Рішення

від 07.01.2025 по справі 916/3842/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3842/24

За позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ 26597691, електронна пошта: legal_department @omr.gov.ua)

За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд.83/85, код ЄДРПОУ 44162529, електронна адреса: zem@omr.gov.ua).

До відповідача: Приватного підприємства «МАЛІ ЛЕНД» (65014, м. Одеса, вул.Успенська, буд.83/85, код ЄДРПОУ 35768772)

про стягнення безпідставно збережених коштів

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Асташенкова О.І. - в порядку самопредставництва; Явченко Д.В. в порядку самопредставництва;

Від третьої особи: Мельничук М.С.- в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з`явився.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Асташенкова О.І. - в порядку самопредставництва;

Від третьої особи: Мельничук М.С.- в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Позивач Одеська міська рада, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства (далі - ПП) «МАЛІ ЛЕНД» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 632 961 грн 32 коп.

Ухвалою суду від 04.09.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3842/24, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження та залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради. Підготовче засідання призначено на 01.10.2024р. Ухвалою суду від 01.10.2024р. відкладено підготовче засідання на 11.10.2024р. Ухвалою суду від 11.10.2024р. відкладено підготовче засідання на 21.11.2024р. Ухвалою суду від 21.11.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/3842/24 та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 12.12.2024р. Ухвалою суду від 12.12.2024р. відкладено розгляд справи по суті на 07.01.2025р.

Позивач Одеська міська рада, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Третя особа Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, відповідно до пояснень, що надійшли до суду 30.09.2024р., підтримує позов Одеської міської ради в повному обсязі, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ПП «МАЛІ ЛЕНД», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвали суду у справі №916/3842/24, направлені за місцезнаходженням відповідача згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися до суду не врученими з приміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, судом інформацію щодо дати, часу та місця проведення судових засідань у справі №916/3842/24 було розміщено на сайті Судова влада України.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідачів про дату, місце та час судових засідань.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі Одеська міська рада, зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ПП «МАЛІ ЛЕНД» набуло право власності на нежитлові будівлі пансіонату, загальною площею 1305,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 4702. Державну реєстрацію речових прав здійснено 11.05.2021 р. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -2355262651101).

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що з моменту набуття права власності на вказане нерухоме майно ПП «МАЛІ ЛЕНД» є фактичним користувачем земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 5110137600:28:001:0008, площею 1,7000 га.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.06.2017р. №НВ-5104656642017 земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:28:001:0008 площею 1,7000 га за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, сформовано та зареєстровано 23.06.2017р.

Посилаючись на положення ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України позивач зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110137600:28:001:0008 є комунальною власністю територіальної громади міста Одеса в особі Одеської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Рішенням Одеської міської ради від 09.10.2008 р. № 3616-VI ПП «МАЛІ ЛЕНД» надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 1,7000 га за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, для експлуатації та обслуговування будівель та споруд.

Втім, як зазначає позивач, ПП «МАЛІ ЛЕНД», як власник нежитлових будівель пансіонату загальною площею 1305,2 кв. м, не виконало свого обов`язку щодо оформлення та реєстрації речового права на земельну ділянку, що розташована за вищезазначеною адресою, з моменту формування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав, а саме з 23.06.2017 р. в порядку вимог ст.ст. 123, 128 Земельного кодексу України, договір оренди земельної ділянки між Одеською міською радою та ПП «МАЛІ ЛЕНД» укладено та зареєстровано так і не було.

З урахуванням зазначеного позивач дійшов висновку про те, що у період з лютого 2022 р. по травень 2024 р. ПП «МАЛІ ЛЕНД», як власник нежитлових будівель пансіонату загальною площею 1305,2 кв. м, здійснювало безоплатне користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, без укладеного договору оренди землі, тобто без належної правової підстави для її використання.

Позивач зазначив, що згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.04.2023 р. у справі № 916/1768/22 задоволено позов заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ПП «МАЛІ ЛЕНД» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з липня 2019 року по січень 2022 року, та стягнуто з ПП «МАЛІ ЛЕНД» на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, в сумі 561 552 грн 08 коп.

