних вимог

З відомостей про заборону відчуження об`єктів нерухомого майна позивачу стало відомо, що на все належне йому нерухоме майно накладено арешт в межах виконавчих проваджень В122616(09) та №28562868 Дзержинським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції. При цьому позивач вважав, що ці арешти мають бути давно зняті у зв`язку з повним погашенням ним заборгованостей та відсутністю будь-яких майнових чи фінансових вимог зі сторони стягувачів.

У період з 05.09.2011 по 16.11.2012 в Дзержинському відділі державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №28562868 з примусового виконання виконавчого листа №2-513 від 15.07.2011 року про стягнення з позивача на користь ПАТ «Банк Золоті ворота» суми боргу у розмірі 213356,90 грн., яке 16.11.2012 року завершено на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження». В межах вказаного провадження було накладено арешт усього належного позивачу нерухомого майна та вчинено запис про обтяження «11583498 від 07.09.2011 року.

Крім того, у також завершеному виконавчому провадженні «В12-2616(09), яке було відкрито 22.09.2009 року за виконавчим листом №2-265 від 21.11.2008 року про стягнення з позивача на користь «Сбербанк росії» суми боргу у розмірі 351353,83 грн. В межах цього виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна та вчинено запис про обтяження №9134778 від 09.10.2009.

Обидва провадження були знищенні за закінченням терміну зберігання на підставі п.9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, але обтяження та арешт зняті не були.

Станом на теперішній час заборгованість позивача як фінансового поручителя позичальника/заставодавця ОСОБА_2 у виконавчому провадженні «28562868 перед ПАТ «Банк Золоті ворота» погашено повністю шляхом передачі заставодавцем за кредитним договором від 08.07.2007 року цій банківській установі предмету застави транспортного засобу, у зв`язку з чим стягувач не мав жодних претензій.

У виконавчому провадженні №В12-2616(09) заборгованість станом на 20.06.2023 була погашена і банк претензій фінансового характеру не має, що підтверджується довідкою банку №2476 від 21.06.2023 року та встановленому судовим рішенням у справі №210/3953/23.

Позивач звернувся до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою від 25.09.2024 року про зняття арешту з усього майна, що належить мені на праві приватної власності зі зняттям відповідних обтяжень.

14.10.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні дій, тому він змушений звернутись до суду з позовом про зняття арешту.

Рух справи

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна - залишино без руху.

ОСОБА_1 роз"яснено, що позов прозняття арештуз майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Також роз"яснено,що відповідачамив справіє боржник,особа,в інтересахякої накладеноарешт намайно,а вокремих випадках-особа,якій переданомайно,якщо вонобуло реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

У разіякщо описта арештмайна проводивсядержавним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, тобто шляхом подання скарги на дії державного виконавця до суду, який видав виконавчий лист.

15 січня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останні зазначив, що виконавчі провадження, в яких накладено арешт, знищенні. Стягувачем виступали - ПАТ "Банк Золоті ворота" та "Сбербанк росії", а він мав статус боржника у виконавчому провадженні.

Фактичні обставини встановлені судом

09.10.2009 року Дзержинським районним відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження В12-2616(09) (а.с.6).

07.09.2011 року Дзержинським районним відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження №28562868 (а.с.6).

З відповіді Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.07.2023 року встановлено, що у період з 05.09.2011 року по 16.11.2012 року на виконанні перебувало ВП №28562868, яке завершено на підставі вимог п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження». При проведенні виконавчих дій державним виконавцем винесена постанова про арешт майна. Також на виконанні перебувало виконавче провадження В12-2616(09), яке знищено на підставі п.9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби. При проведенні виконавчих дій державним виконавцем винесена постанова про арешт майна. (а.с.7)

З наданого акту прийому-передачі заставного майна встановлено, що АТ «Банк Золоті ворота» отримало від заставодавця транспортний засіб, що знаходився в заставі по кредитному договору, будь яких претензій фінансового характеру до ОСОБА_1 АТ «Банк Золоті ворота» не має (а.с.8, 9).

З довідки, яка надана АТ «Міжнародний резервний банк», встановлено, станом на 20.06.2023 року відсутня заборгованість перед АТ «Міжнародний резервний банк» за договором №06-11-04/ФО від 08.11.2004 року, укладеним між АТ «Міжнародний резервний банк» та ОСОБА_1 (а.с.12) .

Позивач звернувся до органів виконавчої влади з вимогою про зняття арешту з усього належного йому майна та 14 жовтня 2024 року за вихідним № 28.11-34/285511 отримав відповідь, відповідно до якої встановлено, що Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не може винести постанову про зняття арешту з майна боржника, оскільки відсутні підстави для припинення обтяжень №9134778, 11583498 (а.с.13-14).

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 був боржником у виконавчих провадженнях, відкритих відносно нього в порядку Закону України "Про виконавче провадження" та під час вчинення виконавчих дій, на його майно було накладено арешт на підставі постанови державного виконавця.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першоюстатті 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIVзаходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 5 частини третьоїстатті11Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначеностаттею 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Висновки суду

Законодавець у частині першій статті16 ЦКустановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другоюстатті 16 ЦКвстановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Під час дослідження матеріалів справ судом встановлено, що підставами обтяження майна позивача є постанови ВДВС В12-2616(09) від 09.10.2009 року та №28562868 від 20.05.2009 року і у даних виконавчих провадженнях позивач є боржником. Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що накладення арешту на майно порушує його права, як власника, захист якого передбачено391ЦК України.

В той же час боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Тобто судом встановлено, що між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється.

Арешт накладено на майно ОСОБА_1 , який на момент накладання арешту виступав боржником у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому ОСОБА_1 не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20), від 19 січня 2022 року у справа № 577/4541/20 (провадження № 61-8240св21).

Підстав відступити від зазначених висновків під час розгляду цієї справи суд не встановив.

Суд вважає роз`яснити ОСОБА_1 , що його вимоги про зняття арешту повинні розглядаться в порядку, передбаченомурозділом VIIІ ЦПК України, оскільки у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Оскільки позов про скасування арешту на майно, на переконання суду, підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 258-260ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися до суду зі скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).

Ухвала складена та підписана 17 січня 2025 року.

Суддя: О. В. Чайкіна