Ухвала

від 17.01.2025 по справі 916/93/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"17" січня 2025 р. Справа № 916/93/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,

розглянувши заяву Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Херсонміськсвітло» Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, вул. Фонтанна, буд. 17, ЄДРПОУ 31134534) про видачу судового наказу за вх. № 99/25 від 13.01.2025

до боржника: Приватного підприємства «Діліжанс і К» (73000, м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 34, кв. 41, ЄДРПОУ 35568894)

про стягнення 5675, 38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Херсонміськсвітло» Херсонської міської ради звернулося з заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 13.01.2025 (вх. № 99/25 від 13.01.2025) про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємства «Діліжанс і К» на його користь заборгованості в розмірі 5675, 38 грн за надані послуги за договором № 03/21 від 03.11.2009.

До заяви про видачу судового наказу заявник додав: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; платіжну інструкцію № 126 від 13.01.2025; акт звіряння розрахунків за 01.01.2021-31.12.2024; опис вкладення у цінний лист; накладну; договір № 03/21 від 03.11.2009 про надання послуг; калькуляцію № 9; розрахунок калькуляції № 9; типову однолінійну схему; дислокацію рекламоносіїв; роздруківку з сайту опендатабот стосовно Приватного підприємства «Діліжанс і К»; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; трекінг відстеження поштового відправлення.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Тобто, норми Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник/стягувач, крім іншого, має надати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових вимог.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (стягувачем).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно зі ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

Ч. 2 ст. 150 ГПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору та інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається зі змісту поданої заяви заявником пред`явлено вимогу про стягнення з боржника заборгованості в загальній сумі 5675, 38 грн за договором від 03.11.2009 № 03/21 про надання послуг.

На обґрунтування вказаних вимог заявник зазначає, що між ним та боржником укладено договір від 03.11.2009 №03/21 про надання послуг, предметом якого є надання виконавцем послуг з технічного обслуговування електричних мереж зовнішнього освітлення (розподільчої підстанції (РП), дротової повітряної лінії від РП до рекламного об`єкта), підсвітлення рекламоносіїв. Заявник зазначає, що 21.12.2024 ним на адресу замовника направлено акт звіряння розрахунків за 01.01.21 по 31.12.2024, який згідно із трекінгом відстеження поштового відправлення №7302000030459 боржником не отримано, лист повернуто заявнику. Заявник вказує, що відповідно до акту звіряння розрахунків у замовника перед ним станом на 31.12.2024 наявна заборгованість за надані послуги в розмірі 5675,38 грн.

На підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, заявником надано копії: акту звіряння розрахунків за 01.01.2021-31.12.2024; договору № 03/21 від 03.11.2009 про надання послуг; калькуляцію №9; розрахунок калькуляції № 9; типову однолінійну схему; дислокацію рекламоносіїв.

Норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку дають підстави для висновку про те, що за своєю правовою природою первинні документи посвідчують виконання зобов`язань, (констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Суд зазначає, що сам по собі договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Верховний Суду у постанові від 19.09.2022 у справі № 910/12780/21 дійшов висновку про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку. Отже, документами, які підтверджують виконання позивачем зобов`язання з надання послуг відповідачу, а також виникнення у відповідача зобов`язання з їх оплати, є акти надання послуг, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій і містять інформацію про вартість послуг.

Суд зазначає, що акт звіряння розрахунків за 01.01.2021- 31.12.2024 не може бути доказом на підтвердження надання позивачем послуг, виходячи з наступного.

Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.09.2019 у справі № 910/14566/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Суд наголошує, що при зверненні із заявою про видачу судового наказу заявник повинен надати документи, які підтверджують як наявність заборгованості (період виникнення, розмір, настання строку виконання зобов`язання), так і безспірність його вимог до боржника; доказів виставлення боржнику розрахунків.

При цьому суд враховує, що безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати будь-якого сумніву у відсутності спору про право та належності заявнику права вимоги до боржника. Вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ані момент настання права вимоги, ані сума грошових коштів, ані те, що вимоги пред`явлені відповідно до умов договору.

Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, без розгляду справи по суті на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують безспірність таких вимог. З цією метою, суд має перевірити наявність обставин щодо факту виникнення, розміру заборгованості та настання строку виконання боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що подання заявником лише договору № 03/21 від 03.11.2009 про надання послуг та акту звіряння розрахунків за 01.01.2021 31.12.2024 не підтверджують наявність у Приватного підприємства «Діліжанс і К» заборгованості визначеному заявником розмірі, правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Вищенаведене у сукупності свідчить про відсутність належних доказів на підтвердження наявності у боржника заборгованості за надані послуги у визначеному заявником розмірі 5675, 38 грн, а отже, вказує і про можливість існування спору між сторонами з даного питання.

Суд дійшов висновку про те, що заявником не дотримано вимоги п.п. 4, 5 ч. 2 та п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, оскільки надані ним докази (договір та акт звіряння розрахунків) свідчать про спірність його вимог до боржника, а заявлені вимоги у сумі 5675, 38 грн викликають сумнів як щодо моменту настання права вимоги, так і по сумі грошових коштів у заявленому розмірі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст. 150 цього Кодексу.

За таких обставин, зважаючи на те, що заявником не надано достатніх документів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано заявлену грошову вимогу, та не доведено виникнення права вимог до боржника у заявленому розмірі та їх безспірність, суд дійшов висновку про відмову Комунальному підприємству електромереж зовнішнього освітлення «Херсонміськсвітло» Херсонської міської ради у задоволенні заяви про видачу судового наказу за вх. № 99/25 від 13.01.2025 про стягнення з Приватного підприємства «Діліжанс і К» на його користь заборгованості за надані послуги за договором № 03/21 від 03.11.2009 в розмірі 5675, 38 грн на підставі п. 1 ч.1 ст. 152 ГПК України.

Роз`яснити заявнику, що згідно положень ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав передбачених, зокрема пунктом 1 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова, як державна, є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

З огляду на зазначене, позовна заява разом із долученими до неї документами повинні бути викладені державною (українською) мовою, або належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну (українською) мову (аналогічна позиція Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладена в: ухвалі від 11.02.2019 у справі №904/712/18, в ухвалі від 04.02.2019 у справі №26/17-4058-2011; в ухвалі від 18.01.2019 у справі №922/234/18.

Згідно зі ст. 79 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при зверненні із заявою стягувачем разом із документами, які викладені іноземною мовою, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади цих документів державною мовою.

Разом з тим, долучений стягувачем до заяви про видачу судового наказу договір № 03/21 від 03.11.2009 складений іноземною мовою.

Відтак відсутність належним чином засвідченого перекладу на українську мову документу, складеного іноземною мовою, унеможливлює встановлення судом змісту такого документу, дії, яка вчинена на підставі вказаного документу, особи, якою вона була вчинена, на користь кого тощо.

Таким чином документ, який є предметом (підставою) заяви, не перекладений з російської мови на українську мову та не засвідчений належним чином в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат», а тому не є належними документом, оскільки не оформлений в установленому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 147, 148, 150-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Комунальному підприємству електромереж зовнішнього освітлення «ХЕРСОНМІСЬКСВІТЛО» Херсонської міської ради у задоволенні заяви про видачу судового наказу за вх. № 99/25 від 13.01.2025 про стягнення з Приватного підприємства «Діліжанс і К» на його користь заборгованості за надані послуги за договором № 03/21 від 03.11.2009 в розмірі 5675, 38 грн.

Ухвала набирає законної сили 17 січня 2025 року у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів відповідно до ст. ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.О. Мусієнко