Господарським судом Одеської області у вказаній справі встановлено, що законні інтереси Одеської міської ради можуть бути поновлені шляхом стягнення з ПП «МАЛІ ЛЕНД» безпідставно отриманих коштів у розмірі 561 552 грн 08 коп. за період користування земельною ділянкою з липня 2019 року по січень 2022 року,

Втім, як зазначає позивач, з лютого 2022 року ПП «МАЛІ ЛЕНД» продовжувало не виконувати свої обов`язки як власник нежитлових будівель пансіонату щодо оформлення права користування земельною ділянкою та сплати орендної плати, у зв`язку із чим Одеська міська рада змушена звернутись до Господарського суду Одеської області з вимогою про стягнення з ПП «МАЛІ ЛЕНД» безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою у розмірі 632 961 грн 32 коп.

В обгрунтування позову Одеська міська рада послалася також на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17, від 12.03.2019 р. у справі № 916/2948/17, від 14.01.2019 р. у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 р. у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 р. у справі № 922/3409/17, від 02.02.2022 р. у справі № 199/2895/19, від 05.07.2022 р. у справі № 641/8483/19.

Позивач зауважив, що для врегулювання спору в досудовому порядку Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу відповідача -ПП «МАЛІ ЛЕНД» направлялась вимога від 14.03.2024 р. № 01-13/468 щодо сплати у місячний термін коштів за користування земельною ділянкою. Втім, заборгованість залишається непогашеною.

Стосовно розміру безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, які підлягають стягненню з ПП «МАЛІ ЛЕНД» позивач зазначив, що відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За висновками Великої Палати Верховного Суду щодо порядку застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України у випадку збереження фактичними землекористувачами коштів за рахунок власника земельної ділянки, викладеними у постановах від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17, обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Як зазначає позивач, згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 17.02.2021 р. № 616, складеним Відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1,7000 га з кадастровим номером 5110137600:28:001:0008 становить 7 462 485грн 65 коп.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 07.02.2024 р. № НВ-5100197242024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:28:001:0008 становить 9 921 585 грн 87 коп.

При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2021 р. становив 1,1 (застосовується у 2022 р.), у 2022 р. 1,15 (застосовується у 2023 р.), у 2023 р. 1,051 (застосовується у 2024 р.).

Крім того, позивач зауважив, що згідно з рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 р. № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» (з урахуванням змін, внесених рішеннями від 27.08.2014 р. № 5275-VI та від 08.02.2017 р. № 1742-VII) фіксований відсоток при визначені орендної плати за використання земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель та споруд пансіонату становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Третя особа Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, в поясненнях, що надійшли до суду 30.09.2023р., повністю підтримує позицію Одеської міської ради та зазначає, що предметом позову у цій справі є стягнення з ПП №МАЛІ ЛЕНД», як власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів згідно з статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельної ділянки комунальної власності, на якій розташовано об`єкт майна.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Третя особа вважає, що ПП «МАЛІ ЛЕНД» з 11.05.2021р. по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:28:001:0008, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.

Третя особа зазначила, що згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 2 8.02.2020 у справі № 913/169/18).

Третя особа звернула увагу суду на те, що про необхідність застосування статті 79 і Земельного кодексу України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019р. у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019р. у справі № 922/391/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Одеська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018р. у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі № 320/5877/17.

Згідно із витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.02.2021 № 616 з кадастровим номером 5110137600:28:001:0008 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 7 462 485,65 гривень.

