Рішення

від 06.01.2025 по справі 916/4710/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4710/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020"; (вул. Хімічна буд.1/27 офіс 206,Одеса,Одеська область,65031)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕС ЮГ" (вул. Студентська, 1, 16,с. Молодіжне,Одеська обл., Одеський р-н,67840)

про розірвання договору та стягнення 447823,38 грн.;

за участю представників:

від позивача: Кострич М.П.

від відповідача: Подольна Т.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕС ЮГ" про розірвання договору та стягнення 447823,38 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору підряду № 23/02-23 від 24.02.2023

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю " ДК ТРЕЙД 2020" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕС ЮГ у розмірі 456 418,07 грн (розмір позовних вимог: 447 823,38 грн, орієнтовні судові витрати: 8 594,69 грн), які знаходяться, зокрема, на банківському рахунку: НОМЕР_1 в АТ КБ ПРИВАТБАНК, а за відсутності вказаної суми на рахунку - на будь-які інші грошові кошти, які містяться (знаходяться) на будь-яких інших рахунках, які належать Товариству та які відкриті у будь-яких інших фінансових установах.

Ухвалою суду від 03.11.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю " ДК ТРЕЙД 2020" у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 01.11.2023р. вх. № ГСОО 2-1660/21 по справі №916/4710/23.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4710/23, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачам строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 04.03.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/4710/23 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

19.07.2024 р. від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів та повернення до стадії підготовчого провадження. Вказане клопотання було задоволено судом у частині долучення доказів. В іншій частині у задоволенні клопотання відмовлено.

У вказаному клопотанні відповідач стверджує23.09.2024, що він повністю виконав свої зобов`язання згідно договору, підготував технічну документацію та направив її кур`єром позивачу 18.10.2023 р., на підтвердження чого надав копію поштової накладної кур`єрської служби доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин». З огляду на вищевказане, вважав зобов`язання повністю виконаними.

23.09.2024 від відповідача надійшло клопотання про призначення судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

Судом відмовлено в задоволенні вищезазначеного клопотання так як відповідачем взагалі не обґрунтовано з яких підстав клопотання повинно бути задоволено. Крім того, клопотання подано з порушенням строку без клопотання на поновлення строку.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача просив позовну заяву залишити без задоволення.

По справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Як зазначає позивач, Між Товариством з обмеженою відповідальністю ДК ТРЕЙД 2020 та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕРЕС ЮГ було укладено Договір № 23/02-23 від 24.02.2023 року. Відповідно до умов цього Договору Відповідач взяв на себе зобов`язання виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації модульного блок-пункту за адресою: Одеська обл., Біляївський район, с/рада Усатівська, Масив 7, будинок 4. Крім цього Сторони погодили наступне:

- вартість робіт: 432 800,00 грн без ПДВ (п. 2.1 Договору);

- порядок оплати: 100 % вартості робіт Позивач сплачує протягом трьох банківських днів з дня підписання Договору (п. 2.2 Договору);

- строк виконання робіт: протягом двох місяців з моменту зарахування коштів на банківський рахунок Відповідача (п. 3.1 Договору);

- рішення про перегляд термінів виконання робіт з обґрунтуванням причин оформляється додатковою угодою до цього Договору (п. 3.3 Договору);

- датою закінчення виконання всього обсягу робіт вважається дата їх прийняття Замовника за актом приймання виконаних робіт (п. 3.4 Договору).

- строк дії Договору: до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 9.1. Договору).

На виконання положень Договору Позивач здійснив 27.02.2023 року оплату авансового платежу у розмірі 432 800,00 грн (100 % передоплата), а також передав Відповідачу всі документи, необхідні останньому для виконання робіт за Договором.

З огляду на той факт, що передоплата була здійснена 27.02.2023 року, то з 28.02.2023 року розпочався відлік 2-місячного строку виконання робіт, відповідно кінцевий строк виконання робіт закінчився 28.04.2023 року. Однак, всупереч вищезазначеним положенням Відповідач не приступив до виконання робіт, чим порушив взяті на себе за Договором зобов`язання.

Враховуючи той факт, що Відповідач прострочує виконання робіт вже понад півроку і виконання таких робіт вже не є економічно доцільним для Позивача, останній звернувся до Відповідача з письмовою заявою про припинення Договору та з вимогою щодо повернення сплаченого Позивачем за Договором авансу. Однак, на сьогодні Відповідач сплачені Позивачем за Договором кошти (авансовий платіж у розмірі 432 800,00 грн) досі не повернув.

Враховуючи вищевказане, позивач просить суд розірвати договір № 23/02-23 від 24.02.2023 року стягнути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі: 432 800,00 грн, інфляційні втрати за період з 28.02.2023 р. по 27.10.2023 р. у розмірі 6 414,81 грн та три відсотки річних за період з 28.02.2023 р. по 27.10.2023 р. у розмірі 8 608,57 грн.

Дослідивши доводи сторін та докази наявні у матеріалах справи суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступні обставини.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ДК ТРЕЙД 2020 та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕРЕС ЮГ було укладено Договір № 23/02-23 від 24.02.2023 року. Відповідно до умов цього Договору Відповідач взяв на себе зобов?язання виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації модульного блок-пункту за адресою: Одеська обл., Біляївський район, с/рада Усатівська, Масив 7, будинок 4. Крім цього Сторони погодили наступне:

- вартість робіт: 432 800,00 грн без ПДВ (п. 2.1 Договору);

- порядок оплати: 100 % вартості робіт Позивач сплачує протягом трьох банківських днів з дня підписання Договору (п. 2.2 Договору);

- строк виконання робіт: протягом двох місяців з моменту зарахування коштів на банківський рахунок Відповідача (п. 3.1 Договору);

- датою закінчення виконання всього обсягу робіт вважається дата їх прийняття Замовника за актом приймання виконаних робіт (п. 3.4 Договору).

- строк дії Договору: до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 9.1. Договору).

На виконання положень Договору Позивач здійснив 27.02.2023 року оплату авансового платежу у розмірі 432 800,00 грн (100 % передоплата).

З огляду на той факт, що передоплата була здійснена 27.02.2023 року, то з 28.02.2023 року розпочався відлік 2-місячного строку виконання робіт, відповідно зобов`язання по договору мали бути виконані до 28.04.2023 року. Однак, всупереч вищезазначеним положенням Відповідач не приступив до виконання робіт, чим порушив взяті на себе за Договором зобов`язання.

Доводи відповідача про виконання умов договору та направлення позивачу документації 18.10.2023 р. засобами кур`єрської доставки суд відхиляє з огляду на наступне.

Зобов`язання мало бути виконане до 28.04.2024 р., що не заперечувалося відповідачем та вбачається із умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Окрім того, суд не приймає до уваги копію поштової накладної від 18.10.2023 р. як доказ направлення технічної документації позивачу.

Згідно cт.1 Закону України "Про поштовий зв`язок" поштовий зв`язок - приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій. Оператор поштового зв`язку (оператор) - суб`єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку.

Відповідно до єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, ведення якого покладено згідно із 4.6 ст.8 вказаного закону на національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, кур`єрська служба доставки ТОВ "Двадцять п`ять годин" 01.12.2020 року зареєстровано у Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку.

Статтею 13 цього ж Закону передбачено, що оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються КМ Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою KM України від 05.03.2009 року № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

З вказаних норм вбачається, що належним доказом надіслання документів є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Разом з тим, в наданих відповідачем поштових накладних відсутній запис про оплату послуг та не зазначено їх вартість. Іншого ж документу, який би дійсно підтверджував надання послуг поштового зв`язку, реальність наданої послуги, розрахунок за неї та був би доказом оплати послуги, відповідач не надав. Тобто, відповідачем не надано доказів, які б могли вважатись належним та допустимим доказом дійсного відправлення відповідачем позивачу документів.

Також суд звертає увагу, що у поштовій накладній відсутнє прізвище особи, що прийняла документи, відсутнє прізвище особи, що відправила документи. На описі замість прізвище наявний лише напис ручкою «кур`єр». На описі також відсутня печатка поштової служби.

Зазначено, що оплата здійснюється відправником, однак відповідач доказів такої оплати не надає.

Відсутні відомості про вартість послуги; не зазначено відомості про прізвище та ініціали кур`єра або працівника ТОВ «Двадцять п`ять годин», який отримав від відповідача поштове відправлення та здійснював його кур`єрську доставку.

Також суд бере до уваги надану представником позивача копію відповіді на адвокатський запит від 06.09.2024 р. ТОВ «Двадцять п`ять годин» у якій Товариство повідомляє, що ним не здійснювалася відправка документів по поштовій накладній № 5058 від 18.10.2023 р., яка була надана відповідачем. Також зазначає, що ні у вказану дату, ні в інші, доставка на ім`я ТОВ «ДК ТРЕЙД 2020» не здійснювалося.