Згідно із витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2024 № НВ-5100197242024 з кадастровим номером 5110137600:28:001:0008 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає. 9 921 5 85,87 гривень.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-УІ «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» з урахуванням змін, внесених рішеннями Одеської міської ради від 27.08.2014р. № 5275-УІ та від 08.02.2017р. № 1742-VII, ставка орендної плати за земельні ділянки, які використовуються - для експлуатації та обслуговування будівель та споруд становить 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Таким чином, за розрахунком третьої особи, за період з 01.02.2022р. по 01.01.2024р. станом на 01.06.2024р. ПП «МАЛІ ЛЕНД» зберегло у себе кошти територіальної громади м. Одеси у розмірі 632 961грн 32 коп.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ПП «МАЛІ ЛЕНД» набуло право власності на нежитлові будівлі пансіонату, загальною площею 1305,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 4702. Державну реєстрацію речових прав здійснено 11.05.2021 р. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -2355262651101).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.06.2017 р. № НВ-5104656642017 земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:28:001:0008 площею 1,7000 га за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307, сформовано та зареєстровано 23.06.2017 р. Зазначена земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади міста Одеса в особі Одеської міської ради.

Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоуправління управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною 1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю.

В той же час, ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 83 Земельного кодексу України закріплено право власності на землю територіальних громад. Частиною 1 даної статті визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Відповідно до п. «а» ч.2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно положень ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ПП «МАЛІ ЛЕНД» будучи власником об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 1,7000 га за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 307,, кадастровий номер 5110137600:28:001:0008, у період з лютого 2022р. по по травень 2024р. використовувало зазначену земельну ділянку без укладеного договору оренди, що має наслідком неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, чим порушено право територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради як власника такої земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч.1-2. ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ПП «МАЛІ ЛЕНД», як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, а відтак зобов`язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, від 04.08.2021р. у справі №922/3507/20, від 02.02.2022р. у справі №199/2895/19, від 05.02.20233р. у справі №641/8483/19.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно пп. 14.1.147., 14.1.136., 14.1.72. п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пп.16.1.4. п.16.1. ст.16. ч.1 ст.269, ст.270. п.286.1. ст.286, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, виданим Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області від 08.12.2021р. за №4603/483-21, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5110137600:02:001:0007 складає 11 555 274 грн 19 коп.

Відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Пунктом 289.3. ст.289 Податкового кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно із витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.02.2021 № 616 з кадастровим номером 5110137600:28:001:0008 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 7 462 485,65 гривень.

Згідно із витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2024 №НВ-5100197242024 з кадастровим номером 5110137600:28:001:0008 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає. 9 921 5 85,87 гривень.

Відповідно до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-УІ «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» з урахуванням змін, внесених рішеннями Одеської міської ради від 27.08.2014р. № 5275-УІ та від 08.02.2017р. № 1742-VII, ставка орендної плати за земельні ділянки, які використовуються - для експлуатації та обслуговування будівель та споруд становить 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради направлялась на адресу ПП «МАЛІ ЛЕНД» вимога від 14.03.2024р. № 01-13/468 щодо сплати у місячний термін коштів за користування земельною ділянкою, але зазначену вимогу відповідачем не задоволено.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості у вигляді безпідставно збережених грошових коштів за період з лютого 2022р. по травень 2024р., що становить 632 961 грн 32 коп., суд дійшов висновку, що цей розрахунок є вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Одеської міської ради до Приватного підприємства «МАЛІ ЛЕНД» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 632 961 грн 32 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «МАЛІ ЛЕНД» (65014, м. Одеса, вул.Успенська, буд.83/85, код ЄДРПОУ 35768772) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ 26597691, рахунок: населений пункт Одеська міська ТГ; отримувач ГУК в Одеській області/м.Одеса/, код отримувача: 37607526; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку: UA 278 999980314080544 00015744; код класифікації доходів бюджету 24060300; найменування коду класифікації доходів бюджету «Інші надходження») безпідставно збережені кошти у розмірі 632 961 грн 32 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства «МАЛІ ЛЕНД» (65014, м. Одеса, вул.Успенська, буд.83/85, код ЄДРПОУ 35768772) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ 26597691); отримувач: Юридичний департамент Одеської міської ради, код 26302537, р/р UA 808201720344250211000034995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 595 грн 54 коп..

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 17 січня 2025 р.

Суддя Н.В. Рога