Відповідач не оспорював обставину укладення договору та отримання коштів від позивача. Належних та достовірних доказів виконання договору в межах строку встановленого договором чи з порушенням строку, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на вказане, між Позивачем та Відповідачем виникли господарські зобов`язання на підставі договору підряду № 23/02-23 від 24.02.2023 року. Однак Відповідач порушив взяті на себе за Договором зобов`язання, адже не виконав роботи у погоджений сторонами строк. Вказана бездіяльність є істотним порушенням Договору, метою якого саме і було виконання таких робіт.

Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Водночас згідно з частиною 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (постанова Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17).

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2021 року по справі № 910/17235/20.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, оскільки самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Положеннями ст. 849 ЦК України встановлені окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду. Частиною 2 статті 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування статті 849 ЦК України, викладеного у постанові від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20, право замовника відмовитись від договору, передбачене статтею 849 ЦК України, виникає лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними.

У цій справі сторони передбачили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 9.1. Договору). Відтак, аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії Договору не був закінчений, оскільки зобов`язання визначені Договором не були виконані сторонами, а тому такий Договір може бути припинено в порядку, визначеному частиною 2 статті 849 ЦК України.

Разом із тим, положеннями ч. 2 ст. 849 ЦК України замовнику надано безумовне право відмовитися від договору підряду, але не визначено форму такої відмови. Вказаною статтею прямо не встановлено, що відмова замовника від договору підряду вчиняється у формі одностороннього правочину. Водночас у разі відмови підрядника від оформлення відповідної додаткової угоди про розірвання договору підряду замовник не позбавлений права звернутися до суду про розірвання договору у судовому порядку.

??Положеннями п. 2.2 Сторони погодили, що оплата вартості робіт здійснюється на умовах 100% передоплати.

Аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 9 10/12382/17).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач на виконання умов договору перерахував Відповідачу 432 800,00 грн.

Однак, Відповідачем не виконано роботи за Договором, що є істотним порушенням Договору, метою якого саме і було виконання цих робіт. Відтак, у Позивача виникло право відмовитись від договору підряду на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з частиною 4 статті 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частину 4 статті 653 ЦК України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. Якщо ж зобов`язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 ЦК України) (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19).

Главою 83 ЦК України передбачено загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Згідно частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17. Відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення Відповідачем Позивачу попередньої оплати відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.02.2019 року у справі № 910/21154/17 дійшла висновку, що з припиненням дії договору підряду грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Також Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2021 року по справі № 910/17235/20 вказав на наступне: враховуючи наслідки розірвання договору підряду та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав аванс відпала, місцевий та апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем за договором підряду.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18.

Відповідач отримав попередню оплату для виконання робіт на підставі Договору, при цьому така підстава отримання зазначених коштів перестала існувати, у зв`язку з відмовою Позивача від Договору. Відтак, у цій справі, відмова Позивача від Договору є підставою для заявлення вимоги про повернення попередньої оплати за Договором на підставі ст. 1212 ЦК України.

Отже, з огляду на припинення Договору, а також враховуючи те, що роботи за Договором виконані не були і повернення авансового платежу здійснено Відповідачем також не було, то вимога про стягнення з Відповідача заявленої суми грошових коштів, сплачених як аванс, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно платіжної інструкції, що додається до позову, кошти були перераховані 27.02.2023 р., а тому позивач також має право на стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат за період з 28.02.2023 р. по 27.10.2023 р.

Згідно наданого позивачем розрахунку інфляційні втрати за вказаний період становлять 6 414, 81 грн, три відсотки річних становлять 8 608,57 грн. Відповідачем вказаний розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних не оспорювався.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати договір № 23/02-23 від 24.02.2023 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕРЕС ЮГ (код 38058680, місцезнаходження: 67840, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Молодіжне, вул. Студентська, буд. 1, приміщення 16) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДК ТРЕЙД 2020 (код 43505142; м. Одеса, вул. Хімічна, буд. № l/27, офіс 206)

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕРЕС ЮГ (код 38058680, місцезнаходження: 67840, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Молодіжне, вул. Студентська, буд. 1, приміщення 16), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДК ТРЕЙД 2020 ( код 43505142; м. Одеса, вул. Хімічна, буд. № l/27, офіс 206) грошові кошти у розмірі: 432 800,00 грн., інфляційні втрати за період з 28.02.2023 р. по 27.10.2023 р. у розмірі 6 414,81 грн., три відсотки річних за період з 28.02.2023 р. по 27.10.2023 р. у розмірі 8 608,57 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 7 521, 09 грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16 січня 2025 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов